КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року справа №П/320/346/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування прийнятих Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 08.10.2019 № 0002453304, 0002443304, 0002533304, 0002433304, 0002463304, 0002513304, 0002523304, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.10.2019 № 0002493304, № 0002503304, та вимог про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 № Ф-0002473304 та № Ф-0002483304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті на підставі Акту від 03.09.2019 року № 10/10-36-33-04/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018», з висновками якого позивач не погоджується та вважає, що відповідачем надана неправильна матеріально-правова кваліфікація доходів і витрат, пов`язаних з веденням позивачем фінансово-господарської діяльності, зокрема пов`язаних з наданням позивачем транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів та перебування в цей час за межами населеного пункту, підтримання зайнятих у вказаних перевезеннях належних позивачу колісних транспортних засобів в належному технічному стані, невірно кваліфіковано відповідачем як витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, не прийнято до уваги надані для перевірки первинні бухгалтерські документи на підтвердження витрат перевізника.

Стосовно висновків контролюючого органу про заниження суми чистого доходу за 2017-2018 р.р. в сумі 15 834 627, 68 грн. без податку на додану вартість (ПДВ) для визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) позивач зазначає, що ці витрати були понесені на придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин, технічних вузлів та агрегатів до власних та орендованих ОСОБА_1 транспортних засобів у 2017-2018 роках. Позивач вважає протиправним висновок контролюючого органу про віднесення цих витрат до витрат з обслуговування основних засобів подвійного призначення, оскільки запасні частини, інше подібне обладнання для підтримання засобів в належному технічному стані, що придбавалось позивачем у цей період, призначені для встановлення на сідлові тягачі та напівпричепи, які хоча і є колісними транспортними засобами, проте можуть використовуватися ФОП ОСОБА_1 виключно з метою здійснення ним господарської діяльності - як Вантажний автомобільний транспорт за КВЕД 49.41.

Аналогічне твердження позивач наводить стосовно тез контролюючого органу про заниження ним суми чистого доходу за 2017-2018 р.р. в сумі 15 834 627, 68 грн. для цілей оподаткування військовим збором.

Позивач вважає, що висновки контролюючого органу про заниження платником доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), у 2017-2018 р.р. на загальну суму 399 717, 71 грн., що призвело до заниження сум ЄСВ, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 87 937, 32 грн., такими, що базуються на припущеннях та невірних твердженнях відповідача про неможливість ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю на загальній системі оподаткування формувати свої валові витрати за рахунок віднесення до їх складу вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей на утримання основних засобів подвійного призначення.

Позивач вважає безпідставним висновок контролюючого органу про неналежне ведення ним Книги обліку доходів і витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі, оскільки така Книга велась ним у повній відповідності до вимог законодавства України, чинного на час проведення перевірки.

Щодо твердження контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства при нарахуванні і сплаті ПДФО, військового збору та ЄСВ, утриманих з доходів неоформлених найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , невключення позивачем до податкових розрахунків у 2017 році сум доходу, нарахованого на користь зазначених осіб, ОСОБА_1 зазначає, що вказані особи у періоді, охопленому перевіркою, не являлись його найманими працівниками, а в якості виконавців надавали йому як замовнику послуги на основі цивільно-правових правочинів.

Відповідач позов не визнав, подав до Київського окружного адміністративного суду відзив, у якому зазначив, що за результатами перевірки суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 контролюючим органом були виявлені порушення податкового законодавства в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017-31.12.2018; чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності за період 01.01.2017-31.12.2018; заниження ЄСВ та військового збору, а також порушення податкового законодавства та законодавства про ЄСВ в частині нарахування та виплати доходу неоформленим найманим працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідач зазначає, що заниження суми чистого доходу в періоді, охопленому перевіркою, здійснено за рахунок віднесення до складу витрат вартості придбаних запчастин до транспортних засобів (вантажних автомобілів, напівпричепів з бортовою платформою відкритого або закритого типу, які призначені для перевезення вантажів), які належать до основних засобів подвійного призначення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/346/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання на 24.03.2020 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року зупинено провадження в адміністративній справі № 320/346/19 з метою надання учасникам справи можливості подати поштою усі необхідні для розгляду справи докази та клопотання, в тому числі про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження або зупинення провадження у справі до закінчення карантину - до 14 травня 2020 року. Призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 14.05.2020.

14.05.2020 року підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Кушнової А.О. у відпустці. Призначено наступне підготовче судове засідання на 02.07.2020 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року поновлено провадження в адміністративній справі №320/346/20. Призначено дату підготовчого судового засідання у справі на 02.07.2020 року.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 08.09.2020 року у зв`язку з клопотанням представника позивача.

08.09.2020 року підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Кушнової А.О. у відпустці. Призначено наступне підготовче судове засідання на 01.10.2020 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 27.10.2020 року.

В судовому засіданні 27.10.2020 року розгляд справи у зв`язку з необхідністю витребування додаткових пояснень та документів відкладено на 17.11.2020 року.

В судовому засіданні 17.11.2020 року розгляд справи у зв`язку з необхідністю витребування додаткових пояснень та документів, а також задля підготовки сторін до судових дебатів відкладено на 08.12.2020 року.

До Київського окружного адміністративного суду в ході судового засідання 08.12.2020 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, яке було підтримано представником позивача в судовому засіданні 08.12.2020. Представник відповідача відніс розгляд даного клопотання на розсуд суду.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги подане представником позивача клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою суду від 08.12.2020 року постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 , виданий 07.08.2019, орган видачі - 3210 (том 1 а.с.135-136).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 07.02.2020 №623, виданої Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, місце проживання позивача з 12.10.2012 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.137).

Як суб`єкт господарювання ОСОБА_1 зареєстрований з 29.03.2006 року (реєстраційний запис № 2 353 000 0000 011234) та перебуває на податковому обліку в Головному управління ДПС у Київській області (Білоцерківське управління) як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування.

Видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за КВЕД 2010 є: 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт», про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1, а.с.18-21).

На балансі позивача перебувають вантажні транспортні засоби іноземного виробництва (власні та орендовані) марок Scania P 470 (державний номер НОМЕР_3 ), Mersedes-Benz Astros (державний номер НОМЕР_4 ), MAN 26403 (державний номер НОМЕР_5 ), MAN 26403 (державний номер НОМЕР_6 ), Scania 124 (державний номер НОМЕР_7 ), Volvo FN 12 (державний номер НОМЕР_8 ), Mersedes-Benz Astros (державний номер НОМЕР_9 ), Mersedes-Benz Astros 2543 (державний номер НОМЕР_10 ), Scania 124 (державний номер НОМЕР_11 ), MAN 26410 (державний номер НОМЕР_12 ), DAF XF 105.460 (державний номер НОМЕР_13 ), MAN TGA 18.440 (державний номер НОМЕР_14 ), а також вантажні напівпричіпи іноземного виробництва Kempf HKD 24 (державний номер НОМЕР_15 ), BURG BRA (державний номер НОМЕР_16 ), LUECK HKR 324 (державний номер НОМЕР_17 ), Floor Fla (державний номер НОМЕР_18 ), BULTHUIS (державний номер НОМЕР_19 ), BURG BRA 10-18 KCZ XF (державний номер НОМЕР_20 ), JAMBO MV (державний номер НОМЕР_21 ), SVER 243L (державний номер НОМЕР_22 ), RENDERF RAC 10.20L 20 (державний номер НОМЕР_23 ), GRONE WEGEN (державний номер НОМЕР_24 ), MEPPEL (державний номер НОМЕР_25 ), TISVOL A1060200 EAL (державний номер НОМЕР_26 ) (том 1, а.с.114-128).

На підтвердження зазначеного позивачем до суду надані технічні паспорти перелічених транспортних засобів та Договір оренди транспортних засобів з екіпажем (водіями) № 1/01-2017 від 04.01.2017 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 (орендарем) та ФОП ОСОБА_4 (орендодавець), а також заявки та акти виконаних робіт до нього (том 9, а.с. 41-120).

Крім того, перелічені транспортні засоби містяться в Повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, що було подане ФОП ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку до контролюючого органу 13.09.2017 року (том 9, а.с.162-164).

Для здійснення господарської діяльності позивач використовує працю ряду найманих осіб, з якими оформив трудові договори відповідно до вимог чинного законодавства (том 2, а.с.167-176).

На підставі п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України відповідно до направлень від 13.08.2019 року №№ 2246, 2247 та 2248, виданих Головним управлінням ДПС у Київській області та згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік ОСОБА_5 - заступником начальника відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області, ОСОБА_6 - головним державним ревізором-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області та ОСОБА_7 - головним державним ревізором-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта.

Перевірка проводилася з 13.08.2019 по 27.08.2019.

За результатами перевірки було складено Акт від 03.09.2019 № 10/10-36-33-04/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018», (далі - Акт перевірки) (том 1, а.с. 24-58).

В результаті перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

1) п.п. «а» п.177.10 ст. 177 ПК України, п.п.8, п.п.9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 (із змінами та доповненнями, далі - Порядок № 481) в частині включення вартості придбаних запасних частин до транспортних засобів в графу 6 «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів, робіт, послуг», послуг з ремонту транспортних засобів в графу 8 «Інші витрати» Книги обліку доходів і витрат;

2) п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2, п.п.177.4.6 п.177.4 ст. 177, п.п.1 п.3 розділу IV ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 2 850 232, 98 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 1 270 277,34 грн. та за 2018 рік в сумі 1 579 955,64 грн.;

3) п.п.163.1.1 п.163.1 ст. 163, п.164.1, п.п.164.2.1 п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.п. «а» п.176.2 ст. 176, п.177.7 ст. 177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 8 064, 00 грн., у т.ч. за 2017 рік на суму 8 064, 00 грн.;

4) п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за № 111/26556, із змінами і доповненнями, далі - Порядок № 4), п.п. «а» п.176.2 ст. 176 ПК України в частині невключення до податкових розрахунків за період з І кв. 2017 року по IV кв. 2017 року сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

5) п.1 ч.1 ст. 7,ч.5, ч.8 ст. 8, ч.11 ст. 25 Закону № 2464 в частині заниження ЄСВ у сумі 9 856, 00 грн. при виплаті доходів неоформленим найманим працівникам;

6) абз.1 п.2 ч.1 ст. 7, ч.11 ст. 8, ч.2 ст. 9 Закону № 2464 в частині заниження доходу, з якого відраховується ЄСВ з урахуванням максимальної величини бази нарахування ЄСВ на загальну суму 399 717, 71 грн., що призвело до заниження ЄСВ, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 87 937, 32 грн., у т.ч. за 2017 рік у сумі 19065,00 грн. та за 2018 рік у сумі 68872,92 грн.;

7) п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 2017-2018 р.р. в розмірі 15 834 627, 68 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 237 519, 42 грн., у т.ч. за 2017 рік на суму 105 856,45 грн. та за 2018 рік на суму 131 662,97 грн.;

8) п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині заниження військового збору з доходу найманих працівників в сумі 672, 00 грн. за 2017 рік.

Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у Додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 р. та 2018 р. встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати, пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 7 057 096, 34 грн. без ПДВ, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - на суму 8 777 531, 34 грн., всього за 2017-2018 р.р. - на суму 15 834 627, 68 грн. за рахунок віднесення до їх складу вартості придбаних запчастин до транспортних засобів (вантажних автомобілів) та списання на них палива.

Крім того, за висновком перевірки, позивачем не було надано первинні документи (подорожні листи), на підставі яких складені акти списання палива та які підтверджують фактичний пробіг вантажного автомобіля, у зв`язку з чим перевіркою встановлено віднесення до складу витрат дизельного палива, придбаного ФОП ОСОБА_1 у ТОВ «Альянс Ойл Україна» (код ЄДРПОУ 34531124), ТОВ «Платінумоіл» (код ЄДРПОУ 36778818), ТОВ «Стейт Оіл» (код ЄДРПОУ 39436796), ТОВ «Євро Пауер» (код ЄДРПОУ 41047794) на загальну суму 12 656 662, 99 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 4 991 440, 11 грн., за 2018 рік 7 665 222,88 грн., використання якого не підтверджено документально, чим порушено п.п.177.4.5 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця на загальній системі оподаткування, зокрема, витрати на придбання і утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 Податкового кодексу України. До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі, які відповідно до п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не підлягають амортизації. До основних засобів подвійного призначення відносяться вантажні автомобілі, у тому числі сідельні тягачі та напівпричепи, які призначені для перевезення вантажів.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 та 2018 встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 15 834 627,68 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 7 057 096,34 грн. без ПДВ та у 2018 р. в сумі 8 777 531,34 грн. без ПДВ в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017 та 2018 рік, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2 850 232,98 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 1 270 277,34 грн., за 2018 р. - у сумі 1 579 955,64 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Крім того, перевіркою встановлено порушення в частині неподання ФОП ОСОБА_1 в періодах, що перевірялись, до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, на який нараховується єдиний внесок, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за період 01.01.2017 року по 31.12.2018 року на суму 399 717,71 грн., у т.ч. за 2017 рік у сумі 86 659,10 грн., за 2018 рік у сумі 313 058,61 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення господарської діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період 01.01.2017 по 31.12.2018 занижено ЄСВ на загальну суму 87 937,92 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 19 065,00 грн., за 2018 р. у сумі 68 872,92 грн.

Перевіркою правильності нарахування і сплати військового збору за результатами господарської діяльності позивача встановлено, що в результаті вищеописаного заниження суми чистого доходу на загальну суму 15 834 627,68 грн. без ПДВ останнє призвело до заниження військового збору на суму 237 519,42 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 105 856,45 грн. та за 2018 рік на суму 131 662,97 грн.

Перевіркою порядку заповнення та своєчасності подання до контролюючих органів податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за встановленою формою № 1ДФ за період, охоплений перевіркою, встановлено не включення до податкових розрахунків за період з I кв. 2017 р. по IV кв. 2017 р. сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Фактично, за висновками перевірки, вказані особи в періоді, охопленому перевіркою, перебували у постійних трудових відносинах із позивачем, проте такі відносини з ними не були оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України (використання праці осіб без належно оформлених трудових відносин).

У зв`язку із цим, перевіркою правильності нарахування, повноти, своєчасності перерахування до бюджету ПДФО по таких неоформлених найманих працівниках встановлено заниження ПДФО на загальну суму 8 064,00 грн., в т.ч. за 2017 рік - 8 064,00 грн.

Перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року встановлено заниження ЄСВ в сумі 9 856,00 грн. по виплатах неоформленим найманим працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в т.ч. за 2017 рік в сумі 9 856,00 грн.

У зв`язку із перебуванням у трудових відносинах із неоформленими найманими працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перевіркою встановлено заниження військового збору в сумі 672,00 грн. за 2017 рік.

Крім того, при проведенні перевірки правильності ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність встановлено неналежне ведення такої книги в частині включення вартості придбаних запасних частин до транспортних засобів в графу 6 «Інші витрати».

Податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 08.10.2019 № 0002433304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 4 275 349, 47 грн., із яких 2 850 232,98 грн. за податковими зобов`язаннями; 1 425 116,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.62).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки, за порушення п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 15 834 627,68 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 2 850 232,98 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 1 425 116,49 грн. (том 1, а.с.70-71).

Податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 08.10.2019 № 0002523304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (11011001) у розмірі 356 279,13 грн., із яких 237 519,42 грн. за податковими зобов`язаннями; 118 759,71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.69).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 15 834 627, 68 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 237 519, 42 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 118 759, 71 грн. (том 1, а.с.70-71).

Податковим повідомленням-рішенням форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002453304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 170,00 грн., із яких 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.59).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України в частині неподання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням, визначена штрафна санкція у розмірі 170,00 грн. (п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України) (том 1, а.с.70-71).

Вимогою про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 08.10.2019 № Ф-0002473304 повідомлено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , що станом на 08.10.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 87 937,92 грн. та ГУ ДПС у Київській області вимагає сплатити недоїмку в сумі 87 937,92 грн., із якої сума боргу (недоїмка) становить 87 937,92 грн., штраф 0,00 грн.; пеня 0,00 грн. (том 1, а.с. 65).

Рішенням № 0002493304 від 08.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 10 700,29 грн. (том 1, а.с.67).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п. 2 ч.1 ст.7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 в частині заниження ЄСВ за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 87 937, 92 грн., сума нарахованого єдиного внеску визначена у розмірі 87 937, 92 грн., штрафна санкція 20% - 2017 рік; 10% - 2018 рік (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), сума штрафних санкцій 10 700, 29 грн. (том 1, а.с.70-71).

Податковим повідомленням-рішенням форми «Д» від 08.10.2019 № 0002463304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податків і зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13 680,00 грн., із яких 8 064,00 грн. за податковими зобов`язаннями; 5 616,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с. 63).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки, за порушення п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1, п.п.164.2.1 п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.п. «а» п.176.2 ст. 176, п.177.7 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб 8 064, 00 грн.., сума нарахованого податку визначена у розмірі 8 064, 00 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 5 616, 00 грн. (том 1, а.с.70-71).

Податковим повідомленням-рішенням форми «Д» від 08.10.2019 № 0002513304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податків і зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб (військовий збір) у розмірі 1 104,00 грн., із яких 672,00 грн. за податковим зобов`язанням; 432,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.64).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині заниження суми військового збору з доходів найманих працівників в сумі 672, 00 грн. за 2017 рік, сума нарахованого податку визначена у розмірі 672, 00 грн., штрафна санкція 25% (ч.1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 432,00 грн. (том 1, а.с.70-71).

Податковим повідомленням-рішенням форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002443304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 510,00 грн., із яких 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.60).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п.п. «а» п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, п.п.8, п.п.9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 в частині неналежного ведення Книги обліку доходів і витрат, визначена штрафна санкція у розмірі 510,00 грн. (п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України) (том 1, а.с.70-71).

Податковим повідомленням-рішенням форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002533304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 510,00 грн., із яких 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.61).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п..3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за № 111/26556, із змінами і доповненнями, далі - Порядок № 4), п.п. «а» п.176.2 ст. 176 ПК України в частині невключення до податкових розрахунків за період з І кв. 2017 року по IV кв. 2017 року сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визначена штрафна санкція у розмірі 510,00 грн. (п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України) (том 1, а.с.70-71).

Вимогою про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 08.10.2019 № Ф-0002483304 повідомлялося фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , що станом на 08.10.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 9 856, 00 грн. та ГУ ДПС у Київській області вимагає сплатити недоїмку в сумі 9 856,00 грн., із якої сума боргу (недоїмка) становить 9 856,00 грн., штраф 0,00 грн.; пеня 0,00 грн. (том 1, а.с.66).

Рішенням № 0002503304 від 08.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 1 971,20 грн. (том 1, а.с.68).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п. 2 ч.1 ст.7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 в частині заниження ЄСВ з доходів, виплачених неоформленим найманим працівникам, за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 9 856, 00 грн., сума нарахованого єдиного внеску визначена у розмірі 9 856, 00., штрафна санкція 20% - 2017 рік (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), сума штрафних санкцій 1 971, 20 грн. (том 1, а.с.70-71).

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, викладеними в Акті перевірки та прийнятими контролюючим органом рішеннями позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Стосовно податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08.10.2019 № 0002433304, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 4 275 349, 47 грн., із яких 2 850 232, 98 грн. за податковим зобов`язанням; 1 425 116, 49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями суд виходить із такого.

Підставою винесення контролюючим органом оскаржуваного рішення слугували висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.167.1 ст. 167, п.177.1-177.2, п.п.177.4.6 п.177.4 ст. 177, п.п.1 п.3 розділу IV ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 01.01.2017-30.12.2018 р.р. в розмірі 15 834 627, 68 грн., в т.ч. за 2017 р. в сумі 7 057 096, 34 грн. без ПДВ та у 2018 р. в сумі 8 777 531, 34 грн. без ПДВ.

Вирішуючи питання чи було дотримано позивачем податкового законодавства під час визначення сум чистого оподатковуваного доходу у 2017-2018 роках суд виходить із наступного.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб`єкти.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Згідно з п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України: до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема,

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Разом з тим, підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Підпунктом 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:

проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;

ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення:

земельні ділянки;

об`єкти житлової нерухомості;

легкові та вантажні автомобілі.

Судом встановлено, що позивачем 07.02.2019 року було подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік та Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2018 рік (том 1, а.с.77-81).

В рядку 10 податкової декларації про майновий стан і доходи загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу визначено 357 081, 39 грн.

В рядку 22.12 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 64 274, 65 грн.

В рядку 23.1 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 5 356, 22 грн.

Також судом встановлено, що позивачем 09.02.2018 подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2017 рік (том 1, а.с.72-76).

В рядку 10 податкової декларації про майновий стан і доходи загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу визначено 412 090, 90 грн.

В рядку 22.12 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 74 176, 36 грн.

В рядку 23.1 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 6 181, 36 грн.

Стосовно виявленого контролюючим органом заниження позивачем доходу за рахунок віднесення до складу витрат у 2017-2018 р.р. вартості придбаних запчастин на загальну суму 3 177 964, 01 грн. та паливно-мастильних матеріалів до транспортних засобів (вантажних автомобілів) на загальну суму 12 656 662, 92 грн. суд виходить із наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником та користувачем (на підставі договорів оренди) транспортних засобів:

1) вантажні автомобілі (сідлові тягачі):

- Scania P 470 (державний номер НОМЕР_3 ),

- Mersedes-Benz Astros (державний номер НОМЕР_4 ),

- MAN 26403 (державний номер НОМЕР_5 ),

- MAN 26403 (технічний паспорт серії НОМЕР_27 , державний номер НОМЕР_6 ),

- Scania 124 (технічний паспорт серії НОМЕР_28 , державний номер НОМЕР_7 ),

- Volvo FN 12 (державний номер НОМЕР_8 ),

- Mersedes-Benz Astros (технічний паспорт серії НОМЕР_28 , державний номер НОМЕР_9 ),

- Mersedes-Benz Astros 2543 (державний номер НОМЕР_10 ),

- Scania 124 (державний номер НОМЕР_11 ),

- MAN 26410 (технічний паспорт серії НОМЕР_29 , державний номер НОМЕР_12 ),

- DAF XF 105.460 (державний номер НОМЕР_13 ),

- MAN TGA 18.440 (державний номер НОМЕР_14 );

2) напівпричіпи:

- Kempf HKD 24 (державний номер НОМЕР_15 ),

- BURG BRA (державний номер НОМЕР_16 ),

- LUECK HKR 324 (державний номер НОМЕР_17 ),

- Floor Fla (державний номер НОМЕР_18 ),

- BULTHUIS (державний номер НОМЕР_19 ),

- BURG BRA 10-18 KCZ XF (державний номер НОМЕР_20 ),

- JAMBO MV (державний номер НОМЕР_21 ),

- SVER 243L (державний номер НОМЕР_22 ),

- RENDERF RAC 10.20L 20 (державний номер НОМЕР_23 ),

- GRONE WEGEN (державний номер НОМЕР_24 ),

- MEPPEL (державний номер НОМЕР_25 ),

- TISVOL A1060200 EAL (державний номер НОМЕР_26 ).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до розділу І «Доходи від провадження господарської діяльності» розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додатки Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи), поданих за результатами діяльності в 2017-2018 р.р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включив до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, вартість придбаних запчастин до транспортних засобів (вантажних автомобілів) на загальну суму 3 177 964, 01 грн.

Зазначена сума амортизаційних відрахувань нарахована позивачем за результатами корисного використання основних засобів, а саме, сідельних тягачів та напівпричепів.

Вказані обставини справи сторонами не заперечуються.

Судом встановлено, що протягом 2017 року позивачем внаслідок фізичного зносу було списано товарно-матеріальні цінності до вантажних автомобілів, зокрема:

1) автошини відповідно до актів установки № 1 від 05.01.2017 (на суму 14 345, 11 грн.), № 2 від 06.01.2017 (на суму 11 064, 00 грн.), № 3 від 06.01.2017 (на суму 4 248, 00 грн.), № 4 від 20.01.2017 (на суму 14 345, 11 грн.), № 5 від 20.01.2017 (на суму 24 607, 82 грн.), № 6 від 03.02.2017 (на суму 3474, 00 грн.), № 7 від 13.02.2017 (на суму 13 500, 00 грн.), № 8 від 28.02.2017 (на суму 3 500, 00 грн.), № 9 від 21.03.2017 (на суму 26 067, 98 грн.), № 10 від 21.03.2017 (на суму 26 067, 98 грн.), № 11 від 11.04.2017 (на суму 14 240, 00 грн.), № 12 від 13.04.2017 (на суму 2 736, 00 грн.), № 13 від 06.05.2017 (на суму 3 072, 00 грн.), № 14 від 17.05.2017 (на суму 29 894, 54 грн.), № 15 від 07.06.2017 (на суму 3 186, 00 грн.), № 16 від 16.06.2017 (на суму 28 125, 50 грн.), № 17 від 16.06.2017 (на суму 29 894, 54 грн.), № 18 від 23.06.2017 (на суму 20 880, 00 грн.), № 19 від 07.07.2017 (на суму 4 431, 67 грн.), № 20 від 08.07.2017 (на суму 3 348, 00 грн.), № 21 від 14.08.2017 (на суму 16 396, 00 грн.), № 22 від 15.08.2017 (на суму 25 833, 60 грн.), № 23 від 15.08.2017 (на суму 25 833, 60 грн.), № 24 від 15.08.2017 (на суму 15 444, 00 грн.), № 25 від 29.08.2017 (на суму 15 730, 00 грн.), № 26 від 26.09.2017 (на суму 29 744, 00 грн.), № 27 від 08.09.2017 (на суму 3 228, 00 грн.), № 28 від 08.09.2017 (на суму 4 583, 33 грн.), № 29 від 08.09.2017 (на суму 19 200, 00 грн.), № 30 від 19.09.2017 (на суму 6 153, 00 грн.), № 31 від 05.10.2017 (на суму 3 480, 00 грн.), № 32 від 31.10.2017 (на суму 22 000, 00 грн.), № 33 від 01.11.2017 (на суму 30 544, 80 грн.), № 34 від 01.11.2017 (на суму 32 307, 00 грн.), № 35 від 09.11.2017 (на суму 6 205, 20 грн.), № 36 від 09.11.2017 (на суму 5 220, 00 грн.), № 37 від 15.11.2017 (на суму 16 153, 50 грн.), № 38 від 17.11.2017 (на суму 32 307, 00 грн.), № 39 від 06.12.2017 (на суму 1 728, 00 грн.), № 40 від 20.12.2017 (на суму 12 285, 60 грн.);

2) запасні частини та автодеталі відповідно до актів установки № 1 від 05.01.2017 (на суму 2 450, 00 грн.), № 1 від 06.01.2017 (на суму 16 444, 60 грн.), № 2 від 07.01.2017 (на суму 20 821, 00 грн.), № 4 від 24.01.2017 (на суму 26 012, 00 грн.), № 3 від 28.01.2017 (на суму 14 121, 00 грн.), № 6 від 28.01.2017 (на суму 3 707, 00 грн.), № 5 від 31.01.2017 (на суму 7 856, 70 грн.), № 1 від 07.02.2017 (на суму 30 400, 80 грн.), № 2 від 28.01.2017 (на суму 3 707, 00 грн.), № 2 від 09.02.2017 (на суму 12 253, 00 грн.), № 3 від 21.02.2017 (на суму 5 702, 01 грн.), № 2 від 23.02.2017 (на суму 3 700, 00 грн.), № 4 від 25.02.2017 (на суму 13 551, 00 грн.), № 5 від 25.02.2017 (на суму 3 260, 00 грн.), № 1 від 03.03.2017 (на суму 10 095, 00 грн.), № 2 від 14.03.2017 (на суму 24 096, 00 грн.), № 3 від 18.03.2017 (на суму 5 600, 00 грн.), № 3 від 21.03.2017 року (на суму 5 910, 00 грн.), № 4 від 23.03.2017 (на суму 55, 00 грн.), № 5 від 28.03.2017 (на суму 9 261, 00 грн.), № 6 від 31.03.2017 (на суму 1 140, 00 грн.), № 1 від 08.04.2017 (на суму 8 697, 00 грн.), № 2 від 08.04.2017 (на суму 16 949, 00 грн.), № 3 від 15.04.2017 (на суму 12 069, 00 грн.), № 3/1 від 15.04.2017 (на суму 3 990, 00 грн.), № 4 від 15.04.2017 (на суму 2 449, 00 грн.), № 5 від 22.04.2017 (на суму 5 694, 00 грн.), № 6 від 27.04.2017 (на суму 1 686, 20 грн.), № 7 від 28.04.2017 (на суму 7 800, 00 грн.), № 8 від 29.04.2017 (на суму 13 864, 00 грн.), № 9 від 22.04.2017 (на суму 17 067, 00 грн.), № 1 від 06.05.2017 (на суму 2 480, 00 грн.), № 4 від 06.05.2017 (на суму 9 400, 00 грн.), № 2 від 12.05.2017 (на суму 11 690, 00 грн.), № 3 від 18.05.2017 (на суму 1 949, 00 грн.), № 4 від 18.05.2017 (на суму 11 256, 00 грн.), № 5 від 25.05.2017 (на суму 17 255, 50 грн.), № 6 від 28.05.2017 (на суму 14 006, 00 грн.), № 7 від 31.05.2017 (на суму 9 558, 00 грн.), № 8 від 31.05.2017 (на суму 19 725, 00 грн.), № 9 від 31.05.2017 (на суму 14 255, 00 грн.), № 10 від 31.05.2017 (на суму 31 480, 00 грн.), № 11 від 31.05.2017 (на суму 10 465, 00 грн.), № 1 від 16.06.2017 (на суму 3 852, 05 грн.), № 5 від 16.06.2017 (на суму 19 500, 00 грн.), № 5 від 17.06.2017 (на суму 18 205, 00 грн.), № 2 від 21.06.2017 (на суму 7 548, 00 грн.), № 3 від 16.06.2017 (на суму 25 372, 95 грн.), № 4 від 30.06.2017 (на суму 6 022, 00 грн.), № 1 від 11.07.2017 (на суму 47 344, 94, 00 грн.), № 6 від 13.07.2017 (на суму 12 385, 00 грн.), № 2 від 15.07.2017 (на суму 17 084, 00 грн.), № 3 від 19.07.2017 (на суму 22 026, 80 грн.), № 9 від 23.07.2017 (на суму 1 391, 24 грн.), № 4 від 27.07.2017 (на суму 11 624, 96 грн.), № 5 від 25.07.2017 (на суму 23 737, 60 грн.), № 7 від 25.07.2017 (на суму 3 650, 00 грн.), № 8 від 29.07.2017 (на суму 23 250, 00 грн.), № 1 від 09.08.2017 (на суму 16 322, 19 грн.), № 6 від 12.08.2017 (на суму 8 264, 00 грн.), № 2 від 16.08.2017 (на суму 6 052, 20 грн.), № 3 від 19.08.2017 (на суму 10 885, 35 грн.), № 7 від 19.08.2017 (на суму 18 609, 73 грн.), № 9 від 29.08.2017 (на суму 3 000, 00 грн.), № 8 від 30.08.2017 (на суму 6 700, 00 грн.), № 4 від 31.08.2017 (на суму 19 026, 60 грн.), № 5 від 31.08.2017 (на суму 4 876, 44 грн.), № 1 від 02.09.2017 (на суму 6 655, 30 грн.), № 2 від 06.09.2017 (на суму 11 031, 35 грн.), № 3 від 08.09.2017 (на суму 10 755, 00 грн.), № 4 від 12.09.2017 (на суму 13 955, 53 грн.), № 5 від 14.09.2017 (на суму 1 866, 16 грн.), № 6 від 20.09.2017 (на суму 6 500, 00 грн.), № 6 від 20.09.2017 (на суму 30 529, 54 грн.), № 9 від 28.09.2017 (на суму 10 198, 00 грн.), № 7 від 28.09.2017 (на суму 5 975, 00 грн.), № 7 від 29.09.2017 (на суму 16 899, 43 грн.), № 8 від 29.09.2017 (на суму 10 933, 57 грн.), № 10 від 29.09.2017 (на суму 6 534, 13 грн.), № 11 від 30.09.2017 (на суму 18 485, 00 грн.), № 12 від 30.09.2017 (на суму 38 335, 81 грн.), № 1 від 08.10.2017 (на суму 1 616, 41 грн.), № 2 від 13.10.2017 (на суму 16 490, 91 грн.), № 3 від 19.10.2017 (на суму 60 206, 06 грн.), № 4 від 20.10.2017 (на суму 14 384, 11 грн.), № 6 від 21.10.2017 (на суму 14 370, 00 грн.), № 8 від 25.10.2017 (на суму 3 400, 00 грн.), № 5 від 26.10.2017 (на суму 28 529, 75 грн.), № 7 від 30.10.2017 (на суму 17 104, 62 грн.), № 7/1 від 30.10.2017 (на суму 9 378, 00 грн.), № 1 від 03.11.2017 (на суму 27 283, 52 грн.), № 3 від 10.11.2017 (на суму 14 396, 48 грн.), № 9 від 11.11.2017 (на суму 9 600, 00 грн.), № 4/1 від 23.12.2017 (на суму 10 290, 00 грн.), № 7 від 30.12.2017 (на суму 37 667, 93 грн.), № 8 від 30.12.2017 (на суму 2 810, 00 грн.), № 8/1 від 30.12.2017 (на суму 900, 00 грн.), № 9 від 30.12.2017 (на суму 7 275, 59 грн.), № 10 від 30.12.2017 (на суму 20 838, 00 грн.);

