КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №359/7045/20 головуючий у суді І інстанції Муранова-Лесів І.В.

провадження №22-ц/824/4755/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Спеней О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки виплат,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки виплат, у якому просить суд стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на свою користь матеріальну допомогу при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 469600 гривень та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 18 березня 2020 року по день винесення рішення суду по даній справі, а також стягнути судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. З 01.04.1993р. по 18.03.2020р. він працював у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України. На підставі наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

№ 111-о від 17.03.2020р. позивач звільнений з роботи 18.03.2020р., у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України. Вказує, що 17.03.2020 р. подав також заяву про виплату матеріальної допомоги відповідно до п. 6.25.2 Колективного договору та провести розрахунок. Проте, 28.04.2020р. листом відповідач повідомив, що у зв`язку зі складним фінансовим становищем у підприємства та відсутністю наявних коштів немає можливості виплатити таку матеріальну допомогу. Позивач зазначає, що ні на день звільнення, ні за його зверненнями до відповідача, так і не отримав повного розрахунку за належними виплатами від роботодавця на підставі п.6.25.2 колективного договору, а саме не було виплачено матеріальну допомогу у розмірі 20 посадових окладів - 469600 грн.. Одночасно позивач вважає, що відповідач, відповідно до положення ст.ст. 116,117 КЗпП, має сплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 18.03.2020 р. і по день винесення рішення суду.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2020 рокузадоволено частково позов. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати матеріальної допомоги у зв`язку із звільненням за власним бажанням в розмірі 20 посадових окладів в сумі 469600 гривень. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 176425 гривень 80 копійок. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2065 гривень 49 копійок, а також витрати на правову допомогу в сумі 10000 гривень, а всього на загальну суму 12065 гривень 49 копійок. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь держави судовий збір в сумі 4394 гривні 77 копійок.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не досліджено належним чином всі докази по даній справі, рішення суперечить вимогам закону, оскільки ґрунтується на припущеннях, зокрема щодо наявності власних коштів на рахунку відповідача, не взявши при цьому до уваги твердження відповідача про те, що протягом звітного періоду підприємство не отримувало прибутку, а навпаки несло величезні збитки. Також, зазначає, що нарахування і виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію не входить до складу заробітної плати та не передбачена нормами КЗпП України, що підтверджується висновком Верховного суду у постанові

від 21.01.2020 року у справі №520/7043/17. Крім того, звертає увагу на постанову ВП ВС від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16, у якій зазначено про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця та нараховується у розмірі середнього заробітку, який не входить до складу заробітної плати. Вказує, що на підтвердження форс-мажорних обставин відповідачем отримано висновок Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин

від 29 липня 2020 року.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позовні вимоги про стягнення матеріальної допомоги та судових витрат, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що прибутки відповідача хоч і знизилися, проте були наявними, і суду не надано жодних доказів неможливості провести повний розрахунок з позивачем при наявності таких показників доходу підприємства. Враховуючи те, що відповідач так і не виплатив позивачу передбаченої п. 6.25.2 Колективного договору матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію ні під час звільнення, ні по день ухвалення судового рішення у справі, позов підлягає задоволенню та відповідача на користь позивача належить стягнути матеріальну допомогу у розмірі 469600,00 грн.. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначив, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 2065,49 грн., а отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2065 гривень 49 копійок, а також витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 гривень, а всього на загальну суму 12065 гривень 49 копійок.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач протягом п`яти місяців, з моменту звільнення позивача до його звернення з позовом до суду, та, отримавши позовну заяву 22.10.2020 року, в добровільному порядку не вжив жодних заходів для відновлення

його порушених прав, а тому з відповідача на користь позивача середній заробіток

за час затримки розрахунку, обмеживши його сумою 176425 гривень 80 копійок,

що є співмірним та дорівнює п`ятимісячному середньому заробітку позивача (35285грн.

16 коп. х 5 міс.=176425грн.80 коп.). Також судом зазначено, що такий розмір середнього заробітку справедливий, пропорційний і такий, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 10 та ч. 3 ст. 13 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, а також сторін, які їх уклали.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України вихідна допомога виплачується працівникові при припиненні трудового договору з певних підстав. Однак підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників (частина перша статті 9-1 КЗпП України). Іншими словами, оскільки законодавство встановлює мінімальні гарантії щодо виплати вихідної допомоги, то більший, ніж визначений у КЗпП України, її розмір може бути встановлений, зокрема, у трудовому договорі.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.1993 р. по 18.03.2020 р. перебував у трудових відносинах з відповідачем - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух), що підтверджується копією трудової книжки (а.с.10-12).

17.03.2020р. позивачем було подано заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, а також подано заяву з проханням виплатити матеріальну допомогу, згідно з Колективним договором (а.с.6,7).

В заяві про виплату матеріальної допомоги від 17 березня 2020 року розрахована Головним бухгалтером Т.Кобець сума 20 посадових окладів згідно п.6.25.2 Колективного договору становить 469600,00грн. Посадовий оклад - 23480 гривень (а.с.7).

