Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 263/12948/18

провадження № 61-12460 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Маріупольська міська рада Донецької області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Реєстраційна служба Першотравневого районного управління юстиції Донецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду

м. Маріуполя Донецької області від 02 січня 2020 року у складі судді

Музики О. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 23 червня

2020 рокуу складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Гаврилової Г. Л., Ткаченко Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Маріупольська міська рада Донецької області (далі - Маріупольська міська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Реєстраційна служба Першотравневого районного управління юстиції Донецької області (далі - Реєстраційна служба Першотравневого РУЮ Донецької області), про скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в силу положень

статті 12 ЗК України до її повноважень належить розпорядження землями територіальної громади міста. 16 липня 2018 року спеціалістами відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що складено відповідний акт, яким встановлено, що ОСОБА_1 надано у користування земельну ділянку, площею 0,0004 га, розташовану по АДРЕСА_1 для торгівлі продовольчими товарами на підставі договору щодо пайової участі у користуванні об`єктом благоустрою

від 31 липня 2017 року № 470-001, строком на 1 рік. Однак, земельна ділянка використовується під розміщення торгівельного трейлеру « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 0,0008 га.

Крім того, за ОСОБА_1 за вказаноюадресою без правовстановлюючих документів на земельну ділянку зареєстровано право власності

на нежитлове приміщення на підставі свідоцтва про право власності

на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819, що є порушенням статей 125, 126, 211, 212 ЗК України. Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію права власності від 31 липня 2015 року № 41571088.

25 квітня 2018 року рішенням Маріупольської міської ради № 7/30-2727 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0024 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування існуюючого торгівельного павільйону) по АДРЕСА_1 .

Вказувала, що станом на 01 січня 2013 року у відділі у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відсутні відомості щодо надання у власність (користування) ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за вказаною адресою, інформація щодо правовстановлюючих документів на земельну ділянку після 2013 року відсутня. Посадовими особами управління Державного архітектурно-будівельного контролю не виявлено за цією адресою факту виконання будівельних робіт.

Разом з цим, нежитлове приміщення по

АДРЕСА_1 виконане з полегшених конструкцій, має площу меншу

30 квадратних метрів та не має фундаменту, а тому відповідно до

статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» воно може бути віднесене до категорії тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Воно не є капітальною спорудою.

Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна станом на 05 червня 2018 року у реєстрі є активний запис

про реєстрацію права власності на торгівельний трейлер, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважала, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819 та відповідний витяг із Державного реєстру прав на нерухоме майно, зареєстрований Реєстраційною службою Першотравневого РУЮ Донецької області від 31 липня 2015 року за № 10634972, підлягають скасуванню на підставі частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки право власності на вказану некапітальну споруду не могло бути зареєстровано.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, Маріупольська міська рада просила суд: скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року, номер 41570819, видане Реєстраційною службою Першотравневого РУЮ Донецької області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 31 липня 2015 року, номер 23320021; вирішити питання понесених судових витрат.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 02 січня 2020 року

позов Маріупольської міської ради задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

державного реєстратора Реєстраційної служби Першотравневого РУЮ Донецької області Запальского А. М. від 31 липня 2015 року № 23320021

про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 , за суб`єктом - ОСОБА_1 .

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819, а саме: на нежитлове приміщення, площею 7,6 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом - ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні правовідносини мають приватно-правовий характер і виникли між сторонами щодо захисту права власності на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомості, право власності на який зареєстровано за відповідачем. При цьому земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт нежитлового приміщення, відноситься до комунальної власності Маріупольської міської ради.

Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми

ЦК України, ЗК України, законів України: «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень», «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в України», положення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (у редакції, чинній станом на 31 липня 2015 року) та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, і встановив,

що державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення

по АДРЕСА_1 проведено державним реєстратором Реєстраційної служби Першотравневого РУЮ Донецької області Запальським А. М. із порушенням принципу територіальності державної реєстрації прав, тобто не за місцем розташування об`єкта нерухомості, а також без наявності доказів законності користування земельною ділянкою відповідачем. При цьому спірний об`єкт розташований на тротуарі.

