Справа № 463/12310/20

Провадження № 2/463/639/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянувши в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, просить ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВ «Нова Пошта» на його користь 5000 грн. матеріальної шкоди та 1500 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 30.09.2020 з відділення ТОВ «Нова Пошта» в м. Львів-Винники відправив вантаж до відділення № 2 у м. Хирів Львівської області Сагану В.Р., про що отримав відповідну експрес накладну № 20450285435633. Оголошена вартість вантажу - 5000 грн., опис вантажу - динаміки С5. Вантаж доставлено за призначенням, однак одержувач відмовився від його прийняття через те, що вантаж був пошкоджений, хоча при передачі вантажу перевізнику такий був непошкодженим. Вартість аналогічного товару становить 5000 грн. Звернувшись до відповідача з відповідною претензією отримав відмову у відшкодуванні вартості майна і тому вказану суму просить стягнути в примусовому порядку.

Крім того, йому також була заподіяна моральна шкода, яку він зазнав у результаті пошкодження майна і яка проявилась у душевних стражданням та незручностях, з якими він стикнувся. Моральну шкоду оцінює до розміру 1500 грн., які також просить стягнути з відповідача.

Відповідач подав відзив на позову заяву, долучивши докази його направлення позивачу. Проти обґрунтованості позову заперечує та зазначає, що позивач сформував експрес-накладу за допомогою мобільного додатку та самостійно передав вантаж на відправку, тоді як працівники експедитора не зобов`язані вміти визначити вартість такого вантажу, а сам вантаж приймається виключно за кількістю та вагою. Під час отримання вантажу в присутності одержувача складено акт, згідно якого встановлено, що упаковка не є пошкоджена, а відтак, пошкодження майна відбулось не під час надання послуг перевезення. Просить відмовити в позові.

Відповіді на відзив позивач не подав.

Інформація про рух справи та процесуальні дії, вчинені судом в процесі її розгляду.

Позовна заява поступила до суду 21.12.2020.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.

В силу вимог п. 2 ч. 4 ст. 19 ЦПК України дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, свідчив про необхідність вирішення лише питань права, при відкритті провадження суд визнав недоцільним проведення судового засідання та проводив розгляд даної справи без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами.

Одночасно з відкриттям провадження суддя в своїй ухвалі встановила строки та черговість подання заяв по суті справи, виключно у яких в силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України сторони повинні наводити свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору.

При цьому, окрім ухвали про відкриття провадження суд направив сторонам інформаційне повідомлення про права та обов`язки сторін, в тому числі про обов`язок подати усі наявній у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів (а.с.16). Цим же повідомленням сторонам роз`яснено порядок та строки подання доказів.

Отже, суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В силу вимог ч. ч. 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України сторони повинні подати свої докази разом з першою заявою по суті справи та в цей же строк повинні повідомити про докази, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи, а також надати докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідач, як вбачається, скористався правом на подання відзиву, позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався. Крім того, сторони не просили суд розглядати справу з повідомленням сторін.

Суд у відповідності до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Позиція суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно з експрес-накладної № 20450285435633 від 30.09.2020 з відділення № 1 м. Львів-Винники було відправлено вантаж до відділення № 2 ТОВ «Нова пошта», розташованого за адресою м. Хирів Львівської області, для ОСОБА_2 . Оголошена вартість вантажу вказана відправником у розмірі 5 000,00 грн. Повний опис відправлення: динаміки С5 (а.с.9).

Вказаний товар доставлений до місця одержувача проте останнім не отриманий, що сторонами не оспорюється.

05.10.2020 та 12.10.2020 позивач направив відповідачу претензії про відшкодування вартості товару в сумі 5000 грн. (а.с.10, 11).

Вказані претензії відповідач відхилив, що сторонами також не оспорюється.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

З огляду на факти справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, для задоволення вимог пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у цій справі основне юридичне питання, яке має бути вирішено полягає в тому, чи є вина відповідача у пошкодженні товару.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За змістом частини першої та другої статті 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частин третя статті 13 ЦПК України).

