ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/28/21Головуючий по 1 інстанціїСправа №696/545/18 Категорія: 305010000 Шкреба В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

За участю секретаря Винник І.М.

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 »;

відповідачі - ОСОБА_3 , ПАТ «Страхова компанія «Провідна»

особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_3 - адвокат Матюшенков Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - Матюшенкова Дмитра Вікторовича на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2020 року, постановлене під головуванням судді Шкреби В.В. 25.08.2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

в с т а н о в и в :

01.06.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що вироком Кам`янського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. Даний вирок набрав законної сили, ОСОБА_3 відбуває призначене судом покарання.

Позивачі посилаються, що кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_3 , позивачам завдано моральної та матеріальної шкоди. Розмір моральної шкоди позивачі обґрунтовують висновками експерта, за результатами проведення судово-психологічних експертиз. Матеріальну шкоду позивачі обґрунтовують квитанціями, чеками, накладними та фотокартками про здійснення витрат на поховання сина, на проведення судово-медичної експертизи, на поминальний обід, виготовлення зі встановленням пам`ятника на могилі сина.

Позивачі просили стягнути із ОСОБА_3 на їх користь 42 082, 63 грн. матеріальної шкоди, а так як транспортний засіб, яким керував ОСОБА_3 , і на якому вчинив злочин, був застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна», то просили стягнути з «Страхової компанії «Провідна« на свою користь решту 38 400 грн. матеріальної шкоди та вирішити долю судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Позивачі зазначають, що вчинений ОСОБА_3 злочин, позбавив життя єдиного сина позивачів, а тому позивач ОСОБА_1 у відповідності до нової редакції позовної заяви просив стягнути із ОСОБА_3 на свою користь 956 407,5 грн. моральної шкоди, а ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 1 530 252 грн. моральної шкоди.

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2020 року цивільний позов ОСОБА_1 , прож. по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , прож. по АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , зареєстрований по АДРЕСА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137, проспект Повітрянофлотський, б. 25 м. Київ) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_3 , зареєстрований по АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням на суму 956 407 (дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч чотириста сім) грн. 50 коп.

Стягнуто із ОСОБА_3 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 , моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням на суму 1 530 252 (один мільйон п`ятсот тридцять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн.

Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137, проспект Повітрянофлотський, б.25 м. Київ) на користь ОСОБА_1 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 страхове відшкодування витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника на суму 38 400 (тридцять вісім тисяч чотириста) грн.

Стягнуто із ОСОБА_3 , зареєстрований по АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням на суму 42 082 (сорок дві тисячі вісімдесят дві) грн. 63 коп.

Стягнуто із ОСОБА_3 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 понесені ними судові витрати, а саме витрати на правову допомогу на суму 19700 (дев`ятнадцять тисяч сімсот) грн.

Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137, проспект Повітрянофлотський, б. 25 м. Київ) на користь ОСОБА_1 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) понесені ними судові витрати, а саме витрати на правову допомогу на суму 300 (триста) грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 через свого представника адвоката Матющенкова Д.В. оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується, оскільки рішення не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник вказує, що не в повній мірі погоджується відносно заявленої матеріальної шкоди. Вказує, що з наявних матеріалів, наданих до позовної заяви додатків, отриманих відповідачем, а також переліку документів та інших доказів позовної заяви, відсутня будь-яка судово-медична експертиза, у тому числі докази витрат на її підтвердження, та яке дана експертиза має значення для розгляду справи. Тому, на думку скаржника, вимога позивачів у цій частині є незрозумілою відповідачу та необґрунтованою з боку позивачів.

В апеляційній скарзі зазначається, що витрати у розмірі 7 106,25 грн. та 4 875 грн. на поминальний обід не входять до витрат на поховання в силу ст. 1201 ЦК України.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Матюшенков Д.В., пославшись на роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказує, що граничний розмір витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника, огорожі, виготовлення фотографій, табличок та інше, встановлений для Черкаської області складає 5 862 00 грн., з чого і слід виходити при вирішенні такого спору.

Відносно заперечень щодо заявленої моральної шкоди, скаржник обґрунтовує свої доводи тим, що висновки експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи були виконані не на підставі звернень позивачів, а на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області Чередниченка Є.М. від 30.06.2019 року у кримінальному провадженні, а отже, не можуть бути доказами у даній цивільній справі.

Скаржник посилається, що зазначений позивачами розмір моральної шкоди, визначений ними в позові, не є розумним та справедливим до відповідача. Відповідач ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, має II групу інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС, не має у своєму володінні майна, відбуває покарання у ДУ «Кагарлицька виправна колонія № 115» , крім пенсії у розмірі 2 000 грн. не має жодного доходу. Тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, відповідач вважає справедливим розміром моральної шкоди 100 000 грн.

В апеляційній скарзі зазначається скаржником, що оскільки цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», Поліс № АЕ 8329291, то позивачам необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Матюшенков Д.В. просить рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 25.08.2020 року у справі № 696/545/18 - скасувати, винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

30 грудня 2020 року від позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивачі зазначають, що апеляційна скарга не відповідає вимогам, визначеним ст. 356 ЦПК України. Так, на думку позивачів, в апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає незаконність та (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення. Відсутні посилання та обґрунтування неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи чи неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин чи може неправильного визначених відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.

В апеляційній скарзі міститься лише посилання на норму процесуального права та висловлено думку, що оскаржуване рішення не відповідає, критеріям закріпленим у статті.

Щодо обов`язку звернення до страхової компанії у відзиві зазначається, що позивачі звернулися до страховика із заявами про страхове відшкодування, залучили страхову компанію співвідповідачем до справи та уточнили позовні вимоги.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дотрималися вказівки правозастосування даних норм, згідно правових висновків Верховного Суду. Суми, які можуть бути відшкодовані страховою компанією, згідно чинного законодавства, позивачі просили стягнути із ПрАТ «Страхова компанія «Провідна».

Відносно відшкодування моральної шкоди та його розміру у відзиві зазначається, що розмір відшкодування, завданої позивачам моральної шкоди, обґрунтований висновками експерта, отриманими під час досудового розслідування у передбаченому законом порядку.

Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно відшкодування матеріальної шкоди, то позивачі спростовують їх наступним.

Враховуючи вимоги законодавства щодо можливої суми страхового відшкодування, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд стягнути із страхової компанії страхове відшкодування у сумі 38 000 грн., що включає витрати на поховання та частково на спорудження надгробного пам`ятника. Решту суми матеріальної шкоди - 42 082,63 грн. позивачі просили стягнути із відповідача ОСОБА_3 .

У відзиві зазначається, що витрати на поминальні обіди - це витрати, понесені позивачами у зв`язку зі смертю сина. Згідно позовної заяви в новій редакції, яку позивачі і просили задовольнити, ці витрати та їх обґрунтування, як витрат на матеріальну шкоду пов`язану зі смертю фізичної особи, що настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та у зв`язку із порушенням їх цивільного права на батьківство в силу ст. 22 ЦК України, вони не відносили витрати на поминальні обіди до витрат на поховання, як стверджується в апеляційній скарзі.

Позивачами зазначається у відзиві, що в матеріалах справи міститься повідомлення (форма № ПД4) від 29.05.2017 року про оплату за послуги Черкаського обласного бюро судово-медичних експертиз за проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 .

На спростування доводів скаржника стосовно витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника у відзиві позивачами вказується, що в національному законодавстві відсутній нормативно-правовий акт, який би визначав граничну вартість стандартних пам`ятників і огорож. Постанова, на яку посилається скаржник від 27.03.1992 року, є застарілою та ніякого відношення до даної справи не має.

Позивачі вважають, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не обґрунтовують незаконність ухваленого рішення. Вважають, що суд правильно встановив обставини, що мають значення для справи, та прийшов до обґрунтованих та мотивованих висновків щодо задоволення позову ( в новій редакції) в повному обсязі.

З урахуванням зазначеного у відзиві, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять залишити без змін рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 25.08.2020 року, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Сторони про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення.

В судове засідання апеляційного суду не з?явилися, позивачі та їх представник направили на адресу суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі позивачів та їх представника від 19 березня 2021 року, в якому просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідач відбуває покарання в колонії, із відповідними заявами щодо розгляду справи за його участі чи в режимі відео конференції не звертався.

Представник відповідача надіслав на адресу суду в електронному вигляді клопотання про розгляд справи без його участі. Вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивачів, які підтверджені доказами у справі.

Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд виходив з того, що позивачами надано докази на оплату всіх витрат, які були понесені у зв`язку із похованням позивачами сина, який загинув внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, судом враховано надані позивачами докази щодо понесених ними витрат.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню на користь позивачів із відповідача, суд першої інстанції виходив із наявних в матеріалах справи висновків експертиз щодо заподіяної моральної шкоди, глибини страждань позивачів у зв`язку із втратою єдиного сина, задовольнивши в повному обсязі всі заявлені позивачами вимоги.

Колегія суддів апеляційного суду не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 11 981,25 грн. , щодо витрат на поминальні обіди, так як вважає їх такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки судом першої інстанції, не дано належну оцінку наданим доказам, неправильно застосовано норми матеріального права, а тому допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі рішення, яке підлягає зміні в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди.

Колегія суддів апеляційного суду не повністю погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо визначення розміру моральної шкоди, оскільки судом задоволено повністю вимоги позивачів у визначеному ними розмірі відшкодування моральної шкоди, який стягнуто судом першої інстанції, який є завищеним та не відповідає вимогам закону.

Районним судом не враховано вимоги розумності та справедливості, які приймаються до уваги при визначенні розміру моральної шкоди, матеріальний стан відповідача, який відбуває покарання реально, не має інших доходів крім пенсії, його вік та інвалідність, реальну можливість відшкодування визначеного розміру моральної шкоди та виконання рішення суду в частині стягнення моральної шкоди за відсутності майна у відповідача, на яке можна звернути стягнення для відшкодування шкоди позивачам.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов?язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються. як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції вироком Кам`янського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки (а. с. 37-38).

Вирок набрав законної сили, ОСОБА_3 відбуває призначене судом покарання.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Так, згідно обставин справи та вироку Кам`янського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2018 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_5 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-6-02/171 від 23.08.2017 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді, травми тіла, яка супроводжувалась переломами кісток скелету із ушкодженнями внутрішніх органів, внутрішньою і зовнішньою кровотечею та тяготилась гострою крововтратою із малокровністю внутрішніх органів, від яких помер на місці пригоди.

Із даних вироку Кам`янського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2018 року та матеріалів справи встановлено, що потерпілими є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які звернулися в суд у порядку цивільного судочинства з позовними вимогами до ОСОБА_3 .

Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1021 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі надали докази на оплату витрат на поховання сина, а особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого - ОСОБА_3 , зобов`язаний в порядку ст. 1201 ЦК України відшкодувати особам, які зробили необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 понесені ними витрати.

Апеляційний суд вважає висновки районного суду щодо задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди на користь позивачів такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Однак, щодо обґрунтованості та доведеності стягнення саме такої суми відшкодування матеріальної шкоди, яка задоволена та стягнута районним судом, то колегія суддів апеляційного суду повністю погодитись не може.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вказано, що поховання померлого є комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Матеріали справи містять надану суду позивачами довідку про витрати на проведення поминального обіду у сумі 11 981,25 грн. (7 106,25 грн.+4 875 грн.) (а. с. 21-22).

Разом з тим, слід зазначити, що районний суд не звернув уваги, що витрати, понесені на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, які винна особа зобов?язана відшкодовувати відповідно до ст.1201 ЦК України.

Аналогічна правова позиція з даного питання щодо відшкодування витрат на поховання, викладена у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року (справа № 685/1224/15-ц, № провадження 61- 4363св18).

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені в постановах Верховного Суду, які є обов`язковими для всіх судів.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що сума відшкодування матеріальної шкоди, яка стягнута судом, підлягає зменшенню, оскільки витрати на поминальні обіди не відносяться до витрат на поховання, тому не можуть бути враховані та стягнуті з відповідача на користь позивачів.

Доводи скаржника підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди та зменшенню на 11981, 25 грн.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що стягненню із ОСОБА_3 на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає матеріальна шкода в розмірі 30 101, 38 грн. (42 082,63 грн. - 11 981,25 грн. = 30 101, 38 грн.).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, посилання скаржника, що суд не прийняв до уваги роз`яснення Постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, яка визначає граничну вартість стандартних пам?ятників і огорож в даній місцевості.

Зазначена постанова відсилає до інших нормативних правових актів, які протирічать на сьогоднішній день цінам на пам`ятники у регіоні.

Не знаходять свого відображення згідно матеріалів справи доводи скаржника стосовно того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення судово-медичної експертизи, у тому числі докази витрат на її підтвердження, оскільки спростовуються повідомленням формою № ПД 4, яке наявне в матеріалах справи, із якого вбачається плата за послуги Черкаського обласного бюро судово-медичних експертиз за проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 (а. с. 117).

Відповідно до вимог частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім?єю.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов?язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов?язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз`яснення у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року вказано, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов?язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Правила про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак, у кожному разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого (знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п.), а не проста необачність.

Таким чином, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) згідно ст. 89 ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачі, обґрунтовуючи заподіяну моральну шкоду, виходили виключно із висновків експерта, який був проведений 25.09.2017 року, тобто більш як 2 ,5 років тому під час розслідування кримінального провадження за ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно висновку експертизи за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 685/17-23 від 25.09.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, можливий розмір компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) становить 202,5 мінімальних заробітних плат.

Із висновку експертизи за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 686/17-23 від 25.09.2017 року вбачається, що можливий розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_2 страждання (моральну шкоду) становить 324 мінімальні заробітні плати.

Проте, апеляційний суд звертає увагу, що висновки експертизи були надані експертом для матеріалів кримінальної справи, і експерт вказує на можливий розмір компенсації моральної шкоди, виходячи саме із розміру мінімальних заробітних плат.

