Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1743/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Королівська селищна рада (правонаступник Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області) про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Королівська селищна рада (правонаступник Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області) про поділ спільного майна подружжя та розірвання шлюбу (а.с.3-4 т.1).

Заявлені вимоги про поділ майна подружжя ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що вона з відповідачем 16 листопада 1996 року уклали шлюб. Шлюб зареєстровано у виконавчому комітеті Сасівської сільської ради Виноградівського району, про що 16 листопада 1996 року у книзі реєстрації шлюбів складено актовий запис № 15.

У 2015 році їх відносини погіршилися і вони припинили шлюбні відносини.

Спільна дитина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітньою.

За період шлюбу за спільні кошти позивачем та відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2011 року набуто спільне майно - квартира АДРЕСА_1 , вартість якої становила 40 758,00 грн.

Також за період шлюбу ними було розпочате будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , готовність якого на момент подання позову складає 54%, а його вартість згідно довідки Виноградівської БТІ від 01.06.2016 року №429 становить 448 008,00 гривень.

Зазначений будинок будувався відповідно до закону на відведеній для цього земельній ділянці, згідно будівельного паспорту виданого 06.07.1999 року Виноградівською райархітектурою на ім`я відповідача та не є самовільним будівництвом в розумінні ст.376 ЦК України, що підтверджується відповіддю Виноградівської РДА від 19.04.2016 року №03-12/1137, а тому, такий будинок може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_5 просила постановити рішення, яким: шлюб розірвати; здійснити поділ зазначеного спільного майна подружжя; виділити у власність ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; виділити у власність ОСОБА_4 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами готовністю 54%, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.3 т.1).

Ухвалою суду 18.08.2016 року позов частині розірвання шлюбу залишено без розгляду (а.с. 69 т. 1).

ОСОБА_3 заявою від 08.08.2016 року змінила предмет позову (а.с.32-39 т.1).

Подану заяву, окрім обставин зазначених у первісній позовній заяві, додатково обґрунтовувала тим, що з ОСОБА_4 не досягнуто домовленості щодо порядку поділу вищезазначеного житлового будинку незавершеного будівництвом, виникає необхідність у призначенні судової земельно-технічної експертизи, з метою визначення можливості розподілу земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок незавершений будівництвом, та/або визначення порядку користування нею, та розробки варіантів її розподілу (порядку користування).

Крім зазначеного вище спільного сумісного майна подружжя, у спільному частковому володінні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знаходиться житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,52 га по АДРЕСА_3 .

15 вересня 2006 року, комунальним підприємством «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» було здійснено державну реєстрацію ОСОБА_5 та ОСОБА_4 права спільної часткової власності на зазначене будинковолодіння. Державна реєстрація здійснювалась на підставі договору довічного утримання від 01 вересня 2006 року.

Відповідно до договору довічного утримання від 01 вересня 2006 року, який був укладений між ОСОБА_7 , та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , у власності ОСОБА_5 перебуває 1/2 частини житлового будинку, який розташований на земельній ділянці площею 0,52 га за адресою: АДРЕСА_3 .

Співвласником іншої 1/2 частини зазначеного будинковолодіння являється ОСОБА_4 .

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №019003, виданого Сасівською сільською радою 10 грудня 2002 року, дана земельна ділянка площею 0,52 га належала ОСОБА_7 на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ЗК України у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на який ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Отже, на підставі ч. 3, ч. 4 ст. 120 ЗК України, ОСОБА_5 потребує визнання за нею права приватної власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,26 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.32-39 т.1).

25.11.2019 року представник позивача остаточно збільшив заявлені вимоги (а.с.113-121 т. 2).

Заяву про збільшення позовних вимог обґрунтовував тим, що відповідно до висновків експерта з судової інженерно-технічної експертизи від 26.02.2018 року №43/16 та додаткової судової інженерно-технічної експертизи від 21.06.2019 року №57/18 судовим експертом встановлено ринкову вартість об`єктів нерухомого майна, які являються предметом спору; запропоновано декілька варіантів розподілу спірного нерухомого майна в натурі між співвласниками, та запропоновано варіанти розподілу та користування в натурі між співвласниками (землекористувачами) спірних земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти спірного нерухомого майна.

Разом з тим, відповідно до висновків експерта судової інженерно-технічної експертизи від 26.02.2018 року №43/16 встановлено, що відповідно до вимог нормативно- правових актів у галузі будівництва, провести розподіл між співвласниками (виділити частку) двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , по 1/2 ідеальної частки для кожного співвласника, з урахуванням визначення грошової компенсації власнику, частка якою в натурі після поділу може зменшитись та зазначенням ідеальних часток для кожного власника, внаслідок можливого зменшення у зв`язку з відсутністю технічної можливості не надається можливим.

Представник позивача зазначає про те, що ознайомившись з іншими висновками експерта з судової інженерно-технічної експертизи та додаткової судової інженерно-технічної експертизи у справі, запропонованими варіантами розподілу нерухомого майна в натурі між співвласниками та порядку володіння (користування) земельними ділянками, та враховуючи ту обставину, що на утриманні ОСОБА_4 знаходиться малолітня дитина, вважає за доцільне встановити наступний варіант розподілу об`єктів спірного нерухомого майна (виділення часток в натурі) між співвласниками та порядок володіння (користування) земельними ділянками: Щодо будинковолодіння АДРЕСА_3 :

Виділити в натурі ОСОБА_3 94.1 кв.м. площі приміщень (варіант №1), загальною вартістю 718237,00 грн., зокрема: в житловому будинку літ. «А» - коридор «1-1», площею 10,9 кв.м. загальною вартістю 83196.40 грн.; житлове приміщення «1-2», площею 22.7 кв.м., загальною вартістю 173262.24 грн.; житлове приміщення «1-3», площею 20.9 кв.м., загальною вартістю 159523,38 грн.; кладову «1-4», площею 3,5 кв.м., загальною вартістю 26714.44 грн.; кухню «1-5», площею 10.4 кв.м., загальною вартістю 79380,06 грн.; житлове приміщення «1-6-1». площею 7.0 кв.м., загальною вартістю 53428.88 грн.; в літній кухні літ. «Б» - хол «2-5», площею 18.7 кв.м., загальною вартістю 142731.45 грн.