17 березня 2020 року ДП обслуговування повітряного руху України видано наказ № 111/о, яким наказано: ОСОБА_1 , інженера-електроніка 1 категорії групи ТОР ГЕЖ об`єктів служби АОПР, звільнити з роботи 18 березня 2020 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно зі ст. 38 КЗпП України. Нарахувати компенсацію

за невикористану відпустку за період з 28.02.2019р. по 28.02.2020р. в кількості

31 календарного дня, з 29.02.2020 по 18.03.2020 в кількості 2 календарних днів, разом в кількості 33 календарних днів. Підстава: заява ОСОБА_1 (а.с. 8).

Згідно службової записки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № РМК 2-03/571/20 від 01.09.2020 вбачається, що розмір посадового окладу позивача на дату його звільнення, 18.03.2020р., становив 23480 грн.( а.с.9-на звороті).

Судом враховано, що стаж роботи позивача в ДП обслуговування повітряного руху України, а також перебування на пенсійному обліку, відповідачем не оспорюється.

Як визнано сторонами, станом на день звернення з позовом до суду, 09.09.2020р., а також на дату розгляду справи, зазначена в заяві від 17.03.2020 (а.с.7) матеріальна допомога згідно з п.6.25.2 Колективного договору в розрахованому розмірі 469600,00 гривень позивачу не виплачена.

Як вбачається з протоколу робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру №2 від 18 березня 2020 року (а.с.62-64), Державним підприємством обслуговування повітряного руху України було прийнято рішення здійснювати лише обов`язкові виплати, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата для працівників та обов`язкові податки та збори) до 31 травня 2020 року включно з можливістю продовження вказаних заходів з метою досягнення стабілізації фінансового стану підприємства.

Згідно п. 6.25.2 Колективного договору, укладеного між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками ( зі змінами та доповненнями внесеними протягом 2015-2020 років, в редакції яка вступила в дію з 01.02.2020р. та діяла на момент звільнення позивача), у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі:

- при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом;

- за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік.

В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів (а.с.14-24).

20 травня 2020 року у дію вступив колективний договір укладений між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками в новій редакції (а.с. 53-61).

Згідно п.6.25.2 вищевказаного колективного договору, для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15.06.2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільненні не отримали матеріальну допомогу, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на Підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік.

У цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.

Виплата матеріальної допомоги буде здійснюватися на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною. Відповідно до договору виплата матеріальної допомоги буде надаватися за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок матеріальної допомоги по узгодженому графіку(орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору).

При цьому, виплачуються оклади, які є актуальними для посади працівника на момент звільнення. Договір на виплату матеріальної допомоги може бути підписаний до 01.07.2020 року за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання (а.с.53-61).

Встановлено, що зміни до колективного договору вступили в дію з 20 травня 2020 року, а позивач був звільнений з роботи 18 березня 2020 року (а.с. 8,53).

Відповідно до копії трудової книжки, позивач має більше 26 років безперервного стажу роботи в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України (Украерорух). У зв`язку з цим, у роботодавця виникло зобов`язання з виплати на користь позивача матеріальної допомоги в день звільнення, згідно з п.6.25.2 колективного договору.

Згідно з п. 6.25.2 Колективного договору (зі змінами та доповненнями протягом 2015-2020 років, в редакції яка вступила в дію з 01.02.2020 та діяла на момент звільнення) позивач ОСОБА_1 має право на отримання матеріальної допомоги у розмірі 20 посадових окладів, що становить 469600,00 грн., виходячи з розміру посадового окладу останнього в розмірі 23480 грн., що відповідає розрахунку, здійсненому відповідачем у заяві позивача від 17.03.2020 про виплату вказаної матеріальної допомоги (а.с.7).

Відповідно до листа Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №1-17.4/8913/20 від 15.09.2020 року «Про надання інформації адвокату Перегуді А.П.» (а.с.87), станом на 18 березня 2020 року залишок коштів на рахунках Украероруху, у тому числі на валютних, складав 18590 097,74 грн.; 11079,09 доларів США, 11645476,58 Євро, (у тому числі на резервному рахунку обслуговування боргу - 2 918 208,31 Євро, 1630,83 фунтів стерлінгів. Станом на 30.04.2020 року, залишок коштів на рахунках Украероруху, у тому числі валютних, складав 25078993,61 грн., 14701,49 доларів США, 6 716731,71 Євро ( у тому числі на резервному рахунку обслуговування боргу - 2508 902,26 Євро)1630,83 фунтів стерлінгів. Станом на 06.05.2020, залишок коштів на рахунках Украероруху, у тому числі валютних, складав: 2783721,49 грн., 14706,46 доларів США, 5 610 993,81 Євро(у тому числі на резервному рахунку обслуговування боргу - 2508 902,26 Євро) 1630,83 фунтів стерлінгів. Станом на 11.09.2020 залишок коштів на рахунках Украероруху, у тому числі валютних, складав: 43497913,89 грн., 4150,49 доларів США, 3 419 903,78 Євро(у тому числі на резервному рахунку обслуговування боргу - 1004142,42 Євро).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги в розмірі 469600,00 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 п.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Частиною 3 ст. 137 ЦПК України визначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Встановлено що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду наступні докази: договір про надання правової (правничої) допомоги від 28 серпня 2020 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом

Перегудою А.П.; акт наданих послуг правничої допомоги відповідно до договору

від 28.08.2020 року, у якому зазначено перелік і вартість наданих послуг правничої допомоги; квитанція до прибуткового касового ордеру №б/н від 09.09.2020 р. на оплату правової допомоги в розмірі 10000 гривень; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер (а.с. 25-29).