Однак, вказаний можливий розмір моральної шкоди, визначений експертом на підставі мінімальних заробітних плат, не є таким, що відповідає вимогам закону, оскільки в чинному законодавстві щодо визначення розміру моральної шкоди не передбачено, що розмір моральної шкоди визначається відповідно до мінімальних заробітних плат, так як ч. 3 ст. 23 ЦК України чітко визначено, що має бути враховано судом, які обставини справи та докази, надані сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

В свою чергу, зазначені вище висновки були виконані не на підставі звернень позивачів, а на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області Чередниченка Є.М. від 30.06.2017 року у кримінальному провадженні № 12017250770000376.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної цивільної справи в суді першої інстанції як позивачами, так і відповідачем не було заявлено клопотання про призначення судово-психологічної експертизи для визначення заподіяної моральної шкоди.

Апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо визначення розміру стягнення моральної шкоди, яку слід відшкодувати з відповідача на користь позивачів, не було враховано всі обставини справи, глибину страждань позивачів, стан здоров`я позивачів і відповідача, їх вік, інвалідність відповідача, матеріальний стан та відсутність доходів відповідача, який відбуває покарання реально та отримує пенсію в розмірі 2000 гривень, враховуючи вимоги розумності та справедливості, реальної можливості виконання рішення суду в частині стягнення моральної шкоди. Тому стягнута районним судом в рахунок відшкодування моральна шкода позивачам в розмірі 956407 грн. 50 коп. та 1530252 грн. є надто завищеною і не відповідає вимогам щодо виваженості, розумності та справедливості.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сам факт загибелі сина позивачів під час дорожньо - транспортної пригоди, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань батьків, приймаючи до уваги, що людина, її життя і здоров?я, честь, гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю згідно ч. 1 ст. 3 Конституції України. Тому загибель сина для батьків жодними грошовими коштами не буде належним відшкодуванням, оскільки втрата сина є неоціненною.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що моральна шкода підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів, але розмір моральної шкоди підлягає зміні та зменшенню відповідно стягнутого розміру моральної шкоди районним судом, що відповідатиме засадам розумності та справедливості, має нести компенсаційний характер у грошовому виразі та не має бути непосильним для відповідача, враховуючи його вік, стан здоров`я, матеріальний стан, обставини справи, вчинення необережного злочину.

Тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що згідно вимог розумності та справедливості, вимог закону розмір моральної шкоди визначається судом у розмірі 200 000 грн. на користь позивача ОСОБА_1 , та моральної шкоди у розмірі 300 000 грн. на користь ОСОБА_2 , зменшивши розмір стягнення моральної шкоди, який стягнуто судом першої інстанції. Отже, вимоги позивачів в цій частині вимог щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Матюшенкова Д.В. в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки відсутні підстави для задоволення вимог скаржника щодо скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову стосовно відповідача ОСОБА_3 , і стягненні матеріальної та моральної шкоди лише із страхової компанії, як просить скаржник.

Що стосується стягнення з ПАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 страхового відшкодування (витрати на поховання та спорудження над гробового пам`ятника) на суму 38 400 грн., то колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду в даній частині є правомірним, обґрунтованим та таким, що не суперечить обставинам справи та вимогам закону.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, особа, яка завдала шкоди, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди може бути зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) відповідно до ст. 1194 ЦК України.

Отже, право потерпілого чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, може бути здійснено шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності підстав, передбачених ст. 1194 ЦК України.

Згідно ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, розрахунок страхового відшкодування витрат на поховання та на спорудження над гробового пам`ятника проводиться в межах 12 мінімальних заробітних плат.

Із матеріалів справи вбачається, що страховий випадок стався 27.05.2017 року, коли було вчинено дорожньо - транспортну пригоду.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3 200 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, страховий ліміт відшкодування становить 38 400 грн., яку просили позивачі відшкодувати із страхової компанії, як завдану матеріальну шкоду, і вказана сума була повністю задоволена і стягнута районним судом на користь позивачів.

Доводи скаржника стосовно того, що оскільки цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» (м. Київ. бул. Т. Шевченка, 37/122), поліс № АЕ8329291, то позивачам необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 у повному обсязі не відповідають обставинам справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права.

Інші доводи, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального та процесуального права, висновків суду не спростовують, та не дають підстав для задоволення вимог апеляційної скарги скаржника щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивачів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та зменшенні розміру стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь позивачів з вищевикладених обґрунтувань мотивувальної частини апеляційним судом.

В решті рішення районного суду підлягає залишенню без змін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що у відповідності до ч. 1 п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а у відповідності до ч. 1 п. 17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до позбавлення волі на певний строк, то колегія суддів приходить до висновку судові витрати за сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - Матюшенкова Дмитра Вікторовича - задовольнити частково.

Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - змінити в частині стягнення розміру матеріальної шкоди та моральної шкоди, прийняти в цій частині нову постанову.

Позовні вимогиОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 30 101 (тридцять тисяч сто одна) грн. 38 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн.

Стягнути із ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , прож. по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 300 000 (триста тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 05.04. 2021 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко