Номер провадження: 22-ц/813/5050/21

Номер справи місцевого суду: 521/1700/18

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2021 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючої судді Ващенко Л.Г.

суддів Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.,

за участі секретаря Чепрас А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 і апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Промінь» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2018 року (одноособово суддя Поліщук І.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Промінь», ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

31.01.2018 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до Фермерського господарства «Промінь» (далі-ФГ «промінь») і ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП), а саме, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 120 406 гривень, вартості експертного дослідження у розмірі 2 500 гривеньта послуг евакуатора у розмірі 400 гривень.

Позов обґрунтовано наступним.

20.09.2017 року близько о 10 годині 40 хвилин ОСОБА_1 , працівник ФГ «Промінь», керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter», власником якого є ФГ «Промінь», рухаючись по вул. Ленінградське шосе в м. Одеса, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції і скоїв зіткнення із автомобілем позивача «Mersedes-Benz Vito». Постановою Малиновського районного суду м. Одеса від 29.11.2017 року водій ОСОБА_1 визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до висновку експерта № 517/17 від 31.10.2017 року, вартість спричиненої позивачу матеріальної шкоди в результаті ДТП становить 220 406, 52 гривень. Позивач також поніс витрати на послуги евакуатора у розмірі 400 гривень і на експертне дослідження визначення вартості матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля у розмірі 2 500 гривень. Страхова компанія ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі-СК) виплатила позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування в межах ліміту у розмірі 100000 гривень, яка не покриває завдану відповідачами матеріальну шкоду. Тому просив стягнути с ФГ «Промінь» різницю між сумою коштів за фактично завдану шкоду та сумою виплати СК в межах ліміту.

Крім того, зазначив, що внаслідок ДТП він зазнав переживань і страждань, що вплинуло на відносини в сім`ї та на роботі, фактично втративши можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом, він був змушений витрачати значний час для пересування громадським транспортом на роботу та по інших справах, що призвело до вимушених змін у звичному укладі життя, тому на відшкодування моральної шкоди просив стягнути 5 000 гривень.

Позивач і його представник у судовому засіданні 21.12.2018 року позов підтримали, представник ФГ «Промінь» заперечував проти задоволення позову, посилаючись на недоведеність позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 не приймав участі у судовому засіданні.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2018 року позов ОСОБА_2 задоволено. Суд стягнув з ФГ «Промінь» на користь позивача 123306,52 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, а також судові витрати у розмірі 6 913,34 гривень. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суд стягнув на відшкодування моральної шкоди 5000 і судові витрати у розмірі 288,05 гривень.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

Відповідачі ФГ «Промінь» та ОСОБА_1 не погодилось із рішенням суду від 21.12.2018 року ФГ «Промінь» і подали апеляційні скарги. ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення моральної шкоди скасувати та постановите нове рішення про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на незаконність рішення суду. Представник ФГ «Промінь» у скарзі просить рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди скасувати, постановити нове рішення в цій частині про відмову у позові, скасувати арешт на транспортний засіб, накладений у порядку забезпечення позову, стверджуючи у скарзі про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає:

У порушення норм ст. ст. 263,265 ЦПК України, суд не зазначив мотиви відхилення ним одних доводів та доказів й водночас надав перевагу іншим доводам та доказам. Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 8 своєї постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. №4 особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК. На необхідність досліджувати поведінку позивача у момент ДТП у справах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки звертає увагу і Верховний Суд, а саме дослідженню підлягають характерта черговістьпорушень,які вчинивкожен зводіїв,хто зних створивнебезпечну дорожнюобстановку, всі пошкодження, які були спричинені автомобілю позивача, обставини дорожньої обстановки, зокрема, чи міг водій уникнути ДТП, наявності чи відсутності вини, грубої необережності в діях позивача (постанова Верховного Суду від 05.04.2018 р. у справі №585/8/16- к).

Як випливає з його пояснень до протоколу про адміністративне порушення серії БР №006704 від 20.09.2017 р., а також заяви-повідомлення ФГ «Промінь» до страхової компанії від 21.09.2017 р., зіткненню транспортних засобів «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , який належить ФГ «Промінь» та «Mercedes Vito» № НОМЕР_2 передувало різке гальмування останнього, що не запобігло зіткненню транспортного засобу «Mercedes Vito» з транспортним засобом попереду - «Mercedes Benz» № НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . З опису місця події, а також характеру пошкоджень транспортного засобу позивача вбачається, що у завданій ОСОБА_2 шкоді наявна вина й самого позивача, який у порушення вимог п. 12.9, 13.1 Правил дорожнього руху, також не оцінив дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості, безпечної дистанції, різко загальмував, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів «Mercedes Vito» і «Mercedes Benz» № НОМЕР_3 . Пошкодження, яких зазнала передня частина транспортного засобу позивача є наслідком протиправної поведінки самого позивача, а відтак, правові підстави для стягнення компенсації моральної шкоди відсутні.

