ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 квітня 2021 року Справа № 903/70/21

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Дей М.І. - ордер серія АС № 1014777 від 04.02.2021

від відповідача: Масалов С.М. -посвідчення адвоката № 133 від 01.06.1995

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/70/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» до фізичної особи-підприємця Масалова Сергія Миколайовича про стягнення 1426889,36 грн.,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2021 ТОВ "Волинь-зерно-продукт" подало позов до ФОП Масалова С.М. про стягнення 1636078,49 грн., в т.ч.: 1 214 994,34 грн. основний борг, 364498,31 грн. штраф, 56585,85 грн. пеня.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору купівлі-продажу С №1404/92675 від 14.04.2020.

Ухвалою суду від 08.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.03.2021 розгляд підготовчого засідання відкладено.

03.03.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги в сумі 1214994,34 грн. визнає.

ТОВ "Волинь-зерно-продукт" 17.03 2021 подало клопотання про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору, в якому просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість та штрафні санкції в сумі 1426889,36 грн., з яких 1214994,34 грн. основний борг та 211895,02 грн. штраф.

Відповідач 23.03.2021 подав до суду клопотання, в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн. та звільнити від судового збору.

Протокольною ухвалою від 30.03.2021 клопотання позивача про зменшення позовних вимог прийнято та приєднано до матеріалів справи. Прийнято відмову від нарахованої пені. У зв`язку з поданою заявою представників сторін про слухання справи по суті у той самий день після закриття підготовчого судового засідання на підставі ч.6 ст. 183 ГПК України, суд розпочав розгляд справи по суті. В судовому засіданні оголошено перерву до 06.04.2021.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в розмірі 1426889,36 грн. заборгованості (в т.ч.: 1 214 994,34 грн. основний борг та 211895,02 грн. штраф) та просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні визнає основний борг та просить зменшити штрафні санкції до 1 гривні.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (надалі - «Позивач», «Продавець») та фізичною особою-підприємцем Масаловим Сергієм Миколайовичем (надалі - «Відповідач», «Покупець») укладено Договір купівлі-продажу №1404/92675 (надалі - Договір,а.с.4-5).

Відповідно до п.п.1.1.-1.3. договору, продавець в порядку та на умовах цього Договору зобов`язується продати у власність Покупця засоби захисту рослин, насіння, мінеральні добрива, зернові та олійні культури, дизпаливо, мікродобрива, інший товар, зазначений в накладних та/або специфікаціях до цього Договору (надалі Товар), а Покупець в свою чергу зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно оплатити його в порядку та па умовах, передбачених цим Договором. Кількість Товару, ціна, умови продажу (переходу права власності на Товар) Товару обумовлюються сторонами в Договорі та в накладних та/або специфікаціях на Товар (Додатках до цього Договору), які є невід`ємними частинами цього Договору. Продавець засвідчує відсутність претензій третіх осіб на товар, а також те, що на момент передачі він не знаходиться під арештом або забороною, не виступає предметом будь-якого іншого договору, а право власності на нього не перебуває під жодним обтяженням.

Кількість Товару, що передається в кожній окремій партії Товару, зазначається в специфікаціях та/або видаткових накладних (п.2.2 договору).

У відповідності до п.3.1 договору, вартість однієї одиниці Товару на кожну конкретну партію Товару зазначається в специфікаціях на Товар та/або у видаткових накладних. В специфікації на Товар зазначається вартість товару в національній валюті - гривні, а для товару, яким є засоби захисту рослин, мікродобрива та насіння, також її еквівалент в Євро або Долар США станом па день, що передує під вантаженню товару. Видаткова накладна на Товар, що продається на умовах відстрочки оплати, формується з врахуванням курсу продажу Євро або Долара США до гривні станом на день, що передує відвантаженню відповідної партії Товару. В разі, коли курс Євро або Долара США до гривні на день проведення розрахунку є вищим за курс на дату продажу Товару за відповідними накладними більш, ніж на 3%, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують курс Євро або Долара США до гривні станом на день, що передує дню перерахування коштів, що зазначається в коригуванні накладних. Для визначення курсу Євро або Долара США до гривні, Сторони погодили використовувати середній курс продажу Євро або Доара США, що визначений на сайті rnezhbank.org.ua станом на день, шо передує дню, в який проводиться оплата.

Згідно п.3.5 договору, покупець зобов`язується провести оплату кожної партії Товару в термін, зазначений у Специфікації до цього Договору.

У разі порушення строк/термінів оплати (невиконання умов Договору) Покупець несе фінансову відповідальність перед Продавцем у випадках та розмірі вказаних в п. 7.3.1.

Згідно п. 7.3.1. договору, у випадку прострочення строків/термінів оплати за поставлений Товар, Покупець сплачує Продавцю вартість Товару з врахуванням індексу інфляції, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, а також штраф в розмірі 30% від суми простроченої заборгованості. Продавець має право самостійно визначати, які саме з вказаних в цьому пункті санкції можуть бути застосовані до Покупця.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2020 року, а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п.9.1. договору).

На виконання умов договору між Сторонами були укладені специфікації до Договору на суму 1214994,34 грн., а саме: №1110 від 17.04.2020 на загальну суму 678 928,72 грн., №1112 від 17.04.2020 на загальну суму 104 464,80 грн., №145 від 06.05.2020 на загальну суму 75 811,20 грн., №147 від 06.05.2020 на загальну суму 60 480,00 грн., №148 від 06.05.2020 року на загальну суму 1792,02 грн., №807 від 20.05.2020 на загальну суму 200 532,00 грн., №809 від 20.05.2020 на загальну суму 92 985,60 грн. (а.с.8,10,13, 15, 17, 20, 22).

На підставі підписаних сторонами специфікацій до Договору, Відповідачу було поставлено Товар (добрива та дизельне пальне) на загальну суму 1214994,34 грн., що підтверджується видатковими накладними №1110 від 17.04.2020 на загальну суму 678 928,72 грн., №1112 від 17.04.2020 на загальну суму 104 464,80 грн., №145 від 06.05.2020 на загальну суму 75 811,20 грн., №147 від 06.05.2020 на загальну суму 60480,00 грн., №148 від 06.05.2020 на загальну суму 1792,02 грн., №807 від 20.05.2020 на загальну суму 200532,00 грн., №809 від 20.05.2020 на загальну суму 92 985,60 грн. та товарно-транспортними накладними №ВЗПСК03434б від 17.04.2020, № ВЗПСК035189 від 06.05.2020, №СК035881 від 20.05.2020 (а.с.7, 9, 11-12, 14, 16, 18-19, 21, 23).

Згідно п. 5 Специфікацій до Договору №1404/92675 від 14.04.2020 строк оплати Товару за специфікаціями №1110, 1112 від 17.04.2020 до 30.08.2020; за специфікаціями №145, №147, №148 від 06.05.2020; №9807, №809 від 20.05.2020 до 15.10.2020.

На день розгляду справи заборгованість становить 1214994,34 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві Товар (товари), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договорів видаткових накладних.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між ТОВ «Волинь-зерно-продукт» та ФОП Масаловим С.М. носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу С №1404/92675 від 14.04.2020 недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Враховуючи вищевикладене, укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 1214994,34 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами та визнана відповідачем.

Крім того, позивач при подачі позову до суду та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 211895,02 грн. штрафу в розмірі 14,44% від суми простроченої заборгованості, нарахованого згідно п. 7.3.1 договору.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Існування заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування штрафу за прострочку виконання грошових зобов`язань та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В даному випадку, сторони в п. 5 Специфікацій до Договору №1404/92675 від 14.04.2020 визначили строк оплати Товару за специфікаціями №1110, 1112 від 17.04.2020 до 30.08.2020; за специфікаціями №145, №147, №148 від 06.05.2020; №9807, №809 від 20.05.2020 до 15.10.2020.

Таким чином, вказана заборгованість рахується з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане Відповідачем, а саме:

- з 31.08.2020 - 783 393,52 грн. за специфікаціями: №1110,1112 від 17.04.2020;

- з 16.10.2020 - 431600,82 грн. за специфікаціями: №145, №147, №148 від 06.05.2020 року; №807, №809 від 20.05.2020.

Судом встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті отриманих послуг, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу 211895,02 грн. штрафу в розмірі 17,44% від вартості неоплаченого товару, який є арифметично вірним та підставним, а отже підлягає до стягнення.

Разом з тим, відповідач у заяві від 23.03.2021 (а.с.44-47) в судовому засіданні просив суд зменшити розмір нарахованих до стягнення штрафних санкцій до 1 гривні.

В обгрунтування зазначив, що в квітні 2020 року між ТОВ "Волинь-зерно-продукт" та ДП ДГ "Перше травня" Волинської ДСГ ДС ІК НААН України укладено договір купівлі-продажу згідно умов котрого ТОВ "Волинь-зерно-продукт" зобов`язувалось поставити ДП "Перше травня" мінеральні добрива та ядохімікати для підживлення зернових сільгоспкультур, посіяних на землях підприємства, без попередньої оплати під гарантію майбутнього врожаю.

Коли настав термін підживлення сільгоспкультур, ТОВ "Волинь- зерно-продукт" відмовилось поставляти дану продукцію і вимагало передоплату. Оскільки в ДП ДГ "Перше травня" на той час були відсутні кошти, керівник останнього звернувся до підприємця Масалова С.М. з проханням отримати на ТОВ "Волинь-зерно-продукт" мінеральні добрива та ядохімікати.

Для того, щоб ТОВ "Волинь-зерно-продукт" розпочало поставку мінеральних добрив ДП ДГ "Перше травня" на вимогу постачальника необхідно було провести попередню оплату в розмірі 500-600 тис.грн. Дані зобов`язання взяв на себе підприємець Масалов С.М. і в березні-квітні 2020 провів оплату на рахунок ТОВ "Волинь-зерно-продукт" в розмірі 512 000 грн., після чого було укладено Договір купівлі-продажу №1404/92676, Договір купівлі-продажу №1404/92675 та Договір про перевезення автомобільним транспортом №1604/92698 від 16.04.2020 між ТОВ "Волинь-зерно-продукт" та ФОП Масаловим С.М.

Вищевказана продукція згідно договорів поставлялась ТОВ "Волинь-зерно-продукт" своєю технікою напряму на підприємство "Перше травня". Таким чином, підприємство отримало майже 200 тон мінеральних добрив та ядохімікатів, які негайно було внесено для підживлення та обробки сільгоспкультур на полях підприємства. Паливно-мастильні матеріали взагалі не купувались і не поставлялись.

Після того, як влітку 2020 року ДП "Перше травня" виростило урожай зернових культур, в червні місяці змінився керівник підприємства. Замість директора ОСОБА_1 , в якого закінчився термін контракту, керівництво НААН України призначило в.о. директора підприємства ДП ДГ "Перше травня" О. Валентієва , який організовував збір врожаю і мав розрахуватися за поставлену на підприємство ТОВ "Волинь- зерно-продукт" продукцію. Зібраний ДП ДГ "Перше травня" врожай зернових сільгоспкультур майже повністю був зданий (проданий) на ТОВ "Волинь-зерно-продукт".

В свою чергу, ДП ДГ "Перше травня", отримавши кошти від ТОВ "Волинь-зерно-продукт" з підприємцем Масаловим С.М. за отриману продукцію не розрахувалось, в зв`язку з чим підприємець Масалов С.М. був змушений звернутись з позовом до суду.

Разом з тим, зазначає, що з питань розрахунку за отримані мінеральні добрива та ядохімікати неодноразово проводились перемовини між представниками ТОВ "Волинь-зерно-продукт", ДП "Перше травня" та підприємцем Масаловим С.М., при цьому, Масалов С.М. неодноразово вносив пропозицію про проведення взаєморозрахунків між сторонами щодо боргів за мінеральні добрива та ядохімікати. Однак, дана пропозиція відхилялась представниками ТОВ "Волинь-зерно-продукт" з незрозумілих причин. Дані події проходили заздалегідь до 31.08.2020 та 16.10.2020. і після цих дат, тобто, до і після настання терміну розрахунків за поставлену продукцію, з якої нараховувались штрафні санкції та пеня.

Після повного збору врожаю 2020 року і його реалізації, восени 2020 року, у ДП ДГ "Перше травня" знову змінився керівник, було призначено в.о. директора О. Холод, з яким також проводились перемовини щодо розрахунків за отриману продукцію, при цьому, представники ТОВ "Волинь-зерно-продукт" не наполягали на негайному розрахунку, а пропонували внести на рахунок ТОВ "Волинь-зерно-продукт" 500-600 тис. грн., а основний розрахунок перенести на 2021 рік.

Про подання ТОВ "Волинь-зерно-продукт" позовної заяви до суду про стягнення з ФОП Масалова С.М. заборгованості за поставлені на ДП ДГ "Перше травня" мінеральні добрива та ядохімікати, а також транспортні витрати, мова взагалі не йшлась, це стало несподіванкою для підприємця Масалова С.М., оскільки ніяких претензій до нього не заявлялось і не надходило.

З цих питань було розпочато перемовини і мова йшла про укладення мирової угоди без сплати штрафних санкції та пені.

Відтак, з рішенням позивача про стягнення штрафних санкцій підприємець Масалов С.М. не погоджується, оскільки відповідач не був кінцевим отримувачем продукції і транспортних послуг, а дії самого позивача привели до несвоєчасного розрахунку за поставлену продукцію і надані послуги. Крім того, сума понад 12 тис. грн. штрафних санкцій і пені є великою для відповідача, оскільки він є фізичною особою - підприємцем, а не великим підприємством з мільйонними оборотами, і вже поніс майнові витрати, згідно цих Договорів, проплативши наперед позивачу понад 500 тис. грн. Також, ДП ДГ "Перше травня" по даний час не розраховується з підприємцем Масаловим С.М. за договором поставки мінеральних добрив та ядохімікатів, і проведений ним за власний кошт ремонт адмінприміщення, що поставило підприємця у важке фінансове становище (на банківському рахунку підприємця Масалова С.М. 625,00 грн.).