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Іншими словами, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, сторона самостійно повинна довести обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог чи заперечень і саме така сторона повинна нести ризик настання наслідків, пов`язаних із не наданням доказів.

Повертаючись до обставин даної справи суд констатує, що вина відповідача у пошкодженні товару належними і допустимими доказами не доведена.

Так, відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

При складанні експрес-накладної від 30.09.2020 відправник, передавши вантаж для перевезення, погодився з умовами Публічного договору (публічна оферта) про надання послуг з організації перевезення відправлень, розміщеного на офіційному сайті http://novaposhta.ua.

У пункті 7.2.6 публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень (а.с.30-33) зазначено, якщо під час видачі відправлення сторонами буде виявлено пошкоджене відправлення або відправлення, якого не вистачає в цілій (неушкодженій) упаковці, відповідальність за будь-які пошкодження, нестачу або відсутність вмісту відправлення всередині упаковки покладається на відправника.

Відповідно до пункту 7.2.7 цього договору експедитор не несе відповідальності за цілісність, збереженість (сохранність) відправлення або його нестачу у випадку, якщо відправлення передається одержувачу або відправнику у цілій/неушкодженій упаковці, а також, якщо виявлені пошкодження упаковки не збігаються з пошкодженнями відправлення.

Згідно з пунктом 7.2.12 публічного договору експедитор не зобов`язаний здійснювати перевірку вмісту відправлення та відповідності упаковки особливостям відправлення, вимогам чинного законодавства та державним стандартам.

Відповідачем для підтвердження відсутності його вини у пошкодженні товару надано копію акта приймання-передачі від 02.10.2020, складеного за участі одержувача ОСОБА_2 і який останнім підписано (а.с.43). Згідно цього акту, вид упаковки - коробка, товар перебував у повітряно-пухирчастій плівці. Стан зовнішньої упаковки: тип - нова, стан - ціла. Стан додаткової упаковки всередині: тип - нова, стан - ціна. Спеціальне маркування «Обережно крихке» - є. Сам огляд проводився в момент отримання відправлення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач своїх вимог, неправомірність дій відповідача не довів, а відповідач довів відсутність своєї вини, оскільки цілісність упаковки доведена, фізичного руйнування чи впливу не було, що свідчить про те, що товар всередині упаковки без її пошкодження не міг бути пошкоджений внаслідок його транспортування, а, отже, пошкодження колонок виникло не під час перевезення вантажу та поза межами передбаченої цивільно-правової відповідальності перевізника.

Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом під час розгляду справи № 554/2756/16-ц (постанова від 04.07.2018), № 749/105/17 (постанова від 26.03.2018).

При цьому, є невірним твердження позивача про непоширення на спірні правовідносин положень Публічного договору (публічна оферта) про надання послуг з організації перевезення відправлень, оскільки положення частини другої статті 915 ЦК України прямо вказують, що договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором, а згідно частини першої статті 636 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

В свою чергу, у справі № 342/180/17 на яку посилається позивач Велика Палата Верховного Суду надавала правову оцінку договору приєднання, а відтак, висновки, які зробила Велика Палата Верховного Суду під час розгляд у справи № 342/180/17 не є застосовними у цій справі.

З огляду на зазначені факти та встановлення відсутності вини відповідача у пошкодженні товару, суд вважає, що він уже розглянув основні юридичні питання та немає необхідності досліджувати інші аргументи позову, які в такому випадку не мають правого значення.

Тому суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, та як наслідок, відмовляє в задоволенні похідної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Щодо судових витрат.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Клопотання про компенсацію судових витрат, а також доказів про такі витрати відповідач не подавав. Відповідно, суд не вбачає підстав для відшкодування таких витрат.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 141, 223, 263-265, 268, 279 ЦПК України, ст. ст. 3, 8, 11, 15, 16, 202, 203, 204, 205, 207, 215, 638, 1011 ЦК України,

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (03026, м. Київ, Столичне Шосе, 103, корпус 1, поверх 9, ЄДРПОУ 31316718) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Леньо С. І.