Районний суд зробив висновок про те, що проведення державної реєстрації права власності на указане нежитлове приміщення, з урахуванням наведених порушень, є втручанням у право територіальної громади міста

на мирне володіння комунальним майном, обмеження її у правових

та організаційних основах містобудівної діяльності, обмеження сталого розвитку території з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів населення міста. Проведення такої державної реєстрації

не ґрунтується на правових, економічних, організаційних засадах проведення державної реєстрації речових прав та не забезпечує створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Крім того, надавши оцінку поданим позивачем доказам, які не спросовані відповідачем, районний суд зробив висновок про те, що ОСОБА_1 самовільно розмістив торгівельний трейлер по

АДРЕСА_1 , який використовується ним для здійснення торгівлі

і не містить будь-якого фундаменту, а тому він не може бути віднесений

до нерухомого майна та у силу своїх властивостей є тимчасово розміщеною спорудою.

Суд першої інстанції визнав безпідставними посилання відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки позивачем доведено факт того, що про порушення свого права йому стало відомо лише у 2018 році і саме з цього часу підлягає обчисленню перебіг позовної давності.

Районний суд також оцінив пропорційність втручання у право власності ОСОБА_1 , що має наслідком легітимну мету - забезпечити ефективне використання комунального майна за цільовим призначенням.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 02 січня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи й ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що він

у законний спосіб розмістив тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, а також, що йому передана земельна ділянка для можливості розташування тимчасової споруди із видачею паспорта прив`язки (статті 12, 123 ЗК України).

Правильно досліджені судом першої інстанції докази вказують

на самовільне розміщення ОСОБА_1 торгівельного трейлеру,

який розташований на бетонній підлозі, складений із сендвіч-панелей, нібито з бетонним фундаментом. Висновки суду першої інстанції щодо безпідставності проведення державної реєстрації права власності

за відповідачем на вказаний об`єкт обґрунтовані та узгоджуються

з матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвали нове судове рішення, яким у задоволенні позову Маріупольської міської ради відмовити.

Підставами касаційного оскарження судових рішеньзаявник зазначає те, що: суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389

ЦПК України); суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389

ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 07 вересня 2020 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме: запропоновано подати до суду касаційної інстанції докази на підтвердження наведених у заяві підстав щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у встановленому порядку і розмірі. Заявника попереджено про наслідки невиконання ухвали.

У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 07 вересня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2020 року клопотання

ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 січня 2020 року

та постанову Донецького апеляційного суду від 23 червня 2020 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 263/12948/18 із Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив

на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій

не врахували правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18), табезпідставно не застосували до спірних правовідносин позовну давність, так як про порушення свого права міська рада дізналася ще у 2015 року, коли ним було подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Крім того, нежитлове приміщення за вказаною адресою не є тимчасовою спорудою, а висновки судів попередніх інстанцій у цій частині

не підтверджуються належними та допустимими доказами і носять суб`єктивний характер.

Зазначає, що суд першої інстанції не оприлюднив судове рішення щодо вирішення питання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи (частина перша статті 104 ЦПК України), а мотиви відмови позивача від її проведення йому невідомі, що призвело до порушення його процесуальних прав, зокрема, він був позбавлений можливості заявити власне клопотання про призначення відповідної експертизи.

Також вказує про те, що він не може нести відповідальність за неналежне виконання державним реєстратором своїх обов`язків. При цьому вказане впливає на його право власності, яке згідно зі статтею 41 Конституції України є непорушним.

Відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції, не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до акту виїзного обстеження від 16 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що фізичній особі-підприємцю (далі ФОП) ОСОБА_1 надано у користування земельну ділянку площею 0,0004 га по АДРЕСА_1 для торгівлі продовольчими товарами на підставі договору щодо пайової участі

у користуванні об`єктом благоустрою від 31 липня 2017 року № 470-001, строком дії 1 рік, однак використовується під розміщення торгівельного трейлеру « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 0,0008 га, що є порушенням

статтей 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України. Крім цього, встановлено, що за вказаною адресою ФОП ОСОБА_1 зареєстровано право власності на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 від 31 липня 2015 року

(а. с. 8-9, т. 1).

До матеріалів справи долучений технічний паспорт на виробничий будинок - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , який виготовлений Маріупольським Бюро технічної інвентаризації від 14 квітня 2014 року, відповідно до якого нежитлове приміщення має загальну площу 7,6 кв. м, облаштоване на бетонному майданчику, із бетонним фундаментом, стін із сендвіч-панелей та бетонної підлоги (а. с. 10-13, т. 1).

Відділ у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 15 червня 2018 року № 869/105-18 повідомив Юридичний департамент міської ради про те, що згідно з даними Відділу станом

на 01 січня 2013 року відомості щодо надання у власність (користування) ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , відсутні. З 01 січня 2013 року реєстрація майнових прав на нерухоме майно здійснюється відділом Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції, тому з 01 січня 2013 року

у Відділі будь-які відомості відсутні (а. с. 14, т. 1).

