ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2021Справа № 910/20732/20За позовом Приватного підприємства "Ресурс Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Прайм Траст"

про стягнення 526 283,71 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 526 283,71 грн., з яких: 352 124,94 грн. основного боргу, 5 148,56 грн. 3% річних, 7 814,71 грн. інфляційних втрат, 16 698,22 грн. пені, 144 497,28 грн. штрафу на підставі договору поставки № РББ200096 від 03.06.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № РББ200096 від 03.06.2020, останньому було поставлено товар, який не був оплачений на суму 352 124,94 грн. Окрім того, позивачем нараховано 5 148,56 грн. 3% річних, 7 814,71 грн. інфляційних втрат, 16 698,22 грн. пені, 144 497,28 грн. штрафу на підставі вказаного договору. Також просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. та витрати за видачу довідки банком у розмірі 300 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 39-Г.

Проте, поштовий конверт № 0105477040736 було повернуто суду 17.02.2021.

У силу положень пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.06.2020 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № РББ200096 (надалі - Договір).

Відповідно до Договору позивач зобов`язувався поставляти у власність Відповідачу продукцію, а останній зобов`язується приймати та сплачувати її вартість та послуги з доставки продукції.

Відповідно до п. 1.2 Договору предмет продажу є така продукція: будівельні матеріали в асортименті.

Ціна, кількість, асортимент продукції та ціна послуг з поставки продукції вказується в рахунках-фактурах, що виписуються постачальником до відвантаження продукції.

Згідно умов п.п. 3.1, 3.2 договору оплата продукції та послуг здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати. У разі продажу та поставки продукції без попередньої оплати, оплата продукції та послуг здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів з моменту складання видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) постачальником.

Термін дії договору відповідно до умов п. 7.1 договору встановлений з дати його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання зобов`язань за ним.

Як встановлено судом, згідно видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ РБК-004697 від 04.06.2020, РБК-004822 від 08.06.2020, РБК-004862 від 10.06.2020, РБК-005040 від 15.06.2020, РБК-005142 від 17.06.2020, РБК-005222 від 19.06.2020, РБК-005331 від 22.06.2020, РБК-005390 від 23.06.2020, РБК-005458 від 24.06.2020, РБК-005580 від 27.06.2020, РБК-005699 від 01.07.2020, РБК-005918 від 04.07.2020 позивач здійснив постачання у власність відповідача товару на суму 513 162,48 грн.

Факт поставки Відповідачу продукції підтверджується вищевказаними накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 513 162,48 грн., які підписані позивачем та відповідачем та скріплена печатками сторін.

Отже, як встановлено судом, Позивачем було виконане зобов`язання за Договором та поставлено Відповідачу Товар на загальну вартість 513 162,48 грн.

Отримавши Товар за Договором, у Відповідача перед Позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 513 162,48 грн.

Відповідач частково оплатив одержаний товар на суму 161 037,54 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською довідкою № 019-5-3/704 від 22.12.2020.

Але, в порушенні взятих на себе договірних зобов`язань Відповідач частково оплатив отриманий на підставі договору товар.

Таким чином, станом на час розгляду справи Відповідач має заборгованість перед Позивачем по Договору поставки року в розмірі 352 124,94 грн.

Також факт вказаної заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2020 по 30.07.2020.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 352 124,94 грн. доведений суду належним чином.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 352 124,94 грн. основного боргу.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 5 148,56 грн. 3% річних, 7 814,71 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 148,56 грн. 3% річних, 7 814,71 грн. інфляційних втрат.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 16 698,22 грн. пені, 144 497,28 грн. штрафу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктами 5.2, 5.3 договору передбачено за прострочення оплати поставленої продукції та наданих послуг з поставки продукції відповідно до умов даного договору покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. У випадку прострочення оплати поставленої продукції та наданих послуг з поставки продукції відповідно до умов договору, покупець сплачує штраф постачальнику у розмірі 50% від вартості неоплаченої продукції та наданих послуг з поставки продукції.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки заявлений до стягнення розмір пені та штрафу є вірними, позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 698,22 грн. пені та 144 497,28 грн. штрафу також підлягає задоволенню судом.

Щодо адвокатських витрат в розмірі 15 000 грн. суд вказує наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 5 000,00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Таким чином, заявлена Позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, в розмірі 5 000,00 грн.

Заявлені позивачем витрати за видачу довідки банком у розмірі 300 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки не відносяться до судових витрат передбачених ст. 123 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Ресурс Буд" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Прайм Траст" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 39-Г, ідентифікаційний код 43415185) на користь Приватного підприємства "Ресурс Буд" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34, ідентифікаційний код 36506383) 352 124 (триста п`ятдесят дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 94 коп. основного боргу, 5 148 (п`ять тисяч сто сорок вісім) грн. 56 коп. 3% річних, 7 814 (сім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 71 коп. інфляційні втрати, 16 698 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн. 22 коп. пені, 144 497 (сто сорок чотири тисячі чотириста дев`яносто сім) грн. 28 коп. штрафу, 7 894 (сім тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн. 26 коп. судового збору, 5 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко