ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2021 року м. Харків Справа № 913/28/21
Провадження №17/913/28/21
Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного письмового провадження за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Лиман Донецької області,
до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне Луганська область,
про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів у сумі 135159,10 грн,
без виклику представників сторін.
Обставини справи: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі позивач, Залізниця) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом від 28.12.2020 №1910 до Рубіжанської міської ради Луганської області Луганської області (далі відповідач, Рубіжанська міськрада) про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2017 року та 12 місяців 2018 року в сумі 135159,10 грн.
Позов мотивовано тим, що Залізниця є суб`єктом господарської діяльності, яка займається перевезенням та обслуговуванням пасажирів та повинна забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно з законодавством, а відповідно до ст. 9 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт» (далі Закон № 273/96-ВР) збитки залізничного транспорту загального користування від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Позивач зазначає, що механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» (далі Порядок № 1359), відповідно до якої сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії проїзду та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Позивач наголошує на тому, що перевезення пасажирів на пільгових умовах Залізницею здійснено не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачеві.
Позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2018 у справі №904/9488/17.
Позивач з посиланням на правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/2455/17, від 10.04.2018 у справі № 927/291/17 вказує на те, що цей спір відноситься до юрисдикції господарського суду, оскільки справи зі спорів за участю суб`єкта владних повноважень, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, у яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, розглядаються на загальних підставах господарськими судами.
Ухвалою суду від 11.01.2021 відкрито провадження у справі №913/28/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
01.02.2021 від відповідача до відділу документального забезпечення суду надійшла заява від 21.01.2021 №024-022/431, в якій останній заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, посилаючись на ст.ст. 12, 73, 247 ГПК України.
01.02.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява №б/н та без дати, засвідчена електронним цифровим підписом, про заміну відповідача на Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (вул. Руденко, буд. 7, м. Рубіжне Луганської області, 93010, ідентифікаційний код 03196860) на підставі ст.ст. 42, 46, 58, 169 ГПК України.
Ухвалою суду від 05.02.2021 відмовлено у задоволенні заяви Рубіжанської міської ради №024-022/431 від 21.01.2021 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Задоволено клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №б/н та без дати про заміну належного відповідача у справі №913/28/21 та замінено первісного відповідача Рубіжанську міську раду на належного відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (далі відповідач, Управління) (вул. Руденко, буд. 7, м. Рубіжне Луганської області, 93010, ідентифікаційний код 03196860).
Ухвалою суду від 05.02.2021 змінено відповідача на Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області в порядку ст. 48 ГПК України, тому розгляд справи №913/28/21 було розпочато спочатку.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (ідентифікаційний код 03196860) має статус юридичної особи (дата державної реєстрації: 02.08.1995; дата запису: 08.04.2005; номер запису: 13901200000000272) та місцезнаходженням юридичної особи є: вул. Руденко, буд. 7, м. Рубіжне Луганської області, 93010.
Ухвалу від 05.02.2021, яка була направлена за вищевказаною адресою, відповідач отримав 09.02.2021, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
26.02.2021 до відділу документального забезпечення суду від відповідача Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, надійшов відзив на позовну заяву №2/733 від 19.02.2021, в якому останній позовні вимоги не визнав повністю, з огляду на таке.
Відповідач зазначив, що між Залізницею та Управлінням були укладені договори про компенсацію послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполучені від 08.02.2017 № 46 та від 19.01.2018 № 1 (далі - Договори), згідно з п. 1.2 Договорів Управління здійснює компенсацію пільг, пов`язаних із споживанням послуг згідно з п.1.1 договору на підставі поданих Залізницею реєстрів перевезених пільговиків у межах бюджетних призначень, а Залізниця здійснює постачання цих послуг населенню, що має відповідні пільги.
Сторони Договорів погодили, що розрахунки за перевезення, а також визначення кредиторської заборгованості проводяться виключно в межах бюджетних кошторисних призначень, передбачених у бюджеті м. Рубіжне на 2017 рік та на 2018 рік відповідно (п. 1.4 Договорів).
Відповідач посилаючись на норми бюджетного законодавства та на умови укладених Договорів повідомив, що ним компенсовано Залізниці за надання послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян за 2017 рік в сумі 54306,60 грн та за 2018 рік в сумі 71510,39 грн.
З огляду на викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю, у зв`язку з їх необґрунтованістю.