3) олива моторна відповідно до актів на списання паливно-мастильних матеріалів № 1 від 21.01.2017 (на суму 3 295, 01 грн.), № 2 від 03.02.2017 (на суму 3 741, 25 грн.), № 4 від 05.02.2017 (на суму 3 832, 50 грн.), № 3 від 09.02.2017 (на суму 3 741, 25 грн.), № 11 від 18.02.2017 (на суму 3 832, 50 грн.), № 7 від 15.03.2017 (на суму 3 741, 25 грн.), № 6 від 20.03.2017 (на суму 3 832, 50 грн.), № 10 від 29.03.2017 (на суму 3 832, 50 грн.), № 8 від 10.04.2017 (на суму 3 741, 25 грн.), № 9 від 11.04.2017 (на суму 3 832, 50 грн.), № 5 від 20.04.2017 (на суму 3 832, 50 грн.), № 13 від 13.05.2017 (на суму 1 728, 18 грн.), № 14 від 03.07.2017 (на суму 3 680, 82 грн.), № 15 від 05.07.2017 (на суму 3 680, 82 грн.), № 16 від 09.07.2017 (на суму 3 586, 44 грн.), № 17 від 20.07.2017 (на суму 3 775, 20 грн.), № 18 від 29.07.2017 (на суму 3 680, 82 грн.), № 19 від 10.08.2017 (на суму 3 680, 82 грн.), № 20 від 11.08.2017 (на суму 3 680, 82 грн.), № 21 від 15.08.2017 (на суму 2 170, 74 грн.), № 32 від 18.08.2017 (на суму 3 775, 20 грн.), № 23 від 19.08.2017 (на суму 3 775, 20 грн.), № 24 від 29.08.2017 (на суму 3 775, 20 грн.), № 25 від 29.08.2017 (на суму 853, 78 грн.), № 26 від 29.08.2017 (на суму 1 005, 45 грн.), № 27 від 05.09.2017 (на суму 3 736, 59 грн.), № 28 від 10.09.2017 (на суму 3 640, 78 грн.), № 29 від 12.09.2017 (на суму 3 736, 59 грн.), № 30 від 20.09.2017 (на суму 3 832, 40 грн.), № 31 від 27.09.2017 (на суму 3 736, 59 грн.), № 32 від 28.09.2017 (на суму 3 640, 78 грн.), № 33 від 01.10.2017 (на суму 2 197, 92 грн.), № 34 від 12.10.2017 (на суму 3 832, 40 грн.), № 35 від 23.10.2017 (на суму 3 736, 59 грн.), № 36 від 27.10.2017 (на суму 3 832, 40 грн.), № 37 від 29.10.2017 (на суму 3 832, 40 грн.), № 38/1 від 01.11.2017 (на суму 4 580, 00 грн.), № 38 від 03.11.2017 (на суму 3 192, 34 грн.), № 39 від 15.11.2017 (на суму 1 600, 00 грн.), № 40 від 21.11.2017 (на суму 1 600, 00 грн.), № 41 від 25.11.2017 (на суму 1 600, 00 грн.), № 42 від 29.11.2017 (на суму 1 600, 00 грн.), № 43 від 03.12.2017 (на суму 1 600, 00 грн.), № 44 від 21.12.2017 (на суму 321, 00 грн.);

4) пальне дизельне відповідно до актів списання № 1 від 31.01.2017 (у кількості 12 040, 80 л на суму 234 724, 64 грн.), № 2 від 28.02.2017 (у кількості 16 894, 80 л на суму 334 548, 86 грн.), № 3 від 31.03.2017 (у кількості 10 848, 60 л на суму 212 201, 04 грн.), № 4 від 30.04.2017 (у кількості 21 855, 00 л на суму 419 192, 33 грн.), № 5 від 31.05.2017 (у кількості 9 654, 00 л на суму 179 798, 27 грн.), № 6 від 30.06.2017 (у кількості 19 255, 20 л на суму 343 507, 44 грн.), № 7 від 31.07.2017 (у кількості 11 753, 40 л на суму 219 229, 21 грн.), № 8 від 31.08.2017 (у кількості 21 388, 20 л на суму 400 738, 73 грн.), № 9 від 31.09.2017 (у кількості 36 859, 80 л на суму 775 618, 52 грн.), № 10 від 31.10.2017 (у кількості 16 437, 60 л на суму 369 768, 25 грн.), № 11 від 30.11.2017 (у кількості 26 621, 40 л на суму 591 500, 74 грн.), № 12 від 30.12.2017 (у кількості 41 044, 20 л на суму 910 576, 08 грн.).

Крім того, протягом 2018 року ФОП ОСОБА_1 внаслідок фізичного зносу було списано товарно-матеріальні цінності до вантажних автомобілів, зокрема:

1) автошини відповідно до актів установки № 1 від 16.01.2018 (на суму 2 634, 00 грн.), № 2 від 14.02.2018 (на суму 2 136, 00 грн.), № 3 від 05.03.2018 (на суму 3 120, 00 грн.), № 4 від 28.03.2018 (на суму 2 000, 00 грн.), № 5 від 03.04.2018 (на суму 2 506, 00 грн.), № 6 від 11.04.2018 (на суму 31 812, 48 грн.), № 7 від 03.05.2018 (на суму 3 936, 00 грн.), № 8 від 04.06.2018 (на суму 2 748, 00 грн.), № 9 від 09.06.2018 (на суму 19 000, 00 грн.), № 10 від 18.06.2018 (на суму 28 930, 03 грн.), № 11 від 04.07.2018 (на суму 1 986, 00 грн.), № 12 від 17.07.2018 (на суму 26 000, 00 грн.), № 13 від 18.07.2018 (на суму 26 000, 00 грн.), № 14 від 17.07.2018 (на суму 32 380, 56 грн.), № 15 від 09.08.2018 (на суму 33 242, 40 грн.), № 16 від 22.08.2018 (на суму 17 204, 40 грн.), № 17 від 04.09.2018 (на суму 4 518, 00 грн.), № 18 від 17.09.2018 (на суму 33 858, 00 грн.), № 18/1 від 25.10.2018 (на суму 18 172, 00 грн.), № 19 від 26.10.2018 (на суму 35 112, 00 грн.), № 20 від 26.11.2018 (на суму 16 400, 00 грн.), №21 від 29.11.2018 (на суму 5 172, 00 грн.), № 22 від 22.11.2018 (на суму 7 830, 33 грн.), № 23 від 27.12.2018 (на суму 24 400, 00 грн.), № 25 від 31.12.2018 (на суму 24 400, 00 грн.), № 27 від 31.01.2018 (на суму 32 800, 00 грн.);

2) запасні частини та автодеталі відповідно до актів установки № 2 від 06.01.2018 (на суму 12 873, 08 грн.), № 3 від 09.01.2018 (на суму 33 797, 03 грн.), № 5 від 12.01.2018 (на суму 33 194, 92 грн.), № 6 від 15.01.2018 (на суму 18 213, 60 грн.), № 7 від 16.01.2018 (на суму 5 911, 48 грн.), № 8 від 17.01.2018 (на суму 36 836, 53 грн.), № 9 від 18.01.2018 (на суму 6 531, 72 грн.), № 10 від 18.01.2018 (на суму 4 778, 48 грн.), № 11 від 23.01.2018 (на суму 25 386, 60 грн.), № 12 від 25.01.2018 (на суму 36 645, 72 грн.), № 13 від 25.01.2018 (на суму 10 883, 54 грн.), № 14 від 28.01.2018 (на суму 4 676, 00 грн.), № 15 від 29.01.2018 (на суму 10 808, 30 грн.), № 16 від 29.01.2018 (на суму 104 903, 66 грн.), №17 від 31.01.2018 (на суму 35 215, 48 грн.), № 18 від 31.01.2018 (на суму 7 626, 47 грн.), № 1 від 02.02.2018 (на суму 11 737, 00 грн.), № 2 від 09.02.2018 (на суму 40 994, 57 грн.), № 3 від 14.02.2018 (на суму 20 155, 13 грн.), № 4 від 16.02.2018 (на суму 7 995, 18 грн.), № 5 від 21.02.2018 (на суму 37 591, 00 грн.), № 6 від 25.02.2018 (на суму 11 737, 8 821, 33 грн.), № 7 від 28.02.2018 (на суму 25 604, 91 грн.), № 9 від 28.02.2018 (на суму 7 626, 47 грн.), № 1 від 06.03.2018 (на суму 7 294, 66 грн.), № 2 від 13.03.2018 (на суму 25 399, 35 грн.), № 3 від 20.03.2018 (на суму 8 796, 51 грн.), № 4 від 23.03.2018 (на суму 13 010, 19 грн.), № 5 від 28.03.2018 (на суму 17 610, 15 грн.), № 6 від 31.03.2018 (на суму 16 595, 77 грн.), № 1 від 04.04.2018 (на суму 12 670, 44 грн.), № 2 від 08.04.2018 (на суму 7 546, 98 грн.), № 3 від 13.04.2018 (на суму 36 986, 58 грн.), № 4 від 20.04.2018 (на суму 25 563, 99 грн.), № 5 від 26.04.2018 (на суму 13 396, 69 грн.), № 6 від 30.04.2018 (на суму 12 102, 57 грн.), № 1 від 10.05.2018 (на суму 39 834, 56 грн.), № 2 від 12.05.2018 (на суму 17 355, 34 грн.), № 3 від 24.05.2018 (на суму 11 570, 08 грн.), № 1 від 07.06.2018 (на суму 49 981, 18 грн.), № 2 від 19.06.2018 (на суму 44 192, 55 грн.), № 3 від 28.06.2018 (на суму 50 130, 33 грн.), № 1 від 05.07.2018 (на суму 21 955, 15 грн.), № 2 від 13.07.2018 (на суму 40 425, 86 грн.), № 3 від 19.07.2018 (на суму 44 829, 84 грн.), № 4 від 27.07.2018 (на суму 35 975, 70 грн.), № 5 від 31.07.2018 (на суму 26 473, 85 грн.), № 1 від 05.08.2018 (на суму 15 584, 31 грн.), № 2 від 10.08.2018 (на суму 81 730, 97 грн.), № 3 від 12.08.2018 (на суму 6 118, 51 грн.), № 4 від 23.08.2018 (на суму 56 800, 93 грн.), № 5 від 30.08.2018 (на суму 38 574, 00 грн.), № 1 від 11.09.2018 (на суму 23 673, 45 грн.), № 2 від 17.09.2018 (на суму 26 137, 00 грн.), № 3 від 22.09.2018 (на суму 33 282, 14 грн.), № 4 від 30.09.2018 (на суму 10 914, 20 грн.), № 1 від 10.10.2018 (на суму 59 438, 41 грн.), № 2 від 18.10.2018 (на суму 18 206, 77 грн.), № 3 від 25.10.2018 (на суму 41 580, 57 грн.), № 4 від 29.10.2018 (на суму 33 482, 55 грн.), № 5 від 29.10.2018 (на суму 15 465, 67 грн.), № 6 від 31.10.2018 (на суму 25 554, 73 грн.), № 1 від 07.11.2018 (на суму 52 924, 98 грн.), № 2 від 14.11.2018 (на суму 43 744, 12 грн.), № 3 від 21.11.2018 (на суму 52 684, 87 грн.), № 24 від 24.11.2018 (на суму 35 925, 06 грн.), № 5 від 24.11.2018 (на суму 27 076, 33 грн.)., № 1 від 11.12.2018 (на суму 9 243, 40 грн.), № 1/1 від 11.12.2018 (на суму 12 808, 65 грн.), № 2 від 18.12.2018 (на суму 14 400, 00 грн.), № 2/1 від 19.12.2018 (на суму 12 249, 36 грн.), № 3 від 29.12.2018 (на суму 28 462, 18 грн.), № 4 від 30.12.2018 (на суму 15 548, 81 грн.);

3) олива моторна відповідно до актів на списання паливно-мастильних матеріалів № 1 від 12.01.2018 (на суму 800, 00 грн.), № 2 від 12.01.2018 (на суму 800, 00 грн.), № 3 від 15.01.2018 (на суму 800, 00 грн.), № 4 від 02.02.2018 (на суму 800, 00 грн.), № 5 від 05.02.2018 (на суму 800, 00 грн.), № 6 від 09.02.2018 (на суму 800, 00 грн.), № 7 від 09.02.2018 (на суму 800, 00 грн.), № 8 від 19.02.2018 (на суму 800, 00 грн.), № 9 від 19.02.2018 (на суму 400, 00 грн.), № 10 від 20.02.2018 (на суму 200, 00 грн.), № 11 від 23.02.2018 (на суму 600, 00 грн.), № 12 від 12.03.2018 (на суму 720, 00 грн.), № 13 від 23.04.2018 (на суму 1 859, 15 грн.), № 14 від 23.04.2018 (на суму 1 394, 36 грн.), № 15 від 27.04.2018 (на суму 1 394, 36 грн.), № 16 від 30.04.2018 (на суму 2 323, 93 грн.), № 17 від 30.04.2018 (на суму 2 323, 93 грн.), № 18 від 03.05.2018 (на суму 1 859, 15 грн.), № 19 від 03.05.2018 (на суму 1 859, 15 грн.), № 20 від 14.05.2018 (на суму 1 859, 15 грн.), № 21 від 14.05.2018 (на суму 1 859, 15 грн.), № 22 від 21.05.2018 (на суму 1 859, 15 грн.), № 23 від 28.05.2018 (на суму 1 859, 15 грн.), № 24 від 31.05.2018 (на суму 1 859, 15 грн.), № 25 від 02.08.2018 (на суму 2 416, 83 грн.), № 26 від 06.08.2018 (на суму 1 859, 15 грн.), № 27 від 10.08.2018 (на суму 929, 57 грн.), № 28 від 13.08.2018 (на суму 929, 57 грн.), № 29 від 13.08.2018 (на суму 2 323, 93 грн.), № 30 від 16.08.2018 (на суму 1 394, 36 грн.), №31 від 17.08.2018 (на суму 1 394, 36 грн.), № 32 від 20.08.2018 (на суму 1 859, 15 грн.), № 33 від 24.08.2018 (на суму 1 859, 15 грн.), № 34 від 27.08.2018 (на суму 1 394, 36 грн.), № 35 від 20.09.2018 (на суму 1 998, 00 грн.), № 36 від 30.11.2018 (на суму 3 599, 10 грн.), № 37 від 30.11.2018 (на суму 3 199, 20 грн.), № 38 від 30.11.2018 (на суму 3 199, 20 грн.), № 39 від 30.11.2018 (на суму 3 280, 44 грн.), № 40 від 03.12.2018 (на суму 3 199, 20 грн.), № 41 від 03.12.2018 (на суму 3 199, 20 грн.), № 42 від 03.12.2018 (на суму 3 199, 20 грн.), № 43 від 10.12.2018 (на суму 3 599, 10 грн.), № 44 від 10.12.2018 (на суму 3 599, 10 грн.), № 45 від 17.12.2018 (на суму 1 599, 60 грн.), № 46 від 24.12.2018 (на суму 1 599, 60 грн.);

4) пальне дизельне відповідно до актів списання № 1 від 31.01.2018 (у кількості 13 486, 80 л на суму 317 099, 24 грн.), № 2 від 28.02.2018 (у кількості 24 957, 00 л на суму 590 631, 42 грн.), № 3 від 31.03.2018 (у кількості 38 530, 20 л на суму 879 040, 72 грн.), № 4 від 30.04.2018 (у кількості 19 471, 20 л на суму 459 745, 92 грн.), № 5 від 31.05.2018 (у кількості 14 367, 00 л на суму 339 118, 60 грн.), № 6 від 30.06.2018 (у кількості 21 261, 00 л на суму 500 975, 14 грн.), № 7 від 31.07.2018 (у кількості 40 662, 60 л на суму 973 366, 72 грн.), № 8 від 31.08.2018 (у кількості 29 973, 00 л на суму 816 735, 18 грн.), № 9 від 30.09.2018 (у кількості 19 601, 40 л на суму 587 674, 40 грн.), № 10 від 31.10.2018 (у кількості 31 306, 80 л на суму 900 521, 84 грн.), № 11 від 30.11.2018 (у кількості 21 540, 60 л на суму 561 969, 17 грн.), № 12 від 30.12.2018 (у кількості 29 514, 25 л на суму 738 344, 53 грн.) (том 3, а.с.105-249).

Придбання та використання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, що були списані позивачем відповідно до вищевикладених актів списання, підтверджується відповідними первинними документами (видаткові накладні, рахунки-фактури, прибуткові накладні, товарно-транспортні накладі тощо) за період 2017-2018 р.р., які були надані ФОП ОСОБА_1 як під час проведення перевірки контролюючому органу, так і для огляду в судовому засіданні у справі (том 4, а.с.219-249, том 5 а.с.1-249, том 6 а.с. 1-249, том 7 а.с.1-249, том 8 а.с.1-249, том 9 а.с.1-40).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №996-ХIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд констатує, що перераховані первинні документи та акти списання містять усі необхідні реквізити, передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім того, з огляду на номенклатуру придбання товарно-матеріальних цінностей, специфіку господарської діяльності позивача, контрагентів, у яких відбувалось придбання, періоду використання запасних частин і пального, зазначення транспортних засобів, для утримання яких були використані вказані ТМЦ в комплексі, у суду не виникає сумнівів стосовно реальності, товарності та фактичного виконання цих правочинів, в т.ч. щодо використання ТМЦ позивачем з метою, безпосередньо пов`язаною з його підприємницькою діяльністю.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності включення фізичною особою-підприємцем суми витрат на придбання та використання запасних частин, паливно-мастильних матеріалів та автомобільних шин до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 .

Податковий кодекс України не містить визначення, що саме розуміється під терміном "утримання основних засобів", а що вважається "ремонтом", які ж витрати слід вважати витратами на утримання автомобіля, а які витрати відносяться до його ремонту, оскільки наслідки понесення цих витрат в податковому обліку є різними, одні витрати відносяться на власні витрати фізичної особи-підприємця, а інші ні.

Суд звертає увагу на те, що в розумінні Податкового кодексу України витрати на утримання основних засобів подвійного призначення та витрати на проведення ремонту основних засобів мають різний податковий облік.

Підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України прямо передбачено включення витрат на проведення ремонту, реконструкції та модернізації та інших видів поліпшення основних засобів до складу витрат звітного періоду.

Враховуючи норму підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, фізична особа - підприємець не має права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його діяльності, витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, як, наприклад, вантажні автомобілі.

В п.26 Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 №550 (далі - Правила №550), під терміном «утримання транспортного засобу» розуміється забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства. Таким чином, поняття "технічного обслуговування" та "ремонту" у сфері, яка є об`єктом регулювання Правил № 550, є одним із засобів утримання транспортного засобу.

Поняття термінів "технічне обслуговування" та "ремонт" наведене у п. 1.3 розділу 1 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 № 102 (далі - Положення №102): технічне обслуговування - це комплекс операцій чи операція щодо підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування; ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин (розподіляють види ремонту - капітальний і поточний). Поточний ремонт - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення працездатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами). Переліки робіт, які зазвичай здійснюють під час проведення технічного обслуговування, наведено в п. 3.5 Положення №102, які включають: перевірку технічного стану; виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду; заправлення експлуатаційними рідинами; усунення виявлених несправностей; санітарну обробку транспортного засобу.

Згідно з п.п. 1, 2 Правил № 550, Правила визначають механізм організації безпечного утримання колісних транспортних засобів (КТЗ) категорій М, N, О впродовж експлуатаційного життєвого циклу автомобільним перевізником (їх власником, орендарем), автомобільним самозайнятим перевізником, а також підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності (далі - перевізники). Ці Правила можуть використовуватися підприємствами автомобільного сервісу (далі - ремонтники). Ці Правила поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або здійснюють роботи у сфері технічної експлуатації колісних транспортних засобів (придбання-продаж, утримання, передання на утилізацію колісних транспортних засобів або їх частин). Таким чином, термін "утримання транспортного засобу", яким керувався контролюючий орган при проведенні перевірки платника податків, використовується виключно для тлумачення правовідносин, які регулюються Правилами експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 року № 550, а не правовідносин зі сплати податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів фізичними та юридичними особами.

Крім того, судом встановлено, що відповідач виключив зі складу витрат саме витрати на придбання запасних частин, а не витрати по технічному обслуговуванню та/або ремонту, які можуть включати вартість здійснення заміни цих об`єктів замість зношених або несправних на орендованих автомобілях, або витрати на зарплату працівників, які виконували ці роботи.

Також суд приймає до уваги, що дане Положення № 102 також не є нормативним актом, який застосовується у податкових правовідносинах, оскільки визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів і розповсюджується на юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності (п. 1.1 Положення).

Крім того, у ході перевірки не було досліджено та в акті не відображено зв`язок витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з його фінансово-господарською діяльністю. А посилання на норму Податкового кодексу України щодо витрат подвійного призначення, до яких законом віднесено придбання та утримання транспортних засобів не є обґрунтованим.

Отже, фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі відносити до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, вартість матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших матеріалів, а також витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Таким чином, висновок відповідача про неправомірність включення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 витрат на придбання запчастин, автомобільних шин та паливно-мастильних матеріалів є неправомірним, оскільки вони не належать до витрат на утримання вантажного автомобіля у розумінні вищевказаних положень чинного законодавства, а тому мають включаються до підприємницьких витрат.

Що стосується доводів позивача про те, що причепи не відносяться до категорії вантажних автомобілів, а тому не є основним засобом подвійного призначення, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до Закону України "Про Митний тариф України" моторні транспортні засоби для перевезення вантажів віднесено до коду УКТ ЗЕД - 8704, а причепи віднесено до товарної позиції - 8716 "Причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби, їх частини".

Транспортний засіб вважається автомобільним при одночасному дотриманні таких характеристик (ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01 р. № 2344-III) - це колісний транспортний засіб, рух якому дає джерело енергії, має не менше чотирьох коліс, призначено для руху безрейковими дорогами, використовується у трьох напрямах: для перевезення людей та (або) вантажів, буксирування транспортних засобів і виконання спеціальних робіт. Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що національне законодавство, у тому числі Податковий кодекс України, не містить визначення (критеріїв), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визначаються такими, що мають ознаки подвійного призначення, які б відповідно мали визначати на які цілі вантажні автомобілі можуть використовуватись частково/повністю фізичною особою-підприємцем, якщо їх власником є фізична особа.

Зазначена позиція, зокрема відображена Міністерством фінансів України у листі від 22.08.2018 року № 11220-16-10/22320, яким було надано відповідь Державній фіскальній службі України на лист від 25.07.2018 року № 2144/4/99-99-13-04-03-13 щодо права фізичних осіб-підприємців згідно з пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 розділу IV Податкового кодексу України зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних нарахувань на вантажні автомобілі (основні засоби подвійного призначення), зареєстровані на фізичну особу, але повністю використані фізичною особою - підприємцем у господарській діяльності (за умови документального підтвердження повного використання), а також на суму витрат на утримання таких основних засобів.

Тобто, Державна фіскальна служба України зверталась до Міністерства фінансів України за роз`ясненням змісту та ознак терміну "основні засоби подвійного призначення". При цьому, отримавши у відповідь вищезгаданий лист, яким повідомлено про законодавчу невизначеність такого терміну, територіальний орган Державної фіскальної служби України при здійсненні перевірки, ймовірно керуючись власними суб`єктивними переконаннями, все ж дійшов висновку, що транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення.

Згідно з пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України". Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Тому, з акту перевірки неможливо встановити, з яких критеріїв причіп віднесений відповідачем до вантажних автомобілів у розумінні Податкового кодексу України.

Таким чином, посадові особи контролюючого органу всупереч імперативним приписам Конституції України та Податкового кодексу України, безпідставно, невмотивовано та на власне суб`єктивне трактування, без законодавчого визначення поняття та ознак терміну "основні засоби подвійного призначення" дійшли висновків, що транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення, а також, що вказані транспортні засоби є вантажними автомобілями.

При цьому, відповідач повністю знівелював таким принципом податкового законодавства, як правомірність рішень платника податку. Як наслідок, відповідач дійшов протиправних висновків стосовно того, що витрати, пов`язані із придбанням запчастин, деталей та агрегатів, шин, паливно-мастильних матеріалів для транспортних засобів за період 2017-2018 р.р., неправомірно віднесено позивачем до складу витрат. Отже, факт заниження чистого доходу, та відповідно заниження податку на доходи фізичних осіб не підтверджений належними доказами.

З огляду на встановлені судом обставини, висновок контролюючого органу про незаконне віднесення позивачем у 2017-2018 р.р. витрат на утримання основних засобів подвійного призначення на загальну суму 15 834 627, 68 грн. було зроблено без дослідження первинних документів та не підтвердився в ході розгляду справи.

Отже, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.167.1 ст. 167, п.177.1-177.2, п.п.177.4.6 п.177.4 ст. 177, п.п.1 п.3 розділу IV ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 01.01.2017-30.12.2018 р.р. в розмірі 15 834 627, 68 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 2 850 232, 98 грн., не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

Щодо визначення розміру штрафу, як це передбачено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки, за порушення п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 15 834 627, 68 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 2 850 232, 98 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 1 425 116, 49 грн.

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму 2 850 232, 98 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 1 270 277, 34 грн. та за 2018 р. в сумі 1 579 955, 64 грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність нарахування контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, штрафна санкція у розмірі 25% не застосовується.

Отже, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.10.2019 № 0002433304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 4 275 349, 47 грн., із яких 2 850 232, 98 грн. за основним зобов`язанням, 1 425 116, 49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08.10.2019 № 0002523304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (11011001) у розмірі 356 279, 13 грн., із яких 237 519, 42 грн. за податковим зобов`язанням та 118 759, 71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно підпункту 1.1.пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Згідно підпункту 1.3. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно підпункту 1.4. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно підпункту 1.5. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно підпункту 1.6. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно підпункту 1.7. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

З огляду на встановлення судом помилковості висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.167.1 ст. 167, п.177.1-177.2, п.п.177.4.6 п.177.4 ст. 177, п.п.1 п.3 розділу IV ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 01.01.2017-30.12.2018 р.р. в розмірі 15 834 627, 68 грн., висновки про нарахування суми податку за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» не підтверджуються на суму 237 519, 42 грн.

Щодо визначення розміру штрафу суд виходить із того, що оскільки в ході розгляду справи встановлено протиправність нарахування контролюючим органом позивачу суми основного грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», штрафна санкція у розмірі 25% у даному випадку не застосовується за відсутності факту правопорушення.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 15 834 627, 68 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 237 519, 42 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 118 759, 71 грн.

З огляду на викладене, є протиправним та підлягає скасуванню повідомлення-рішення форми «Р» від 08.10.2019 № 0002523304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (11011001) у розмірі 356 279, 13 грн., із яких 237 519,42 грн. за податковим зобов`язанням та 118 759, 71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стосовно вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 08.10.2019 № Ф-0002473304 про нарахування ФОП ОСОБА_1 суми основного зобов`язання (недоїмки) з ЄСВ в розмірі 87 937, 92 грн., а також Рішення №0002493304 від 08.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 10 700, 29 грн. суд виходить із такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (надалі Закон № 2464 в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин).

Згідно частини 2 статті 2 Закону №2464-VI, виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 2 статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону № 2464 (в редакції, чинній на 2015 рік), єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34.7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону № 2464 (в редакції, чинній на 2016-2017 рік), єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2465, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З огляду на встановлення судом помилковості висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.167.1 ст. 167, п.177.1-177.2, п.п.177.4.6 п.177.4 ст. 177, п.п.1 п.3 розділу IV ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 01.01.2017-30.12.2018 р.р. в розмірі 15 834 627, 68 грн., висновки про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальну суму 87 937, 92 грн. не підтверджуються під час розгляду справи.

З огляду на викладене, є протиправною та підлягає скасуванню вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 08.10.2019 № Ф-0002473304, якою повідомлялося фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , що станом на 08.10.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 87 937, 92 грн.

Щодо визначення розміру штрафних санкцій, застосованих рішенням №0002493304 від 08.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 10 700,29 грн. суд виходить із такого.

Відповідно до абз. 3 п. 11 ст. 25 Закону № 2464, за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п. 2 ч.1 ст.7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 в частині заниження ЄСВ за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 87 937, 92 грн., сума нарахованого єдиного внеску визначена у розмірі 87 937, 92 грн., штрафна санкція 20% - 2017 рік; 10% - 2018 рік (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), сума штрафних санкцій 10 700, 29 грн.

З огляду на встановлення судом помилковості висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.167.1 ст. 167, п.177.1-177.2, п.п.177.4.6 п.177.4 ст. 177, п.п.1 п.3 розділу IV ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 01.01.2017-30.12.2018 р.р. в розмірі 15 834 627, 68 грн., та як наслідок визнання висновків контролюючого органу про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальну суму 87 937, 92 грн. такими, що не підтвердилися під час розгляду справи, суд вважає, що контролюючий орган прийшов до хибного висновку про своєчасне не нарахування позивачем єдиного внеску на загальну суму 87 937, 92 грн.

З огляду на викладене, є протиправним та підлягає скасуванню Рішення №0002493304 від 08.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 10 700, 29 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Д» від 08.10.2019 № 0002463304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податків і зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13 680, 00 грн., із яких 8 064, 00 грн. за податковим зобов`язанням; 5 616, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд дійшов наступних висновків.

Встановлюючи відповідне порушення, відповідач зазначив у Акті перевірки, що у періоді, охопленому перевіркою, ФОП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з неоформленими найманими працівниками, а саме: відповідно до товарно-транспортних накладних, автомобільним перевізником яких є ФОП ОСОБА_1 , № 030117-6 від 04.01.2017 року, № ЕР-088545 від 21.02.2017 року встановлено використання праці без належного оформлення трудових відносин з водієм ОСОБА_2 , номер водійського посвідчення НОМЕР_30 , так як згідно наданих до перевірки документів ФОП ОСОБА_1 не надано трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, повідомлення про прийняття працівника на роботу, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 платником податків щодо ОСОБА_2 не подавалось.

Крім того, відповідно до товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником яких є ФОП ОСОБА_1 , № 3.01/17/08, № 04.017/028, № 165 від 18.01.2017, № 1 від 19.01.2017, № 25 від 20.01.2017, № 827 від 14.02.2017, № 8 від 16.03.2017, №№ 4, 5, 6 від 03.03.2017, № 078390 від 13.05.2017, № 078387 від 12.05.2017, № 078386 від 11.05.2017, № 3 від 15.05.2017, № 04 від 16.05.2017, № 68 від 17.05.2017, № 3 від 25.05.2017, № 593 від 05.04.2017, № б/н від 10.04.2017, №00146 від 29.06.2017, № 440373 від 21.06.2017, № 430381 від 23.06.2017, № 4222 від 12.07.2017, №102948 від 24.07.2017, № 711562 від 30.07.2017, № 711572 від 03.08.2017, № 198 від 11.08.2017, №2220746 від 15.08.2017, № 002 від 10.09.2017, № 05/080917 від 08.09.2017, № 731794 від 12.09.2017, № 6355 від 23.09.2017, № 127 від 17.09.2017, № 166 від 19.09.2017, № 282290 від 20.09.2017, №996420 від 27.09.2017, № 438538 від 28.09.2017, № 394137 від 13.09.2017, № 22 від 02.09.2017, № 31.10/3 від 31.10.2017, № 6827 від 13.10.2017, № 26.10/4 від 26.10.2017, № 02 від 10.10.2017, № 04 від 12.10.2017, № 448346 від 21.10.2017, № 448350 від 22.10.2017, № 448309 від 24.10.2017, № 289637 від 04.10.2017, № 100444 від 01.10.2017, № 6684 від 07.10.2017, № 22/11/1 від 22.11.2017, № 019502 від 17.11.2017, №196040 від 14.11.2017, № 137665 від 10.11.2017, № 137649 від 09.11.2017, № 137650 від 09.11.2017, № 137628 від 08.11.2017, № 137629 від 08.11.2017, № 933281 від 04.11.2017, № 933289 від 06.11.2017, № 933292 від 07.11.2017, № 948686 від 24.11.2017, № 948692 від 26.11.2017, № 5089 від 01.12.2017, №5769 від 06.12.2017 встановлено використання праці без належного оформлення трудових відносин з водієм ОСОБА_3 , номер водійського посвідчення НОМЕР_31 , так як згідно наданих до перевірки документів ФОП ОСОБА_1 не надано трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, повідомлення про прийняття працівника на роботу, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 платником податків щодо ОСОБА_3 не подавалось.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пп.168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

За змістом пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до положень п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 51.1 статті 51 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно з пунктом 177.7 статті 177 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

За визначенням ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Отже, діяльність працівника в рамках трудового договору характеризується наступними правовими ознаками: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); не на свій страх і ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Вказані ознаки трудового договору витікають як зі статей КЗпП України, так і з спеціальних законів, що регулюють трудові відносини (зокрема Закону України "Про відпустки", Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про охорону праці").

Водночас, відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов`язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату.

Так, Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року по справі №127/21595/16-ц дійшов аналогічного висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Враховуючи викладене, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що в Акті перевірки не встановлено фактів прийняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на роботу до ФОП ОСОБА_1 за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не встановлено фактів роз`яснення їм прав і обов`язків як найманих працівників за трудовими договорами та інформування їх під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де вони будуть працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливих наслідків їх впливу на здоров`я, їх права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Крім того, ГУ ДПС у Київській області не надав доказів, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені ФОП ОСОБА_1 , дотримуватися трудової дисципліни (ст. ст. 139-152 КЗпП України).

Суд зазначає, що на роботодавця покладається низка обов`язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору, а за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України). При цьому у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 327 ЦК України).

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідач під час проведення перевірки не звертався до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та не відбирав у них жодних пояснень з приводу характеру, тривалості та сутності правовідносин між ними та ФОП ОСОБА_1 , жодної подібної інформації ані Акт перевірки, ані відзив відповідача на позовну заяву не містить.

Разом з тим, під час розгляду справи судом було досліджено надані позивачем Договір оренди транспортних засобів з екіпажем (водіями) № 1/01-2017 від 04.01.2017 року з доданими до нього первинними документами, а саме:

- заявки на надання послуги з оренди транспортного засобу з екіпажем № 1 від 02.01.2017, №2 від 03.01.2017, №3 від 17.01.2017, № 4 від 18.01.2017, № 5 від 19.01.2017, № 6 від 13.02.2017, № 7 від 02.03.2017, № 8 від 15.03.2017, № 9 від 04.04.2017, № 10 від 09.04.2017, № 11 від 10.05.2017, № 12 від 11.05.2017, № 13 від 12.05.2017, № 14 від 14.05.2017, № 15 від 15.05.2017, № 16 від 16.05.2017, №17 від 24.05.2017, № 18 від 20.06.2017, № 19 від 22.06.2017, № 20 від 28.06.2017, № 21 від 11.07.2017, №22 від 23.07.2017, № 23 від 29.07.2017, № 24 від 02.08.2017, № 25 від 10.08.2017, № 26 від 14.08.2017, № 27 від 03.09.2017, № 28 від 07.09.2017, № 29 від 09.09.2017, № 30 від 11.09.2017, №31 від 12.09.2017, № 32 від 16.09.2017, № 33 від 17.09.2017, № 34 від 19.09.2017, № 35 від 22.09.2017, №36 від 26.09.2017, № 37 від 27.09.2017, № 38 від 30.09.2017, № 39 від 03.10.2017, № 40 від 06.10.2017, № 41 від 09.10.2017, № 42 від 11.10.2017, № 43 від 12.10.2017, № 44 від 20.10.2017, №45 від 21.10.2017, № 46 від 23.10.2017, № 47 від 25.10.2017, № 48 від 30.10.2017, № 49 від 03.11.2017, №50 від 05.11.2017, № 51 від 06.11.2017, № 52 від 07.11.2017, № 53 від 08.11.2017, № 54 від 09.11.2017, № 55 від 13.11.2017, № 56 від 16.11.2017, № 57 від 21.11.2017, № 58 від 23.11.2017, №59 від 25.11.2017, № 60 від 31.11.2017. № 61 від 05.12.2017;

- акти на надання послуги з оренди транспортного засобу з екіпажем № 1 від 31.01.2017 на суму 1 400, 00 грн., № 2 від 28.02.2017 на суму 400, 00 грн., № 3 від 31.03.2017 на суму 600, 00 грн., № 4 від 28.04.2017 на суму 600, 00 грн., № 5 від 31.05.2017 на суму 2 000, 00 грн., № 6 від 30.06.2017 на суму 1 000, 00 грн., № 7 від 31.07.2017 на суму 1 200, 00 грн., № 8 від 31.08.2017 на суму 1 200, 00 грн., № 9 від 29.09.2017 на суму 3 800, 00 грн., № 10 від 31.10.2017 на суму 3 200, 00 грн., № 11 від 30.11.2017 на суму 2 800, 00 грн., № 12 від 28.12.2017 на суму 400, 00 грн.);

- товарно-транспортні накладні № 3.01/17/08, № 04.017/028, № 165 від 18.01.2017, № 1 від 19.01.2017, № 25 від 20.01.2017, № 827 від 14.02.2017, № 030117-6 від 04.01.2017 року, № ЕР-088545 від 21.02.2017 року, № 8 від 16.03.2017, №№ 4, 5, 6 від 03.03.2017, № 078390 від 13.05.2017, № 078387 від 12.05.2017, № 078386 від 11.05.2017, № 3 від 15.05.2017, № 04 від 16.05.2017, № 68 від 17.05.2017, № 3 від 25.05.2017, № 593 від 05.04.2017, № б/н від 10.04.2017, №00146 від 29.06.2017, № 440373 від 21.06.2017, № 430381 від 23.06.2017, № 4222 від 12.07.2017, №102948 від 24.07.2017, № 711562 від 30.07.2017, № 711572 від 03.08.2017, № 198 від 11.08.2017, №2220746 від 15.08.2017, № 002 від 10.09.2017, № 05/080917 від 08.09.2017, № 731794 від 12.09.2017, № 6355 від 23.09.2017, № 127 від 17.09.2017, № 166 від 19.09.2017, № 282290 від 20.09.2017, №996420 від 27.09.2017, № 438538 від 28.09.2017, № 394137 від 13.09.2017, № 22 від 02.09.2017, №31.10/3 від 31.10.2017, № 6827 від 13.10.2017, № 26.10/4 від 26.10.2017, № 02 від 10.10.2017, № 04 від 12.10.2017, № 448346 від 21.10.2017, № 448350 від 22.10.2017, № 448309 від 24.10.2017, № 289637 від 04.10.2017, № 100444 від 01.10.2017, № 6684 від 07.10.2017, № 22/11/1 від 22.11.2017, № 019502 від 17.11.2017, №196040 від 14.11.2017, № 137665 від 10.11.2017, № 137649 від 09.11.2017, № 137650 від 09.11.2017, № 137628 від 08.11.2017, № 137629 від 08.11.2017, № 933281 від 04.11.2017, № 933289 від 06.11.2017, № 933292 від 07.11.2017, № 948686 від 24.11.2017, № 948692 від 26.11.2017, № 5089 від 01.12.2017, №5769 від 06.12.2017 (том 9, а.с.41-120).

Враховуючи викладене, суд погоджується із аргументами позивача про те, що гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 не були у 2017 році найманими працівниками ФОП ОСОБА_1 , не оформленими належним чином, а мали статус виконавців та надавали йому послуги за цивільно-правовими договорами.

Відтак, висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.п.163.1.1 п.163.1 ст. 163, п.164.1, п.п.164.2.1 п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.п. «а» п.176.2 ст. 176, п.177.7 ст. 177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДФО на суму 8 064, 00 грн., є необґрунтованим та не підтверджується документально.

Щодо визначення розміру штрафу, як це передбачено пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, суд виходить із такого.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки, за порушення п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1, п.п.164.2.1 п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.п. «а» п.176.2 ст. 176, п.177.7 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб 8 064, 00 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 8 064, 00 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 5 616, 00 грн.

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму 8 064, 00 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 8 064, 00 грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність нарахування контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, штрафна санкція у розмірі 25% не застосовується.

Отже, податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 08.10.2019 № 0002463304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податків і зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13 680, 00 грн., із яких 8 064, 00 грн. за податковим зобов`язанням; 5 616, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Д» від 08.10.2019 № 0002513304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податків і зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб (військовий збір) у розмірі 1 104, 00 грн., із яких 672, 00 грн. за податковим зобов`язанням; 432,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить з такого.

З огляду на встановлення судом помилковості висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1, п.п.164.2.1 п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.п. «а» п.176.2 ст. 176, п.177.7 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб 8 064, 00 грн., висновки про нарахування суми податку за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» не підтверджуються на суму 672, 00 грн.

Щодо визначення розміру штрафу суд виходить із того, що оскільки в ході розгляду справи встановлено протиправність нарахування контролюючим органом позивачу суми основного грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», штрафна санкція у розмірі 25% у даному випадку не застосовується за відсутності факту правопорушення.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині заниження суми військового збору з доходів найманих працівників в сумі 672, 00 грн. за 2017 рік, сума нарахованого податку визначена у розмірі 672, 00 грн., штрафна санкція 25% (ч.1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 432, 00 грн.

З огляду на викладене, є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 08.10.2019 № 0002513304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податків і зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб (військовий збір) у розмірі 1 104, 00 грн., із яких 672, 00 грн. за податковим зобов`язанням; 432, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 08.10.2019 № Ф-0002483304, якою повідомлялося фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , що станом на 08.10.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 9 856, 00 грн. із сум грошових виплат, здійснених на користь неоформлених найманих працівників, та ГУ ДПС у Київській області вимагає сплатити недоїмку в сумі 9 856, 00 грн., із якої сума боргу становить 9 856, 00 грн., штраф 0,00 грн.; пеня 0,00 грн., суд зазначає наступне.

З огляду на встановлення судом помилковості висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1, п.п.164.2.1 п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.п. «а» п.176.2 ст. 176, п.177.7 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб 8064,00 грн., висновки про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальну суму 9856,00 грн. не підтверджуються під час розгляду справи.

З огляду на викладене, є протиправною та підлягає скасуванню Вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 08.10.2019 № Ф-0002483304 на суму 9 856, 00 грн.

Щодо рішення ГУ ДПС у Київській області № 0002503304 від 08.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 1 971,20 грн., суд зазначає таке.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п. 2 ч.1 ст.7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 в частині заниження ЄСВ з доходів, виплачених неоформленим найманим працівникам, за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 9 856,00 грн., сума нарахованого єдиного внеску визначена у розмірі 9 856, 00., штрафна санкція 20% - 2017 рік (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), сума штрафних санкцій 1 971, 20 грн.

Судом встановлено, що контролюючий орган прийшов до хибного висновку про своєчасне не нарахування позивачем єдиного внеску на загальну суму 9 856, 00 грн.

З огляду на викладене, є протиправним та підлягає скасуванню рішення ГУ ДПС у Київській області № 0002503304 від 08.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1 971, 20 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002533304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 510,00 грн., із яких 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за № 111/26556, із змінами і доповненнями), п.п. «а» п.176.2 ст. 176 ПК України, оскільки позивачем не забезпечено включення до податкових розрахунків за період з І кв. 2017 року по IV кв. 2017 року сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Суд вказує, що відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

За приписами п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 1.1 Порядку №4 передбачено, що цей Порядок визначає порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3.1 Порядку №4 реквізити податкового розрахунку, що заповнюються:

навпроти напису "Стор." податковим агентом проставляються порядкові номери сторінок податкового розрахунку;

відмічається відповідна клітинка "Звітний", "Звітний новий" чи "Уточнюючий" залежно від того, який податковий розрахунок подається;

навпроти напису "Порція" податковим агентом проставляється номер порції;

зазначаються податковий номер юридичної особи - податкового агента, податковий номер або серія та номер паспорта фізичної особи - податкового агента (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), яка подає розрахунок. Заповнення клітинок проводиться зліва направо (для юридичних осіб доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше восьми);

відмічається відповідна клітинка "Юридична особа" або "Самозайнята фізична особа";

навпроти напису "Працювало за трудовими договорами" проставляється кількість працівників, які працюють за трудовими договорами (контрактами);

навпроти напису "Працювало за цивільно-правовими договорами" проставляється кількість працівників, які працюють за цивільно-правовими договорами у звітному періоді.

Згідно із Довідником ознак доходів (додаток до Порядку № 4) визначено дохід із ознакою « 102 - Суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, крім доходів, зазначених в абзаці третьому пункту 4 підрозділу 1 розділу ХХ Кодексу (підпункт 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)».

В ході розгляду справи судом було досліджено поданий ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 2017 рік та встановлено, що суми доходу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виплачені ним у 2017 році, включені підприємцем до відповідного розділу розрахунку саме за ознакою доходу « 102», а не « 101» (доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), крім доходів, зазначених в абзаці третьому пункту 4 підрозділу 1 розділу ХХ Кодексу (підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу).

Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2017 році не були найманими працівниками позивача та надавали йому послуги водіїв за цивільно-правовими договорами. Відтак, висновок податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства в цій частині не підтверджується документально та є необґрунтованим.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п..3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за № 111/26556, із змінами і доповненнями, далі - Порядок № 4), п.п. «а» п.176.2 ст. 176 ПК України в частині невключення до податкових розрахунків за період з І кв. 2017 року по IV кв. 2017 року сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визначена штрафна санкція у розмірі 510, 00 грн. (п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України).

З огляду на викладене, є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002533304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 510, 00 грн., із яких 510, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002443304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 510, 00 грн., із яких 510, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.

Відповідач в Акті перевірки стверджує, що позивачем в порушення п.п. «а» п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, п.п.8, п.п.9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 (із змінами та доповненнями, далі - Порядок № 481) включено вартість придбаних запасних частин до транспортних засобів в графу 6 «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів, робіт, послуг», послуг з ремонту транспортних засобів в графу 8 «Інші витрати» Книги обліку доходів і витрат.

За приписами пп. «а» п.176.1 ст.176 ПКУ, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На підставі п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Форма Книги обліку доходів і витрат та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджено наказом Міністерства доходів та зборів України від 16.09.2013 N 481 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013р. №1686/24218.

Згідно з п. 5 абз.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і втрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність визначено «у графі 5 «реквізити документа, що підтверджує понесені витрати» зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Положеннями п. 6 абз.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність визначено, що «у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

В ході розгляду справи позивачем були надані пояснення про те, що він у періоді, охопленому перевіркою, здійснював підприємницьку діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту.

Також позивачем надані пояснення, а в ході розгляду справи судом оглянуто та досліджено первинні документи, що підтверджують придбання та використання ним у власній підприємницькій діяльності запчастин, автошин та паливно - мастильних матеріалів, що були списані для встановлення на власних та орендованих вантажних транспортних засобах протягом 2017-2018 р.р.

Позивач повідомив суд, що витрати, які понесені ним під час здійснення підприємницької діяльності, відображались у Книгах обліку доходів і витрат за відповідні періоди.

Судом досліджено книги обліку доходів і витрат позивача за 2017-2018 р.р. (том 1, а.с. 82-113, 138-157), з яких вбачається правильне її заповнення та ведення згідно із вимогами законодавства України.

Відповідач не надав суду жодних документів на спростування того факту, що позивачем були використані придбані запасні частини, автошини та паливно-мастильні матеріали не у власній підприємницькій діяльності.

В той же час, враховуючи основний вид діяльності позивача, надані позивачем суду пояснення та документи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно на підставі пункту 177.10 статті 177 ПК України до складу витрат віднесено витрати по придбанню та використанню у власній підприємницькій діяльності запасних частин, автошин та паливно-мастильних засобів.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п.п. «а» п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, п.п.8, п.п.9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 в частині неналежного ведення Книги обліку доходів і витрат, визначена штрафна санкція у розмірі 510, 00 грн. (п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України).

З огляду на викладене, є протиправним та підлягає скасуванню повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002443304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 510, 00 грн., із яких 510, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стосовно податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.10.2019 №0002453304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 170,00 грн., із яких 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України в частині неподання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням, визначена штрафна санкція у розмірі 170,00 грн. (п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України).

Згідно з п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до п.1.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за № 503/25280 (далі - Порядок №1588), з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Відповідно до п.7.2. Порядку №1588 також взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється на підставі: повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП (додаток 10), поданого платником відповідно до розділу VIII цього Порядку, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об`єкта оподаткування.

В акті перевірки контролюючий орган стверджує про те, що повідомлення за формою 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням, до контролюючого органу за основним місцем обліку ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік подано несвоєчасно, а за 2018 рік взагалі не подано, чим порушено п.63.3 ст.63 ПК України.

Позивач жодних доводів в обґрунтування позовних вимог в цій частині в позовній заяві не навів. При цьому, в ході розгляду справи судом було досліджено надане позивачем Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формо № 20-ОПП, та встановлено, що таке повідомлення подане ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу засобами електронного зв`язку 13.09.2017 року.

Відтак, висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.63.3 ст.63 ПК України знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002453304 є необґрунтованими, і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Положення ч.1 ст.9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції"Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Під час розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 08.10.2019 № 0002433304, форми «Р» від 08.10.2019 №0002523304, форми «Д» від 08.10.2019 № 0002463304, форми «Д» від 08.10.2019 № 0002513304, форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002443304, форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002533304, а також вимог про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 № Ф-0002473304, від 08.10.2019 № Ф-0002483304 та рішень № 0002493304 від 08.10.2019 та №0002503304 від 08.10.2019.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача в цій частині, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятих спірних рішень.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено судом, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 21020,00 грн. відповідно до платіжного доручення №1091 від 05.02.2020 р., оригінал якого наявний в матеріалах справи (том 1, а.с.159).

Поданий позов є позовом майнового характеру, ціна позову при подачі якого визначається як сума грошових зобов`язань та штрафних санкцій, накладених оспорюваними рішеннями та зобов`язань зі сплати ЄСВ, визначених оспорюваними вимогами.

Предметом оскарження виступали рішення контролюючого органу на загальну суму 4 758 068, 01 грн., розмір задоволених позовних вимог позивача становить 4 757 898, 01 грн. (99,9964 %). Отже судовий збір у сумі 21019,24 грн. (21 020, 00 грн.*99,9964%) підлягає стягненню з відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Р» від 08.10.2019 № 0002433304, форми «Р» від 08.10.2019 №0002523304, форми «Д» від 08.10.2019 № 0002463304, форми «Д» від 08.10.2019 №0002513304, форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002443304, форми «ПС» від 08.10.2019 № 0002533304, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 08.10.2019 № Ф-0002473304, від 08.10.2019 № Ф-0002483304 та рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002493304 від 08.10.2019 та №0002503304 від 08.10.2019.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 21019,24 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятнадцять грн. 24 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення"Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 24.12.2020 р.

Суддя Кушнова А.О.