П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1113/20

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В`ячеслав Костянтинович

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

06 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

позивача: не з`явився,

представника відповідача: Богуцького Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області про стягнення одноразової страхової виплати,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області в якому просив стягнути одноразову допомогу (одноразову страхову виплату) у зв`язку з стійкою втратою професійної працездатності потерпілого в сумі 74936,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову страхову виплату, передбачену частиною 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 року, в редакції статті Закону станом на 15.08.2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що право на отримання потерпілим одноразової допомоги настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Якщо вперше стійка втрата професійної працездатності встановлена потерпілому до 24 листопада 1992 року, то він не має права на отримання одноразової допомоги, оскільки саме з 24 листопада 1992 року набрав чинності Закон України "Про охорону праці".

Вперше позивачу встановлено стійку втрату працездатності 03 березня 1987 року, тобто до дати набрання чинності Законом України "Про охорону праці". За заявою позивача від 31.06.2006 року, йому призначенні страхові виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Позивач в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 01.08.1985 року працював контролером-ревізором у фінансовому відділі Славутського райвиконкому.

29.10.1985 року із позивачем сталася дорожньо-транспортна пригода, про що був складений акт за формою БТ.

Починаючи з 01.03.1986 року позивач внаслідок проходження оглядів (переоглядів) визнавався інвалідом Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною лікарсько-трудовою експертною комісією.

В квітні 2005 року проведено розслідування нещасного випадку, що стався із позивачем 29.10.2005 року, та 19.04.2005 року складено Акт про нещасний випадок на виробництві а також Акт розслідування нещасного випадку на виробництві, відповідно Акт, складений у 1985 році за формою БТ, скасований.

На підставі вказаних актів, Хмельницька міжрайонна травматолого-офтальмологічна медико-соціальна комісія 07.12.2005 року встановила позивачу 2 групу інвалідності довічно, та визначила ступінь втрати професійної працездатності 35 % у зв`язку із виробничою травмою.

15 серпня 2012 року позивач звернувся із заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині про проведення нарахування та виплати йому як потерпілому одноразової страхової виплати в чотирикратному розмірі граничної суми заробітної плати (доходу).

Нетішинський міський суд Хмельницької області, постановою від 18.10.2012 року по справі № 2-а/679/60/2013, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, зобов`язав відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині провести на користь позивача одноразову страхову виплату в сумі 37468 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В зв`язку із тим, що у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині позивачу на його повторне звернення від 30.01.2013 року не надали постанову про задоволення чи відмову у виплаті одноразової допомоги, позивач знову звернувся до суду.

Нетішинський міський суд Хмельницької області, постановою від 06.03.2013 року по справі № 2-а/679/60/2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року, зобов`язав відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині розглянути заяву позивача від 15.08.2012 року про проведення одноразової страхової виплати в чотирикратному розмірі граничної суми заробітної плати (доходу) та прийняти за результатами розгляду рішення у формі постанови.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині Хмельницької області, розглянувши заяву позивача та прийняло постанову про відмову у соціальних виплатах та наданні соціальних послуг № 2212/72/72/18 від 23.08.2013 року у зв`язку із рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року, справа № 2-а/2211/234/12.

У постанові відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині Хмельницької області допущена помилка, а саме: вказано, що така постанова прийнята на виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року, справа № 2-а/2211/234/12, тоді як вказаним рішенням було скасовано постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.10.2012 року по справі № 2-а/679/60/2013, яка в послідуючому залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду від 20 лютого 2014 року.

На виконання постанови Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06.03.2013 року по справі № 2-а/679/60/2013, яким суд зобов`язав відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині розглянути заяву позивача від 15.08.2012 року про проведення одноразової страхової виплати в чотирикратному розмірі граничної суми заробітної плати (доходу) та прийняти за результатами розгляду рішення у формі постанови, відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині Хмельницької області будь-якого рішення не приймалося, оскільки сторонами суду не надано.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29.01.2014 року по справі № 2-а/679/38/2014, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015 року, визнано незаконною та скасовано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нетішині про відмову у соціальних виплатах та наданні соціальних послуг № 2212/72/72/18 від 23.08.2013 року.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі Хмельницької області прийняло постанову про відмову у соціальних виплатах та наданні соціальних послуг № 2216/397/397/41 від 19.04.2016 року.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07.12.2017 року по справі № 2-а/679/658/16-а, визнано протиправною та скасовано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі Хмельницької області про відмову у соціальних виплатах та наданні соціальних послуг № 2216/397/397/41 від 19.04.2016 року.

Незважаючи на необхідність та обов`язковість виконання рішення суду, Славутське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України прийняло постанову про відмову у соціальних виплатах та наданні соціальних послуг № 2213/397/397/51 від 01.10.2018 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі 679/108/19, яке залишено в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, визнано протиправною та скасовано постанову про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг № 2213/397/397/51 від 01.10.2018 року.

В зв`язку із тим, що відповідач, незважаючи на рішення судів не виконує такі рішення та не приймає постанову про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання страхових виплат у разі нещасного випадку, як складова права на соціальний захист є її конституційним правом.

З 01 січня 2001 року набрав чинності Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Відповідно до Закону України від 28.12.2014 року № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (набрав чинності з 1 січня 2015 року, крім статті 44 цього Закону, яка набрала чинності з 1 липня 2015 року), Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", викладено в новій редакції.

Частиною 5 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28.12.2014 року № 77-VIII передбачено, що Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції та управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення - Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.

Статтею 2 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV (в редакції Закону на час виникнення правовідносин) встановлено, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 3 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV (в редакції Закону на час виникнення правовідносин), держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Згідно із підпунктом б) пункту 1 статті 21 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV(в редакції Закону на час виникнення правовідносин), у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні в тому числі і одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Згідно із частиною 2 статті 34 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV (в редакції Закону на час виникнення правовідносин), у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

У разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків, йому провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров`я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області з заявою про виплату йому одноразової допомоги (одноразову страхову виплату) у зв`язку з стійкою втратою професійної працездатності потерпілого в сумі 74936,00 грн. не звертався. Більше того, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області будь яких рішень про відмову у виплаті одноразової допомоги (одноразову страхову виплату) у зв`язку з стійкою втратою професійної працездатності потерпілого відносно ОСОБА_1 не приймалось, а тому і підстав для звернення до суду у позивача відсутні.

Також, посилання суду першої інстанції на те, що позивач має право на отримання страхової виплати у вигляді одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 37468 грн., як про це зазначено у постанові Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.10.2012 року по справі № 2-а/679/60/2013 являється безпідставним та необґрунтованим, оскільки ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2014 року постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.10.2012 року скасовано, а адміністративний позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Нетішин про стягнення одноразової допомоги потерпілому залишено без розгляду.

А тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку що позивач передчасно звернувся з даним позовом до суду, оскільки до відповідача з будь якими заявами про виплату йому одноразової допомоги (одноразову страхову виплату) у зв`язку з стійкою втратою професійної працездатності потерпілого в сумі 74936,00 грн. не звертався.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції спростовують та дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області про стягнення одноразової страхової виплати скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 квітня 2021 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.