На обґрунтування доводів відповідач надав копії актів звірення розрахунків та реєстрів пільгових категорій.
29.03.2021 від позивача на електронну адресу надійшла відповідь на відзив від 24.03.2021 №676, з електронним цифровим підписом, в якій останній просить стягнути з відповідача збитки за пільгове перевезення громадян у сумі 135159,10 грн, з огляду на таке.
Як вказує позивач, позов мотивовано тим, що Залізниця є суб`єктом господарської діяльності, яка займається перевезенням та обслуговуванням пасажирів та повинна забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно з законодавством, а відповідно до ст. 9 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР «Про залізничний транспорт» збитки залізничного транспорту загального користування від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Позивач зазначає, що перевезення пасажирів на пільгових умовах Залізницею здійснено не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, що обслуговуючи таку категорію громадян України Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення пільгових категорій громадян, як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачеві.
Позивач зазначає, що механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».
Як вказує позивач, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у місті Рубіжне є відповідач, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій. Позивач зазначив, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.
Позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19.
Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд встановив таке.
Між Управлінням соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, як Замовник (далі Управління, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», як Виконавець (далі Залізниця, позивач) укладено договір про компенсацію послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполучені №46 від 03.02.2017, який зареєстрований 20.02.2017 за №Дон/НРП-17011/НЮ (далі Договір №46 від 03.02.2017).
Відповідно до п.1.1 Договору №46 від 03.02.2017 предметом цього договору є здійснення компенсації Замовником Виконавцю витрат, понесених ним в 2017 році при наданні пільг населенню згідно з Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства» (пільги дітям з багатодітних сімей), Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони та їх соціальний захист» пов`язаних із споживанням населенням, що мешкає у місті Рубіжне Луганської області, таких видів послуг: приміське залізничне перевезення пільгової категорії пасажирів за рахунок коштів місцевого бюджету в 2017 році.
Згідно з п.1.2 Договору №46 від 03.02.2017 згідно з умовами Договору Замовник здійснює компенсацію пільг, пов`язаних із споживанням послуг, відповідно до п.1.1 Договору, на підставі поданих Виконавцем рахунків на перевезення пільгової категорії громадян залізничним транспортом у межах бюджетних призначень, а Виконавець здійснює постачання цих послуг населенню м. Рубіжне, що має відповідні пільги.
Сума договору складає 80000,00 грн , в тому числі ПДВ 13333,33 грн, з обов`язковим врахуванням можливих змін у затверджених лімітах (п.1.3 Договору №46 від 03.02.2017).
Відповідно до п.1.4 Договору №46 від 03.02.2017 розрахунки за перевезення, а також визначення кредиторської заборгованості проводяться в межах бюджетних кошторисних призначень, передбачених у бюджеті м. Рубіжне на 2017 рік. Сума договору може змінюватись відповідно до змін сум кошторисних призначень згідно з лімітною довідкою про бюджетні асигнування.
Виконавець зобов`язується реалізувати в 2017 році послуги населенню, що має право на пільги відповідно до п.1.1 Договору (п.п.2.1.1 п.2.1 Договору №46 від 03.02.2017).
Замовник зобов`язується: щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, готувати спільно з Виконавцем акти звірення заборгованості по наданим послугам населенню, що має пільги; щомісячно, на підставі актів звірення заборгованості, надавати до фінансування дані про нараховані суми щодо пільг (п.п.2.2.1-2.2.2 п.2.2 Договору №46 від 03.02.2017).
Як визначено у п. 3.1 Договору №46 від 03.02.2017 розрахунки проводяться згідно з п.п.7, 9-11 Постанови Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009.
Згідно з п. 3.2 Договору №46 від 03.02.2017 Виконавець щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, надає Замовнику облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджету, реєстри перевезених пільговиків, розрахунки щодо надання послуг населенню, що має право на пільги, та акти звіряння за надані пільгові послуги.
Замовник в 5-денний термін з моменту надання фінансування проводить фінансування видатків на покриття затрат Виконавцю в межах бюджетних асигнувань щодо наданих пільг (п.3.3 Договору №46 від 03.02.2017).
Згідно з п.3.4 Договору №46 від 03.02.2017 розрахунки за грудень місяць поточного року Виконавець надає Замовнику не пізніше 25 грудня поточного року.
Договір набирає чинності з моменту підписання, а умови договору застосовуються згідно з ч.3 ст.631 ЦК України з 01.01.2017, і діє в частині надання послуг до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п.8.1 Договору №46 від 03.02.2017).
