Справа № 278/2458/19

Провадження №2/278/226/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Зубчук І.В.,

секретаря судових засідань Подорожньої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із даною позовною заявою, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати на лікування в сумі 54332,10 гривень, розмір втраченого заробітку (доходу) за період з 27 січня 2018 року (дати ДТП) по 02 серпня 2018 року в сумі 111690 гривень, заподіяну моральну шкоду в сумі 300000 гривень та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що близько 13 год. 45 хв. ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем «Тойота Рав 4», державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись у напрямку до м.Житомира, на 8 км. + 250 м. автодороги «Житомир-Сквира», поблизу с.Станишівка, Житомирського району, порушуючи вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, під час руху не дотримався безпечного інтервалу з автомобілем марки «ГАЗ-53», державний номерний знак НОМЕР_2 , який зупинився на проїзній частині і частково займав правий край правої смуги руху, та зіткнувся із цим автомобілем, який внаслідок удару зрушив з місця і наїхав на потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які стояли попереду автомобіля «ГАЗ-53».

Внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України та останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КУпАП та піддано покаранню у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Позивач стверджує, що внаслідок ДТП, діями відповідача йому було завдано матеріальну шкоду, адже він отримав тілесні ушкодження в наслідок чого не мав можливості нормального життя, можливості працювати, втратив спокійний спосіб життя, яку останній добровільно не відшкодував, що заподіяло позивачу додаткові емоційні переживання, пов`язані із зверненням до юристів за консультацією та даним позовом до суду. Отже, в результаті ДТП позивачу завдано моральної шкоди в розмірі 300 000 гривень.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь розмір втраченого заробітку (доходу) за період з 27 січня 2018 року (дати ДТП) по 02 серпня 2018 року в сумі 111690 гривень, заподіяну моральну шкоду в сумі 285000 гривень та 5000 гривень витрат на правову допомогу та просив стягнути з ПАТ «СК «Арсенал Страхування» заподіяну моральну шкоду в сумі 15000 гривень та витрат на лікування в сумі 54332,10 гривень (а.с.88-91).

Представник відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» надіслав відзив на позов в якому зазначає, що 22 березня 2017 року між Страховиком було укладено договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5655712 щодо транспортного засобу «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1 , строк дії полісу з 23 березня 2017 року по 22 березня 2018 року. Із заявою про виплату страхового відшкодування позивач не звертався, документів на виплати не надавав.

Правовідносини, що виникають під час дії Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5655712 регулюються спеціальним Законом країни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон). Згідно зі ст.24.1 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх мовах та придбання лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути затверджені документально відповідним медичним закладом охорони здоров`я.

Згідно ст.26-1 Закону, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

У відзиві відповідач зазначає, що позов не містить документального підтвердження витрат на лікування у розмірі 54332,10 гривень, окрім того копії квитанцій містять купівлю серветок, пакетів та іншого, які не є лікарськими засобами та не використовуються для лікування.

Таким чином представник відповідача вважає неналежними та допустимими доказами копії чеків та інших документів на підтвердження здійснених витрат на лікування позивача, обґрунтування суми, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Страховика (а.с.144-147).

Позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові та з урахуванням доказів наявних у справі. Окрім того вважають, що ДТП сталась з вини відповідача ОСОБА_2 , оскільки його протиправні дії підтверджуються матеріалами кримінального провадження. У зв`язку з втратою працездатності після отриманих травм позивач був позбавлений можливості працювати, а тому просить стягнути з відповідача втрачений заробіток (дохід) за період з 27 січня 2018 року (дати ДТП) по 02 серпня 2018 року в сумі 111690 гривень, заподіяну моральну шкоду в сумі 285000 гривень та 5000 гривень витрат на правову допомогу. З відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» просив стягнути заподіяну моральну шкоду в сумі 15000 гривень та витрат на лікування в сумі 54332,10 гривень. В подальшому подали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сачок А.В. в судовому засіданні позов не визнав та вважає його безпідставним, так як позивач добровільно мав право звернутися до страхової компанії про відшкодування спричиненої шкоди з наданням підтверджуючих документів, про те у визначений термін не звернувся. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» в судове засідання не з`явився, не повідомивши причину неявки. Про час і день розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін розгляд справи проводиться відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши доводи учасників справи та оцінивши письмові докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частинами 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Двадцять сьомого січня 2018 року близько 13 год. 45 хв. ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем «Тойота Рав 4», державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись у напрямку до м.Житомира, на 8-ому км. + 250 м. автодороги «Житомир-Сквира», поблизу с.Станишівка, Житомирського району, порушуючи вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, під час руху не дотримався безпечного інтервалу з автомобілем марки «ГАЗ-53», державний номерний знак НОМЕР_2 , який зупинився на проїзній частині і частково займав правий край правої смуги руху, та зіткнувся із цим автомобілем, який внаслідок удару зрушив з місця і наїхав на потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які стояли попереду автомобіля «ГАЗ-53».

