ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 р.Справа № 520/17179/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Рубан В.В.) від 23.12.2020 року по справі № 520/17179/2020

за позовом ОСОБА_1

до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 18.06.2018 (день виключення зі списків) та 13.03.2020 року (день виплати індексації).

зобов`язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (пров. Інженерний, буд. 7, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 14321937) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 18.06.2018 р.р. та 13.03.2020 року.

визнати протиправними дії Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, які полягають у порушенні п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2020 № 1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 18.06.2018;

зобов`язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України здійснити виплату ОСОБА_1 перерахунку індексації з урахуванням раніше виплачених сум з урахуванням зміни базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, пов`язаного із збільшенням розміру його посадового окладу та інших змін складових частин його грошового забезпечення для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 18.06.2018 р.р., в тому числі базовим місяцем для проведення індексації зазначити січень 2008 року.

визнати протиправними дії Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01.01.2018 р.

зобов`язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами, станом на 01.01.2020 р., за період з 16.06.1996 р. по 18.06.2018 р., з урахуванням проведених виплат.

стягнути зі Східного регіонального управління державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати всіх видів грошового забезпечення та індексації у встановлені діючим законодавством строки в розмірі 50000 гривень (п`ятдесят тисяч гривень).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 р. позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали. Повідомлено позивачу про можливість виправлення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати підстави для поновлення строку або доказів на підтвердження своєчасного, в розумінні статті 122 КАС України, звернення до суду за захистом своїх прав; обґрунтованого розрахунку моральної шкоди.

На виконання ухвали суду, представником позивача 18.12.2020 р., надано заяву про усунення недоліків, з якої суд не вбачав поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду. У вказаній заяві представник позивача вказав, що взагалі вважає, що строк звернення не пропущений, оскільки про порушення прав в частині нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно позивач дізнався напередодні подання позовної заяви. Також позивач на вимогу ухвали не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди.

Наведені обставини стали підставою для повернення позовної заяви позивачу.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, з огляду на наступне.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Так, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Зі змісту позовної зави вбачається, що позивачем заявлені вимоги про:

1)визнання протиправною бездіяльності Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 18.06.2018 (день виключення зі списків) та 13.03.2020 року (день виплати індексації) та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 18.06.2018 р.р. та 13.03.2020 року;

2)визнання протиправними дій Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, які полягають у порушенні п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2020 № 1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 18.06.2018 та зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахунку індексації з урахуванням раніше виплачених сум з урахуванням зміни базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, пов`язаного із збільшенням розміру його посадового окладу та інших змін складових частин його грошового забезпечення для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 18.06.2018 р.р., в тому числі базовим місяцем для проведення індексації зазначити січень 2008 року;

3)визнання протиправними дій Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01.01.2018 р. та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами, станом на 01.01.2020 р., за період з 16.06.1996 р. по 18.06.2018 р., з урахуванням проведених виплат;

4)стягнення зі Східного регіонального управління державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати всіх видів грошового забезпечення та індексації у встановлені діючим законодавством строки в розмірі 50000 грн.

Зі змісту ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви вбачається, що суд першої інстанції виходив з того, що порушення прав позивача відбулося у 2018 р., а з адміністративним позовом він звернувся до суду лише 01.12.2020 р. Тобто, строк установлений ст. 122 КАС України закінчився. Також суд зазначив, що виплата позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна відбулося 29.10.2018 р., про що свідчить виписка по картковому рахунку АТКБ "ПриватБанк" від 21.08.2019 р. Крім того, до матеріалів адміністративного позову позивачем долучена довідка-розрахунок № 72 від 18.06.2018р. на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, в якій вказано найменування предметів та їх ціна. Отже, про розмір вказаної компенсації та про її складові позивачу було відомо ще в 2018 році.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем в позовній заяві заявлена вимога про стягнення зі Східного регіонального управління державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати всіх видів грошового забезпечення та індексації у встановлені діючим законодавством строки в розмірі 50000 гривень (п`ятдесят тисяч гривень), однак в порушення вимог п. 3 ч. 5 ст.160 КАС України, позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди.

Колегія суддів звертає увагу, що вказана вище компенсація (компенсація за неотримане речове майно) не є сумою заробітної плати, та не входить до грошового забезпечення військовослужбовців, а тому на неї розповсюджується строк звернення до суду з позовом. Разом з тим, позивачем заявлялася і вимога про виплату індексації грошового забезпечення, яка входить до структури заробітної плати і на ці виплати строки звернення до суду не розповсюджуються. Також, позивачем заявлена вимога про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 18.06.2018 (день виключення зі списків) та 13.03.2020 року (день виплати індексації), яка є пов`язаною із вимогою про виплату індексації грошового забезпечення.

Так, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці") роз`яснив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Судом першої інстанції в ухвалі від 23.12.2020 р. належної оцінки дотриманню позивачем строків звернення до суду щодо кожної вимоги не надано, що свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції щодо неповажності підстав для поновлення строку звернення суду.

Що стосується ненадання позивачем, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, розрахунку моральної шкоди, колегія суддів зазначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Чинним законодавством не визначеної певної формули (чи іншого порядку) визначення суми (розміру) моральної шкоди, а тому колегія суддів вважає, що такий визначається з урахуванням обставин справи та наданих сторонами доказів, які суд встановлює та оцінює під час її розгляду, а тому ненадання позивачем саме обґрунтованого розрахунку моральної шкоди не є підставою для залишення позовної заяви без руху, в межах цих правовідносин. Крім того, на обґрунтування розміру моральної шкоди позивач вказував на те, що негативні емоції внаслідок тривалого та умисного невиконання відповідачем визначених законодавством дій щодо здійснення відповідних виплат та проведення індексації перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача та завдали ОСОБА_1 моральної шкоди, яку позивач оцінив у розмірі 50000,00 грн.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Згідно із ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року по справі № 520/17179/2020 скасувати.

Справу № 520/17179/2020 направити Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров