Справа № 761/29195/16-ц

Провадження № 2/761/71/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

представника позивача 1: Римар А.М.,

представника позивачів 1 та 2: ОСОБА_6,

представника відповідача 2: Шпиляк А.М.,

представників відповідачів 3 та 6: Візор О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Енерготехнік», Акціонерного товариства«Кредит Європа Банк», Департаменту комунальної власності м. Києва, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Київської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волкова Світлана Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, визнання недійсними свідоцтв, договору купівлі-продажу, акту, постанови та скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце» (далі по тексту - позивач 1), ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 2), ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 3), ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач 4) звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою до Приватного підприємства «Енерготехнік» (далі по тексту - відповідач 1), Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк», Департаменту комунальної власності м. Києва (далі по тексту - відповідач 3), Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач 4), Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Київської міської ради (далі по тексту - відповідач 6), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волкова Світлана Михайлівна (далі по тексту - третя особа 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна (далі по тексту - третя особа 2) про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, визнання недійсними свідоцтв, договору купівлі-продажу, акту, постанови та скасування державної реєстрації.

У подальшому, протокольною ухвалою суду від 02.02.2017 року проведено заміну відповідача Головне територіальне управління юстиції у м. Києві на Державну виконавчу службу у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач 5). Також, протокольною ухвалою від 29.03.2020 року змінено назву відповідача Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» на Акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» (далі по тексту - відповідач 2) та відповідача Державна виконавча служба у Шевченківському районі міста Києва на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач 5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради від 27.12.2001р. № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 включений в перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва (п. 205 таблиці «Житлове господарство» додатка 11 до рішення).

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 26 квітня 2007р. № 205 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» підвальні приміщення за вказаною адресою були вказані в якості окремих від будинку нежитлових приміщень і включені в Перелік об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, під № 35, покупець - ПП «Енерготехнік».

Згідно із свідоцтвом про право власності від 14 грудня 2007р., виданим на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 14 грудня 2007р. № 1615-В, вищевказані підвальні приміщення віднесені до власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Згідно з Договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25 квітня 2008 року, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради та ПП «Енерготехнік», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстрованому в реєстрі за № 1275, підвальні приміщення продані ПП «Енерготехнік» (договір купівлі-продажу).

На підставі виконавчого листа №2604/2550 від 18.05.2015 на спірні підвальні приміщення було звернено стягнення (боржник ПП «Енерготехнік»).

Виконавчий лист виданий Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29.03.2011р. у справі № 2604/2550/2012 про стягнення з відповідача 1 у даній справі 1 469 068,65 грн.

На підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 15.09.2015р. та постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу від 15.09.2015р. підвальні приміщення передані у власність банку, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою С.М. 01.10.2015р. видано свідоцтво, яким посвідчено, що відповідачу 2 належить на праві власності майно, що складається приміщень з АДРЕСА_1 , загальною площею 171,9 кв.м, тобто підвальні приміщення.

Позивачі вказали, що про вказані обставини їм стало відомо, коли після реєстрації ОСББ (у 2016 році) останнім зроблено відповідні запити та з інформації, розміщеної в ЄДРСР, а саме, з рішенням Господарського суду м. Київ від 16.11.2015 року у справі № 910/25799/15. До цього співвласники не здогадувались про порушення свої прав, адже користувались допоміжним приміщенням.

Позивачі вважають, що вилучення у них спірних підвальних приміщень, які належать їм на підставі закону, та відчуження їх на користь третіх осіб здійснено незаконним способом, порушило право власності співвласників житлового будинку на його допоміжні приміщення.

Згідно технічного паспорту житлового будинку АДРЕСА_1 , спірні приміщення розташовані саме в підвалі вказаного будинку. Ці приміщення як складова частина підвалу - допоміжного приміщення житлового будинку з моменту приватизації квартир цього будинку перебували у спільній власності співвласників, через що саме останнім належало виключне право спільно володіти і розпоряджатися ними.

Таким чином, сторона позивачів вважає незаконним рішення Київської міської ради від 27.12.2001 р. № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» в частині п. 205 таблиці «Житлове господарство» додатка 11 про включення в перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва житлового будинку, що складається з загальної (2827,16 кв. м) та нежитлової площі ( 1264 кв. м). При цьому, вказана загальна площа будинку відповідає площі квартир з допоміжними приміщеннями житлового будинку (підвал, сходові клітки, тамбури під`їздів тощо).

Вцілому рішення Київської міськради мало значення для обліку і збереження житлового фонду, а не було правовою підставою для виділення в подальшому спірних підвальних приміщень із складу допоміжних приміщень житлового будинку, зміни їх правового режиму (були допоміжними приміщеннями - стали нежитловими) і позбавлення співвласників права спільної власності на ці приміщення.

При наявності законного права спільної власності на спірні підвальні приміщення у співвласників жилого будинку та при відсутності на той час правовстановлюючих документів у територіальній громаді Шевченківського району м. Києва не було законних підстав для прийняття Шевченківською районною у м. Києві радою рішення від 26 квітня 2007р. № 205, за яким вже не житловий будинок в цілому, а безпосередньо спірні підвальні приміщення отримали статус нежитлових приміщень і були включені в Перелік об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, під № 35.

До прийняття цього рішення райради про приватизацію спірні підвальні приміщення як частина підвалу - допоміжного приміщення були спільною власністю співвласників жилого будинку, не були окремим об`єктом цивільного права, не мали статус нежитлових.

До нежитлових приміщень житлового будинку згідно з даними його технічного паспорту належали тільки приміщення 1-го та 2-го поверху, що знайшло відображення і в розмірі площі нежитлових приміщень, які були вказані у рішенні Київської міськради.

Незважаючи на те, що необхідних документів, що дають право на оформлення, тобто виникнення права власності саме на спірні підвальні приміщення як окремий об`єкт цивільно-правових відносин у територіальної громади Шевченківського району м. Києва не було, Головне управління комунальної власності всупереч встановленому порядку оформило документи про право власності, тим самим забезпечивши легалізацію неправомірно одержаного територіальною громадою права власності на виділені в якості нежитлових допоміжні приміщення житлового будинку.

Як зазначалося вище, рішення Київської міськради і рішення райради про приватизацію не були документами, з прийняттям яких законодавство пов`язує виникнення права власності, внаслідок чого не могли бути законною підставою для позбавлення співвласників житлового будинку права власності на його допоміжні приміщення.

Згідно виготовленому в процесі прийняття оспорюваних документів технічного паспорту спірних підвальних приміщень як на окремий об`єкт, вони об`єднані в гр.пр. АДРЕСА_2 і мають у своєму складі приміщення підвалу, в яких знаходяться загальнобудинкові комунікації (приміщення № 2,3-4), включають внутрішньобудинкові сходи в підвал, і тамбур перешкоджають вільному доступу до приміщень з електротехнічним обладнанням будинку (приміщення XX, XIX, 19), рішення про приватизацію (відчуження) яких не приймалося.

При цьому гр.пр. АДРЕСА_2 згідно технічного плану будинку і гр. АДРЕСА_2 згідно технічного плану спірних підвальних приміщень - різні приміщення: їх склад та місцезнаходження у підвалі не збігаються. Так при первинному оформленні окремого технічного плану спірних підвальних приміщень у 2007 році без правових підстав було проведене перегрупування підвальних приміщень (змінено склад цієї групи) з метою забезпечення можливості більш відокремленого і комфортного їх використання новим власником.

Також до теперішнього часу спірні підвальні приміщення: 1) не мають приладів обліку споживання комунальних послуг; 2) є складовою частиною підвалу будинку як спільного майна співвласників; 3) не мають окремого входу (розташовані усередині двох ( під`їздів будинку); 4) знаходяться всередині інших підвальних приміщень, в тому числі внутрішньо будинкових приміщень з устаткуванням, що є спільною власністю співвласників, тому відокремлене (роздільне) використання спірних підвальних приміщень третіми особами без порушення (обмеження) прав співвласників житлового будинку на спільне майно неможливо.

Таким чином, не було законних підстав для оформлення на спірні підвальні приміщення права комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, через що наказ про видачу свідоцтва і свідоцтво про право власності є недійсними.

В результаті прийняття цих документів співвласники жилого будинку неправомірно позбавлені права спільної власності на спірні підвальні приміщення (частину підвалу) органом, який не мав на це повноважень; право комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва незаконно придбано способом та у порядку, не передбаченому чинним законодавством; спірні підвальні приміщення вибули із власності співвласників без їх відома та поза їх волею.

Порушення норм закону при прийнятті наказу про видачу свідоцтва про право власності та при оформленні самого свідоцтва через неправомірне наділення територіальної громади правом власності на спірні підвальні приміщення не уповноважено особою шляхом позбавлення співвласників житлового будинку права на них незаконним способом тягне на підставі ч. 1 ст. 21 і ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України недійсність договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25 квітня 2008 року, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ПП «Енерготехнік».

В даний час спірні підвальні приміщення знаходяться у власності АТ «Кредит Європа Банк».

Оскільки боржник у виконавчому провадженні - ПП «Енерготехнік» отримав спірні підвальні приміщення незаконно, він не міг вважатися законним власником цих приміщень і на них не могло бути звернено стягнення для виконання зобов`язань ПП «Енерготехнік».

Таким чином, позивачі вважають, що публічні торги проведені з порушенням порядку, що дозволяє реалізовувати тільки майно боржника; з порушенням порядку, передбаченого ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», а також з порушенням прав співвласників житлового будинку, внаслідок чого акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 15.09.2015, постанова Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу від 15.09.2015, свідоцтво про право власності від 01.10.2015 р., яке видане банку на їх підставі, повинні бути визнані недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 і ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Тому, позивачі просили суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 27.12.2001 р. №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» в частині п. 205 Таблиці 7 «Житлове господарство» додатка 11 «Перелік майна, що передається в комунальну власність м. Києва».

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 26 квітня 2007р. № 205 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» в частині пункту 35 додатку «Перелік об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації».

3. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 грудня 2007 року № 1615-В.

4. Визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане територіальній громаді Шевченківського району м. Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 грудня 2007 року, серія НОМЕР_1, зареєстроване в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 22 січня 2008 року, про що здійснено запис у реєстрову книгу № 162п-150 за реєстровим № 8679-п.

5. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25 квітня 2008 року, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та приватним підприємством «Енерготехнік», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстровано в реєстрі за № 1275.

6. Визнати недійсним акт державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про реалізацію предмета іпотеки від 15.09.2015 (щодо нежитлових приміщень приміщення з АДРЕСА_1 , загальною площею 171,9 кв.м).

7. Визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 15.09.2015 (приміщення з АДРЕСА_1 , загальною площею 171,9 кв.м).

8. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежиле приміщення з АДРЕСА_1 , загальною площею 171,9 кв.м, серія та номер свідоцтва: 1006, видане 01.10.2015 приватним нотаріусом Волковою С.М. Публічному акціонерному товариству «Кредит Європа Банк».

9. Скасувати державну реєстрацію речових прав Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» на нерухоме майно - нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 , загальною площею 171,9 кв.м, шляхом скасування запису про право власності 11420687 від 01.10.2015 р. в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно, зробленого приватним нотаріусом Волковою Є.М.

Згідно пояснень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., при посвідченні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення нею перевірено право- та дієздатність, а також повноваження представників продавця. Згідно оскаржуваного договору, його предметом є нежитлові приміщення, які належали до комунальної власності району, а не підвал. При посвідченні даного договору норми права, що регулюють питання спільної власності не застосовуються. Тому, договір купівлі-продажу посвідчений з дотриманням вимог законодавства.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою С.М. надано пояснення, що у неї не було підстав для відмови у видачі свідоцтва про право власності АТ «Кредит Європа Банк» та подальшої реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості. Таким чином, третя особа 1 заперечувала проти задоволення позову.

Представник відповідача 4 звернулась до суд із заявою, у якій вказала, що рішення від 26.04.2007 року Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація не приймала, не порушувала права позивачів, тому, просила суд відмовити у задоволенні позову до вказаної юридичної особи.

У запереченнях на позовну заяву представник відповідача 3 вказала, що оформлення територіальній громаді Шевченківського району міста Києва права комунальної власності на нежилі приміщення з № 1 по № 21 (групи приміщень АДРЕСА_2) загальною площею 171,90 кв.м було здійснено на підставі звернення Шевченківської районної у місті Києві ради в установленому порядку до Головного управління та документів, наданих замовником. Належність спірних нежилих приміщень до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва підтверджувалося рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних районів міста Києва». Будинок, в т.ч. нежилі приміщення, на момент оформлення права власності рахувалися на балансі КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у місті Києві ради, що підтверджувалося довідкою від 06.08.2007 № 587/вих. Крім того, довідкою від 01.10.2007 № 522 Комунальне підприємство «ЖЕК «Михайлівська» підтвердило, що в нежилому приміщенні АДРЕСА_2 загальною площею 171,90 м , яке розташоване за вказаною адресою, не розташовані внутрішньо будинкові комунікації (бойлер, елеваторний вузол, електрощитова) житлового будинку, а також вищезазначені нежитлові приміщення не є підсобними приміщеннями для цього будинку - вони є відокремлені. За результатами розгляду документів Головним управлінням був виданий спірний наказ та оформлене свідоцтво про право власності на нежилі приміщення з АДРЕСА_1 . На час видання спірного наказу та оформлення свідоцтва жодної інформації щодо належності спірних приміщень до допоміжних надані до Головного управління документи не містили. Таким чином, територіальна громада Шевченківського району міста Києва, як законний власник вказаних нежитлових приміщень відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» мала законне право на розпорядження вказаним майном. Видання спірного наказу з оформленням Свідоцтва - це лише фіксація права власності на паперовому носії, яке виникло в ході адміністративно-територіальної реформи при формуванні комунальної власності територіальних громад міста Києва (рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642), тому скасування спірного наказу не є підставою для припинення права власності. Крім того, ні Свідоцтво, ні надані Замовником до Головного управління документи не містять жодної інформації щодо оформлення права власності на допоміжні приміщення. Спірний наказ та Свідоцтво були видані на нежитлові приміщення, а не на допоміжні. Оскільки Головне управління не порушило права позивачів та вимог закону, у задоволенні позову представник просила відмовити.

У запереченнях на позовну заяву представник відповідача 2 вказав, що ОСББ «Княже місце» є неналежним позивачем у справі щодо якого суд має ухвалити рішення про задоволення позову. Спірні нежилі приміщення ніколи не утворювали майна ОСББ «Княже місце» з майна, переданого йому співвласниками у власність і воно не було набуте ним на підставах, не заборонених законом, як цього вимагає ч. 9 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Відповідач 2 набув право власності на спірні приміщення задовго до 07.04.2016 року - дня проведення установчих зборів ОСББ «Княже місце» та, відповідно, до дня державної реєстрації ОСББ, що відбулася 18.05.2016 року. Тому відповідач 2 не міг порушити жодних прав і інтересів ОСББ «Княже місце», оскільки на дату державної реєстрації права власності на спірні нежилі приміщення за відповідачем 2, об`єднання взагалі не існувало. Зі змісту позову вбачається опосередковане подання позову юридичної особи на користь третіх осіб, що не передбачено ЦПК України. Крім того, до даних правовідносин слід застосувати наслідки спливу строків позовної давності, адже перебіг строку позовної давності за позовними вимогами починається з 27.12.2001 року. Також представник вказав, що сторона позивачів не надала докази, що вони є власниками саме допоміжних приміщень, а банк набув у власність нежилі приміщення у відповідності до вимог закону. Тому, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представником відповідача 6 також подано заяву про застосування строків позовної давності до позивних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року, адже його було оприлюднено в засобах масової інформації 09.0.2002 року. Також представником відповідача 6 подано заперечення, у яких вказано, що рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року не є рішенням, відповідно до якого відбулось розпорядження майном, не є підставою виникнення права комунальної власності. Крім того, додатки 11-12 вказаного рішення втратили чинність. Відповідач 6 не порушував права позивачів, адже позивачі не надали доказів неможливості реалізації права спільної сумісної власності. Факт розміщення приміщень у підвалі будинку не є ознакою віднесення їх до допоміжних. Враховуючи дані, що містяться у реєстраційній справі, спірні приміщення є нежитловими. Тому, представник просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У поясненнях на позовну заяву представник відповідача 2 додатково зазначив, що за висновком експерта, складений у межах розгляду цієї справи, спірне приміщення не можна віднести ані до нежитлових, ані до допоміжних. Тому, доказів порушення законів при приватизації не надано.

Представник позивача 1 у поясненнях вказував, що вказаний висновок експерта є доказом порушення прав власності позивачів та порядку приватизації спірного об`єкта.

У судовому засіданні представники позивачів ОСББ «Княже місце» та Карданця Ю.П. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів Акціонерного товариства «Кредит Європа Банк», Департаменту комунальної власності м. Києва та Київської міської ради у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у матеріалах справи містяться заява про слухання справи за його відсутності.

Представник відповідача Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та треті особи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у матеріалах справи містяться заяви від них про слухання справи у їх відсутність.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відмову від позову не подавала.

Представники відповідачів ПП «Енерготехнік» та Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києвіу судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали.

Ч.1,3 ст. 211 ЦПК України визначено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

П.2, 3 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Таким чином, беручи до уваги ту обставину, що позивача ОСОБА_3 та відповідачів ПП «Енерготехнік» та Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було повідомлено в установленому законом порядку належним чином, їх неявка має ознаки повторності, при цьому, будь-яких доказів поважності причин такої неявки суду не надано, позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та треті особи звернулися до суду про розгляд справи за її відсутності, а також те, що неявка осіб, що не з`явилися не перешкоджає вирішенню спору, суд дійшов висновку по можливість розгляду справи за їх відсутності.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.10.2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Кредит Європа Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2016 року разом із матеріалами даної цивільної справи повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених ч. 2 ст. 293 ЦПК України.

Ухвалою судді Осаулова А.А. від 17.10.2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Кредит Європа Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2016 року повернуто скаржнику.

Протокольною ухвалою суду від 06.12.2016 року ухвалено витребувати докази від приватного нотаріуса КМНО Волкової С.М., відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві та КМБТІ; відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 2 про роз`єднання позовних вимог, долучено до матеріалів справи заяву про застосування строків позовної давності та заперечення представника відповідача 4.

30.01.2017 року на адресу суду з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшли витребувані судом документи.

Протокольною ухвалою суду від 02.02.2017 року проведено заміну відповідача Головне територіальне управління юстиції у м. Києві на Державну виконавчу службу у Шевченківському районі міста Києва; долучено до матеріалів справи копію рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2015 року, заперечення представника відповідача 3; ухвалено повторно витребувати докази від приватного нотаріуса КМНО Волкової С.М. та КМБТІ.

02.03.2017 року на адресу суд від приватного нотаріуса КМНО Волкової С.М. надійшов лист про неможливість надання документів, а також надійшли витребувані документи з КМБТІ.

Протокольною ухвалою суду від 21.09.2017 року відмовлено у задоволення клопотання про заміну позивача, долучено документи, надані стороною позивача, відмовлено у задоволенні клопотань про виклик і допит свідків та про витребування доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року провадження по даній справі було зупинено на час проведення судової будівельно-технічноїекспертизи. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.Відповідно до ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. 07.02.2020 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва направлено висновок експертів за результатами проведення судової будівельно-технічноїекспертизи від 31.01.2020 №18903/18904/17-43 разом із матеріалами цивільної справи №761/29195/16-ц. Ухвалою суду від 13.02.2020 року відновлено провадження у справі та в порядку загального позовного провадження призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 24.06.2020 року до матеріалів справи долучено пояснення, заяву щодо строків позовної давності та розрахунок судових витрат, надані стороною позивачів. Протокольною ухвалою суду від 08.09.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про виклик представника КМБТІ в якості свідка, відмовлено у долученні до матеріалів справи копії договору та пояснень, долучено до матеріалів справи розрахунок судових витрат та заяву щодо застосування строків позовної давності. Крім того, ухвалено викликати у судове засідання експерта. Ухвалою суду від 08.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Протокольною ухвалою суду від 12.11.2020 року до матеріалів справи долучено пояснення позивача 1, клопотання позивача 1 про доручення доказів; крім того, долучено пояснення відповідача, які до уваги постановлено не приймати. Протокольною ухвалою суд 27.01.2020 року до матеріалів справи долучено зояву щодо застосування строків позовної давності.

Протокольною ухвалою від 29.03.2020 року змінено назву відповідача Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» на Акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» (далі по тексту - відповідач 2) та відповідача Державна виконавча служба у Шевченківському районі міста Києва на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовитиз наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 27.12.2001р. № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальних громад районів м. Києва згідно з додатком 11. Згідно п. 205 Таблиці 7 Додатку 11 до вказаного рішення Київради, житловий будинок АДРЕСА_1 включений в перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва (площа кв.м. загальна 2827,16, нежилих приміщень 1264,00) (т. 1 а.с. 27-28).

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 26 квітня 2007р. № 205 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» затверджено перелік об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку. Вказаним рішенням згідно його п. 2 вирішено виконавчому органу Шевченківської районної у м. Києві ради - Управлінню з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради вчиняти дії по приватизації у п. 1 цього рішення об`єктів комунальної власності, що належить до комунальної власності району у встановленому порядку з урахуванням вимог Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини». Згідно п. 35 Додатку до вказаного рішення, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 171,9 кв.м. підлягає приватизації шляхом викупу ПП «Енерготехнік» (т. 1 а.с. 29-30).

Як вбачається із свідоцтва про право власності від 14 грудня 2007р. (т. 1 а.с. 31), виданим на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 14 грудня 2007р. № 1615-В (т. 1 а.с. 32), нежилі приміщення з АДРЕСА_1 на праві комунальної власності.

Згідно з Договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 25 квітня 2008 року, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві Ради та Приватним підпиємством «Енерготехнік», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстрованому в реєстрі за № 1275, нежилі приміщення з АДРЕСА_1 продано ПП «Енерготехнік» (т. 1 а.с. 34-35).

Як встановлено в рішенні Господарського суму м. Києва від 16.11.2015 року у справі №910/25799/15, у Відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2604/2550, виданого 18.05.2012 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з Приватного підприємства "Енерготехнік" на користь Публічного акціонерного товариства "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" 1469068,65 грн.

Вказаний виконавчий лист був виданий Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29.03.2011 у справі № 2604/2550/2012 6/2604/510/2012) Зазначеним рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків стягнуто в солідарному порядку, серед інших з ПП "Енерготехнік" на користь ПАТ "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" 1454127,38 грн. боргу та 14941,27 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи третейським судом, а всього 1469068,65 грн.

В ході здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2604/2550 від 18.05.2015 (ВП № 33976655) було звернено стягнення на належне ПП "Енерготехнік" нерухоме майно - нежилі приміщення з АДРЕСА_1 , яке перебувало в іпотеці у стягувача - Публічного акціонерного товариства "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК".

Реалізація вказаного майна здійснювалась ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України , шляхом проведення електронних торгів в порядку, визначеному Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 16.04.2014 за № 427/25204.

Відповідно до Протоколу № 2031 від 26.08.2014, електронні торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів.

В подальшому, оскільки спірні торги не відбулись, ПАТ "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" виявило бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною у розмірі 1423398,00 грн. шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни нерухомого майна. В порядку статті 49 Закону України "Про іпотеку" ПАТ "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" звернулось до начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві із заявою № 1919/03 від 27.08.2015, відповідно до якої просило видати ПАТ "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" протокол та акт про реалізацію предмета іпотеки із зазначенням того, що торги не відбулися.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 15.09.2015 державний виконавець Шеремет О.В. постановив передати стягувачу - ПАТ "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" в рахунок погашення боргу за ціною, що встановлена оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію до ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, наступне майно: нежилі приміщення з АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 2).

15.09.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Шеремет О.В. видано Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки на підставі Протоколу № 2031 проведення електронних торгів від 26.08.2014 (т. 2 а.с. 2а).

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи нежилі приміщення з АДРЕСА_1 перебувають у власності АТ «Кредит Європа Банк», про що міститься інформація у відповідному реєстрі (т. 3 а.с. 125).

Із вказаної інформації вбачається, що право власності у банку виникло на підставі свідоцтва серії та номер 1006 від 01.10.2015 року, яке видано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою С.М.

Як на підставу для задоволення позову сторона позивачів вказувала, що спірні приміщення є допоміжними та належать усім власникам квартир у багатоквартирного будинку, вибули незаконно з їх спільної власності внаслідок оформлення оскаржуваних актів органів місцевого самоврядування, органів виконавчої служби та ряду правочинів, після яких приміщення передавались у власність третім особам і на даний час належать АТ «Кредит Європа Банк».

Як вбачається із висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічноїекспертизи від 31.01.2020 №18903/18904/17-43, приміщення з АДРЕСА_1 , а саме, приміщення тамбуру 1 (площею 1,3 кв.м.), приміщення сходів 2 (площею 7,8 кв.м.), підсобне приміщення 3 (площею 10,3 кв.м.), приміщення коридору 4 (площею 6,5 кв.м.) відповідно до термінів «Допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку», «спільне майно багатоквартирного будинку», «підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку» та визначення позначених ними понять, наведених у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», додатку Б до ДБН В.2.215:2005 «Житлові будинки. Основні положення», пункті 3.7 ДБН ДБН В.2.215:2005 «Житлові будинки. Основні положення», Правилах утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76 належать до допоміжних (підсобних приміщень багатоквартирного будинку.

Інші приміщення з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.), розташованих в підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до терміну «нежитлове приміщення» та визначення позначеного ним поняття у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», додатку Б до ДБН В.2.215:2005 «Житлові будинки. Основні положення», пункті 3.24 ДБН ДБН В.2.215:2005 «Житлові будинки. Основні положення», Правилах утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76 належать до нежитлових приміщень будинку.

Приміщення з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м., розташованих в підвалі будинку), а саме, приміщення тамбуру 1 (площею 1,3 кв.м.), приміщення сходів 2 (площею 7,8 кв.м.), підсобне приміщення 3 (площею 10,3 кв.м.), приміщення коридору 4 (площею 6,5 кв.м.) мають вхід через приміщення тамбуру ІІІ (площею 3,7 кв.м.), розташованого на першому поверсі другого під`їзду будинку. Зазначене приміщення тамбуру ІІІ, разом із приміщеннями сходової клітини, є шляхом зв`язку з житловими квартирами АДРЕСА_3 , розташованими на третьому-сьомому поверхах другого під`їзду, тому воно належить до допоміжних (підсобних) приміщень будинку. Приміщення з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м., розташованих в підвалі будинку) не мають окремого ізольованого від інших приміщень будинку входу.

В підсобному приміщенні 3 (площею 10,3 кв.м.) прокладено водонесучі комунікації із запірною арматурою та заглушкою скидання рідини, що є частиною загальнобудинкової системи (найімовірніше системи центрального опалення). Встановити точне функціональне призначення прокладених в даному приміщенні трубопроводів, у зв`язку з відсутністю бирок з відповідними написами систем та наданням на дослідження відповідних проектів креслень проектно-технічної документації, не вбачається можливим.

Прохід ззовні до вказаного вище підсобного приміщення 3 (площею 10,3 кв.м.) та об`єднаних з ними приміщень 1 (площею 1,3 кв.м.) і 4 (площею 6,5 кв.м.) можливий лише через приміщення тамбуру ІІІ (площею 3,7 кв.м.), розташованого на першому поверсі та приміщення сходів 2 (площею 7,8 кв.м.).

Наявності в приміщеннях з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м., розташованих в підвалі житлового будинку) загально будинкового інженерно-технічного обладнання та пристроїв, які б забезпечували життєдіяльність і експлуатацію всіх житлових та нежитлових приміщень будинку по АДРЕСА_1 , встановлено не було.

Оскільки проектну документацію на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 на дослідження не було представлено, визначити функціональне призначення приміщень з 1 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.) передбачене проектною документацією, згідно з якого фактично відбувалось будівництво даного житлового будинку (і зокрема приміщень підвалу), не вбачається можливим.

Станом на момент проведення дослідження приміщення з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м, розташованих в підвалі будинку), а саме, приміщення тамбуру 1 (площею 1,3 кв.м.), приміщення сходів 2 (площею 7,8 кв.м.), підсобне приміщення 3 (площею 10,3 кв.м.), приміщення коридору 4 (площею 6,5 кв.м.) використовуються як допоміжні (підсобні та технічні) приміщення для забезпечення експлуатації інженерних мереж будинку.

Інші приміщення з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м., розташованих в підвалі житлового будинку) станом на момент проведення дослідження не використовуються.

За результатами проведення експертного обстеження та згідно даних представлених на дослідження матеріалів справи і додаткових матеріалів, приміщення з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м., розташованих в підвалі житлового будинку) раніше використовувались як укриття (бомбосховище) цивільної оборони (т. 4 а.с. 28-52).

Розглядаючи позовні вимоги в частині часткового визнання незаконними та скасування рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 та рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 26.04.2007 року №205, суд зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, позивачі вважають себе співвласниками спірних приміщень.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

За умовами ч.ч. 1-3 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (чинній станом на час виникнення спірний правовідносин), спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їхній спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності.

Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб`єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.

Правовим регулюванням відносин спільної сумісної власності в Україні визначаються особливості здійснення прав власників виходячи з її правового режиму. Ці особливості полягають у різних формах реалізації відповідного права: при спільній сумісній власності - шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при спільній частковій власності - лише за волею власника відповідної частки, виділеної в натурі з майна, що є у спільній сумісній власності.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року N 14-рп/2011 встановлено, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року по справі №4-рп/2004 встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Згідно з ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Між тим, за пунктом 14 розділу 3 Статуту ОСББ «Княже місце» та абзацу 11 ст.16 вищевказаного Закону визначене право ОСББ захищати права, представляти інтереси співласників у судах, тобто виступати виключно як представник власників (співвласників) квартири у цьому будинку.

Згідно ч.9 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» Майно об`єднання утворюється майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

В той же час, спірні нежитлові приміщення в цілому ніколи утворювали майна позивача ОСББ «Княже місце», оскільки його не було передано вказаному ОСББ іншими співвласниками на час утворення ОСББ в 2016 році. Вказані приміщення ще до створенння ОСББ в жовтні 2015 року набув у власність відповідач 2 ПАТ «Кредит Европа Банк».

При цьому, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Згідно вимог ст.345 ЦК України фізична та юридична особа може набути права власності у разі приватизації державного та майна, що є в комунальній власності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її прав та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

При цьому за змістом вказаних статей позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

В постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зазначено, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18), де вказав, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Між тим, суду не надано жодних доказів на підтвердження неможливості реалізації права спільної чи приватної власності позивачами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як власниками належним їм житлових приміщень квартир у будинку АДРЕСА_1 саме у зв`язку із перебування спірних приміщень з 1 по 4 групи приміщень №50 у власності та користуванні відповідача. Оспорювані рішення відповідачів жодним чином не припинили права приватної власності позивачів на їх квартири.

Оскільки спірні правовідносини виникли в 2001 році і тому для розгляду даної справи суд має встановити призначення спірних приміщень саме на час передачі їх до комунальної власності.

Із документів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що приміщення з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.), розташовані в підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме, приміщення тамбуру 1 (площею 1,3 кв.м.), приміщення сходів 2 (площею 7,8 кв.м.), підсобне приміщення 3 (площею 10,3 кв.м.), приміщення коридору 4 (площею 6,5 кв.м.) є допоміжними. Що стосується інших приміщень з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.) у вказаному будинку, то вони є нежитловими.

Вказана обставина підтверджується висновком експертів за результатами проведення судової будівельно-технічноїекспертизи від 31.01.2020 №18903/18904/17-43.

Крім того, у вказаному висновку зазначено, що приміщення з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.) раніше використовувались як укриття (бомбосховище) цивільної оборони.

Із змісту довідки КП «ЖЕК «Михайлівська» від 01.10.2007 року №522 вбачається, що, вищезазначені нежитлові приміщення як бомбосховище зняті з обліку згідно довідки №340 від 01.06.2007 року (т. 3 а.с. 129).

Між тим, вказана довідка не є належним і допустими доказом фіксації і встановлення беззаперечного факту приналежності спірного приміщення в цілому до категорії - бомбосховища, оскільки така інформація не підтверджена уповноваженим органом цивільної оборони в Україні.

У той же час, як зазначалось раніше, оскаржуваним рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 26 квітня 2007р. № 205 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» затверджено перелік об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку. Відповідно до п. 35 Додатку до вказаного рішення, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 171,9 кв.м. підлягає приватизації шляхом викупу ПП «Енерготехнік».

За п.10 ч.2 ст.16 ЦК України визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб визначено одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 було передано у комунальну власність територіальної громади м. Києва приміщення з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.), які є допоміжними.

При цьому, підстав для його визнання незаконним та скасування у повному обсязі п. 205 таблиці 7 додатка 11 протягом розгляду справи не встановлено, адже за даним рішенням у власність територіальної громади м. Києва передались не лише спірні приміщення, а й інші приміщення, загальна площа 2827,16 кв.м., нежилих приміщень 1264,00 кв.м.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.04.2008 року, варто зазначити, що за приписом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 638 ЦПК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно положень ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

У той же час, згідно вимог ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання саме в момент вчинення правочину стороною вимог законодавства.

З огляду на п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При чому, виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог про визнання незаконними рішення Шевченківської районної у м.Києві ради від 26 квітня 2007 року №205 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва» в частині пункту 35 додатку «Перелік об`єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації», визнання незаконним наказу, недійсним свідоцтва, договору купівлі-продажу щодо усьєї площі спірних приміщень з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею - 171,9 кв.м.), тільки частина з яких є допоміжними, суд не вправі вийти за межі позовних вимог і визнати незаконими спірні рішення відповідачів та недійсним договір купівлі-продажу тільки в частині допоміжних приміщень, площа яких не визначена та визначити її судом самостійно не видається за можливе.

Щодо заяви сторони відповідачів про застосування строків позовної давності суд зауважує, що дана заява розглядається до позовних вимог що стосуються передачі спірних приміщень у комунальну власність та у подальшому у приватну власність ПП «Енерготехнік».

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За умовами ст.71 ЦК УРСР (1963 р.), яка була чинна на час винесення відповідачем Київської міською радою оспорюваних рішень в 2001 році, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлено у три роки, аналогічна норма міститься у ст. 257 діючого ЦК України. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як підтверджено матеріалами справи, рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» оприлюднене в газеті «Хрещатик» №98 (2109) від 09 липня 2002 року без додатку.