В рішенні, у порушенням ч. 4 ст. 265 ЦПК України, суд не зазначив якими саме доказами підтверджується заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди. У порушення положень ч. 1 ст. 81, ч. 4 ст. 265 ЦПК України, позивач не надав і в матеріалах справи відсутні докази наявності у ОСОБА_2 сім`ї, її кількісний склад, докази спільного проживання ОСОБА_2 із вказаними особами та в чому саме полягали зміни їхнього укладу життя. Суд вказав, що позивач зазнав моральної шкоди і через необхідність пересуватися довгий час на громадському транспорті, і, у порушення ч. 1 ст. 81, ч. 4 ст. 265 ЦПК України, позивач не надав і в матеріалах справи відсутні докази користування позивачем громадським транспортом. За вказаних обставин вбачається необґрунтований характер основних вимог, тому рішення суду в частині стягнення судових витрат у сумі 288,06 грн. також не є співмірним наданим послугам.

Враховуючи, що позивач подав позов, який не відповідав вимогам ст. 175 - 177 ЦПК України, який був залишений без руху на підставі ухвали суду від 02.02.2018 р., вбачається, що надані послуги не відповідають ознаці професійності правничих послуг, внаслідок чого в силу непрофесійного характеру наданих правничих послуг їх вартість, згідно з приписами ч. 1 ст. 137, ч. 9 ст. 141 ЦПК України, відшкодуванню не підлягає.

Апеляційна скарга представника ФГ «Промінь» зазначає:

Суд першої інстанції невірно застосував положення ст. 1172 ЦК України, згідно з якою роботодавець не несе відповідальність за дії свого працівника якщо шкоду завдано не у зв`язку з виконанням останнім своїх трудових обов`язків. Як роз`яснено у п. 5 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.92 р., при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК (ЦК 1963 р. - аналог ст. 1172 ЦК України 2003 р.), суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК (ЦК 1963 р. - аналог ст. 1166 ЦК України 2003 р.), відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації. Вказаної правової позиції Верховний Суд України дотримується і під час розгляду конкретних справ, зокрема, у постанові від 21.09.2016 р. у справі №6-933цс16, від 28.01.2015 р. у справі №6-229цс14, які є обов`язковими до застосування під час розгляду аналогічних справ.

ОСОБА_1 , станом на момент вчинення ДТП, внаслідок якої позивачу заподіяно шкоди, у період з 01.06.2015 р. по 01.10.2017 р., обіймав посаду механіка ФГ «Промінь». Згідно із посадовою інструкцією механіка ОСОБА_1 від 01.06.2015 р., до його трудових обов`язків не входить керування транспортним засобом ФГ «Промінь», а використання майна підприємства у цілях, що не відповідають трудовим обов`язкам, заборонено. Згідно акта внутрішнього розслідування ФГ «Промінь» від 29.09.2017 р., 20.09.2017 р. приблизно о 07 годині 10 хвилин ОСОБА_1 на автомобілі «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , виїхав з території автопарку ФГ «Промінь» в с. Холмське, Арцизького району Одеської області, як пояснив, з метою перевірки технічного стану після здійснення поточного ремонту транспортного засобу. Відрядження до м. Одеси ОСОБА_1 бухгалтерською службою підприємства не було оформлено, наказ про відрядження ОСОБА_1 до м. Одеси на 20.09.2017 р. голова ФГ «Промінь» не видавав. Аргумент суду про недоведеність необхідності оформлення наказу про відрядження заслуговує критичної оцінки. У порушення приписів п. 2 ч. 4 ст. 265 ЦПК України, суд першої інстанції не навів мотиви відхилення наданих ФГ «Промінь» доказів, як не навів правового обґрунтування про відсутність потреби оформлення відрядження працівнику.

Суд недослідив доказів,якими обґрунтовуєтьсянаявність вини ОСОБА_2 у скоєнійДТП.Відповідно доприписів ч.1ст.1188ЦК Українишкода,завдана внаслідоквзаємодії кількохджерел підвищеноїнебезпеки,відшкодовується назагальних підставах,а саме:шкода,завдана однійособі звини іншоїособи,відшкодовується винноюособою;за наявностівини лишеособи,якій завданошкоди,вона їйне відшкодовується;за наявностівини всіхосіб,діяльністю якихбуло завданошкоди,розмір відшкодуваннявизначається увідповідній частцізалежно відобставин,що маютьістотне значення. Нанеобхідності досліджуватиповедінку позивачау моментДТП усправах провідшкодування шкодизавданої внаслідоквзаємодії кількохджерел підвищеноїнебезпеки звертаєувагу іВерховний Суд,а самедослідженню підлягаютьхарактер тачерговість порушень,які вчинивкожен зводіїв,хто зних створивнебезпечну дорожнюобстановку,всі пошкодження,які булиспричинені автомобілюпозивача,обставини дорожньоїобстановки,зокрема,чи мігводій уникнутиДТП,наявності чивідсутності вини грубої необережності в діях позивача (постанова Верховного Суду від 05.04.2018р. у справі №585/8/16-к).

Як випливає з пояснень ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №006704 від 20.09.2017 р., а також заяви-повідомлення ФГ «Промінь» до страхової компанії від 21.09.2017 р., зіткненню транспортних засобів «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , та Mercedes Vito» № НОМЕР_2 передувало різке гальмування останнього, що не запобігло зіткненню транспортного засобу позивача «Mercedes Vito» з транспортним засобом, який знаходився попереду - «Mercedes Benz» № НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . З опису місця події, а також характеру пошкоджень транспортного засобу позивача вбачається, що у завданій ОСОБА_2 шкоді наявна вина й самого позивача, який у порушення вимог п. 12.9, 13.1 Правил дорожнього руху.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N37801/97, п.36, від 01.07.2003р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоячею інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001р.; рішення у справі «Серявін та інші проти України", №4909/04, п. 58, від 10.02.2010р.).

У порушення п. 2, 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України, суд не дослідив доводи та надані ФГ «Промінь» докази наявності вини позивача у завданій йому шкоді.

Постанова Малиновського районного суду міста Одеси у справі №521/17658/17 від 29.11.2017 р., на яку посилається суд першої інстанції, як преюдиціальну, є доказом лише того, що: 20.09.2017 р. приблизно о 07 год 10 хв на Ленінградському шосе у м. Одесі дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю т/з «Mersedes Vito» № НОМЕР_2 , т/з «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 та т/з «Mersedes Benz», № НОМЕР_3 . Учасником ДТП був, зокрема, ОСОБА_1 , у діях якого наявний склад порушення п. 12., 13.1 Правил дорожнього руху. Відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, не є доказом відсутності вини позивача у завданні шкоди, згідно ст. 1188 ЦК України, пошкодження, яких завдано транспортному засобу позивача підлягають відшкодуванню за рахунок винуватої сторони або його страховиком.

20.09.2017 р. сталася ДТП (страховий випадок) за участю позивача та ФГ «Промінь» і 21.09.2017 р. ФГ «Промінь», на виконання вимог ч. 1 ст. 33 Закону №1961-IV, повідомило СК про настання страхового випадку за участю транспортного засобу ФГ «Промінь». Позивач ОСОБА_2 , у порушення приписів ч. 2 ст. 34 Закону №1961-IV, не дочекавшись спливу встановленого законом строку (10 робочих днів), 21.09.2017 р. звернувся до експерта ОСОБА_4 із заявою про проведення експертного автотоварознавчого дослідження. Експертом здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу з порушенням приписів ч. 2 ст. 34 Закону №1961-IV. Суд не дослідив та не надав оцінку доводам ФГ «Промінь» щодо допустимості та достовірності експертного висновку автотоварознавчого дослідження від 31.10.2017р. №519/17.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту колісних транспортних засобів застосовується Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Мінюсту України, Фонду держмайна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003р. за N1074/8395 (далі-Методика) (пп. «е» п. 1.4 Методики). Технічний паспорт позивача на аналізований транспортний засіб не надає можливості встановити точну дату виробництва вказаного транспортного засобу, а містить лише інформацію про рік виготовлення транспортного засобу 2013 р. Вказаний реквізит має суттєве значення для точного визначення суми завданої шкоди, адже за змістом п. 7.38, 8.6.2 Методики вартість відновлювального ремонту та розмір втрати товарної вартості напряму залежить від строку експлуатації транспортного засобу. База даних інтернет-ресурсу, з посиланням на який експерт ОСОБА_4 визначив дату виробництва транспортного засобу позивача, вказаним вимогам не відповідає, належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відповідності вказаної бази даних вимогам приміткою 3 додатку 8 до Методики позивач не навів. Відповідно до ч. 12 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.

Стягнення з ФГ Промінь» гонорару за надану правничу допомогу у розмірі 5500 грн. не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Вартість правничих послуг не підлягають стягненню через необґрунтований характер позовних вимог. Суд першої інстанції, у порушення вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, не застосував обов`язкову до застосування позицію Верховного Суду, згідно з якою питання витрат на правничу допомогу є предметом доказування, а, отже, надані докази підлягають оцінці, зокрема, за правилами ч. 2, 8 ст. 83, 89 ЦПК України. Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_2 , у порушення вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України, не долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги (ч. 2 ст. 83 ЦПК України) і зробив це набагато пізніше, у той час як докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

Задоволений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним наданим послугам. Враховуючи, що позивач подав позов, який не відповідав вимогам ст. 175 - 177 ЦПК України і був залишений без руху на підставі ухвали суду від 02.02.2018 р. з наданням часу на усунення недоліків, вбачається, що надані послуги не відповідають ознаці професійності правничих послуг, внаслідок чого в силу недобросовісної поведінки представника позивача, у відшкодуванні вартості вказаних послуг слід відмовити.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Відзив позивача ОСОБА_2 наскаргу ОСОБА_1 зазначає:

29.11.2017 року Малиновським районним судом м. Одеса винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ОСОБА_1 не оскаржував постанову, що підтверджує, що він визнав свою провину у скоєнні ДТП та погодився із судовим рішенням. Матеріали адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП містять окрему заяву ОСОБА_1 , в якій він вказує, що повністю визнає свою провину та просить суд не позбавляти його посвідчення водія. Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не погоджуючись із стягненням моральної шкоди, ОСОБА_1 не надає при цьому будь-яких аргументів та підстав, вважаючи, що взагалі від його неправомірних дій ОСОБА_2 не було спричинено моральної шкоди.

