Справа № 204/7378/19

Провадження № 2/204/78/21 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивачки ОСОБА_1

за участю представника позивачки ОСОБА_2

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслова Надія Борисівна, ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору дарування і скасування запису про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою, в якій просили визнати договір дарування Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 від 27.05.2019 року та скасувати відповідну державну реєстрацію, а також стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_4 колишнім чоловіком ОСОБА_1 . 25.07.2015 року між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено шлюб, від якого вони мають спільного сина ОСОБА_6 . Даний шлюб було розірвано. Пізніше з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання спільного сина стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. та на утримання дружини в розмірі 400 грн. до досягнення дитиною трирічного віку. В подальшому було змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 на утримання дитини в розмірі 1500 грн. починаючи стягнення з моменту набрання рішенням законної сили. 11.04 2016 року між ОСОБА_7 та відповідачем по даній справі було укладено договір позики. В зв`язку з тим, що після настання строку виконання зобов`язання останній не виконав свого обов`язку щодо повернення боргу у серпні 2017 року ОСОБА_7 вимушений був звернутись до суду. 03.10.17 року Красногвардійським районним судом ухвалено заочне рішення, яким його позовні вимоги задоволено та в подальшому було скасовано після розгляду заяви про перегляд заочного рішення, однак 18.06.2018 року було ухвалено повторне рішення по даній справі, яким його позовні вимоги задоволено та вирішено: стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором позики від 11.04.2016 року. В період з 27.04.2017 і по сьогоднішній день в Чечілівському відділі ДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відносно боржника ОСОБА_4 , було відкрито чотири виконавчі провадження: № 53814578; 53814745; 55847442; 59366204 за якими стягувачами є позивачі по даній справі, три з яких на день подання позовної заяви відкриті у Чечелівському ВДВС. З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 ВП № 53814578 28.04.2017 року державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - Сірим Д.В. була винесена постанова про арешт майна боржника та заборона на його відчуження (вид обтяження арешту нерухомого майна). Особою, майно якої обтяжується є ОСОБА_4 27.05.2019 року Державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Козлицькою О. М. в межах ВП №53814578 було винесено постанову про зняття вище указаного арешту з майна боржника - ОСОБА_4 . На наступний день після зняття зазначеного арешту накладеного на нерухоме майно 28.05.2019 року користуючись нагодою зняття арешту з нерухомого майна боржником - ОСОБА_4 , з метою ухилення від виконання вище зазначених рішень судів, що могло потягнути за собою, у разі ухилення від їх виконання стягнення за рахунок нерухомого майна, на яке було накладено арешт, здійснив відчуження свого нерухомого майна шляхом договору дарування Ѕ частини квартири, що належала останньому, на користь своєї матері- ОСОБА_5 , що є третьою особою по справі. Укладаючи договір дарування від 28.05.2019 року відповідач по справі насправді приховав його справжню мету - ухилитись від стягнення боргів дарувальника кредиторами(стягувачами) за рахунок Ѕ нерухомості. Внаслідок укладення договору дарування у дарувальника - відповідача по справі, відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення. Відчужуючи Ѕ частину нерухомого майна на користь своєї матері відповідач знав про судові рішення, що на момент позовної заяви останнім в повному обсязі не виконані.

Пізніше представникомвідповідача булоподано відзивна позовнузаяву,в якомувін просиввідмовити взадоволенні позовноїзаяви.В обґрунтуванняпозовної заявизазначив,що ОСОБА_1 не набула право звернення з позовом до суду про визнання недійсним договору дарування від 27.05.2019 року Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , оскільки у відповідача відсутня перед нею заборгованість по сплаті аліментів. Вона добре знала про це, однак на прохання свого батька ОСОБА_7 вирішила прийняти участь у судовому спорі, організований останнім. Як вбачається з позову, право звернення у ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування від 27.05.2019 року Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 виникло у зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 зобов`язань за договором позики від 11.04.2016 року - заборгованості в розмірі 62 456,57 грн. Підтвердженням цього є виконавче провадження № 59366204, що перебуває на виконанні у Чечелівському відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Однак, ОСОБА_7 веде себе вкрай непорядно, замовчуючи наступне.

В умовах договору позики, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , зазначено, що він не має претензій на автомобілі Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_1 , та Daewoo Тісо, номерний знак НОМЕР_2 , та після продажу автомобіля Daewoo Тісо, буде здійснений перерахунок його боргу, а тому зобов`язується не перешкоджати продажу автомобілів, про що зазначено у розписці від 11.04.2016 року. У березні 2016 року, тобто ще до складання спірної розписки, відповідач надав на ім`я ОСОБА_7 нотаріально посвідчену довіреність на право розпорядження автомобілем Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_2 . Автомобіль Chevrolet Lacetti, був відчужений ОСОБА_7 12.04.2016 року та перереєстрований на нового власника згідно договору купівлі-продажу № 2911/801/1241/2016, що також підтверджується відповіддю Територіального сервісного центру № 1242 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області № 31/4/1242-27аз від 28.04.2018 року. Також, з розписки від 11.04.2016 року вбачається, що перерахунок боргу ОСОБА_4 буде здійснений лише по продажу автомобіля Daewoo Тісо, номерний знак НОМЕР_2 , а не автомобіля Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_1 . Зазначаю, що автомобіль Daewoo Тісо, номерний знак НОМЕР_2 , був проданий ОСОБА_7 , однак, надати докази у підтвердження не маю можливості, такі докази підлягатимуть додатковому витребуванню. І наостанок, бажання відповідача переоформити Ѕ частку квартири на ОСОБА_5 було спрямоване реально, а не з метою уникнення від виконання судових рішень, як помилково зазначають позивачі. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності підстав, передбачених ст. 234 ЦК України, для визнання фіктивним оспорюваного договору дарування Ѕ частини квартири.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслова Надія Борисівна, ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору дарування і скасування запису про державну реєстрацію права власності залишено без розгляду в частині позовних вимог ОСОБА_7 .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтримав позовну заяву та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслова Надія Борисівна та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що 18 січня 2017 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 400 грн. 00 коп. щомісяця, починаючи стягнення з 08.11.2016 року і до виповнення дитині трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; також аліментів на утримання сина ОСОБА_8 у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи стягнення з 08.11.2016 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 24-27).

Відповідно до виконавчого листа виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська у справі № 202/6951/18, змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2017 року у цивільній справі № 202/6941/16. Стягувати щомісячно з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання спільного сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1500 грн. 00 коп., які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 28).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 28 травня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 202).

Відповідно до ч. 1 ст. 720 ЦК України, сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

Таким чином, сторонами вищевказаного договору дарування є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відтак вони повинні бути відповідачами у даній справі. В той же час, позивачем залучено ОСОБА_5 до участі у дану справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

В судовому засіданні судом було роз`яснено стороні позивача про необхідність залучення до участі в справі належного відповідача, втім представник позивача наполягав на розгляді справи.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не вірно визначив статус сторін по справі.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 (провадження № 61-17205 св 19) (з повним текстом постанови можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87517072).

В постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №554/5000/18 (провадження № 61-5024св19) зазначено, що Верховний Суд зазначає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У позовній заяві позивач визначає відповідачів, предмет та підстави спору. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції відмовив у позові з двох підстав, які є взаємовиключними: позов пред`явлено до неналежного відповідача, а належним відповідачем у справі є ОСОБА_3 і через недоведеність позовних вимог. Пред`явлення позову є самостійною підставою для відмови в позові. Визнання позову неналежним відповідачем, що порушує права іншої особи, не залученої до участі у справі, позбавляє таке визнання правового сенсу та будь-якого правового значення, а відповідно має наслідком недоведеність тих обставин, які суд не встановлював, прийнявши таке визнання позову від неналежного відповідача (з повним текстом постанови можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90227959).

Відповідно до ч. 2 ст. 416 ЦПК України, у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так само,й згідноз ч.ч.5-6ст.13Закону України«Про судоустрійта статуссуддів»,висновки щодозастосування нормправа,викладені упостановах ВерховногоСуду,є обов`язковимидля всіхсуб`єктів владнихповноважень,які застосовуютьу своїйдіяльності нормативно-правовийакт,що міститьвідповідну нормуправа. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд зобов`язаний враховувати правовий висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 01 липня 2020 року у справі №554/5000/18, оскільки право на відступлення від її правового висновку має лише суд касаційної інстанції, шляхом передачі такої справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням всього вищевказаного в сукупності, суд вважає необхідним відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про судоустрій та статус суддів», 720 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 51, 76-82, 89, 128, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355, 416 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслова Надія Борисівна, ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору дарування і скасування запису про державну реєстрацію права власності - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслова Надія Борисівна, місцезнаходження: 49069, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 3.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя В.В. Самсонова