П.2.2.Регламенту Київської міської ради, який затверджено Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року N 27/27передбачено, що гласність роботи Київради забезпечується шляхом відкритості засідань сесії, розповсюдження інформації про її діяльність у виданні Київради - газеті "Хрещатик" та інших засобах масової інформації. За рішенням Київради окремі рішення Київради не нормативно-правового характеру можуть доводитися до відома населення у вигляді стислого або повного переказу, якщо приймається відповідне рішення Київради.

У відповідності до п. 28.2. Регламенту Київської міської ради, який затверджено Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року N 27/27, рішення Київради вступають в силу з моменту їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим рішенням. Оприлюднення рішення Київради відбувається шляхом опублікування у виданні Київради - газеті "Хрещатик".

Згідно правової позиції висвітленій в Постанові Верховного Суду України від 19.03.2014р. у справі № 6-14цс14 відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, з моменту опублікування оскаржуваного рішення від 27.12.2001 року, а саме, з 09.07.2002 року власники багатоквартирного будинку, мали б дізнатися про порушення своїх прав, адже таке рішення вважається доведеним до населення у встановленому законом порядку.

Крім того, згідно довідки КП «ЖЕК «Михайлівська» від 01.10.2007 року №522 вбачається, що, спірні нежитлові приміщення знаходились в орендному користуванні ПП «Енерготехнік» згідно розпорядження Шевченківської РДА №145 від 14.11.2006 року та договору оренди №1912/3 від 29.11.2006 року (т. 3 а.с. 129).

Вказана обставина спростовує твердження позивачів, що про порушення їх справ їм стало відомо, коли після реєстрації ОСББ (у 2016 році) останнім зроблено відповідні запити та з інформації, розміщеної в ЄДРСР, а саме, з рішенням Господарського суду м. Київ від 16.11.2015 року у справі № 910/25799/15 та твердження, що цього співвласники не здогадувались про порушення своїх прав, адже користувались допоміжним приміщенням, які знаходилися у орендному користуванні ПП «Енерготехнік» з 2006 року, яке у 2008 році набули право власності на них.

За умовами ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У той же час, позивачі не вказали та не надали докази поважності причин пропуску строків позовної давності протягом тривалого часу, адже звернулись вони до суду з позовом лише у серпні 2016 року. При цьому, сам факт реєстрації у встановленому законом порядку у 2016 році ОСББ «Княже місце» (т. 1 а.с. 62-63) не є підставою для такого поновлення, адже спірні приміщення з 1 по 4 належать саме співвласникам багатоквартирного будинку, а не об`єднанню як юридичній особі.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц).

Відтак, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог за пп. 1-5 у зв`язку зі спливом строків позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску.

Між тим, враховуючи те, що оспорювані рішення відповідачів жодним чином не припинили права приватної власності позивачів на їх квартири, станом на данний час не порушують їх право на вільне користування та розпорядження таким майно, а визнання незаконним наказу, недійсним свідоцтва, договору купівлі-продажу щодо усьєї площі спірних приміщень з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею - 171,9 кв.м.), тільки частина з яких є допоміжними, буде виходом за межі позовних вимог, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог за п.п.1-5.

За таких обставин, за відсутністю процесуальних підстав для задоволення позовних вимог що стосуються процесів передачі спірного майна в комунальну власність територіальної громади та подальшої приватизації приміщень, відсутні законодавчі підстави для визнання недійсним акту державного виконавця від 15.09.2015 року, постанови виконавця від 15.09.2015 року та свідоцтва про право власності від 01.10.2015 року недійсними та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, враховуючи встановлено у ст.204 ЦК України презумпцію правомірності правочину.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно положень ст.141 ЦПК України, враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні даного позову, підстави для стягнення з відповідачів на користь позивачів витрат по сплаті судового збору, на правову допомогу та проведення експертизи відсутні. На підставі викладено та керуючись ст. 16, 203, 215, 256, 257, 261, 267, 316, 317, 319, 328, 355, 356, 358, 382, 626, 627, 638, 655 ЦК України, ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 102, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», - в и р і ш и в :

позовну заявуОб`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Енерготехнік», Акціонерного товариства «Кредит Європа Банк», Департаменту комунальної власності м. Києва, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Київської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волкова Світлана Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна, про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, визнання недійсними свідоцтв, договору купівлі-продажу, акту, постанови та скасування державної реєстрації, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивачі: Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце», код ЄДРПОУ 40488250, адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 9;

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідачі: Приватне підприємство «Енерготехнік», адреса: м. Київ, просп. Глушкова, буд. 1, пав. 24;

Акціонерне товариство «Кредит Європа Банк», код ЄДРПОУ 34576883, адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 101;

Департамент комунальної власності м. Києва, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 10;

Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, адреса: м.Київ, вул.Б Хмельницького, 24;

Шевченківський районний відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києв, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 110;

Київська міська рада, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волкова Світлана Михайлівна, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 30а, оф. 5;

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна, адреса: м. Київ, вул. Пирогова, 2, оф. 42.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

повний текст рішення виготовлено 08.04.2021 року