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 09 липня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 111690 (сто одинадцять тисяч шістсот дев`яносто) грн. втраченого заробітку, 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу та 70000 (сімдесят тисяч) грн. моральної шкоди; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 54332 (п`ятдесят чотири тисячі триста тридцять дві) грн. 10 коп. витрат на лікування; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 2716 (дві тисячі сімсот шістнадцять) грн. 60 коп. моральної шкоди. У решті позову відмовлено (а.с.9-14).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 09 липня 2019 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів потерпілого ОСОБА_3 і потерпілого ОСОБА_1 скасовано (а.с.15-23).

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У роз`ясненнях, які містяться в абзаці четвертому пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.

Порушення відповідачем ОСОБА_2 правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яку позивач має право на відшкодування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; моральна шкода може полягати, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Щодо глибини душевних страждань позивача ОСОБА_1 , то на думку суду, такі страждання були присутні, оскільки внаслідок отримання тілесних ушкоджень, порушено звичайний спосіб життя, тривога, тимчасова відірваність від активного соціального життя, а тому такі дії відповідача дійсно призвели до фізичних та моральних страждань, негативних емоцій і переживань позивача.

Тому, виходячи із вищезазначеного, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу повинна бути встановлена судом в розмірі 200000 гривень, із врахуванням коштів в якості моральної шкоди, яким був сплачений позивачем згідно розписок від 10 червня 2019 року в сумі 8000 гривень, від 26 березня 2019 року в сумі 12 000 гривень та від 30 жовтня 2020 року в сумі 5000 гривень, а тому сума моральної шкоди позивачу підлягає стягненню з відповідача в розмірі 175000 гривень.

Правовідносини, які склались між сторонами у справі, регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страховим випадком згідно з статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля марки «Toyota», р/н НОМЕР_3 була застрахована приватним акціонерним товариством Страхова Компанія «Арсенал Страхування», що підтверджується полісом №АК/5655712 зі строком дії з 23.03.2017 року по 22.03.2018 року (а.с.165).

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, визначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну наслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, в тому числі, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у Язичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Придбання лікарських засобів та препаратів позивач підтвердив товарними чеками і квитанціями, а саме: виписка з архіву про проведення операції №69 від 16 квітня 2018 року на суму 28785,00 гривень, аптечний пункт №7 «Первоцвіт-Фарм» №344006106081 від 06 лютого 2018 року на суму 1484,09 гривень, №344006106081 від 06 лютого 2018 року на суму 176,10 гривень, №344006106081 від 06 лютого 2018 року на суму 453,50гривень, ТОВ «АВК ФАРМ» №371244706031 від 19 червня 2018 року на суму 743,00 гривень, №3712447006031 від 02 березня 2018 року на суму 50,05 гривень, аптека №2 ТОА фірма «Фармавіта» №71559 від 12 березня 2018 року на суму 186,89 гривень, №67490 від 19 лютого 2018 року на суму 93,33 гривень, №69062 від 27 лютого 2018 року на суму 210,40 гривень, №60460 від 20 липня 2018 року на суму 59,40 гривень, ППФ «Санітас» №424067 від 22 лютого 2018 року на суму 191,14 гривень, №142128 від 05 березня 2018 року на суму 92,40 гривень, №141411 від 01 лютого 2018 року на суму 88,17 гривень, №143289 від 12 лютого 2018 року на суму 52,01 гривень, №162580 від 04 лютого 2018 року на суму 20,18 гривень, №163690 від 07 лютого 2018 року на суму 20,72 гривень, №162008 від 01 лютого 2018 року на суму 9,52 гривень, №160744 від 27 січня 2018 року на суму 25,32 гривень, №160707 від 27 січня 2018 рок на суму 25,41 гривень, №163615 від 27 лютого 2018 року на суму 9,52 гривень, №142046 від 02 березня 2018 року на суму 50,43 гривень, №190067 від 01 червня 2018 року на суму 9,04 гривень, №141879 від 03 лютого 2018 року на суму 11,73 гривень, №190329 від 02 червня 2018 року на суму 231,46 гривень, №160784 від 27 січня 2018 року на суму 185,20 гривень, №5359 від 29 січня 2018 року на суму 50,75 гривень, №169394 від 14 лютого 2018 року на суму 186,05 гривень, №162708 від 04 лютого 2018 року на суму 30,44 гривень, магазин медтехніки ПП «Медісан» №19482 від 31 травня 2018 року на суму 140,00 гривень, №19575 від 01 червня 2018 року на суму 14,75 гривень. Всього на загальну суму 33 685 гривень 90 копійок, а тому дана сума витрат підлягає відшкодування згідно ст.24.1 Закону.