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивачем надано у строки, які визначені ч. 1 ст. 134 ЦПК України належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що Постановою КМУ від 11 березня 2020року № 211 оголошено карантин та інші заходи збереження здоров`я людей в умовах епідеміологічної ситуації.

Зі змісту протоколу №2 від 18 березня 2020 року вбачається, що робочою групою з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру

ДП «Украерорух» було прийнято рішення, що з огляду на невизначеність тривалості карантинних заходів в Україні та світі, періоду відновлення» польотів в повітряному просторі України та фінансової дисципліни авіакомпаній щодо оплати поточних рахунків за АНО, яка несе ризики щодо подальшої фінансової стабільності підприємства, відповідно до пункту 14.1 Колективного договору задекларувати вимушену необхідність здійснювати лише обов`язкові виплати, які не перевищенням законодавчо-правових (заробітна плата працівників та обов`язкові податки та збори), до 31.05.2020 включно.

Пунктом 14.1 колективного договору визначено, що усі виплати, пов`язані

з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів підприємства (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком №26

до цього договору.

28 квітня 2020 року, тобто через місяць після звільнення позивача з роботи, т.в.о. директора РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» надіслав ОСОБА_1 лист

№19.1-02/240/20 (а.с.13), в якому позивачу було повідомлено, що у зв`язку зі складним фінансовим становищем у підприємства та відсутністю наявних коштів немає можливості виплатити матеріальну допомогу.

До п.6.25.2 колективного договору були внесені зміни, відповідно до яких в подальшому виплата матеріальної допомоги буде здійснюватись на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою організацією. Відповідно до такого договору виплата матеріальної допомоги буде надаватись за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору). При цьому договір на виплату матеріальної допомоги може бути підписаний до 1 липня 2020 року за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання. Однак робоча група з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру ДП «Украерорух» не уповноважена приймати рішення, що фактично змінюють зміст колективного договору та прямо суперечать передбаченим в ньому гарантіям.

Згідно висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року, підтверджують :

Настання істотної зміни обставин, які унеможливлюють виконання умов колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками, зареєстрованого управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради 11 лютого 2015 року у період настання карантинних обмежень (з 16.03.2020 року) та протягом 6 місяців після їх завершення.

У зв`язку із внесеними змінами та доповненнями до КД від 19.05.2020 року зареєстровані 28.05.2020 року щодо яких сторонами було досягнуто згоди, та у зв`язку з настанням істотної зміни обставин з 16.03.2020 року, адміністрація Украероруху зі свого боку має виконувати свої зобов`язання щодо умов та порядку виплат, що перевищують законодавчо визначені гарантії, працівникам підприємства, у відповідності до зазначених змін та доповнень до КД, з моменту настання істотної зміни обставин (а.с. 146-163).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З урахуванням висновку Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року в якому визначено, що зміни, які були внесені до КД щодо виплат при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, діють на правовідносини які виникли з 16 березня 2020 року, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про, те що відповідач протягом п`яти місяців, з моменту звільнення позивача до його звернення з позовом до суду, та, отримавши позовну заяву 22.10.2020 року, в добровільному порядку не вжив жодних заходів для відновлення його порушених прав.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач з 16.03.2020 року застосовує положення колективного договору зі змінами та доповненнями від 19.05.2020 року, як визначено у висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року. Відповідач не зміг розрахуватись з позивачем у строки визначені ст. 116 КЗпП, в наслідок настання істотних змін обставин, що дає підстави встановити факт відсутності вини в діях відповідача та не застосовувати до нього визначені у ст. 117КЗпП стягнення у зв`язку порушення зобов`язання.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що нарахування і виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у зв`язку

із виходом на пенсію не входить до складу заробітної плати та не передбачена нормами КЗпП України, що підтверджується висновком Верховного суду у постанові

від 21.01.2020 року у справі №520/7043/17.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки в діях відповідача відсутня вина та відповідач у відповідності до положення колективного договору зі змінами та доповненнями від 19.05.2020 року проводить зазначені виплати у строки та порядку визначеному колективним договором. А тому, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача було порушено відповідачем.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення в частині стягнення з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 4394,77грн. та ухвалення нового рішення про стягнення 2630,51 грн. виходячи з наступного розрахунку (469600грн. від суми задоволених вимог - 2065,49 грн. сплачених позивачем судовий збір =2630,51 грн.).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заслуговують на увагу, висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2020 рокускасувати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 176425 гривень 80 копійок та стягнення судового збору на користь держави і ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 176425 гривень 80 копійок відмовити. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (юридична адреса: 08300, Аеропорт, м. Бориспіль; ідентифікаційний код: 19477064;) на користь держави судовий збір у розмірі 2630 гривень 51 копійка. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «05» квітня 2021 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко