ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 400/866/19

адміністративне провадження № К/9901/18178/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.

суддів - Білак М. В., Губської О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №400/866/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, треті особи: головний державний виконавець Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року (суд у складі головуючої судді - Лісовської Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Скрипченка В.О., суддів: Коваля М.П., Косцової І.П.,)

І РУХ СПРАВИ

1. 29 серпня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» (далі - ТОВ «Роскосметика») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області), Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України треті особи: головний державний виконавець Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Лялюк С.В., ОСОБА_1 , у якому просило:

1.1. визнати протиправними дії державного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо не надіслання постанови ВП №53966307 про розшук майна боржника на адресу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та зобов`язати вчинити дії щодо негайного усунення цих недоліків;

1.2. визнати неправомірними дії управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо невнесення інформації про розшук транспортного засобу боржника до бази даних ІІПС «Армор» та зобов`язати вчинити дії щодо негайного усунення цих недоліків;

1.3. зобов`язати Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України вчинити дії щодо негайного розшуку та тимчасового затримання транспортного засобу боржника відповідно до інформації, що поставлена на облік до бази даних ІІПС «Армор».

2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (справа №814/1793/17) у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Роскосметика» залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року - без змін.

4. Постановою Верховного Суду від 14 травня 2018 року касаційну скаргу ТОВ «Роскосметика» задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Роскосметика» залишено без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

6. Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року (справа №400/866/19) позов задоволено частково.

Зобов`язано Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України вчинити дії щодо розшуку та тимчасового затримання транспортного засобу боржника відповідно до інформації, що поставлена на облік до бази даних до інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» на підставі постанови головного державного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої службі Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Лялюк С.В. від 05.07.2019 р. ВП №53966307.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача судовий збір у сумі 561,33 грн.

8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» про визнання протиправною бездіяльності управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо невнесення інформації про розшук транспортного засобу боржника до бази даних ІІПС «Армор» та ухвалено в цій частині нове рішення, яким задоволено позов в цій частині.

Визнано протиправною бездіяльність управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо невнесення інформації про розшук транспортного засобу MAN 26/2939973 державний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 , до бази даних ІІПС «Армор» згідно з постановою Головного державного виконавця Вітовського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Лялюк С.В. від 24 травня 2017 року ВП №53966307.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» судові витрати у сумі 4 602,92 грн.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року залишено без змін.

9. 24.12.2019 року та 03.01.2020 року ТОВ «Роскосметика» звернулось до суду першої інстанції із заявами про видачу виконавчого документа про стягнення судового збору, сплаченого за подання всіх апеляційних та касаційних скарг у справі.

10. Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області судовий збір у сумі 3817,08 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції судовий збір у сумі 3817,08 грн. на користь позивача.

11. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено частково.

Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року змінено шляхом викладення його резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області судовий збір у сумі 7635,15 грн (сім тисяч шістсот тридцять п`ять гривень, 15 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика».

12. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив їх скасувати.

13. Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2020 року відкрив провадження за вказаною касаційною скаргою.

14. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення судових витрат з відповідачів в повному обсязі в рівних частках, оскільки резолютивні частини рішень судів першої та апеляційної інстанцій не містять пунктів про стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційних скарг.

16. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій виступало Головне управління Національної поліції в Миколаївській області. А тому судовий збір, сплачений позивачем за подачу позовної заяви, за подачу апеляційної скарги та за подання двох касаційних скарг не може бути розподіленим на УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, яке не являлось відповідачем по даній адміністративній справі на той момент.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №400/866/19 касатор вважає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

18. Зокрема, відповідач вказав, що у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для прийняття додаткового рішення, що унеможливлювало встановлення фактичних обставин, які мали значення для правильного вирішення спірного питання.

19. Касатор зазначає, що оскільки у справі залишилось невирішеним питання щодо розподілу судових витрат за подання позивачем касаційних скарг на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відтак це питання повинно вирішуватися Верховним Судом.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

22. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-ІХ.

23. Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції 24 липня 2020 року.

24. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.

25. Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2020 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Підставою для відкриття провадження Верховний Суд зазначив посилання скаржником у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

26. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

27. Пунктом 3 ч. 1 ст. 252 КАС України установлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

28. Правила розподілу судових витрат визначено статтею 139 КАС України.

29. Відповідно до частини першої ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

30. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

31. Таким чином, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №400/866/19 скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» про визнання протиправною бездіяльності управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо невнесення інформації про розшук транспортного засобу боржника до бази даних ІІПС «Армор» та ухвалено в цій частині нове рішення, яким задоволено позов в цій частині.

33. Відтак, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог та ухвалив у цій частині нове рішення, що, у відповідності до частини 6 статті 139 КАС України, є підставою для зміни розподілу судових витрат.

34. Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

35. Наведеними нормами процесуального закону суд апеляційної інстанції наділено повноваженнями здійснювати новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

36. Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

37. Судами встановлено, що відповідно до прохальної частини апеляційної скарги ТОВ «Роскосметика» від 11.09.2019 року, на стадії апеляційного розгляду справи було заявлено вимоги щодо стягнення судових витрат:

- у розмірі 1 684,00 грн. за подання до Миколаївського окружного адміністративного суду адміністративного позову від 28.08.2017 року;

- у розмірі 1 852,40 грн. за подання до Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги від 21.11.2017 року на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року в адміністративній справі №814/1793/17;

- у розмірі 3 368,00 грн. за подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційної скарги від 16.01.2018 року на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року в адміністративній справі №814/1793/17 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 року;

- у розмірі 3 368,00 грн. за подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційної скарги від 30.07.2018 року на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року в адміністративній справі №814/ 1793/17 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 року.

38. За результатом апеляційного розгляду постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року питання про розподіл судових витрат уже вирішувалось. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача судові витрати у загальній сумі 4602,92 грн., а саме: 1123,67 грн. - за подання позовної заяви (Т. 1 а.с. 3) в частині позовних вимог до ГУНП в Миколаївській області + 2526 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 року + 953,25 грн. за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року, пропорційно до частки задоволених позовних вимог.

39. Тобто, судом апеляційної інстанції за наслідком розгляду справи по суті не вирішено питання про стягнення судових витрат за подання касаційних скарг (Т. 1 а.с. 136, 207).

40. Відповідно до ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 5 цієї статті визначено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

41. За правилами частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

42. Системний аналіз зазначених вище норм та встановлених по справі обставин дає підстави для висновку, що у відповідності до норм частини 6 статті 139 та пункту 4 частини 1 статті 322 КАС України саме суд апеляційної інстанції (у даному випадку - П`ятий апеляційний адміністративний суд) при ухваленні постанови про скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення мав здійснити новий розподіл судових витрат.

При цьому, про стягнення судових витрат за подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційних скарг від 16.01.2018 року та від 30.07.2018 року позивач заявляв у апеляційній скарзі та вказане питання не було вирішене судом апеляційної інстанції при здійсненні нового розподілу судових витрат, саме цей суд мав вирішувати дане питання після ухвалення рішення по суті позовних вимог шляхом винесення додаткового рішення у порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

43. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами касатора, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення щодо нового розподілу судових витрат, а суд апеляційної інстанції перевіряючи висновки суду першої інстанції та частково задовольняючи заяву щодо розподілу судових витрат, залишили поза увагою допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права щодо порядку здійснення нового розподілу судових витрат.

44. Відповідно до вимог ст. 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

45. З огляду на викладене, додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа в частині нового розподілу судових витрат- направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. Під час нового розгляду суду першої інстанції належить узяти до уваги викладене та вирішити спірне питання з урахуванням зазначених процесуальних норм.

47. Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

48. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року по справі №400/866/19 - скасувати.

3. Справу №400/866/19 в частині нового розподілу судових витрат - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О.А. Губська