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради листом від 20 червня 2018 року № 24/17-128 повідомило Юридичний департамент Маріупольської міської ради щодо проведення перевірки об`єкта торгівлі - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Так, 15 червня 2018 року посадовими особами управління за указаною адресою факту виконання будівельних робіт не виявлено та відсутні їх ознаки. У зв`язку з цим в Управління ДАБК Маріупольської міської ради не має підстав для здійснення заходів держархбудконтролю за даною адресою. Оскільки нежитлове приміщення за указаною адресою виконане з полегшених конструкцій, має площу меншу 30 кв.м та не має фундаменту, воно може бути віднесене до категорії тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Додатково повідомлено, що у Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих робіт та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, виданих дозволів на виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, який ведеться з 2011 року, наявна інформація щодо реєстрації Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції

у Донецькій області декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Будівництво нежитлового приміщення; АДРЕСА_1 » № ДЦ 142141480870, замовник будівництва -

ОСОБА_1 (а. с. 15, т. 1).

27 серпня 2015 року ОСОБА_1 до міського голови Маріупольської міської ради подав заяву, в якій відповідно до статті 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» просив видати рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду для обслуговування існуючого торгівельного павільйону по АДРЕСА_1

(а. с. 110, т. 1).

Рішенням Маріупольської міської ради від 25 квітня 2018 року № 7/30-2727 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування існуючого торгівельного павільйону) по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 . Юридичному департаменту міської ради доручено вжити заходів щодо скасування державної реєстрації прав - номер запису про право власності 10634972 від 31 липня 2015 року - на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1

(а. с. 16, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно

від 31 липня 2015 року № 41570819, нежитлове приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , площею 7,6 кв.м, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а. с. 17, т. 1).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 липня 2015 року № 41571088, державну реєстрацію указаного нежитлового приміщення проведено державним реєстратором Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальським А. М.

(а. с. 18-19, т. 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 червня 2018 року № 126323540, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває

у комунальній власності Маріупольської міської ради (а. с. 20-22, т. 1).

06 травня 2019 року Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради складений акт про те, що за адресою:

АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 використовується земельна ділянка площею 0,0008 га під розміщення торгівельного трейлеру « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням

статей 125, 126, 211 Земельного кодексу України (а. с. 137-138, т. 1).

Відповідно до реєстраційної справи № 693277714123 на будинок

АДРЕСА_1 , державним реєстратором Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальським А. М. 31 липня 2015 року прийнято рішення № 23320021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без зазначення кадастрового номера земельної ділянки, за суб`єктом

ОСОБА_1 (214-216, т. 1).

Мотивами прийняття такого рішення державним реєстратором зазначено заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 31 липня

2015 року, яку подано ОСОБА_3 , що діє на підставі цивільно-правової угоди, та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, як правову підставу реєстрації зазначено приписи частини другої

статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункт 20 Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

У матеріалах реєстраційної справи, яка досліджував суд першої інстанції, наявна картка прийому заяви № 23306590, відповідно до якої заяву про державну реєстрацію прав подано адвокатом Шутенко О. В., до заяви долучені: копії паспортів, технічний паспорт від 14 квітня 2014 року Державного комунального підприємства «Першотравневе бюро технічної інвентаризації», декларація про готовність об`єкта до експлуатації

від 25 квітня 2014 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, договір оренди земельної ділянки від 13 липня 2015 року. Зазначена картка прийому заяви не містить підпису державного реєстратора Запальського А. М. (176, т. 1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна

від 31 липня 2015 року № 41570237, земельна ділянка за адресою:

АДРЕСА_1 , віднесена до комунальної власності Маріупольської міської ради, має цільове призначення для функціонування кіоску з реалізації телефонних карток, кадастровий номер: 1412300000:04:006:0462, договір оренди земельної ділянки від 13 квітня 2009 року, реєстрація 18 січня 2014 року, орендар - ОСОБА_4 , орендодавець - Маріупольська міська рада (179-183, т. 1).

У матеріалах реєстраційної справи наявний договір оренди земельної ділянки від 13 липня 2015 року, укладений між Маріупольською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), відповідно до умов якого орендодавець, відповідно до рішення Маріупольської міської ради

від 21 квітня 2015 року № 6/47-5322 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1412336300:01:001:0059, загальною площею 0,0040 га, строком дії 5 років. (190-195, т. 1).

До даного договору долучений план (схема) меж земельної ділянки з кадастровим номером: 1412336300:01:001:0059, яка розташована по АДРЕСА_2 ; викопіювання із чергового кадастрового плану; акт обстеження та узгодження меж землекористування громадянина ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (будівництво магазину з реалізації хлібо-булочних і кондитерських виробів) по АДРЕСА_2 ; акт приймання-передачі цієї земельної ділянки (196-200, т. 1).

У матеріалах реєстраційної справи наявний технічний паспорт на виробничий будинок - нежитлове приміщення по

АДРЕСА_1 , який виготовлений Маріупольським Бюро технічної інвентаризації від 14 квітня 2014 року, відповідно до якого нежитлове приміщення має загальну площу 7,6 кв. м, облаштоване на бетонному майданчику, із бетонним фундаментом, стін із сендвіч-панелей та бетонної підлоги (а. с. 201-204, т. 1).

Відповідно до фотокопії декларації про готовність об`єкта до експлуатації, наявної у матеріалах реєстраційної справи, на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , замовником та відповідальним за виконання будівельних робіт є ОСОБА_1 , генеральним проектувальником є ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Приазовьє», головним інженером проекту є ОСОБА_6 , щодо проектної документації (будівельного паспорту) зазначений лист замовника б/н від 23 жовтня

2013 року, відповідно до Закону про регулювання містобудівної діяльності стаття 31, пункт 3 об`єкти І-ІІІ складності не підлягають обов`язковій експертизі, дозвільними документами зазначена декларація про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області від 14 травня

2014 року № ДЦ 082141340468, дата початку будівництва ІІ квартал

2014 року, закінчення будівництва - ІІ квартал 2014 року, інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відсутня, техніко-економічні показники об`єкта складаються з: фундамент - бетонний; стіни - сандвіч-панелі; перекриття - панелі, холодне та гаряче водопостачання, водовідведення відсутнє, загальна площа будівлі 7,6 кв. м (а. с. 205-209, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п'ята статті 26 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України, у редакції від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, юридичні особи та фізичні особи - підприємці (далі - ФОП), фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору зокрема є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України

(далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність,

яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право

на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) сформулювала правовий висновок про те, що для встановлення факту користування фізичною особою земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Установлено, що в акті виїзного обстеження від 16 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , та в інших документах зазначено, що фізичній особі-підприємцю (далі ФОП) ОСОБА_1 надано у користування земельну ділянку площею 0,0004 га по

АДРЕСА_1 для торгівлі продовольчими товарами.

Тобто при пред`явленні позову позивач достовірно знав про ці обставини,

а саме про те, що ОСОБА_1 є ФОП і використовує земельну ділянку для ведення підприємницької діяльності. Отже, цільовим призначенням земельної ділянки, на якій розташовано нерухомість, є комерційна діяльність.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 04 вересня 2008 року зареєстрований як фізична особа - підприємець. Відомостей про припинення ним підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом немає.

До подібних висновків за аналогічних фактичних обставин за участю тих самих сторін дійшов Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 263/15489/16-ц, провадження № 61-11007 св 20.

З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб`єктів господарювання з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду

в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою

статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

З огляду на те що вказану справу суди першої та апеляційної інстанції розглянули з порушенням правил юрисдикції, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Крім того, колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах з подібними до цієї справи правовідносинами, прийняті після подання Маріупольською міською радою цієї касаційної скарги, а саме: у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 357/14323/18 (провадження № 61-11500св20) та у постанові від 10 березня 2021 року

у справі № 607/8542/16 (провадження 61-12959св20).

Так, у справі № 357/14323/18 за позовом Білоцерківської міської ради

до ОСОБА_7 , Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_8 , державного нотаріуса Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П., приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Н. М. про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і усунення перешкод у користування комунальною власністю Верховний Суд закрив провадження, встановивши, що спірне приміщення відповідач використовує для здійснення підприємницької діяльності, а цільовим призначенням земельної ділянки, відведеної для його обслуговування,

є комерція, тобто спір, що виник між сторонами у цій справі, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У справі № 607/8542/16 за позовом ОСОБА_9 до ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», правонаступником якого є АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно Верховний Суд також закрив провадження, встановивши, що спір у цій справі виник за участю суб`єктів господарювання, а спірна земельна ділянка використовувалась для здійснення підприємницької діяльності, отже, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 02 січня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 23 червня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа - Реєстраційна служба Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, про скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрити.

Роз`яснити Маріупольській міській раді Донецької області, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення міська рада може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк