24.03.2021 Справа № 363/1545/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

представника відповідачки ОСОБА_4 ,

третьої особи Загвоздіної А.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Вишгородського нотаріального округу Київської області Загвоздіна А.М., про визнання шлюбного договору недійсним,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги просив, визнати повністю недійсним шлюбний договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 07 вересня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Загвоздіною А.М., який зареєстрований у реєстрі за № 1325 та стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. та судовий збір в розмірі 840 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що з 21 лютого 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. 07 вересня 2018 року сторони уклали шлюбний договір, за умовами якого набуті ними за час шлюбу два нежитлових приміщення магазинів стали особистою приватною власністю відповідачки, а позивачу залишився автомобіль. При цьому відповідачка запевнила позивача, що його права жодним чином не будуть порушені внаслідок укладення даного договору. Крім того між сторонами існувала усна домовленість про те, що після укладення шлюбного договору, відповідачка здійснить відчуження на користь позивача одного з магазинів, які перебувають між ними у спільній сумісній власності, шляхом укладення договору дарування. Однак після укладання шлюбного договору відповідачка не дотрималась вказаної усної домовленості, в результаті чого його поставлено у скрутне матеріальне становище, коли він не усвідомлював значення укладеного договору та його наслідки.

Крім того зазначив, що за час шлюбу подружжям за спільні кошти будувався жилий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , який на даний час в експлуатацію не введений та право власності на нього не зареєстровано.Будуючи спільний будинок позивач був вимушений взяти у борг 400 000 грн. на його будівництво, які станом на день подання позову не повернуті.

Позивач та його представник в суді просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Представник відповідачки подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження його перебування в надзвичайно невигідному матеріальному становищі, не зазначив, в чому саме полягають надзвичайно невигідні для нього умови шлюбного договору та яким чином зазначений договір порушує його права.

Крім того зазначив, що придбаний під час перебування у зареєстрованому шлюбі автомобіль, який за умовами шлюбного договору став особистою приватною власністю позивача, останній відчужив за 180 000 грн.

Також зазначив, що умови спірного шлюбного договору були цілком зрозумілі позивачу на час його укладання та не суперечать вимогам СК України, так як за договором не передбачена перереєстрація нерухомого чи рухомого майна та укладення цивільно-правових угод на його виконання. Сторони не передавали у власність один одному нерухоме чи рухоме майно, право на яке підлягає державній реєстрації, а тільки встановили правовий режим майна, право власності на яке вже було зареєстровано за кожною із сторін.

Відповідачка та її представник в суді проти задоволення позову заперечили з підстав викладених у відзиві.

Третя особа - приватний нотаріус Вишгородського нотаріального округу Київської області Загвоздіна А.М., в суді проти задоволення позову заперечила. Пояснила, що сторони декілька разів перед підписанням договору консультувалися з нею з приводу умов його укладання. Під час підписання договору вона роз`яснила сторонам положення чинного законодавства щодо порядку укладання договору, його підстави та наслідки. Будь-яких інших домовленостей, крім тих, які обумовлені в шлюбному договорі, між сторонами не існувало. Нею з`ясовано обсяг майна подружжя, яке має стати предметом договору, повно і детально роз`яснено усі права та обов`язки сторін, правові наслідки укладання договору. Жодних зауважень чи доповнень сторони не висловлювали, договір уклали добровільно, повністю розуміючи його наслідки.

Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, 21 лютого 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис №12 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем за основним видом діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, що вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію ФОП серії НОМЕР_9 виданого 16 листопада 2004 року.

07 вересня 2018 року сторони уклали шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Київської області Загвоздіною А.М. та зареєстрований в реєстрі за №1325.

Згідно п. 1 шлюбного договору ним сторони врегулювали майнові відносини між ними, включаючи визначення правового режиму майна, набутого в період перебування в зареєстрованому шлюбі, визначення майнових прав та обов`язків кожного з подружжя.

Відповідно до п. 2 шлюбного договору визначено, що сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі набуте наступне майно:

2.1. Дитячий магазин іграшок та одягу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене приміщення зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Вишгородської міської ради Київської області 24 березня 2009 року згідно з рішенням №75 від 05 березня 2009 року, зареєстроване Вишгородським бюро технічної інвентаризації номер запису 55 в книзі1/4, реєстраційний номер об`єкта 6205798.

2.2. Магазин-Офіс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначений магазин належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області 16 липня 2014 року, індексний номер 24338537, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 липня 2014 року, номер запису про право власності 6357162, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 408838232218.

2.3. Транспортний засіб - автомобіль марки FIAT DOBLO, легковий пасажирський-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 26 червня 2014 року центром ДАІ 3202 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Відповідно до п. 3 шлюбного договору сторони визначили, що все майно (рухоме і нерухоме), придбане та/або набуте чоловіком або дружиною після реєстрації шлюбу (під час перебування у зареєстрованому шлюбі), є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане або набуте і зареєстроване (якщо того вимагає закон).

А саме:

3.1. ОСОБА_3 належить на праві приватної власності дитячий магазин іграшок та одягу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 .

3.2. ОСОБА_1 належить на праві приватної власності автомобіль марки FIAT DOBLO, легковий пасажирський-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

На зазначене у цьому договорі (пп. 3.1., 3.2.) нерухоме майно не розповсюджується режим спільного сумісного майна подружжя.

Згідно п. 4 шлюбного договору все майно (рухоме і нерухоме), яке буде придбано та/або набуто чоловіком або дружиною після укладання даного договору є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане або набуте і зареєстроване (якщо того вимагає закон).

Відповідно до п. 5 шлюбного договору у випадку розірвання шлюбу всі об`єкти рухомого та нерухомого майна, належні чоловіку або дружині, вважаються особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім`я таке майно придбане або набуте і зареєстроване (якщо того вимагає закон).

Згідно п. 6 шлюбного договору сторони домовилися, що будь-які зобов`язання за договорами позики, кредитними договорами, іншими договорами, правочинами є особистими зобов`язаннями того з подружжя, хто є стороною таких договорів.

Як передбачено п. 11 шлюбного договору сторони визнали (відповідно до вимог чинного законодавства), що особистою приватною власністю ОСОБА_3 є земельна ділянка площею 0,0022 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3221810100:01:268:0152 та земельна ділянка площею 0,039 га, що розташована за адресою: Київська область Вишгородський район, місто Вишгород «Енергетик» садове товариство, кадастровий номер 3221810100:01:160:0151.

Відповідно до п. 15 шлюбного договору сторони заявили, що жодна з них не поставлена даним договором у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Згідно п. 16 шлюбного договору сторони підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та/чи удаваного правочину, укладається нами у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для кожного з них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається нами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, вони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також стверджують, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать їх підписи на договорі.

Відповідно до п. 17 шлюбного договору сторони підтвердили, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.

Як передбачено п. 19 шлюбного договору нотаріусом роз`яснено сторонам положення чинного законодавства щодо порядку укладення шлюбних договорів, підстав та наслідків визнання їх недійсними, зміст ст.ст. 203 ЦК України, ст.ст. 92-103 СК України.

18 вересня 2018 року шлюб між сторонами розірвано, про що Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Київській області видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_5 .

Як вбачається з листа Територіального сервісного центру №3245 від 10 червня 2020 року №356 автомобіль марки FIAT DOBLO, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 12 березня 2019 року перереєстрований на нового власника ОСОБА_6 за 180 000 грн.

Згідно звітів з незалежної оцінки майна ТОВ «Консалтинг-Експрес ІІ» від 04 травня 2020 року оціночна вартість Магазину-Офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , приміщення 73 складає 390 908 грн., аоціночна вартість дитячого магазину іграшок та одягу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , приміщення 72 становить 253 416 грн.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що він з 2004 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою за час якого ними у спільну власність набуто дитячий магазин іграшок та одягу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , які зареєстровані за відповідачкою та автомобіль марки FIAT DOBLO, номерний знак НОМЕР_3 право власності на який було зареєстровано за ним. Крім того за час шлюбу вони з дружиною на належній їй земельній ділянці будували житловий будинок, який на даний час в експлуатацію не введений та право власності на нього не зареєстроване. На будівництво вказаного будинку він позичив у ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 400 000 грн., про що склав йому письмову розписку від 09 квітня 2016 року. Дружина займалася підприємницькою діяльністю, в чому він їй постійно допомагав як водій, займався закупкою товарів та фінансовими питаннями. За фахом (механік харчового виробництва) ніколи не працював. Ще за час шлюбу з відповідачкою в нього з`явилася нова сім`я та ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина від іншої жінки, про що відповідачка дізналася тільки в травні 2018 року. Після чого вони подали спільну заяву про розлучення. За одинадцять днів до розлучення відповідачка запропонувала укласти шлюбний договір, який він підписав та уклав добровільно, оскільки між ними існувала усна домовленість про те, що один з магазинів вона відчужить на його користь. Автомобіль через пів року після укладання договору продав за 6 300 доларів США. Порушення його прав сталося через рік після розірвання шлюбу з відповідачкою, коли його матеріальне становище значно погіршилося, він так і не зміг знайти роботу, втратив житло, має утримувати малолітню дитину. Спорів з приводу поділу спільного сумісного майна між ними ніколи не виникало. На даний час він має борги, а відповідачка так і не віддала йому один з обіцяних магазинів, тому просив визнати шлюбний договір недійсним.

Відповідачка в суді пояснила, що вона з 2004 року займається підприємницькою діяльністю, для якої за гроші її близьких родичів придбано два магазини. Під час шлюбу позивач допомагав їй по роботі, привозив товар, збирав зароблені кошти, вона йому довіряра. Будинок будувався за час шлюбу, а про боргову розписку вона ніколи не чула, згоди на укладання договору позики не давала й таких грошових коштів позивач в сім`ю не приносив. В травні 2018 року їй стало відомо про зраду чоловіка, який з 2016 року має дитину від іншої жінки і приховував це від неї. Вона запропонувала йому укласти шлюбний договір. З приводу його укладання вони неодноразово консультувалися у нотаріуса. Під час підписання договору з позивачем добровільно узгоджено всі його умови. Жодної домовленості про відчуження на користь позивача одного з магазинів між ними ніколи не існувало.

Свідок ОСОБА_8 в суді показав, що сім`ю ОСОБА_9 знає з 2003 року, є їхнім сусідом. За час шлюбу сторони займалися бізнесом, утримували магазини, будували житловий будинок. З 2018 року дізнався, що у позивача є інша дитина та про їх розлучення. З проханням позичити грошові кошти позивач до нього не звертався.

Свідок ОСОБА_10 в суді показав, що знайомий з позивачем з 2016 року, був його сусідом в СТ «Енергетик». Йому відомо, що сторони по справі розлучилися. Зі слів позивача йому відомо, що один з магазинів мав залишитися йому. Близько одного року назад позивач звертався до нього з проханням позичити йому грошові кошти в сумі більше 1 000 доларів США, в чому він відмовив.

Частинами першою, дев`ятою статті 7 СК України встановлено, що сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

У частині другій статті 7 СК України закріплена можливість урегулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.

Договір, у тому числі шлюбний договір, насамперед є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.

Частина третя статті 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Таким чином, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Норми СК України у статтях 57, 60, 61, на підставі частини першої статті 7 цього Кодексу встановлюють принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу є особистою приватною власністю кожного з них.

Згідно з частиною другою статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності та справедливості, СК України містить винятки із загального правила, зокрема, у статті 62 цього Кодексу.

На майно, набуте чоловіком та жінкою, які не перебувають у шлюбі між собою або з іншою особою, під час спільного проживання однією сім`єю також поширюється режим спільного сумісного майна подружжя та положення глави 8 СК України, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (стаття 74 СК України).

Таким чином, поряд із нормативним регулюванням правовідносин подружжя (чоловіка і жінки, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі) щодо майна, набутого до шлюбу чи за час шлюбу, закон передбачає договірне рулювання цих правовідносин.

Більш детальна регламентація договірного регулювання відносин між подружжям викладена у статті 64 СК України. У частині першій цієї норми передбачено право дружини та чоловіка на укладення договорів між собою. Так, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому у частині другій статті 64 СК України сформульована норма, яка дозволяє укладати між дружиною та чоловіком договори про відчуження одним із них на користь іншого своєї частки у праві спільної сумісної власності, в тому числі і нерухомості, без виділу своєї частки та оформлення права власності.

Окремим видом договірного регулювання сімейних відносин подружжя є шлюбний договір.

У главі 10 СК України визначені вимоги до форми, змісту, строку дії та умов шлюбного договору, підстав його розірвання чи визнання недійсним.

Так, відповідно до частини першої статті 93 СК України шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов`язки.

У частинах четвертій, п`ятій статті 93 СК України містяться обмеження щодо змісту шлюбного договору: по-перше, договір не повинен ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством; по-друге, за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Категорія "надзвичайно невигідне матеріальне становище", вжита у частині четвертій статті 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, посилання позивача, на те, що він не усвідомлював значення укладеного між ним та відповідачкою шлюбного договору та про існування іншої усної домовленості всупереч умовам письмового договору, є безпідставними та на увагу суду не заслуговують, коли останній при його підписанні підтвердив, що він відповідає його дійсним намірам і не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину, укладається нам у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для нього умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення. Позивач розумів значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажав настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також ствердив, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать його підпис на договорі.

Докази на спростування зазначеного суду не представлено.

Самі лише усні посилання позивача на такі обставини їх підтверджувати не можуть, які на вимогах Закону не ґрунтуються та їм не відповідають, коли в силу вимог ст. 218 ЦУ України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Крім того нотаріусом при укладанні спірного договору позивачу роз`яснено положення законодавства щодо порядку укладення шлюбних договорів, підстав та наслідків визнання їх недійсними, зміст ст.ст. 203 ЦК України, ст.ст. 92-103 СК України, що вбачається з п. 19 вказаного договору.

Та обставина, що приміщення обох магазинів згідно спірного договору залишилися в особистій власності відповідачки, до надзвичайно невигідного матеріального становища позивача призвести не могла.

Належних, допустимих і достатніх доказів того, що саме внаслідок укладання шлюбного договору 07 вересня 2018 року позивач опинився у надзвичайно невигідному матеріальному становищі суду не надано.

Залишилися бездоказовими в суді й твердження сторони позивача проте, щов результаті укладання шлюбного договору його поставлено в надзвичайно невигідне матеріальне становище, коли як пояснив в суді позивач його матеріальний стан погіршився через рік після розірвання шлюбу з відповідачкою, оскільки після розпаду сім`ї він позбавився житла, джерел своїх постійних доходів безпосередньо пов`язаних з підприємницькою діяльністю відповідачки, втратив роботу, на фоні існування обов`язку утримувати малолітню дитину від іншої жінки.

Крім того, суд звертає увагу на те, що автомобіль отриманий позивачем в особисту приватну власність внаслідок підписання спірного шлюбного договору, останній відчужив та розпорядився отриманими від його продажу грошовими коштами.

Також, зі справи встановлено, що за час шлюбу сторонами побудовано житловий будинок, який на даний час будівництвом не завершений, в експлуатацію не введений та право власності на який не оформлено, який як об`єкт незавершеного будівництва не є предметом шлюбного договору і який за певних умов може стати об`єктом поділу спільного сумісного майна подружжя.

За таких обставин, підстав вважати, що умови укладеного між сторонами шлюбного договору поставили позивача у вкрай скрутне матеріальне становище, яке було б очевидно невигідним для нього, судом не встановлено та стороною позивача в суді не доведено.

Крім того, безпідставними є доводи позиву про те, що положення п. 3 шлюбного договору від 18 липня 2018 року прямо суперечать вимогам ч. 5 ст. 93 СК України, яка передбачає, що за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації, коли право власності на майно, передане відповідачці за п. 4 шлюбного договору від 18 липня 2018 року, відповідно до ст. 182 ЦК України підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Однак, за укладеним між сторонами шлюбним договором право власності на майно не передавалось, а лише визначався правовий режим майна, яке набуте в період шлюбу між подружжям.

Відтак спірний договір не суперечить вимогам Закону, коли перехід права власності на нерухоме майно від одного власника до іншого, яке підлягає державній реєстрації, не відбувався.

За таких обставин, порушених прав позивача в цій справі, які б підлягали б захистові судом не встановлено, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного і керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий 02 червня 1998 року Гусятинським РВ УМВС України в Тернопільській області, РНОКПП - НОМЕР_7 , проживає за адресою АДРЕСА_7 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 .

Третя особа: Приватний нотаріус Вишгородського нотаріального округу Київської області Загвоздіна А.М., адреса: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 6-а, офіс. 311.

Суддя