Між сторонами за Договором №46 від 03.02.2017 укладена Додаткова угода №б/н від 25.12.2017, в п. 1 якої вказано, що сторони домовились внести зміни до п.3.4 та викласти його в такій редакції: «п.3.4. Розрахунки за грудень місяць поточного року Виконавець надає Розпоряднику коштів у січні 2018 року.»
Також між Управлінням соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, як Замовник (далі Управління, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», як Виконавець (далі Залізниця, позивач) укладено договір про компенсацію послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполучені №1 від 19.01.2018, який зареєстрований 02.01.2018 за №Дон/НРП-18007/НЮ-і (далі Договір №1 від 19.01.2018).
Відповідно до п.1.1 Договору №1 від 19.01.2018 предметом цього договору є здійснення компенсації Замовником Виконавцю витрат, понесених ним в 2018 році при наданні пільг населенню згідно з Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства» (пільги дітям з багатодітних сімей), «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», пов`язаних із споживанням населенням, що мешкає у місті Рубіжне Луганської області, таких видів послуг: приміське залізничне перевезення пільгової категорії пасажирів за рахунок коштів місцевого бюджету в 2018 році.
Згідно з п.1.2 Договору №1 від 19.01.2018 згідно з умовами Договору Замовник здійснює компенсацію пільг, пов`язаних із споживанням послуг, відповідно до п.1.1 Договору, на підставі поданих Виконавцем рахунків на перевезення пільгової категорії громадян залізничним транспортом у межах бюджетних призначень, а Виконавець здійснює постачання цих послуг населенню м. Рубіжне, що має відповідні пільги.
Сума договору складає 90000,00 грн , в тому числі ПДВ 15000,00 грн, з обов`язковим врахуванням можливих змін у затверджених лімітах (п.1.3 Договору №1 від 19.01.2018).
Відповідно до п.1.4 Договору №1 від 19.01.2018 розрахунки за перевезення, а також визначення кредиторської заборгованості проводяться в межах бюджетних кошторисних призначень, передбачених у бюджеті м. Рубіжне на 2018 рік. Сума договору може змінюватись відповідно до змін сум кошторисних призначень згідно з лімітною довідкою про бюджетні асигнування.
Виконавець зобов`язується реалізувати в 2018 році послуги населенню, що має право на пільги відповідно до п.1.1 Договору (п.п.2.1.1 п.2.1 Договору №1 від 19.01.2018).
Замовник зобов`язується: щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, готувати спільно з Виконавцем акти звірення заборгованості по наданим послугам населенню, що має пільги; щомісячно, на підставі актів звірення заборгованості, надавати до фінансування дані про нараховані суми щодо пільг (п.п.2.2.1-2.2.2 п.2.2 Договору №1 від 19.01.2018).
Як визначено у п. 3.1 Договору №1 від 19.01.2018 розрахунки проводяться згідно з п.п.7, 9-11 Постанови Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009.
Згідно з п. 3.2 Договору №1 від 19.01.2018 Виконавець щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, надає Замовнику облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджету, реєстри перевезених пільговиків, розрахунки щодо надання послуг населенню, що має право на пільги, та акти звіряння за надані пільгові послуги.
Замовник в 5-денний термін з моменту надання фінансування проводить фінансування видатків на покриття затрат Виконавцю в межах бюджетних асигнувань щодо наданих пільг (п.3.3 Договору №1 від 19.01.2018).
Договір набирає чинності з моменту підписання, а умови договору застосовуються згідно з ч.3 ст.631 ЦК України з 01.01.2018, і діє в частині надання послуг до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п.8.1 Договору №1 від 19.01.2018).
Між сторонами за Договором №1 від 19.01.2018 укладена Додаткова угода № 1 від 12.02.2018, в п. 1 якої вказано, що у зв`язку зі зміною обсягу бюджетних асигнувань, виділених на компенсацію послуг пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполучені, внесено зміни та викладено п.1.3 Договору в такій редакції: «п.1.3. Сума договору складає 85910,55 грн , в тому числі ПДВ 14318,42 грн, з обов`язковим врахуванням можливих змін у затверджених лімітах.»
Між сторонами за Договором №1 від 19.01.2018 укладена Додаткова угода №2 від 24.01.2019, в п. 1 якої вказано, що сторони домовились внести зміни до п.3.4 та викласти його в такій редакції: «п.3.4. Розрахунки за грудень місяць поточного року Перевізник надає Платнику у січні 2019 року.»
На підтвердження здійсненого перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами позивачем надані облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за 2017 2018 роки (т.1, а.с. 14-25, 26-37), а також загальні зведені відомості по типах пільг та квитків у приміському сполученні за 2017 2018 роки (т.1, а.с.38-73, 74-110).
Відповідно до облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів (далі облікова форма) позивачем визначені періоди, категорії пільговика, кількість оформлених пільгових проїзних квитків, сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість, гривень (т.1, а.с. 14-25, 26-37).
В облікових формах визначені категорії пільговиків для приміського сполучення: інваліди Великої Вітчизняної війни 1, 2, 3 групи та прирівняні до них особи (ІВВВ 1, ІВВВ2, ІВВВ3); учасники Великої Вітчизняної війни, бойових операцій (УВВВ); батьки військовослужбовців, які загинули чи померли (БЗВ); інваліди війни 1, 2, 3 групи та особи, які супроводжують в поїздах інваліда (ІВ1, ІВ2, ІВ3, СУПРІ); учасники бойових дій (УВУ); інваліди 1, 2, 3 групи та особи, які супроводжують інвалідів 1 групи (ІНВ, СІНВІ1); постраждалі внаслідок Чорнобильської аварії 1 категорії, учасники ліквідації, діти віком від 6-18 років, яким встановлена інвалідність пов`язана з Чорнобильською катастрофою (ЛЧАЕС, ДЧ-18), пенсіонери за віком (ПЕНС); ветерани: органів внутрішніх справ, військової служби (ВОВС); діти віком 6 до 18 років (до 23 років) з багатодітних сімей (ДИТС); діти-сироти і діти, які залишились без піклування батьків, віком від 16-18 років (ДС6-18); діти-інваліди віком від 6-18 років (Д16-18).
Відповідно до облікових форм за 2017 рік, загальна сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість склала 122876,98 грн, з яких:
- за січень 2017 року 6150,76 грн (т.1, а.с.26);
- за лютий 2017 року 6837,02 грн (т.1, а.с.27);
- за березень 2017 року 11905,64 грн (т.1, а.с.28);
- за квітень 2017 року 14559,15 грн (т.1, а.с.29);
- за травень 2017 року 11764,89 грн (т.1, а.с.30);
- за червень 2017 року 10051,09 грн (т.1, а.с. 31);
- за липень 2017 року 9515,35 грн (т.1, а.с. 32);
- за серпень 2017 року 8832,15 грн (т.1, а.с. 33);
- за вересень 2017 року 9625,71 грн (т.1, а.с. 34);
- за жовтень 2017 року 12729,24 грн (т.1, а.с. 35);
- за листопад 2017 року 12338,47 грн (т.1, а.с. 36);
- за грудень 2017 року 8367,51 грн (т.1, а.с. 37).
Відповідно до облікових форм за 2018 рік, загальна сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість склала 138099,11 грн, з яких:
- за січень 2018 року 8640,16 грн (т.1, а.с.14);
- за лютий 2018 року 9066,69 грн (т.1, а.с.15);
- за березень 2018 року 10338,13 грн (т.1, а.с.16);
- за квітень 2018 року 16265,34 грн (т.1, а.с.17);
- за травень 2018 року 14418,98 грн (т.1, а.с.18);
- за червень 2018 року 5769,52 грн (т.1, а.с.19);
- за липень 2018 року 10880,94 грн (т.1, а.с.20);
- за серпень 2018 року 11512,55 грн (т.1, а.с.21);
- за вересень 2018 року 14937,97 грн (т.1, а.с.22);
- за жовтень 2018 року 14044,05 грн (т.1, а.с.23);
- за листопад 2018 року 12313,22 грн (т.1, а.с.24);
- за грудень 2018 року 9911,56 грн (т.1, а.с.25).
Враховуючи відомості вказаних вище облікових форм, Регіональна філія «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів недоотримала грошових коштів у загальному розмірі 260976,09 грн.
Також, на підтвердження викладеного позивачем надано загальні зведені відомості по типах пільг та квитків у приміському сполученні за 2017 рік (т.1, 74-110) та за 2018 рік (т.1, а.с.38-73).
Позивач зазначає, що у 2017 2018 роках надавав пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом у загальному розмірі 260976,09 грн.
Проте відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, провів частково розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян: за 2017 рік отримано компенсаційних виплат на суму 54306,60 грн та за 2018 рік отримано компенсаційних виплат на суму 71510,39 грн, що не заперечується відповідачем (акти звірення розрахунків станом на 01.01.2018 та станом на 01.012019).
Отже, позивачем понесені збитки за перевезення пільговиків за період з січня 2017 року по грудень 2017 року в сумі 68570,38 грн та за період з січня 2018 року по грудень 2018 року в сумі 66588,72 гривень.
За викладених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки за перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні залізничним транспортом позивача за період з січня 2017 року по грудень 2018 року в загальній сумі 135159,10 гривень.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених вище у відзиві на позов.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву.
Доказів сплати боргу на час прийняття рішення відповідачем не надано.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про таке.
Згідно з п.п.1, 6 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Як вбачається зі ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, «Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» від 12.03.1993, Законами України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
У ч.6 ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Пунктом 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №252 від 19.03.1997 (тут і далі який був чинним на момент укладення Договорів №46 від 03.02.2017 та №1 від 19.01.2018, надання послуг з перевезення і виникнення обов`язку щодо відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення), зокрема, закріплено обов`язок суб`єктів господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
Норми зазначених вище нормативно правових актів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії. Безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондується безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України).
Господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ч.1 ст.174 Господарського кодексу України).
Пунктом 2 Порядку №256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов`язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства.
Встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються Акціонерним товариством «Укрзалізниця» за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки компенсуються з місцевих бюджетів. Розрахунки за роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг (ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт»).
До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (пункт 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 ст.91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Відповідно до п. 1 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009, компенсаційні виплати залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у Рубіжанському районі Луганської області є Управління соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області.
Як зазначено вище, механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі встановлено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009.
У пункті 3 вказаного Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян встановлено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).
Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг (пункт 4 Порядку №1359).
Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (пункт 5 Порядку №1359).
Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира (пункт 7 Порядку №1359).
Згідно з пунктами 9 - 11 Порядку №1359 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Вищезазначені нормативні акти покладають на розпорядника обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти залізницею за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що подання облікових форм за 2017 2018 роки відповідає положенням п.10 Порядку №1359 розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, а тому такі облікові форми повинні бути оплачені розпорядником.
Відповідно до ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків; причинного зв`язку між порушенням права та збитками; наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Також, Закон України «Про залізничний транспорт» та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1196 від 27.12.2006, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №904/9488/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19.
З огляду на викладене, враховуючи той факт, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства - він зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільговиків за 12 місяців 2017 року та 12 місяців 2018 року в загальній сумі 135159,10 грн.
Відповідач посилається на те, що він при визначенні сум, що підлягають відшкодуванню, враховував відомості з власних реєстрів пільгової категорії, та у зв`язку з цим, суми, що відображені в актах звірення розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, є значно меншими, ніж суми, відображені в цих актах позивачем.
З цього приводу суд зазначає, що пунктом 7 Порядку №1359 встановлено, що сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира, тому відповідач не міг мати відомості щодо пільговиків, яки придбали пільговий проїзний документ, але не проживав в Луганській області.
На підтвердження здійсненого перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами позивачем надані облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за 2017 2018 роки (т.1, а.с. 14-25, 26-37), які є беззаперечним доказом наявності невідшкодованих відповідачем витрат на пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в сумі 135159,10 гривен.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів у сумі 135159,10 грн підлягають задоволенню повністю.
Позивач при поданні позову сплатив до Державного бюджету України судовий збір за платіжним дорученням від 28.12.2020 №3299398 в сумі 2297,39 грн.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Суд звертає увагу, що розмір ставок судового збору за подання позовних вимог майнового характеру визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», який становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.01.2020 встановлено прожитковий мінімум для працездатних у сумі 2120,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, при звернені до суду за подання позову у цій справі позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2120,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Судовий збір в сумі 177,39 грн буде повернуто позивачу як зайво сплачений за його клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» за ухвалою суду.
Решта судових витрат позивача зі сплати судового збору в сумі 2120,00 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (93010, м. Рубіжне Луганської області, вулиця Руденко, буд. 7, ідентифікаційний код 03196860) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м. Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22, ідентифікаційний код 40150216), збитки за пільгове перевезення пасажирів у сумі 135159,10 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2120,00 гривень.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2021.
СуддяО.С. Фонова