Виділити в натурі ОСОБА_4 114,3 кв.м., загальною вартістю 737511.00 грн.. зокрема: в житловому будинку літ. «А» - житлове приміщення «1-6-2», площею 10.6 кв.м., загальною вартістю 80906,59 грн.; житлове приміщення «1-7», площею 10.8 кв.м., загальною вартістю 82433,13 грн.; в літній кухні літ. «Б» - коридор «2-1», площею 17.3 кв.м., загальною вартістю 72507,98 грн.; підсобне приміщення «2-2», площею 3.9 кв.м., загальною вартістю 16345,73 грн.; підсобне приміщення «2-3», площею 18.0 кв.м., загальною вартістю 75441,83 грн.; веранду «2-4», площею 8.6 кв.м., загальною вартістю 65641,20 грн.; ванну «2-6», площею 6,6 кв.м., загальною вартістю 50375,80 грн.; зал «2-7», площею 25,3 кв.м., загальною вартістю 193107.25 грн.; кухню «2-8», площею 13.2 кв.м, загальною варі істю 10075 1,60 грн.

При цьому, для приведення у відповідність до будівельних вимог по житлу ОСОБА_3 необхідно влаштувати дверний проріз та встановити дверний блок між приміщеннями під номером «1-6-1» та «2-5»; влаштувати автономні інженерні мережі; завершити будівництво у відповідності до вимог ДБН та санітарних, щодо житла, тощо.

ОСОБА_4 необхідно влаштувати дверний проріз та встановити дверний блок між приміщеннями під номерами «1-6-1» та «2-4»; влаштувати автономні інженерні мережі; завершити будівництво у відповідності до вимог ДБН та санітарних, щодо житла, т ощо.

ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 замурувати дверний проріз між приміщеннями під номерами «2-5» та «2-8», «2-5» та «2-4»; влаштувати перегородку в приміщенні під номером «1-6».

Горище кожному із співвласників надати над належним їм приміщенням на першому поверсі.

Всі прибудови, надбудови, перепланування у житловому будинку та узаконення самовільного будівництва, необхідно виконати у відповідності до вимог державних будівельних норм та правил, чинного законодавства України.

В зв`язку із нерівністю ідеальних часток кожного з співвласників після реального розподілу, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 9637,00 грн. грошової компенсації, внаслідок зменшення ідеальної частки ОСОБА_3 після поділу в натурі.

Виділити ОСОБА_3 в натурі дві земельні ділянки, загальною площею 896.0 кв.м. з наступними геометричними розмірами (додаток №2 до висновку експерта, варіант 1) по ходу годинникової стрілки:

- перша земельна ділянка: 2.58 м, 15,47 м, 6,47 м, 8,66 м, 8,61 м, 12,35 м, 1,71 м, 0,87 м, 12,67 м - загальною площею 217,0 кв.м.;

- друга земельна ділянка: 4,51 м, 28,82 м, 6,75 м, 47,34 м, 11,70 м, 21,67 м, 35,95 м, 17,63 м, загальною площею 679 кв.м.

Виділити ОСОБА_4 в натурі земельну ділянку з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 9,54 м, 46,44 м, 8,79 м, 47,34 м, 3,40 м, 15,78 м, 8,61 м, 8,66 м, 6,47 м - загальною площею 680 кв.м.

Виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в натурі у спільне володіння та користування земельну ділянку з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 3,42 м, 28,19 м, 3,35 м, 28,82 м - площею 95 кв.м.

В зв`язку із нерівністю ідеальних часток кожного з співвласників після реального розподілу земельних ділянок в натурі, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 9381,00 грн. грошової компенсації, внаслідок зменшення ідеальної частки ОСОБА_4 .

Щодо незавершеного будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 :

Виділити в натурі ОСОБА_3 137,2 кв.м. площі приміщень, загальною вартістю 369367,00 грн. (варіант №1), зокрема: у цокольному поверсі незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «А» - гараж «1», площею 21.8 кв.м., загальною вартістю 58689,52 грн.; коридор «2», площею 7,3 кв.м., загальною вартістю 19652,91 грн.; сходову клітку «5», площею 18,2 кв.м, загальною вартістю 48997,67 грн.; кімнату «6», площею 21,2 кв.м., загальною вартістю 57074 грн.; на першому поверсі незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «А» - коридор «7», площею 6.8 кв.м., загальною вартістю 18306,82 грн.; коридор «9», площею 2.9 кв.м., загальною вартістю 7807,32 грн.; ванну «11», площею 4.4 кв.м., загальною вартістю 11845,59 грн.; кухню «12», площею 11,1 кв.м, загальною вартістю 29883,19 грн.; кімнату «13», площею 21,4 кв.м., загальною вартістю 57612,64 грн.; кімнату «14», площею 22,1 кв.м., загальною вартістю 59497.17 грн.

Виділити в натурі ОСОБА_4 107,3 кв.м. площі приміщень, загальною вартістю 288871.00 грн., зокрема: у цокольному поверсі незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «А» - кімнату «З», площею 26.7 кв.м., загальною вартістю 71881,20 грн.; підсобне приміщення «4». площею 25,5 кв.м.. загальною вартістю 68650,58 грн.; на першому поверсі незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «А» - кімната «8», площею 27,4 кв.м., загальною вартістю 73765,72 грн.; кімнату «10», площею 27,7 кв.м., загальною вартістю74573,38 грн.

Горище кожному з співвласників надати над належними їм приміщеннями на першому поверсі.

В зв`язку із нерівністю ідеальних часток кожного з співвласників після реального розподілу, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 40248,00 грн. грошової компенсації, внаслідок зменшення ідеальної частки ОСОБА_4 після розподілу в натурі.

Виділити в натурі ОСОБА_3 земельну ділянку для користування (додаток №3 до висновку експерта, варіант 1) з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 21,82 м, 17,22 м, 59,67 м, 9,48 м, 50,88 м, 5,34 м, 15,34 м, 10,97 м, 5,12 м, 6,28 м - загальною площею 840 кв.м.

Виділити в натурі ОСОБА_4 земельну ділянку для користування з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 6,28 м, 5,12 м, 10,97 м, 15,34 м, 5,34 м, 50,88 м, 11,94 м, 52,43 м, 8.52 м - загальною площею 840 кв.м.

Крім того, в ході проведення оглядів об`єктів експертного дослідження під час проведення судових інженерно-будівельних експертиз, на земельних ділянках по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_2 було виявлено та зафіксовано наявність чотирьох теплиць, зокрема: на земельній ділянці по АДРЕСА_2 - дві теплиці з металевим каркасом під плівку, розміром 7,0 х 50,0 х 3,25 м та розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м; на земельній ділянці по АДРЕСА_3 дві теплиці, зокрема: теплиця з металевим каркасом з мол і карбонатним покриттям товщиною 8 мм, розміром 6.20 х 27.80 х 3,0 м та теплиця з металевим каркасом під плівку, розміром 10.0 х 50,0 х 4,50 м.

ОСОБА_3 стверджує, що зазначені теплиці були побудовані під час перебування її та ОСОБА_4 у шлюбі та за спільні грошові кошти подружжя. Безпосередню допомогу у закупівлі будівельних матеріалів та спорудженні теплиць надавав їм ОСОБА_8 - батько позивачки.

Тому, вважає дані теплиці об`єктами спільної сумісної власності подружжя та які підлягають розподілу в натурі між нею та ОСОБА_4 .

Відповідно до висновків експерта від 23.05.2019 року №07/19 ринкова вартість теплиці розміром 6,20 х 27,80 х 3,0 м з полікарбонатним покриттям товщиною 8 мм, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 становить 91130 (дев`яносто одна тисяча сто тридцять) грн. 00 коп.

Ринкова вартість теплиці розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 становить 153940 (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Ринкова вартість теплиці розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 становить 153940 (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок) три. 00 коп.

Ринкова вартість теплиці розміром 7.0 х 50,0 х 3,26 м. під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .121 становить 107760 (сто сім тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп.

Враховуючи наведені вище варіанти розподілу об`єктів нерухомого майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема, земельних ділянок, на яких знаходяться зазначені теплиці, слід розподілити в натурі між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 теплиці у наступному порядку:

Виділити в натурі ОСОБА_3 теплицю розміром розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 загальною вартістю 153940 (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок) грн. 00 коп. та теплицю розміром 7,0 х 50,0 х 3,26 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 107760 (сто сім тисяч сіма`і шістдеся т) грн. 00 коп.;

Виділити в натурі ОСОБА_4 теплицю розміром 6,20 х 27,80 х 3,0 м з полікарбонатним покриттям товщиною 8 мм, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною вартістю 91130 (дев`яносто одна тисяча сто тридцять) грн. 00 коп. та теплицю розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 153940 (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 8315 (вісім тисяч триста п`ятнадцять) грн. 00 коп. грошової компенсації ((261700- 245070) / 2 = 8315), як різницю між ринковими вартостями теплиць, після їх розподілу в натурі між співвласниками.

Крім того позивачем понесені судові витрати у вигляді судових зборів, витрат для проведення судових експертиз, в тому числі проведення геодезичних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт» під час проведення додаткової судової інженерно-технічної експертизи, згідно доданих до даної заяви документів.

Таким чином, за остаточно сформульованими позовними вимогами, позивач ОСОБА_5 просить:

Визнати двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 56,9 кв.м., в тому числі житловою площею 36,5 кв.м об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незавершений будівництвом житловий будинок (відсоток (ступінь) будівельної готовності - 61%), що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_2 .

Поділити в натурі між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незавершений будівництвом житловий будинок (відсоток (ступінь) будівельної готовності 61%) по АДРЕСА_2 .

Виділити в натурі ОСОБА_3 137,2 кв.м. площі приміщень незавершеного будівництвом житлового будинку (відсоток (ступінь) будівельної готовності 61%) по АДРЕСА_2 , загальною вартістю 369367.00 грн. (згідно варіанту №1 висновку експерта від 26.02.2018 року №43/16): у цокольному поверсі незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «А» - гараж «1», площею 21,8 кв.м, загальною вартістю 58689,52 грн.; коридор «2», площею 7,3 кв.м., загальною вартістю 19652,91 грн.; сходову клітку «5», площею 18.2 кв.м, загальною вартістю 48997,67 грн.; кімнату «6», площею 21.2 кв.м., загальною вартістю 57074 грн.; на першому поверсі незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «А» - коридор «7», площею 6.8 кв.м., загальною вартістю 18306.82 грн.; коридор «9», площею 2,4 кв.м., загальною вартістю 7807,32 грн.; ванну «11», площею 4,4 кв.м., загальною вартістю 11845,59 грн.; кухню «12», площею 11.1 кв.м, загальною вартістю 29883.19 грн.; кімнату «13», площею 21.4 кв.м., загальною вартістю 57612.64 грн.; кімнату «14», площею 22.1 кв.м., загальною вартістю 59497.17 грн., та визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на зазначену частину незавершеного будівниці вом житлового будинку.

Виділити в натурі ОСОБА_4 107.3 кв.м. площі приміщень незавершеного будівництвом житлового будинку (відсоток (ступінь) будівельної готовності 61%) по АДРЕСА_2 , загальною вартістю 288871.00 грн. (згідно варіанту №1 висновку експерта від 26.02.2018 року №43/16): у цокольному поверсі незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «А» - кімнату «3», площею 26.7 кв.м., загальною вартістю 71881,20 грн.; підсобне приміщення «4», площею 25,5 кв.м., загальною вартістю 68650,58 грн.; на першому поверсі незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «А» - кімната «8», площею 27.4 кв.м., загальною вартістю 73765,72 грн.; кімнату «10», площею 27.7 кв.м., загальною вартістю 74573,38 грн., та визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на зазначену частину незавершеного будівництвом житлового будинку.

Виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 горище незавершеного будівництвом житлового будинку (відсоток (ступінь) будівельної готовності 61%) по АДРЕСА_2 над належними їм приміщеннями на першому поверсі, після поділу в натурі (згідно варіанту №1 висновку експерта від 26.02.2018 року №43/16)Т та визнати за ними право приватної власності на відповідні частини горища незавершеного будівництвом житлового будинку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 40248 (сорок тисяч двісті сорок вісім) грн. 00 коп. грошової компенсації, внаслідок зменшення ідеальної частки ОСОБА_4 , після розподілу в натурі приміщень незавершеного будівництвом житлового будинку (відсоток (ступінь) будівельної готовності 61%) по АДРЕСА_2 .

Поділити в натурі земельну ділянку площею 0,1680 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 між землекористувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Виділити в натурі ОСОБА_3 земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для користування (згідно додатку №3 до висновку експерта від 21.06.2019 року №57/18, варіант 1) з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 21,82 м, 17,22 м, 59,67 м, 9,48 м, 50,88 м, 5,34 м, 15,34 м, 10,97 м, 5,12 м, 6,28 м, загальною площею 840 кв.м.

Виділити в натурі ОСОБА_4 земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для користування (згідно додатку №3 до висновку експерта від 21.06.2019 року №57/18, варіант 1) для користування з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 6,28 м, 5,12 м, 10,97 м, 15,34 м, 5,34 м 50,88 м, 11,94 м, 52,43 м, 8,52 м - загальною площею 840 кв.м.

Поділити в натурі між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , відповідно до часток кожного з співвласників житлового будинку.

Виділити в натурі ОСОБА_3 94,1 кв.м. площі приміщень (згідно варіанту №1 висновку експерта від 26.02.2018 року №43/16), загальною вартістю 718237,00 грн.: в житловому будинку літ. «А» - коридор «1-1», площею 10,9 кв.м, загальною вартістю 83196,40 грн.; житлове приміщення «1-2», площею 22.7 кв.м, загальною вартістю 173262,24 грн.; житлове приміщення «1-3», площею 20.9 кв.м, загальною вартістю 159523,38 грн.; кладову «1-4», площею 3.5 кв.м, загальною вартістю 26714,44 грн.; кухню «1-5», площею 10,4 кв.м, загальною вартістю 79380,06 грн.; житлове приміщення «1-6-1», площею 7,0 кв.м, загальною вартістю 53428.88 грн.; в літній кухні літ. «Б» - хол «2-5», площею 18,7 кв.м, загальною вартістю 142731,45 грн., та визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на зазначені приміщення житлового будинку літ. «А» та літньої кухні літ. «Б».

Виділити в натурі ОСОБА_4 114,3 кв.м площі приміщень (згідно варіанту №1 висновку експерта від 26.02.2018 року №43/16), загальною вартістю 737511,00 грн.: в житловому будинку літ. «А» - житлове приміщення «1-6-2», площею 10,6 кв.м, загальною вартістю 80906,59 грн.; житлове приміщення «1-7», площею 10.8 кв.м, загальною вартістю 82433,13 грн.; в літній кухні літ. «Б» - коридор «2-1», площею 17,3 кв.м, загальною вартістю 72507,98 грн.; підсобне приміщення «2-2», площею 3.9 кв.м, загальною вартістю 16345,73 грн.; підсобне приміщення «2-3», площею 18,0 кв.м, загальною вартістю 75441,83 грн.; веранду «2-4», площею 8.6 кв.м, загальною вартістю 65641,20 грн.; ванну «2-6», площею 6,6 кв.м, загальною вартістю 50375,80 грн.; залу «2-7», площею 25,3 кв.м, загальною вартістю 193107.25 грн.; кухню «2-8», площею 13,2 кв.м, загальною вартістю 100751.60 грн. та визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на зазначені приміщення житлового будинку літ. «А» та літньої кухні літ. «Б».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 9637 (дев`ять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 00 коп. грошової компенсації, внаслідок зменшення ідеальної частки ОСОБА_3 , після розподілу в натурі приміщень житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_3 .

Для приведення у відповідність до будівельних вимог по житлу ОСОБА_3 влаштувати дверний проріз та встановити дверний блок між приміщеннями під номером «1-6-1» житлового будинку літ. «А» та «2-5» літньої кухні літ. «Б» по АДРЕСА_3 ; влаштувати автономні інженерні мережі; завершити будівництво у відповідності до вимог ДБН та санітарних, щодо житла, тощо.

Для приведення у відповідність до будівельних вимог по житлу ОСОБА_4 влаштувати дверний проріз та встановити дверний блок між приміщеннями під номерами «1-6-1» житлового будинку літ. «А» та «2-4» літньої кухні літ. «Б» по АДРЕСА_3 ; влаштувати автономні інженерні мережі; завершити будівництво у відповідності до вимог ДБН та санітарних, щодо житла, тощо.

Для приведення у відповідність до будівельних вимог по житлу ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 замурувати дверний проріз між приміщеннями під номерами «2-5» та «2-8», «2-5» та «2-4» літньої кухні літ. «Б»; влаштувати перегородку в приміщенні під номером «1-6» житлового будинку літ. «А» по АДРЕСА_3 .

Виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 горище житлового будинку літ. «А» та літньої кухні літ. «Б», які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_3 над належними їм приміщеннями, після поділу в натурі (згідно варіанту №1 висновку експерта від 26.02.2018 року №43/16), та визнати за ними право приватної власності на відповідні частини горища.

Виділити ОСОБА_3 в натурі земельну ділянку по АДРЕСА_3 у володіння та користування, загальною площею 217.0 кв.м. (згідно додатку №2 до висновку експерта від 21.06.2019 року №57/18, варіант №1) з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 2,58 м, 15,47 м, 6,47 м, 8,66 м, 8,61 м, 12,35 м 1,71 м, 0,87 м, 12,67 м - загальною площею 217.0 кв.м.

Виділити ОСОБА_3 в натурі земельну ділянку по АДРЕСА_3 у володіння і користування, загальною площею 679,0 кв.м. (згідно додатку №2 до висновку експерта від 21.06.2019 року №57/18, варіант №1) з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 4,51 м, 28,82 м, 6,75 м, 47,34 м, 11,70 м, 21,67 м, 35,95 м 17,63 м.

Виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в натурі у спільне володіння та користування земельну ділянку по АДРЕСА_3 , загальною площею 95,0 кв.м. (згідно додатку №2 до висновку експерта від 21.06.2019 року №57/18 варіант №1) з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: 3,42 м, 28,19 м, 3,35 м, 28,82 м.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 9381 (дев`ять тисяч триста вісімдесят одну) грн. 00 коп. грошової компенсації внаслідок зменшення ідеальної частки ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_3 .

Визнати теплицю з металевим каркасом під плівку, розміром 7,0 х 50,0 х 3,25 м теплицю з металевим каркасом під плівку, розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м, які знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , теплицю з металевим каркасом з полікарбонатним покриттям товщиною 8 мм, розміром 6,20 х 27,80 х 3,0 м, теплицю з металевим каркасом під плівку, розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м, які знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Виділити в натурі ОСОБА_3 теплицю розміром розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 загальною вартістю 153940 (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок) грн. 00 коп. та визнати за нею право приватної власності на дану теплицю.

Виділити в натурі ОСОБА_3 теплицю розміром 7,0 х 50,0 х 3,26 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 107760 (сто сім тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп. та визнати за нею право приватної власності на дану теплицю.

Виділити в натурі ОСОБА_4 теплицю розміром 6,20 х 27,80 х 3,0 м з нолікарбонатним покриттям товщиною 8 мм, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною вартістю 91130 (дев`яносто одна тисяча сто тридцять) грн. 00 коп. та визнати за ним право приватної власності надану теплицю.

Виділити в натурі ОСОБА_4 теплицю розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 153940 (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок) грн. 00 коп. та визнати за ним право приватної власності на дану теплицю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 8315 (вісім тисяч триста п`ятнадцять) грн. 00 коп. грошової компенсації, як різницю між ринковими вартостями теплиць, після їх розподілу в натурі між співвласниками.

Вирішити питання щодо розподілу судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи (а.с.113-126 т.2).

Відповідач ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву (а.с. 143-146 т.1).

Ухвалою суду 23.12.2019 року зустрічну позовну заяву об`єднано з первісною позовною заявою (а.с.147-148 т.2).

Зустрічна позовна заява обґрунтовується тим, що первісні позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, серед іншого стосуються визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 56,9 кв. м., в т. ч. житловою площею - 36,5 кв. м.

Відповідно до поданої первісної позовної заяви ОСОБА_3 вважає, що квартира АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя на тій підставі, що це майно набуте під час шлюбу.

Вказану позовну вимогу ОСОБА_4 не визнає, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку із чим керуючись правом, передбаченим ст. 123 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пред`являє зустрічний позов про визнання вказаного майна особистою приватною власністю.

На підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2011 року ОСОБА_3 купила двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 житловою площею 36,5 кв.м., загальною площею 56,9 кв.м. Відповідно до відомостей з Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за №30669205, виданого комунальним підприємством «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» від 19.07.2011 року, загальна вартість нерухомого майна становить 40 758 грн. 00 коп. (сорок тисяч сімсот п`ятдесят вісім грн. 00 коп.). Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за ціною 40 758 грн. 00 коп. (сорок тисяч сімсот п`ятдесят вісім грн. 00 коп.).

Вказана двокімнатна квартира придбана ОСОБА_3 за особисті кошти ОСОБА_4 , які останній отримав у зв`язку із настанням страхового випадку, а саме аварії на роботі, що мала місце 15.11.2006 року в Португалії.

В якості виплати компенсації за абсолютну тимчасову втрату працездатності (в тому числі на транспорт і продукти харчування), на підставі рішення суду Лейрія з трудових спорів - висновок у справі № 98/07.ОТТLRA, страховою компанією «Цюріх» ОСОБА_4 надано квитанцію від 16.02.2011 року на суму 14 699 євро 02 євроценти (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять євро і два євроценти).

Доказами, які підтверджують дану обставину є: рішення суду з трудових спорів у Лейрі справа № 98/07.ОТТLRA, документи, що підтверджують надіслання квитанції та чеку від страхової компанії «Цюріх» в розмірі страхового відшкодування на суму 14 699 євро 02 євроценти, довідка про рух коштів по соціальному рахунку, розрахунок боргових виплат. Копії вказаних документів (в перекладі з португальської та нотаріально посвідчені) додає.

Страхова виплата, одержана застрахованою особою внаслідок нещасного випадку, що стався з нею є приватною власністю цієї особи, оскільки така виплата має виключно цільовий характер та нерозривно пов`язана саме з цією особою.

Документально підтверджується, що квитанцію на суму страхової виплати у розмірі 14 699 євро 02 євроценти (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять євро і два євроценти) від страхової компанії «Цюріх» ОСОБА_4 отримав 16.02.2011 року. Станом на дату купівлі-продажу вказаної квартири, а саме 20.07.2011 року, НБУ встановив курс євро на рівні 11 грн. 28 коп. за 1 євро.

Отже, сума одержаної ОСОБА_4 страхової виплати станом на 20.07.2011 року становила 165 804 грн. 94 коп. = (14 699 євро 02 євроценти х 11 грн. 28 коп.).

За час перебування у шлюбі одержуваний ОСОБА_3 дохід був незначним та недостатнім для самостійної купівлі квартири.

Так як кошти, витрачені на купівлю квартири були особистими коштами ОСОБА_4 , вказана квартира є його особистою приватною власністю.

Таким чином, вважає, що виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Вказана позиція цілком узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, висловленій у постанові ВСУ від 01.07.2015 року.

Таким чином, вважає, що вимога про виділення у власність ОСОБА_3 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 - вартістю 20 379 грн. 00 коп. (двадцять тисяч триста сімдесят дев`ять грн. 00 коп.) є передчасною та явно необґрунтованою.

За заявленими зустрічними позовними вимогами позивач просить визнати за ним, ОСОБА_4 , право особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 (а.с. 143-146 т.1).

В судовому засідання представник позивача за первісним позовом збільшені заявлені вимоги позову підтримав, проти зустрічного позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити. Вважав, що відсутні належні й допустимі докази на підтвердження зустрічних позовних вимог. Робота ОСОБА_5 у країні Португалія тривала у період 2002-2011 роки. ЇЇ рівень доходів, вартість придбаної квартири, дозволяв самостійно придбати спірну квартиру (а.с. 175-178 т.1). Додатково заяви про застосування судом позовної давності до заявлених ОСОБА_4 вимог (а.с.179-180).

Представник відповідач зустрічні вимоги підтримав, вважав, що подані докази на підтвердження заявлених зустрічних вимог є належними й допустимими. Додатково зазначив, що спір щодо теплиць, іншого нерухомого майна відсутній, таке майно повинно бути поділено між колишнім подружжям рівно.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив про те, що він з помічниками восени 2016 року побудував по АДРЕСА_2 дві теплиці, довжина теплиць становила 50 м. За роботу розраховувався ОСОБА_4 . Роботи тривали близько 2 місяців.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив про те, що ОСОБА_5 є його донькою. АДРЕСА_3 побудовані у 2011-2012 роках. Теплиці побудовані за час шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . У 2016 році вони розлучилися. Його донька приблизно 20 років тому назад виїхала за кордон. Першим поїхав зять ОСОБА_10 . Через 1,6 року поїхала донька ОСОБА_11 . ОСОБА_10 починав працювати різно-робочим. Після влаштувався на роботу у кар`єр. У кар`єрі ОСОБА_10 отримав захворювання хребта. Після йому було зроблено операцію.

Ухвалою суду 22.09.2016 року витребувано докази за клопотанням представника позивача (а.с.48-51, 89-90 т.1).

10.10.2016 року на адресу суду на виконання ухвали суду надійшли копії інвентарних справ на будинок АДРЕСА_3 та на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.95-143 т.1).

Ухвалою суду 23.11.2016 року за клопотанням представника позивача призначено судову інженерно-технічну експертизу (а.с.57-61, 88-90 т.1).

26.02.2018 року експертом виготовлено висновок проведеної експертизи (а.с. 211-254 т.1).

Ухвалою суду 14.06.2018 року залучено до участі у справі Сасівську сільську раду Виноградівського району Закарпатської області, як третю особу без самостійних вимог, долучено письмові докази (а.с. 9-21, 22, 23-24, 25-26 т.2).

Ухвалою суду 09.07.2018 року за клопотанням представника позивача призначено додаткову судову інженерно-технічну експертизу (а.с. 35-38, 42-45 т.2).

21.06.2019 року експертом виготовлено висновок проведеної експертизи (а.с. 62-82 т. 2).

23.12.2019 року у підготовчому судовому засіданні вирішено клопотання сторін, зокрема про приєднання до справи письмових доказів, заяви про збільшення позовних вимог, допит свідків, встановлено порядок дослідження доказів, об`єднано зустрічну позовну заяву з первісною позовною заявою, приєднано до матеріалів справи заперечення проти зустрічного позову, заяву про застосування строку позовної давності, письмові докази, тощо. Підготовче засідання закрито (а.с. 31-34, 104-121, 143, 144, 145-146, 147, 151 т.2).

Ухвалою суду 29.03.2021 року встановлених у підготовчому судовому засіданні порядок дослідження доказів в частині допиту свідків, з урахуванням позиції представників сторін, змінено на підставі ч. 2 ст. 228 ЦПК України.

Суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_12 16 листопада 1996 року уклали шлюб. Шлюб зареєстровано у виконавчому комітеті Сасівської сільської ради Виноградівського району, про що 16 листопада 1996 року у книзі реєстрації шлюбів складено актовий запис № 15 (а.с.5).

На підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2011 року ОСОБА_3 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої становила 40 758,00 грн. (а.с.8).

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , готовність якого на час вирішення позову становить 61% (побудований на відведеній для цього земельній ділянці площею 0,16 га, згідно будівельного паспорту виданого 06.07.1999 року Виноградівською райархітектурою на ім`я ОСОБА_4 ), що підтверджується відповіддю Виноградівської РДА від 19.04.2016 року №03-12/1137 (а.с.10-15, 137, 214-253 т.1).

Відповідно до договору довічного утримання від 01 вересня 2006 року, який був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , у власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перейшло за кожним по 1/2 частини житлового будинку та земельна ділянка площею 0,52 га за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.40).

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №019003, виданого Сасівською сільською радою 10 грудня 2002 року, дана земельна ділянка площею 0,52 га належала ОСОБА_7 на праві приватної власності (а.с.111 т.1).

Сторонами визнається та не оспорюються обставини про те, що теплиці, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2 - дві теплиці з металевим каркасом під плівку, розміром 7,0 х 50,0 х 3,26 м та розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м; на земельній ділянці по АДРЕСА_3 дві теплиці, зокрема: теплиця з металевим каркасом з мол і карбонатним покриттям товщиною 8 мм, розміром 6.20 х 27.80 х 3,0 м та теплиця з металевим каркасом під плівку, розміром 10.0 х 50,0 х 4,50 м були зведені за час їхнього перебування у шлюбі (а.с.122-130 т.2).

Додатково такі обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_8 .

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства встановленими ст. 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно вимог частини першої ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 21.12.2007 року, №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до ч.2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

В судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2011 року ОСОБА_3 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої становила 40 758,00 грн. (а.с.8).

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Посилання ОСОБА_4 на п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України є безпідставними, оскільки спірна квартира не була придбана ОСОБА_5 за особисті кошти ОСОБА_4 . Та обставина, що останній отримав страхове відшкодування у країні Португалія не є обставиною, яка свідчить про те, що ОСОБА_5 , як сторона нотаріально-посвідченого договору представляла інтереси ОСОБА_4 та розпорядилась при укладенні договору його особистими коштами.

Поряд з цим, суд погоджується з твердженням позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 про те, що від страхової компанії «Цюріх» в країна Португалія він отримав страхове відшкодування в сумі 14 699 євро 02 євроценти, внаслідок нещасного випадку, і ці кошти є його приватною власністю, оскільки така виплата має виключно цільовий характер та нерозривно пов`язана саме з цією особою.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставини про те, що саме за рахунок таких коштів спірна квартира була придбана ОСОБА_4 .

Таким чином, на підставі встановлених обставин та ст. 60 СК України суд відносить спірну квартиру до спільної сумісної власності подружжя, у зв"язку з чим заявлені зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання щодо відмови у задоволенні зустрічного позову з підстав пропуску строку позивачем на звернення до суду, суд зазначає наступне.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано; до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки; позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Позивач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою 12.10.2016 року (а.с.143-146, 170 т.1). Станом на час подання первісного позову про поділ майна подружжя та розірвання шлюбу - 08.07.2016 року шлюб між сторонами не розірвано, у зв"язку з чим позивачем строк звернення до суду з позовом про поділ майна не пропущено.

Окрім зазначеної квартири, суд відносить до спільної сумісної власності подружжя наступне безспірне нерухоме майно: - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , готовність якого на час вирішення позову становить 61% (побудований на відведеній для цього земельній ділянці площею 0,16 га, згідно будівельного паспорту виданого 06.07.1999 року Виноградівською райархітектурою на ім`я ОСОБА_4 ), що підтверджується відповіддю Виноградівської РДА від 19.04.2016 року №03-12/1137, у зв"язку з чим будинок із земельною ділянкою площею 0,16 га є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (а.с.10-15, 137, 214-253 т.1).

При цьому суд враховує те, що за змістом норм статей 181, 331 ЦК України новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. Поряд з цим суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін. Аналогічний правовий висновок міститься й у Постанові Верховного Суду України №6-47цс16 від 07 вересня 2016 року.

У Цивільному кодексі України, крім понять нерухомість, нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331), об`єкт будівництва (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Системне тлумачення категорій «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України) та «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення відносно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку визначених цивільним законодавством.

Статтею 331 ЦК України передбачено, що відсутність можливості використання об`єкта незавершеного будівництва за призначенням, задля якого він будується, не позбавляє особу, яка здійснює його будівництво звернутися за проведенням державної реєстрації права власності на такий об`єкт.

Державна реєстрація права на незавершене будівництво здійснюється відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок).

Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва проводиться у порядку, встановленому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше, з урахуванням певних особливостей.

На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Нормами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року№ 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, згідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У зв`язку з цим вимога про поділ зазначеного майна подружжя є підставною і такою, що підлягає до задоволення.

За вказаних обставин, суд також визнає спільною сумісною власністю подружжя та приймає рішення про розподіл між ними чотирьох теплиць, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2 - дві теплиці з металевим каркасом під плівку, розміром 7,0 х 50,0 х 3,26 м та розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м; на земельній ділянці по АДРЕСА_3 дві теплиці, зокрема: теплиця з металевим каркасом з мол і карбонатним покриттям товщиною 8 мм, розміром 6.20 х 27.80 х 3,0 м та теплиця з металевим каркасом під плівку, розміром 10.0 х 50,0 х 4,50 м (а.с.122-130 т.2).

Відповідно до висновку експерта № 07/19 від 23.05.2019 року: ринкова вартість теплиці розміром 6,20х 27,80 х 3,00 м, з полікарбонатним покриттям товщиною 8 мм, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 становить 91 130,00 грн.; ринкова вартість теплиці розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 становить 153940,00 грн.; ринкова вартість теплиці розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 становить 153940, 00 грн.; ринкова вартість теплиці розміром 7.0 х 50,0 х 3,26 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 становить 107760, 00 грн. (а.с.129 т.2).

Враховуючи наведені у зазначеному висновку експерта варіанти розподілу об`єктів нерухомого майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відсутність заперечень сторін, їх представників із запропонованим варіантом, суд розподілити в натурі між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 теплиці у наступному порядку:

ОСОБА_3 теплицю розміром розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 загальною вартістю 153940 грн. 00 коп. та теплицю розміром 7,0 х 50,0 х 3,26 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 107760 грн. 00 коп.;

ОСОБА_4 теплицю розміром 6,20 х 27,80 х 3,0 м з полікарбонатним покриттям товщиною 8 мм, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною вартістю 91130 грн. 00 коп. та теплицю розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м під плівку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 153940 грн. 00 коп.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнути 8315 (вісім тисяч триста п`ятнадцять) грн. 00 коп. грошової компенсації ((261700- 245070) / 2 = 8315), як різницю між ринковими вартостями теплиць.

У відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Поряд з цим, збільшені позовні вимоги ОСОБА_5 в частині реального поділу незавершеного будівництвом житлового будинку, земельної ділянки, на якій побудовано будинок, задоволенню не підлягає у зв"язку з безпідставністю заявлених вимог. Таким чином, інші вимоги, які є похідними від заявлених вимог: стягнення компенсації внаслідок зменшення ідеальної частки ОСОБА_5 після розподілу, зобов"язанні вчинити дії спрямовані на завершення будівництва задоволенню, тощо, також задоволенню не підлягають.

Згідно поняття права власності, викладеного у ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Враховуючи, що спірний житловий будинок будівництвом незавершений, заявлені вимоги про його реальний поділ в порядку ч. 1 ст. 370 ЦК України є безпідставними.

Як зазначено вище, за змістом норм статей 181, 331 ЦК України новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

В частині заявлених вимог про реальний поділ житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , суд також приймає рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, виходячи з наступних обґрунтувань.

Відповідно до договору довічного утримання від 01 вересня 2006 року, який був укладений між ОСОБА_7 , та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , у власності ОСОБА_5 та ОСОБА_5 перейшло за кожним по 1/2 частини житлового будинку та земельна ділянка площею 0,52 га за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.40).

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №019003, виданого Сасівською сільською радою 10 грудня 2002 року, дана земельна ділянка площею 0,52 га належала ОСОБА_7 на праві приватної власності (а.с.111 т.1).

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ЗК України у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на який ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Наведена позивачем обставина про те, що на підставі ч. 3, ч. 4 ст. 120 ЗК України, ОСОБА_5 потребує визнання за нею права приватної власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,26 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 є безпідставною, оскільки частки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у встановленому порядку визначені і такі додаткового визнання шляхом ухвалення судового рішення не потребують.

Зазначене нерухоме майно не відносить до спільної сумісної власності сторін з приводу якого виник спір, як подружжя, а відноситься до спільної часткової власності, яке ними здійснюється в порядку ч. 1 ст. 358 ЦК України. Жодних обставин, які б вказували на те, що між ними існує спір в частині володіння та користування таким майном, судом не встановлено.

Також судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що ОСОБА_5 зверталась до ОСОБА_4 з приводу порядку володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, і вони не дійшли згоди щодо порядку володіння та користування таким майном, відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України.

У свою чергу сторони по справі, як на час звернення до суду з позовом, так і на час його вирішення, фактично на території України не проживають, майном, яке перебуває у їх спільній частковій власності не користуються, обставини передбачені ст.ст. 358, 364, 367 ЦК України є недоведеними.

У свою чергу ст. 358 ЦК України передбачає те, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою (ч.1); співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч.2); кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч.3).

Якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ в натурі майно, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Позивач ОСОБА_4 заявляючи зазначені вимоги залишила поза увагою, що метою цивільного судочинства в розумінні ст. 1 ЦПК України є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а отже з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, з яких вбачається відсутність спору між сторонами щодо спільного користування зазначеними будинком та земельною ділянкою, вимоги позивача в цій частині є передчасні та безпідставні, у задоволенні яких слід відмовити.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів на звернення.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства встановленими ст. 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019р. у справі № 569/17272/15-ц.

Разом з тим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім цього, суд враховує, що у Постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини". Аналогічну правову позицію викладено і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц.

Виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приймає рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_5 та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання про розподіл витрат суд виходить з наступного.

Оскільки рішення ухвалюється не на користь позивача за зустрічним позовом, понесені ним судові витрати на іншу сторону не покладаються, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що первісний позов підлягає частковому задоволенню суд приймає рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 4 721,61 грн. (275,61+4446=4721,61) (а.с.41, 52).

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 266, 267, 268, 272, 273, 352, 354, 430, 431 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Збільшені позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 56,9 кв.м., в тому числі житловою площею 36,4 кв.; будинок АДРЕСА_2 , 61 % готовності; земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_2 ; теплицю з металевим каркасом під плівку, розміром 7.0 х 50.0 х 3.26 м; теплицю з металевим каркасом під плівку, розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м, які знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 ; теплицю з металевим каркасом з полікарбонатним покриттям товщиною 8 мм, розміром 6,20 х 27,80 х 3,0 м, теплицю з металевим каркасом під плівку, розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м, які знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешканкою АДРЕСА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , мешканцем АДРЕСА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешканкою АДРЕСА_4 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 , 61 % готовності.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , мешканцем АДРЕСА_3 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 , 61 % готовності.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешканкою АДРЕСА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,15 га по АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , мешканцем АДРЕСА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,15 га по АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешканкою АДРЕСА_4 право власності на теплицю з металевим каркасом під плівку, розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м, яка знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 ; теплицю з металевим каркасом під плівку, розміром 7,0 х 50,0 х 3,26 м, яка знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , мешканцем АДРЕСА_3 право власності на теплицю з металевим каркасом з полікарбонатним покриттям товщиною 8 мм, розміром 6,20 х 27,80 х 3,0 м, яка знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , а також на теплицю з металевим каркасом під плівку, розміром 10,0 х 50,0 х 4,50 м, яка знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 8 315 гривень компенсації, як різницю між ринковими вартостями теплиць.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 721,61 грн.

В решті заявлених вимог ОСОБА_3 у задоволенні відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийВ. Р. Трагнюк

Повний текст рішення

складено 08.04.2021 року