Окрім тому позивачу згідно ст.26-1, Закону, за яким страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, підлягає відшкодування моральної шкоди в розмірі 1684 гривні 30 копійок (33685,90 х 5% / 100%).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч.1 ст.1195 ЦК України).

При визначенні розміру заробітку (доходу), який втратив потерпілий внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, важливу роль відіграє той факт, чи перебуває особа на момент заподіяння їй шкоди у трудових відносинах. Якщо так, то розмір втраченого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, якщо її немає загальної працездатності (ч.1 ст.1197 ЦК України).

До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо (ч.3 ст.1197 ЦК України).

Частина 4 ст.1197 ЦК України передбачає, що якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.

Таким чином, шкода у вигляді втраченого заробітку (доходу) визначається з урахуванням двох факторів, а саме: а) середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я (визначення середньомісячного заробітку здійснюється за правилами ст.1197 ЦК); б) ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Працездатність - це здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи ("фізіологічною ціною" роботи) (ГОСТ 12.4.061-88) (Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України від 01.09.92 р. №41).

Поняття "професійна працездатність" випливає із поняття "професія" - рід трудової діяльності людини, яка володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, які дають можливість здійснювати роботу в певній сфері виробництва (Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 р. №561).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.18 постанови від 27 березня 1992 року №9 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу її виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями - МСЕК. Ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв`язку з виконанням працівником трудових обов`язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медична експертиза - в решті випадків.

Таким чином, у даному випадку належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати позивачем професійної працездатності (у процентах) для застосування ч.3 ст.1199 ЦК України є відповідний висновок судово-медичної експертизи з визначення процента втрати працездатності.

При зверненні до суду з даним позовом на підтвердження своїх позовних вимог позивачем не було надано Висновку медико-соціальної експертної комісієї або іншого належного доказу щодо встановлення втрати професійної працездатності (у процентах), а отже дана позовна вимога позивача не підлягає до задоволенню.

Клопотань щодо призначення експертизи для визначення втрати працездатності позивачем після отриманих травм в ДТП тощо, позивачем до суду не ініціювалося.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.58 ЦПК України).

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з проведенням експертиз.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач на підтвердження стягнення судових витрат надав: ордер серії АМ №1005407 від 29 березня 2018 року (а.с.125), Договір про надання правової допомоги №29 від 29 березня 2018 року (а.с.127), розрахунок судових витрат та виконаних робіт від 02 серпня 2018 року (а.с.112).

На думку суду розмір витрат в сумі 5000 гривень на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для відповідача та не спростований учасниками провадження.

Питання щодо судових витрат суд вирішує з урахуванням положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.16, 22, 23, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст.4, 12, 82, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 ) моральної шкоди в розмірі 175 000 (сто сімдесят п`ять тисяч) гривень, 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 ) кошти для придбання ліків на лікування позивача в розмірі 33 685 (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят п`ять) гривень 90 (дев`яносто) копійок, моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду в розмірі 1 684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) гривні 30 (тридцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) та приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322) на користь держави судовий збір в розмірі 9605 гривень, по 4802 гривні 50 копійок з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклик) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 02 квітня 2021 року.

Суддя: І. В. Зубчук