Відтак, посилаючись на положення ст. 230 ГК України, відповідач засвідчив, що в даному випадку підприємець Масалов С.М. виконав всі зобов`язання перед ТОВ "Волинь-зерно-продукт", а заборгованість перед ТОВ "Волинь-зерно-продукт" за отриману продукцію у підприємця Масалова С.М. виникла за обставин, створених самими ж представниками ТОВ "Волинь-зерно-продукт" та ДП ДГ "Перше травня" (відмова від укладання трьохсторонньої угоди про взаєморозрахунки при отриманні зернопродукції від ДП ДГ "Перше травня", перенесення повного розрахунку на літо 2021 року з ініціативи представників ТОВ "Волинь-зерно-продукт" і т.д.)

При цьому відповідач просив суд також врахувати ту обставину, що підприємець Масалов С.М. є інвалідом 2 групи та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, а тому від сплати судового збору звільнений згідно закону, а також те, що на його утриманні знаходиться троє малолітніх дітей.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Позов пред`явлено до підприємця Масалова С.М., який, як це вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює підприємницьку діяльність за наступними видами: 69.10 Діяльність у сфері права (основний); 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.91 Покрівельні роботи; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві.

Згідно ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст.50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право-і дієздатністю, та не обмежує їх.

Вказана правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15.

Відповідно до ст.52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 202- 208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

В даному випадку, предметом спору виступає стягнення боргу за поставку повару (добрива та дизельне пальне) на підставі договору, укладеного з відповідачем у статусі фізичної особи-підприємця, тобто який виник із господарської діяльності сторін, зокрема, і відповідача.

Відповідно до ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями

Згідно з положеннями ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій у двох випадках:

- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України);

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 ГК України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки (штрафу, пені) та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. При застосуванні правил про зменшення штрафу суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру останнього, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина 2 статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, дискреційні повноваження, в тому числі суду, завжди мають межі, встановлені законом.

Суд наголошує на приписах ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, якими визначено право суду, а не обов`язок, зменшувати штрафні санкції.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Разом з цим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд враховує, що обов`язок відповідача здійснити оплату за договором виник ще у серпні 2020 року, однак, це зобов`язання відповідачем на час розгляду справи судом та прийняття рішення у справі - 06.04.2021 виконане не було. Вказане прострочення суд вважає значним, а відтак суд вбачає порушення інтересів позивача у даному випадку.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій з посиланням на наявність у нього неповнолітніх дітей, оскільки у даних правовідносинах відповідач, здійснюючи підприємницьку діяльність, виступає саме як підприємець, який вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності.

Отже, враховуючи збалансованість інтересів сторін, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (непогашення відповідачем основної суми боргу), баланс інтересів сторін, відмови позивача від нарахованої пені в розмірі56585,31 грн., зменшення штрафу позивачем від 30% (364498,31 грн.) до 17,44% (211895,02 грн.), суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу. У зв`язку з чим клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню.

При цьому суд констатує, що посилання відповідача на складне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не підтверджене належними та допустимими доказами в розмінні ст.ст. 74-76 ГПК України з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Крім того суд враховує, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів, направлених на погашення заборгованості перед позивачем або її відстрочення, розстрочення, а також інших заходів щодо запобігання виникненню збитків.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Щодо судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Крім того, згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на дану норму права, позивач вправі звернутися з відповідною заявою про повернення судового збору в розмірі 50% сплаченого при поданні позову.

Стосовно витрат по сплаті судового збору в розмірі, які виникли внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне залишити останні за позивачем, зокрема, з огляду на наступне.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

У матеріалах справи містяться докази інвалідності відповідача, а саме - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії Серії НОМЕР_1 із якого вбачається, що Масалов С.М. є інвалідом ІІ групи безстроково (а.с.48).

Зважаючи на викладене, судовий збір не може бути покладений на відповідача, оскільки останній звільнений від сплати судового збору, відтак, витрати пов`язані з оплатою судового збору, які поніс позивач, залишаються за останнім.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх (такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020р. у справі № 161/6253/15-ц, від 07.04.2020р. у справі №743/534/16-ц, від 06.06.2018р. у справі №910/16713/15).

Отже, громадяни, які мають статус фізичної особи - підприємця та підпадають під ознаки відповідних пунктів ст. 5 Закону України "Про судовий збір", мають право користуватися пільгами, визначеними цією статтею.

Подібні висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №921/377/14-г/7, від 05.12.2019 у справі №925/1150/18, від 03.12.2020 у справі №903/323/20.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Масалова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (вул.Промислова,5А, с.Рованці, Луцький р-н, Волинська обл., 45606, код ЄДРПОУ 31496816) 1 426 889,36 грн. (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень тридцять шість копійок) заборгованості, в т.ч.: 1 214 994,34 грн. основний борг та 211895,02 грн. штраф.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.04.2021.

Суддя І. О. Гарбар