Внаслідок винних та неправомірних дій ОСОБА_1 , ОСОБА_5 завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок ДТП та пошкодження транспортного засобу він зазнав немало переживань та страждань. Хвилювання та думки про ДТП, про те, як відновити транспортний засіб, тримали його у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на відносини в сім`ї та на роботі. Також, фактично втративши можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом він був змушений витрачати значний час для пересування громадським транспортом на роботу, витрачав багато часу на поїздки до станцій технічного обслуговування, оцінювачів, органів судової влади та патрульної поліції з метою визначення вартості відновлювальних робіт, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, та особи винної в її заподіянні, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім`ю та роботу.

Посилаючись на п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, ОСОБА_1 зазначає, що суд враховує, зокрема поведінку сторони під час розгляду справи. З боку позивача ОСОБА_2 та його представника була відсутня поведінка, що призвела до затягування розгляду справи, така поведінка вбачалася саме а з боку ОСОБА_1 , який жодного разу не був присутній на судових засіданнях, а також з боку представника ФГ «Промінь», який періодично заявляв різного роду клопотання, які судом задоволені не були, у тому числі представником ФГ «Промінь» безпідставно заявлявся відвід складу суду.

Згідно частин 1 та 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. До позовної заяви ОСОБА_2 були додані усі необхідні докази про розмір витрат на правничу допомогу, сума витрат на оплату правничої допомоги є цілком співмірною із витраченим часом, складністю справи, ціною позову.

Колегія суддів звертає увагу на наступне.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.02.2019 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду від 21.12.2018 року, а ухвалою суду від 27.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ФГ «Промінь» на рішення суду від 21.12.2018 року (а.с.95,06,107,108 т.2).

Про знаходження справи №521/1700/18 у провадженні суду апеляційної інстанції з лютого-березня 2019 року беззаперечно відомо відповідачам, апелянтам ОСОБА_1 та ФГ «Промінь», оскільки саме вони є особами, які подали апеляційні скарги на рішення суду від 21.12.2018 року у справі №521/1700/18 (а.с.110-112,114 т.2).

Справа знаходиться у провадженні апеляційного суду з лютого 2019 року.

Протягом лютого 2019 року березня 2021 року відповідач ОСОБА_1 , як особа яка подала апеляційну скаргу, не цікавиться розглядом його скарги в суді апеляційної інстанції. Судові повістки, які суд надсилав ОСОБА_1 за адресою, визначеною ним в апеляційній скарзі і за якою він зареєстрований, ОСОБА_1 не отримує з липня 2019 року (а.с.81, 161,169,170,212,213,249 т.1, а.с.2,3 т.3). Лише одни раз, 05.11.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про відкладення розгляду справи із посиланням на поширення корановірусу (а.с.220,221 т.2).

19.12.2019 року у судовому засіданні був присутній представник ФГ «Ромінь» адвокат Іорданов В.П., який належним чином сповіщався про розгляд справи на 02.04.2020 року (а.с.175-177 т.2). Починаючи з квітня 2020 року представник ФГ «Промінь» подав 3 заяви про відкладення розгляду справи із посиланням на поширення корановірусу: 02.04.2020 року; 02.07.2020 року; 28.10.2020 року (а.с.181-183,201-204,222-224 т.2). 18.02.201 року представник ФГ «Промінь» подав заяву про відкладення розгляду справи призначеної на 18.02.2021 року із посиланням на поширення корановірусу, крім того, зазначив, що сторони по справ вступили у переговорний процес з метою укладення мирової угоди (а.с.233-237 т.2).

Згідно довідки про доставку еклектронного листа від 23.02.2021 року, на електронну адресу ФГ «Промінь» і його представника 23.02.2021 року надіслана судова повістка про виклик у судове засідання на 18.03.2021 року (а.с.68,245,246 т.1). Судова повістка ОСОБА_1 про виклик у судове засіданні на 18.03.2021 року не вручена за місцем його реєстрації, згідно рекомендованого повідомлення від 13.03.2021 року: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с2,3 т.3).

18.03.2021 року представник ФГ «Промінь» подав клопотання про відкладення розгляду справи із посиланням на поширення корановірусу і невчасне отримання судової повістки (а.с.6-9 т.3).

Днем вручення судової повістки є: день врученнясудової повісткипід розписку; деньотримання судомповідомлення продоставлення судовоїповістки наофіційну електроннуадресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ст. 128 ч.8 п.п.1-4 ЦПК України).

У розумінні ст. 128 ч.8 ЦПК України, ОСОБА_1 належним чином сповіщений про розгляд справи на 18.03.2021 року - 13.03.2021 року, а ФГ «Промінь» - 23.02.2021 року.

Учасники справизобов`язані,у томучислі, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (ст. 43 ч.2 п.2 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства (ст. 44 ч.ч.1,2 ЦПК України).

З урахуваннямконкретних обставинсправи,суд можевизнати зловживаннямпроцесуальними правамидії,що суперечатьзавданню судочинства,зокрема:подання клопотання(заяви)для вирішенняпитання,яке вжевирішено судом,за відсутностіінших підставабо новихобставин,заявлення завідомобезпідставного відводуабо вчиненняінших аналогічнихдій,які спрямованіна безпідставнезатягування чиперешкоджання розглядусправи (п.66постанови ВерховногоСуду від04.08.2020року посправі №183/6913/16(2-а/183/43/17).Однією ізосновоположних засадцивільного законодавстває добросовісність(п.6ч.1ст.3ЦПК України)і діїучасників цивільнихправовідносин маютьбути добросовісними,тобто відповідатипевному стандартуповедінки,що характеризуєтьсячесністю,відкритістю іповагою інтересівіншої сторонидоговору абовідповідного правовідношення(постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 року по справі № 337/474/14-ц).

Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України", п. 28, № 16652/04, від 02.12.2010 року). Запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення ЄСПЛ у справі "Мусієнко проти України", п.24, № 26976/06, від 20.01.2011 року). Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що поведінка ОСОБА_1 і ФГ «Промінь» Саркісяна В.М. містить ознаки недобросовісності під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, створює перепони для руху справи і є зловживанням ними процесуальними правами на участь у судовому засіданні в суді апеляційной інстанції, тому суд апеляційної інстанції не бачить перешкод для розгляду справи по суті 18.03.2021 року.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

20.09.2017 року близько 10 години 40 хвилин ОСОБА_1 , як працівник ФГ «Промінь», керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , що належить ФГ «Промінь», рухаючись по вул. Ленінградське шосе в м. Одеса, скоїв зіткнення із автомобілем «Mersedes-Benz Vito» 116 CDi (639) № НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних ушкоджень (а.с.8,9 т.1).

ОСОБА_1 , станом на 20.09.2017 року, з 01.01.2015 року працював у ФГ «Промінь» водієм, а з 01.05.2015 року механіком (а.с.12,15,105 т.1).

Станом на 20.09.2017 року автомобіль «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , власником якого є ФГ «Промінь», яким керував працівник ФГ «Промінь», був застрахований, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у СК, поліс №АК6666382 з терміном дії від 21.06.2017 року по 20.05.2018 року. Згідно полісу страхова сума (ліміт відповідальності) за майнову шкоду становив 100000 гривень. 21.09.2017 року ФГ «Промінь» повідомило СК про настання страхового випадку 20.09.2017 року (а.с.24 т.1).

20.09.2017 року складений протокол про адміністративне правопорушення серії БР №006704 стосовно ОСОБА_1 про порушення останнім п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (далі-Правила), за що передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст. 124 КУпАП (а.с.11 т.1).

21.09.2017 року ФГ «Промінь» повідомило СК про настання страхового випадку 20.09.2017 року (а.с.113,114 т.1).

ОСОБА_1 з 01.10.2017 року звільнений з роботи у ФГ «Промінь» за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с.112 т.1).

Згідно висновку № 517/17 від 31.10.2017 року експертного автотоварознавчого дослідження із визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_2 , як власнику автомобіля «Mersedes-Benz Vito» 116 CDi (639), 2013 року випуску № НОМЕР_2 , вартість матеріальної шкоди в результаті ДТП, яка мала місце 20.09.2017 року становить 220 406, 52 гривень. 31.10.2019 року позивач сплатив за проведення експертного автотоварознавчого дослідження 2500 гривень (а.с.28-43,69 т.1).

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме, за порушення 20.09.2017 року п.п.12.1, 13.1 Правил під час керування автомобілем «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , що належить ФГ «Промінь», внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz Vito» 116 CDi (639) № НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2 (а.с.6,17-19 т.1).

31.01.2018 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ФГ та ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, яке мало місце 20.09.2017 року (а.с.2-5 т.1).

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встанолвлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди, які регулюються нормами ЦК України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині відшкодування майнової і моральної шкоди виходив із доведеності позовних вимог (а.с. 59-62 т.2).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Між сторонами виник спір з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди у деліктних правовідносинах.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ст. ст. 1166 ч.1, 1167 ч.1 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2017 року близько 10 години 40 хвилин ОСОБА_1 , як працівник ФГ «Промінь», керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , що належить ФГ «Промінь», рухаючись по вул. Ленінградське шосе в м. Одеса, скоїв зіткнення із автомобілем «Mersedes-Benz Vito» 116 CDi (639) № НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних ушкоджень. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме, за порушення 20.09.2017 року п.п.12.1, 13.1 Правил під час керування автомобілем «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , що належить ФГ «Промінь», внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz Vito» 116 CDi (639) № НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2 . Вартість матеріальної шкоди, спричиненої 20.09.2017 року в результаті ДТП власнику автомобіля «Mersedes-Benz Vito» 116 CDi (639) № НОМЕР_2 становить 220 406, 52 гривень.

Відповідач ФГ «Промінь», станом на 20.09.2017 року, як власник автомобіля «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , застрахував свою цивільно-правову відповідальність, страхове відшкодування за спричинення майнової шкоди становить 100000 гривень, при цьму, позивач визнав, що СК відшкодувала йому 100000 гривень страхового відшкодування.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням, ст. 1194 ч.1 ЦК України).

Позивач заявив вимоги до ФГ «Промінь», як власника джерела підвищеної небезпеки, а також у зв`язку з тим, що шкоду спричинено працівником ФГ «Промінь» під час виконання останнім трудових обов`язків.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 1187 ч.ч.1-4 ЦК України).

ОСОБА_1 станом на 20.09.2017 року, з 01.01.2015 року працював у ФГ «Промінь» водієм, а з 01.05.2015 року механіком.

20.09.2017 року (середа), ОСОБА_1 , згідно його пояснень, приблизно о 07:10 виїхав з території автопарку ФГ «Промінь» на автомобілі «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , який належить останньому з метою перевірки технічного стану автомобіля після здійснення поточного ремонту транспортного засобу і цього ж дня, о 10:40 в м. Одесі на вул. Леніградське шосе скоїв ДТП, внаслідок якого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень (а.с.110,111 т.1).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , механік ФГ «Промінь», у робочий час, під час виконання ним своїх обов`язків механіка, на автомобілі ФГ «Промінь» скоїв ДТП, має місце спричинення шкоди працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ст. 1172 ч.1 ЦК України).

Згідно висновку № 517/17 від 31.10.2017 року експертного автотоварознавчого дослідження із визначення вартості матеріальної шклжи, спричиненої ОСОБА_2 , як власнику автомобіля «Mersedes-Benz Vito» 116 CDi (639), 2013 року випуску № НОМЕР_2 , вартість матеріальної шкоди в результаті ДТП, яка мала місце 20.09.2017 року, становить 220 406, 52 гривень.

Розмір збитків позивача, відповідачі не спростували.

Зважаючи на те, що 20.09.2017 року, ОСОБА_1 , який знаходився у трудових відносинах із ФГ «Промінь» як механік підприємства, керував автомобілем «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , власником якого є відповідач ФГ «Промінь», у порушення п. п.п.12.1, 13.1 Правил, скоїв ДТП, внаслідок якого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень і вартість відновлювальних робіт автомобіля 2013 року випуску становить 220 406, 52 гривень, з яких 100000 в якості страхового відшкодування сплачено СК, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ФГ «Промінь» на користь позивача на відшкодування майнової шкоди 120406,52 гривень (220 406,52-100000).

Колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відшкодування моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від:характеру правопорушення; глибини фізичних та духовних страждань;погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Крім того, суд має враховувати:стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих обставинах; ступінь зниження престижу, ділової репутації; час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди»).

Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 позивач зазнав моральних страждань.

Визначаючи розмір моральної шкоди 5000 гривень, суд першої інстанції врахував характер правопорушення, глибину духовних страждань позивача у зв`язку із пошкодженням його майна і виходив із засад розумності та справедливості.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи ОСОБА_1 у скарзі, що: в рішенні суд не зазначив якими саме доказами підтверджується заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди; позивач не надав докази наявності у нього сім`ї, кількісний склад його сім`ї, докази спільного проживання позивача із вказаними особами та в чому саме полягали зміни їхнього укладу життя, а також користування позивачем громадським транспортом; судові витрати у сумі 288,06 грн. є неспівмірними з наданим послугам, враховуючи, що позивач подав позов, який не відповідав вимогам ст. 175 - 177 ЦПК України і був залишений без руху на підставі ухвали суду від 02.02.2018 р., тобто надані послуги не відповідають ознаці професійності правничих послуг і внаслідок непрофесійного характеру, згідно з приписами ч. 1 ст. 137, ч. 9 ст. 141 ЦПК України, відшкодуванню не підлягають, - до уваги не приймаються.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги конкретні обставини справи, розмір та характер заподіяної шкоди, а також врахував вимоги розумності та справедливості, і, як зазначив суд в рішенні, 5 000 гривень буде справедливим та достатнім відшкодуванням тих моральних страждань, яких зазнав позивач.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ст. ст. 137 ч1, 141 ч.9 ЦПК України).

В матеріалах справи наявні докази надання позивачу адвокатом правової допомоги у справі. Ухвалою суду від 02.02.2018 року позовна заява позивача була залишена без руху для усунення недоліків (а.с.85 т.1). У подальшому, ухвалою суду від 14.02.2018 року, після усунення недлдіків позовної заяви, суд відкрив провадження у справі (а.с.88 т.1).

Недоліки позовної заяви не є свідченням зловживання стороною процесуальними правами або неправильності дій сторони, які стали підставою для виникнення спору.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також посилався на те, що відповідно до ст. 1188 ЦК України, суд першої інстанції повинен був перевірити правомірність дій самого позивача під час скоєння ДТП.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ст. 1188 ч.1 ЦК України).

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди (постанова ВС від 18.03.2020 року по справі № 328/2750/18).

З матеріалів справи вбачається, що ДТП сталася 20.09.2017 року з вини відповідача ОСОБА_1 , який порушив п.п.12.1, 13.1 Правил, що підтверджуєтьмя постановою суду від 29.11.2017 року по справі № 521/17658/17 (а.с.6 т.1).

Порушення ОСОБА_1 п.п.12.1, 13.1 Правил, а також скоєння ним 20.09.2017 року ДТП, внаслідок якого автомобіль позивача зазнав технічних пошкоджень, не підлягає доведенню.

Так, за змістом ч.6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої прийнята постанова суду у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Твердження ОСОБА_1 , що ДТП сталося також і з вини самого позивача ОСОБА_2 , зокрема, через те, що пошкоджень зазнала передня частина транспортного засобу позивача, що, на думку ОСОБА_1 , є наслідком порушення позивачем п.п.12.1, 13.1 Правил, - є лише його припущеннями, оскільки вказані обставини не підтверджені належними і допустимими доказами.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ч.ч.1,2 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ч.2 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6 ЦПК України).

Самі по собі припущення ОСОБА_1 , що оскільки пошкоджень зазнала передня частина транспортного засобу позивача, шкоду спричинено і з вини самого позивача, без надання належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних осбтавини, не є підставою для застосування п.п.2,3 ч.1 ст. 1187 ЦК України.

Відповідальність замайнову шкоду,завдану позивачумає нестиФГ «Промінь»,як власникджерела підвищеноїнебезпеки,за шкоду,яку спричиненопрацівником юридичноїособи під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відповідно до ч.1 ст. 1172 і ч.1 ст. 1188 ЦК України.

Доводи представника ФГ «Промінь» у скарзі, що: суд невірно застосував положення ст. 1172 ЦК України про відповідальність роботодавця за дії свого працівника; ОСОБА_1 , станом на момент вчинення ДТП, у період з 01.06.2015 р. по 01.10.2017 р. обіймав посаду механіка ФГ «Промінь» і згідно із посадовою інструкцією механіка ОСОБА_1 від 01.06.2015 р., до його трудових обов`язків не входить керування транспортним засобом ФГ «Промінь», а використання майна підприємства у цілях, що не відповідають трудовим обов`язкам, заборонено; згідно акта внутрішнього розслідування ФГ «Промінь» від 29.09.2017 р. ОСОБА_1 не видавалось посвідчення про відрядження, наказ про відрядження ОСОБА_1 до м. Одеси голова ФГ «Промінь» не видавав; позивач ОСОБА_2 , у порушення приписів ч. 2 ст. 34 Закону №1961-IV, не дочекавшись спливу встановленого законом строку (10 робочих днів) 21.09.2017 р. звернувся до експерта ОСОБА_4 із заявою про проведення експертного автотоварознавчого дослідження і 27.09.2017 р. експертом складено акт огляду транспортного засобу з порушенням приписів ч. 2 ст. 34 Закону №1961-IV; суд не дослідив та не надав оцінку доводам ФГ «Промінь» щодо допустимості та достовірності експертного висновку автотоварознавчого дослідження від 31.10.2017р. №519/17; технічний паспорт позивача на аналізований транспортний засіб не надає можливості встановити точну дату виробництва вказаного транспортного засобу, а містить лише інформацію про рік виготовлення транспортного засобу 2013 р. , вказаний реквізит має суттєве значення для точного визначення суми завданої шкоди, адже за змістом п. 7.38, 8.6.2 Методики вартість відновлювального ремонту та розмір втрати товарної вартості напряму залежить від строку експлуатації транспортного засобу. База даних інтернет-ресурсу, з посиланням на який експерт ОСОБА_4 визначив дату виробництва транспортного засобу позивача, вказаних вимогам не відповідає, належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відповідності вказаної бази даних вимогам приміткою 3 додатку 8 до Методики позивач не навів; стягнення з ФГ Промінь» гонорару за надану правничу допомогу у розмірі 5500 грн. не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, вартість правничих послуг не підлягає стягненню через необґрунтований характер позовних вимог; задоволений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним наданих послугам, а враховуючи, що позивач подав позов, який не відповідав вимогам ст. 175 - 177 ЦПК України і був залишений без руху, надані послуги не відповідають ознаці професійності правничих послуг і внаслідок недобросовісної поведінки представника позивача, у відшкодуванні вартості вказаних послуг має бути відмовлено, - до уваги не приймаються.

ОСОБА_1 , станом на 20.09.2017 року, з 01.01.2015 року працював у ФГ «Промінь» водієм, а з 01.05.2015 року механіком. 20.09.2017 року, у робочий час, ОСОБА_1 , згідно його пояснень, приблизно о 07:10 виїхав з території автопарку ФГ «Промінь» на автомобілі «Volkswagen Transporter» № НОМЕР_1 , з метою перевірки технічного стану автомобіля після здійснення поточного ремонту транспортного засобу і цього ж дня, о 10:40 в м. Одесі на вул. Леніградське шосе, скоїв ДТП, внаслідок якого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Оскільки ОСОБА_1 , як механік ФГ «Промінь», у робочий час, під час виконання обов`язків механіка ФГ «Промінь», на автомобілі ФГ «Промінь» скоїв ДТП, має місце спричинення шкоди працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Посилання представника ФГ «Промінь» на акт внутрішнього розслідування ФГ «Промінь» від 29.09.2017 року, яким встановлено, що підприємством на видавався наказ про відрядження ОСОБА_1 до м. Одеси, до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, факт знаходження ОСОБА_1 20.09.2017 року у трудових відносинах із ФГ «Промінь» і керування останнім транспортним засобом підприємством у робочий час, з огляду на посадові обов`язки механіка, беззаперечено свідчать про спричинення шкоди працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, по-друге, виїзд ОСОБА_1 за межі населенного пункту без видачі наказу про відрядження до м. Одеси, перш за все свідчить про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни і не є підставою для звільнення підприєства від відповідальності за ст. 1172 ЦК України.

Суд першої інстанції надав належну оцінку висновку № 519/17 експертного автотоварознавчого дослідження, зокрема щодо тверджень відповідача про недотримання експертом вимог 5.3. Методики в частині встановлення точної дати виготовлення на підставі достовірних доказів, примітки 3 додатку 8 до Методики в частині посилання на інтернет ресурс і вимог п.7.38 Методики.

Висновок № 517/17 від 31.10.2017 року експертного автотоварознавчого дослідження із визначення вартості матеріальної шклжи, спричиненої ОСОБА_2 , як власнику автомобіля «Mersedes-Benz Vito» 116 CDi (639), 2013 року випуску № НОМЕР_2 , всупереч ст. 81 ч.1 ЦПК України, ФГ «Промінь», належними і допустимими доказами не спростував.

В матеріалах справи наявні докази надання позивачу адвокатом правничої допомоги, при цьому, недоліки позовної заяви не є свідченням зловживання стороною процесуальними правами, як не можуть свідчать про неправильні (неправомірні) дії сторони.

Доводи представникаФГ «Промінь» про наявність вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, яка підлягає врахуванню, зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 1188 ЦК України, - на увагу не заслуговують з підстав, які викладені в обґрунтуваннях на доводи ОСОБА_1 .

Доводи позивачау відзиві на скаргу про наявність підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди, прийняті до уваги і є підставою для залишення без змін рішення суду.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

З винивідповідачів позивачуспричинена майновата моральнашкода,тому порушенеправо позивачазахищено судомшляхом задоволенняпозову.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, суд ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ст. 141 ч.ч.1-3 ЦПК України).

Витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 1348,06 гривень і 352,40 гривень, на доставку автомобіля евакуатором у розмірі 400 гривень і на експертне автотоварнознавче дослідження у розмірі 2500 гривень підверджені належними доказами й не спростовані відповідачами (а.с.1,14,83,69 т.1).

Позивач також поніс витрати на правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ст. 137 ч.ч.1,3 ЦПК України).

На підтвердження витрат щодо надання правничої допомоги позивач надав: ордер серії МК №74162 від 25.12.2017 року на представництво його інтересів адвокатом Далбуз М.Г. і свідоцтво про про право зайняття ОСОБА_6 адвокатською діяльністю; розраухнок суми гонорару адвоката; акти прийому-передачі виконаних робіт від 25.12.2017 року і від 25.01.2018 року; копію договору про надання послуг з правової допомоги від 25.12.2017 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 25.12.2017 року про сплату послуг з правничої допомоги у розмірі 6500 гривень (а.с.70-73,146,147 т.1).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов правильного висновку, що вказані витрати позивача підлягають задоволенню частково, у розмірі 5500 гривень (а.с.71,73 т.1), оскільки транспортні витрати у розмірі 1000 гривень не є правничою допомогою.

Суд, покладаючи на відповідачів обов`язок відшкодувати позивачу судови витрати, виходив з пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на на те, що колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, відповідачі не мають права на відкшодування судових витрат, а витрати позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції підлягають вирішенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374,ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Промінь залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і, відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови суду складено 05.04.2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Є.С. Сєвєрова

Л.М. Вадовська