Справа № 445/173/21

провадження № 2/445/288/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Пилип`яка П.В.,

за участю секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Золочеві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить визнати недійсним договір позики № 542971258, укладений 01 січня 2020 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

Позов обґрунтовує тим, що 01 січня 2020 року між ним та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір № 542971258, відповідно до якого ним було отримано позику в розмірі 2000,00 гривень. Надалі, між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір про відступлення права вимоги за договором, відповідно до якого ТзОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги заборгованості, зокрема, за вказаним кредитним договором. Позивач вважає вказаний договір недійсним, оскільки договір було укладено з порушенням порядку його укладення та укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Позивач стверджує, що не підписував договору, оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абз.3 ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно, укладений договір є таким, що не прирівнюється до договору укладеного в письмовій формі. Також відсутні докази того, що саме він підписав електронним цифровим підписом договір. Крім того,ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не повідомило всю необхідну інформацію щодо умов договору, відсутня розписка або інший документ, який підтверджує передання позикодавцем йому грошових коштів.

Також вказаний договір містить ознаки кредитного договору та працівниками не надано йому розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, у зв`язку з цим реально нарахований йому відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим, за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів.Вважає, що відповідачем здійснено щодо нього нечесну підприємницьку діяльність, його введено в оману щодо істотних умов договору, зокрема, щодо відсоткової ставки за користування кредитом, йому не повідомлено про непомірно велику відсоткову ставку у випадку порушення зобов`язання, натомість йому повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що він погодився на такий кредит. При укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, оскільки йому було запропоновано укласти договір на відомих лише відповідачу умовах. Звертає увагу на те, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Таким чином, правочин, здійснений з використання нечесної підприємницької практики є недійсним. Вважає, що договір порушує вимоги чинного законодавства щодо захисту прав споживачів та укладення кредитних договорів, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача подав відзив, у якому вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зважаючи на таке. Так, 01.01.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 542971258 про надання кредиту на суму 2000 грн. зі сплатою процентів строком на 20 днів. Оспорюваний договір відповідає умовам чинного законодавства та приписамст. 203 Цивільного кодексу України, підстави для визнання договору недійсним відповідно дост. 215 Цивільного кодексу Українивідсутні. Позивач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства, обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані в тому числі банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти в сумі 2000, 00 гривень, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу. Щодо підписання договору зазначає, що інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства роз`яснюється позичальнику, що у разі його згоди із офертою Товариства та виявлення бажання укласти електронний договір він має вчинити дію в інформаційно-телекомунікаційній системі та натиснути кнопку «Так», а саме ввести одноразовий ідентифікатор отримання від Товариства у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі та натиснути кнопку «Так», що одночасно є підписанням договору електронним підписом, як і було зроблено позивачем. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а самеакцептом в розумінні п. 6 ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно зст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Щодо нечесної підприємницької практики, зазначає, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідна для здійснення свідомого вибору. Відповідно до п. 4.16 Договору позивальник підтвердив, що отримав від Товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві, а самест. 9 Закону України «Про споживче кредитування»та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, отримав кредит не на споживчі цілі та інформацію надану в Паспорті споживчого кредиту, інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Окрім того, невід`ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів у позику, уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил. Також позивач не надав, а в матеріалах справи відсутні підтвердження використання товариством нечесної підприємницької практики. Надання позивачу коштів згідно з умовами договору не заперечується позивачем. Щодо істотних умов договору, ціни та розрахунку сукупної вартості кредиту зазначає, що ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не є банком та не надає банківських послуг та оспорюваний договір не є договором про надання споживчого кредиту. Також ТзОВ «Таліон Плюс» повідомило, що вказаний договір містить всі істотні умови договору, зокрема і розрахунок сукупної вартості та термін платежу за кредитом.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, однак до позову долучено заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ТзОВ «Таліон Плюс» не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову заперечує.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу Україниу зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Суд, розглянувши заяви позивача та представника відповідача, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, стаття 626ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1,3 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому чи електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразок відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Судом встановлено, що 10.03.2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 01.01.2020 укладено договір № 542971258, за яким позичальнику надано кредит на суму 2000,00 грн. строком на 20 днів, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з пунктом 1.4 укладеного договору.

У пункті 4.14 договору позичальник підтверджує, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України; отримав кредит не на споживчі цілі, що інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua, отже Правила є у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою товариства до укладення договору.

Згідно з пунктом 4.5 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Оспорюваний договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач в своєму позові просить визнати недійсним кредитний договір позикик № 542971258 від 01.01.2020 року.

Згідно пунктів 1.1, 1.4 договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування в розмірі 0,86 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, передбаченого в п. 1.3 договору. Згідно додатку № 1 до договору, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позичальника для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Термін Електронний підпис одноразовим ідентифікатором задекларовано у ч. 3-4 пункту 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію». Факт оформлення заявки на отримання кредитних коштів, яку оформив позивач, є акцептом на укладення кредитного договору (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до загального порядку дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з метою укладення електронного договору позичальник заходить на сайт, який надає доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, та у вбудованому калькуляторі обирає бажану (запропоновану) суму коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування. Отже для отримання кредиту, позичальник має бути ініціатором укладення договору, при цьому необхідно певний час опрацьовувати на сайті кожний етап заповнення заявки.

Для оформлення кредиту позичальнику слід пройти певну процедуру оформлення на сайті товариства.

На кожному етапі заповнення заявки на кредит позичальнику надаються підказки з роз`ясненнями порядку заповнення заявки на кредит та щодо змісту кожного кроку позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі. Одночасно з переходом на іншу сторінку заявки на телефонний номер позичальника направляється смс-код підтвердження, ввівши який у відповідне поле, позичальник підтверджує дію з відправлення заявки на кредит для аналізу інформаційно-телекомунікаційною системою товариства. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки Продовжити заявка на кредит надсилається на опрацювання інформаційно-телекомунікаційною системою. На наступному етапі позичальнику повідомляється про процес оброблення заявки на кредит. У разі погодження заявки на кредит позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить у собі всі істотні умови договору, та додатково повідомляється смс-повідомленням на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит. На цьому етапі інформаційно-телекомунікаційна система товариства формує та надає позичальнику на ознайомлення індивідуальну частину договору з позичальником, шляхом підстановки у типовий договір, погоджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, введених позичальником в заявку на кредит даних.

Індивідуальна частина договору відповідно до ст.641ЦК України та ч. 4 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» є офертою товариства, при цьому позичальник, натиснувши на текст Правила надання грошових коштів у позику , ще раз має можливість ознайомитися з умовами Правил, текст яких розміщений на сайті товариства, які відповідно до пункту 4.1. договору є його невід`ємною частиною.

Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, товариством генерується та відправляється на номер телефону, вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. У разі, якщо позичальник не бажає приймати оферту він має право відмовитись від укладання договору. Після цього Позичальник повідомляється про можливість повторно подати заявку на кредит, при цьому він має право змінити істотні умови договору, отже інформаційно-телекомунікаційною системою роз`яснюється позичальнику, що у разі його згоди з офертою товариства та виявлення бажання укласти електронний договір, він має вчинити дію в інформаційно-телекомунікаційній системі щодо прийняття оферти товариства, а саме: ввести одноразовий ідентифікатор, отриманий від товариства у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі, та натиснути кнопку Так , що одночасно є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме: акцептом в розумінні ч. 3 пункту 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». У разі вчинення дій, спрямованих на прийняття оферти, позичальник повідомляється про те, що товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного позичальником в заявці на кредит. Одночасно з підписанням договору товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Інформаційно-телекомунікаційна система товариства повідомляє позичальника про успішне проходження транзакції переказу коштів. З цього моменту в силу положень ч. 2 ст.640 та ст.1046 ЦК Україниелектронний договір вважається укладеним.

Відповідачем до позову надано договір № 542971258 від 01.01.2020 року, що свідчить про проходження позивачем всіх етапів оформлення кредиту на сайті та погодження з умовами надання кредиту, ознайомлення з умовами, процедурою укладення договору, процедурою погашення заборгованості та відповідальністю за порушення умов договору, а отже, будучи ініціатором укладання договору позивач мав час для ознайомлення з умовами та порядком співпраці з відповідачем.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі ст.18Закону України«Про захистправ споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Фінансова установа виконала вказані вимоги закону та визначила термін погашення заборгованості по кредиту, визначила сукупну вартість кредиту і проценти, розписала, які суми позивач зобов`язаний буде сплатити. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У статті 11Закону України«Про захистправ споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Оскільки під час вивчення матеріалів справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, а доводи ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на його поясненнях в позовній заяві і спростовуються самим змістом договору, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання пункту договору недійсним з підстав, передбачених ст.203,215,230 ЦК України та ст. 11, 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів .

Доводи позивача про те, що договір було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Доводи позивача про те, що відповідно до умов договору йому було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), суд відхиляє, оскільки кредит надавався позивачу на строк двадцять днів, та відсоткова ставка за вказаний період користування кредитними коштами становила 0,83% від суми кредиту та була відома ОСОБА_1 в момент укладення договору. Окрім цього, п. 1.5 вказаного договору визначено проценти за користування кредитом в розмірі 303,78 відсотків річних, а із графіку розрахунків, що наведений у даному договорі вбачається, що позивачу відомо про нараховані проценти за користування кредитом, що складає 16.60% та еквівалентно 332 грн. до суми кредиту.

Інших переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.

Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що договір, укладений між сторонами, є несправедливим, оскільки при підписанні даного договору ОСОБА_1 ознайомився та погодився з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в останньому несправедливих умов, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за договором зобов`язань.

Також, суд відхиляє посилання позивача на те, що пеня на прострочену суму заборгованості нарохована в розмірі вищому ніж передбачений п. 2 ст. 21 ЗУ "Про споживче кредитування",оскільки розмір пені згідно п. 3.3 вказаного договору становить 1.3% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення а доказів того, що пеня нарахована в розмірі більшому ніж половина суми одержаного пзивачем кредиту, суду не надано.

Законом України«Про захистправ споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався.

Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства.

У ст.77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача безпідставні та необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову та в задоволенні позовних вимог йому відмовлено повністю, то судовий збір відповідно компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.640,641,1046 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ст. ст.12,13,76,77,80,81,89,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання договору недійсним- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Золочівський районний суд Львівської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2021 року.

Суддя П. В. Пилип`як