СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/199/21

пр. № 2/759/2802/21

24 березня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря: Кушнірчук А.Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки виплат при звільненні по день фактичного розрахунку, недоплачених сум за лікарняними листами, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» (далі - ДП «ДАЕСО УКРАЇНИ»), третя особа: ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь: належні суми, невиплачені їй при звільненні у розмірі 12 565,36 грн та середній заробіток за весь час затримки виплат при звільненні з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, виходячи із розміру середньоденного заробітку на момент звільнення - 667,46 грн; незаконно утримані з її заробітної плати в грудні 2019 року та в січні 2020 року у розмірі 8 461,57 грн; нараховані у листопаді 2018 року та несплачені кошти у розмірі 9 995,31 грн; належні та недоплачені суми матеріального забезпечення по листам непрацездатності АДХ №253836, АДЧ №376607, АДЧ № 376608 у розмірі після сплати всіх обов`язкових платежів - 15 287,05 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 31.08.2020 року вона була звільнена з посади начальника відділу кадрів ДП «ДАЕСО УКРАЇНИ» у зв`язку із скороченням цієї посади.Однак при звільненні належні розрахунки з нею не провели. Вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою про виплату їй всіх належних сум в повному обсязі, проте на момент звернення до суду виплати не здійснені. У зв`язку з чим просила позов задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 06.01.2021 року головуючим у справі визначено суддю Твердохліб Ю.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та постановлено розглядати справу з викликом (повідомленням) учасників справи.

Представник відповідача ДП «ДАЕСО УКРАЇНИ» 09.03.2021 року надав на адресу суду відзив, у якому заперечував проти заявлених позовних вимог, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В судовому засіданні 11.03.2021 року ухвалою суду відмовлено у прийнятті відзиву на позовну заяву у зв`язку з пропуском строків на його подачу.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2021 року прийнято відмову позивача від позовних вимог про стягнення з відповідача на її користь незаконно утримані з її заробітної плати в грудні 2019 року та в січні 2020 року 8 461,57 грн; нараховані у листопаді 2018 року та несплачені кошти у розмірі 9 995,31 грн.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача належні суми, невиплачені їй при звільненні у розмірі 12 565,36 грн та середній заробіток за весь час затримки виплат при звільненні з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, виходячи із розміру середньоденного заробітку на момент звільнення - 667,46 грн, а також належні та недоплачені суми матеріального забезпечення по листам непрацездатності АДХ №253836, АДЧ №376607, АДЧ № 376608 у розмірі після сплати всіх обов`язкових платежів - 15 287,05 грн.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явились, про день і час слухання справи були належним чином повідомлені. 23.03.2021 року від представника відповідача ОСОБА_4 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши письмові докази у справі, наданий відзив, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з ДП «ДАЕСО УКРАЇНИ».

31.08.2020 року позивач була звільнена з займаної посади згідно п. 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, що підтверджується наказом № 166-К від 31.08.2020 року (а.с.25). Відповідно до зазначеного наказу відповідач мав сплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку у 2020 році в кількості 27 календарних днів та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

На день звільнення позивачу здійснений відповідачем виплати у розмірі 11 906,95 грн. відповідно до розрахункового листа за серпень 2020 року (а.с. 31) та виписки по зарплатній картці позивача (а.с.30).

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 61 КЗпП України, на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

Питання щодо порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою (працівником) та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті працівнику при звільненні, врегульовані нормами ст. 116 і 117 Кодексу законів про працю України.

Так, статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача, гарантоване ст. 43 Конституції України та не виплачені всі належні до виплати суми в день звільнення, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 565, 36 грн (30 782,78 - 5 540,90 (18% ПДФО) - 461,74 (1,5 % ВЗ) - 307,83 (1% проф. внески) = 24 472,31 - 11 906,95 (виплачено)).

Частиною другою ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 440 встановлено, що Порядок визначає умови оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, застрахованій особі (далі - дні тимчасової непрацездатності) за рахунок коштів роботодавця.

Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.

З відповіді на запит позивача Управління виконавчої дирекції фонду у м. Києві Фонду соціального страхування України вбачається, що листки непрацездатності АДХ №253836, АДЧ №376607, АДЧ № 376608, видані на ім`я ОСОБА_1 обґрунтовано, рекомендовано провести позивачу за вказаними листками перерахунок матеріального забезпечення: АДХ №253836 - недоплата за рахунок коштів роботодавця - 1 108,30 грн, АДЧ №376607 - недоплата за рахунок коштів роботодавця - 1 849,05 грн, за рахунок Фонду - 7 766,01 грн, АДЧ № 376608- недоплата за рахунок Фонду - 8 505,63 грн (а.с. 50-51).

Таким чином, листки непрацездатності позивача оформлені належним чином, а тому відповідачу належить здійснити доплату по листам непрацездатності АДХ №253836, АДЧ №376607, АДЧ № 376608 у розмірі після сплати всіх обов`язкових платежів - 15 287,05 грн (19 228,99 - 3 461,22 (18%ПДФО) - 288,43 (1,5 % ВЗ) - 192,29 (1% проф. внески).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.95, № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п. 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі "Ващенко проти України" (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Положеннями ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд, беручи до уваги встановлені в судовому засіданні обставини, перевіривши наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, враховує наступне.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, її середньоденний заробіток складає 667,46 грн. При цьому позивач взяв для визначення середнього заробітку листопад та грудень 2019 року, посилається на те, що це останні два місці, що передували звільненню, оскільки її було звільнено під час простою (а.с.53).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено 31.08.2020 року, а тому 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата - червень, липень 2020 року. Заробітна плата позивача у вказані місяці становила 8 996,00 грн (а.с. 52).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 58 487,00 грн (8 996,00 *2/ 44 р.д. = 409 (середньоденний заробіток) *143 (дні затримки виплати)) та підлягає стягненню з відповідача.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх часткове задоволення з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 908,00 грн, підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то позивач має право подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки в позовній заяві наводив попередній розрахунок витрат, пов`язаних із правничою допомогою, а також до закінчення розгляду справи, звернувся з заявою в якій зазначив, що відповідні докази будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 116, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 275, 279, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки виплат при звільненні по день фактичного розрахунку, недоплачених сум за лікарняними листами задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні заробітну плату у розмірі 12 565 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 36 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2020 року по 24.03.2021 року у розмірі 58 487 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму матеріального забезпечення по листам непрацездатності у розмірі 15 287 (п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 05 копійок.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Москва, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України», ЄДРПОУ 05509493, адреса: 03127, м. Київ, вул. Саксаганського, 38.

Повний текст рішення виготовлено 29.03.2021.

Суддя Твердохліб Ю.О.