Справа № 712/10760/20

Провадження № 2/712/651/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 року Соснівський районний суд м. Черкас у складі:

головуючого-судді - Пересунька Я.В.,

при секретарі - Дядюрі І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкас у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 липня 2014 року у розмірі 35 415 грн 39 коп, а також судові витрати - 2102 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 21 липня 2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за яким останній отримав кредитну картку «Універсальна» з встановленим кредитним лімітом. Згодом кредитний ліміт було неодноразово збільшено.

ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору відповідач надав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, а також був проінформований про всі умови укладеного Договору та наслідки невиконання такого.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за вказаним Договором виконало, а саме відповідачу було надано можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, але відповідач коштів не повернув та припинив виконувати договірні зобов`язання.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 4 жовтня 2020 року має заборгованість у розмірі 34 415 грн 39 коп., з яких 26 647 грн 11 коп - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; 26 647 грн 11 коп - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 8768 грн 28 коп - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 14 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відзивів від відповідача на позов та інших заяв по суті спору до суду не надходило.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 , викликався шляхом направлення смс-повідомлення на його телефон за номером: НОМЕР_1 та викликався шляхом розміщення повідомлення про судове засідання на інтернет-сайті суду, що відповідає положенням ч.7 ст.128 ЦПК України.

За таких обставин судом постановлено ухвалу від 19 лютого 2021 року про розгляд справи з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 21 липня 2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за яким останній отримав кредитну картку «Універсальна» з встановленим кредитним лімітом. Згодом кредитний ліміт було неодноразово збільшено.

21 липня 2014 року ОСОБА_1 особисто заповнив анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить Договір про надання банківських послуг. У цій же заяві зазначено, що він ознайомився із зазначеними документами.

До вказаної заяви-анкети банком додано Витяг із Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості відповідач, станом на 4 жовтня 2020 року має заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 липня 2014 року у розмірі 34 415 грн 39 коп., з яких 26 647 грн 11 коп - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; 26 647 грн 11 коп - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 8768 грн 28 коп - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Водночас, судом встановлено, що у заяві позичальника від 21 липня 2014 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21 липня 2014 року, посилався на Витяг із Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Отже, на думку суду, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21 липня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (листопад 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Оскільки надані банком складові кредитного договору, крім заяви-анкети позичальника, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 липня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

За таких встановлених обставин, банк має право вимагати стягнення лише тіла кредиту.

Вказаний правовий висновок також викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року (у справі № 342/180/17).

Із наданої позивачем виписки по руху коштів за кредитним рахунком ОСОБА_1 вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами банка, однак за розрахунками суду заборгованість ОСОБА_1 , що утворилась за кредитним договором № б/н від 21 липня 2014 року (за вирахуванням відсотків, пені, штрафу) становить 26 424 грн 30 коп, яка й підлягає стягненню з відповідача.

Підстав для стягнення інших нарахованих банком платежів суд не вбачає.

З огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню й судові витрати пропорційно до задоволених вимог - у розмірі 1568 грн 30 коп.

Керуючись ст. ст. 81, 83, 89, 264-266, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 6, 15, 16, 192, 509, 526, 533, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 627, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ "Про судовий збір", суд

у х в а л и в:

Позов акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 липня 2014 року в розмірі 26 424 грн 13 коп., а також судові витрати у виді судового збору - 1568 грн 30 коп., а всього стягнути 27 992 грн 43 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Соснівським районним судом м.Черкаси за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Соснівського районного суду м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання через Соснівський районний суд м.Черкаси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.

Повне найменування сторін:

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , телефони: НОМЕР_1 , НОМЕР_3 .

Суддя: Я.В. Пересунько