Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 428/3386/19

провадження № 61-8245св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сєвєродонецька міська рада Луганської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Суткова Рена Агабєковна, на постанову Луганського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Єрмакова Ю. В., Коновалової В. А., Луганської В. М., від 16 квітня 2020 року, та касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області, у складі судді Посохова І. С., від 10 січня 2020 року і постанову Луганського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є учасником бойових дій та проходить військову службу на офіцерських посадах в структурному підрозділі Головного управління Служби безпеки України (далі - ГУ СБУ) в Донецькій та Луганській областях.

До складу сім`ї позивача входять: дружина - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 , які проживають разом з ним та зареєстровані у службовому жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , і є внутрішньо переміщеними особами.

Позивачу та членам його сім`ї на праві власності належить нерухоме майно у м. Луганськ, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З метою реалізації права на отримання грошової компенсації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» позивач звернувся із заявою від 25 серпня 2018 року до виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради про взяття на квартирний облік у загальну чергу та включення до першочергового списку зі складом сім`ї три особи: він, дружина - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 908

від 16 листопада 2018 року позивачу відмовлено у взятті на квартирний облік з підстав проживання разом з сім`єю у двокімнатній службовій квартирі у АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим, на думку відповідача, позивач не є особою, яка потребує поліпшення житлових умов.

Вважаючи рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради

№ 908 від 16 листопада 2018 року таким, що не відповідає діючому законодавству України, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати це рішення, зобов`язавши виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради взяти на квартирний облік ОСОБА_1 зі складом сім`ї із трьох осіб: він, дружина - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 , з включенням до першочергової черги із 16 листопада 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 908 від 16 листопада 2018 року «Про відмову ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік». Зобов`язано виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради взяти на квартирний облік військовослужбовця ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_1 зі складом сім`ї з трьох осіб: він, дружина -

ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 , з включенням до першочергового списку з 16 листопада 2018 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини, а тому наявність у користуванні позивача такого житла не позбавляє його права одночасно бути взятим на квартирний облік.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Луганського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради задоволено частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 січня 2020 року скасовано в частині задоволення позову про зобов`язання виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради взяти на квартирний облік ОСОБА_1 зі складом сім`ї. В цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов`язано виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради Луганської області розглянути питання про взяття на квартирний облік ОСОБА_1 зі складом сім`ї, з включенням до першочергового списку

з 16 листопада 2018 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками про те, що наявність службового жилого приміщення у позивача не є перешкодою для взяття на квартирний облік.

Разом з тим апеляційний суд дійшов висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження, тому якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право такого суб`єкта діяти на власний розсуд належним способом захисту порушеного права є зобов`язання цього суб`єкта вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у своєму рішенні.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Суткова Р. А., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області розглянути питання про взяття на квартирний облік військовослужбовця ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях

ОСОБА_1 зі складом сім`ї з трьох осіб: ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 , з включенням до першочергового списку з 16 листопада 2018 року, залишивши в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року, Сєвєродонецька міська рада, з урахуванням уточнень, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 січня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Суткова Р. А. та витребувано матеріали справи із Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сєвєродонецької міської ради.

У червні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначив пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду

від 30 вересня 2019 року у справі № 818/1760/17, від 22 березня 2018 року у справі № 823/795/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а;

у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі

№ 21-1465а15.

Вказує, що обраний апеляційним судом спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання розглянути питання про взяття на квартирний облік не гарантує вирішення спірного питання. При цьому вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення суду не виникає необхідність повторного звернення до суду.

Зазначає, що міська рада вже реалізувала свої дискреційні владні повноваження, безпідставно відмовивши у взятті позивача разом із сім`єю на квартирний облік, тому відновлення порушеного права має відбуватися шляхом зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

Доводи касаційної скарги Сєвєродонецької міської ради

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зазначає, що всі питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, відповідними житлово-побутовими комісіями Центрального управління, органів, закладів та установ СБУ, тобто за місцем служби/роботи, а не органами місцевого самоврядування за місцем проживання.

Вказує, що позивач не є особою, яка потребує поліпшення житлових умов, оскільки проживає в службовій квартирі, яка є придатною для житла і має достатню площу.

Стверджує, що до списків квартирного обліку громадяни вносяться за датою подання заяви з відповідними документами, при цьому відповідну заяву позивач подав 28 серпня 2018 року, тоді як судом необґрунтовано зобов`язано відповідача розглянути питання щодо взяття ОСОБА_1 на квартирний облік з 16 листопада 2018 року.

Відзиви на касаційні скарги не подані

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Із 05 листопада 2005 року ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі та ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася дочка ОСОБА_3 .

Із 21 березня 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а з 22 березня 2018 року ОСОБА_1 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. Зареєстроване місце проживання: Луганська область, м. Луганськ. Фактичне місце проживання/перебування Луганська область,

м. Сєвєродонецьк.

ОСОБА_1 проходить військову службу на офіцерських посадах в структурному підрозділі (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях та згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 26 травня 2015 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 429

від 25 червня 2018 року «Про надання службових жилих приміщень та жилої площі у гуртожитках» затверджено рішення житлово-побутової комісії Центрального управління СБУ від 03 травня 2018 року № 6 про надання двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , військовослужбовцю ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_1 на склад сім`ї три особи: він, дружина - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3

30 липня 2018 року ОСОБА_1 з сім`єю із трьох осіб видано ордер

№ 36 на право зайняття вказаного службового житла.

За ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по 1/2 частці на квартиру АДРЕСА_3 .

За ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 908

від 16 листопада 2018 року «Про відмову ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік» позивачу відмовлено у взятті на квартирний облік у загальну чергу та включення до першочергового списку у виконкомі Сєвєродонецької міської ради по заяві від 28 серпня 2018 року.

Вказане рішення виконкому мотивоване тим, що ОСОБА_1 разом з сім`єю (три особи) зареєстровані та проживають у двокімнатній службовій квартирі, де забезпечені жилою площею в розмірі 9,07 кв. м на одну особу при встановленому мінімальному рівні жилої площі у Луганської області -

6 кв. м на одну особу, а тому ОСОБА_1 не потребує поліпшення житлових умов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

(далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 12 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 статті 12 Закону № 2011-XII (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення виконавчим комітетом) забезпечення жилими приміщеннями в разі потреби поліпшення житлових умов сімей військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції або забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпеченні їх здійснення та загинули (померли) або пропали безвісти, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня

2018 року № 280 (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення виконавчим комітетом), право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (далі - квартирний облік).

Законом України від 18 вересня 2018 року № 2547-VII, який набрав чинності 01 січня 2019 року, доповнено статтю 12 Закону № 2011-XII пунктом 10, відповідно до якого військовослужбовці, які проходили військову службу на територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, що визнані тимчасово окупованими, та продовжують службу у військових формуваннях України, а також члени їх сімей, які проживають разом із ними, отримали статус внутрішньо переміщених осіб і відповідно до вимог цієї статті забезпечені службовими жилими приміщеннями або їм надано жилі приміщення для постійного проживання на таких територіях, або які мають у приватній власності жилі приміщення, розташовані на таких територіях, якщо право власності на них набуте відповідно до законів України, та які прибули на іншу територію України, забезпечуються жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення за письмовою згодою зазначених осіб та повнолітніх членів їх сімей, посвідченою нотаріально. Відмова від права власності на жиле приміщення, розташоване на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, що перебуває у приватній власності таких категорій осіб, здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, які на дату початку тимчасової окупації вказаних територій, визначену законодавством, перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються жилими приміщеннями з урахуванням попереднього часу перебування на квартирному обліку в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Право власності на жиле приміщення, розташоване на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, що перебуває у приватній власності осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, набуває орган, до повноважень якого належить поліпшення житлових умов таких категорій осіб на іншій території України, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 34 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, ЖК Української РСР та іншими актами законодавства Української РСР, у тому числі Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської Ради професійних спілок

№ 470 від 11 грудня 1984 року (далі - Правила).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 8 Правил (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) внутрішньо переміщені особи, визначені у підпункті 8 пункту 13 цих Правил, беруться на квартирний облік у населеному пункті в межах території обслуговування органу соціального захисту населення, в якому вони перебувають протягом року на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб незалежно від наявності майнових прав чи прав власності на нерухоме майно, що розміщується в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, або розташованих на лінії зіткнення. При цьому члени сім`ї особи з інвалідністю або учасника бойових дій, які мають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (видану згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (Офіційний вісник України, 2014 рік, № 81, ст. 2296; 2015 рік, № 70, ст. 2312), беруться на квартирний облік разом з нею (ним).

Підпунктом 8 пункту 13 Правил (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни - внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 11-14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці, зокрема Служби безпеки України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до підпункту 4 пункту 44 Правил у першу чергу жилі приміщення надаються тим, що перебувають на квартирному обліку: учасникам бойових дій та учасникам війни. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи виконання обов`язків військової служби, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Предметом оскарження у даній справі є рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 908 від 16 листопада 2018 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у взятті його разом із сім`єю на квартирний облік та включення до першочергового списку.

Зазначене рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 разом з сім`єю (три особи) зареєстровані та проживають у двокімнатній службовій квартирі, де забезпечені жилою площею на праві користування в розмірі 9,07 кв. м на одну особу при встановленому мінімальному рівні жилої площі у Луганської області - 6 кв. м жилої площі на одну особу, а тому ОСОБА_1 не потребує поліпшення житлових умов.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецької міської ради із заявою про взяття на квартирний облік, як особа, що відповідно до підпункту 8 пункту 13 Правил потребує поліпшення житлових умов, суди дійшли загалом правильного висновку про незаконність відмови відповідача у взятті позивача разом з членами сім`ї на квартирний облік.

При цьому судами обґрунтовано було зазначено, що наявність службового житла не є підставою для відмови у взятті на квартирний облік внутрішньо переміщених осіб з числа учасників бойових дій.

Верховний Суд також погоджується з висновком апеляційного суду про те, що за обставин встановлених у розглядуваній справі належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 06 листопада

2019 року у справі № 509/1350/17 (пункти 36-39).

Крім того згідно відомостей розміщених на офіційному веб-сайті Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 23 червня 2020 року вже прийнято рішення № 396 «Про постановку ОСОБА_1 на квартирний облік», а отже доводи представника позивача, про те, що постанова апеляційного суду не забезпечить ефективний захист прав, за яким позивач звернувся до суду і призведе до необхідності повторного, з тих самих підстав, звернення до суду є помилковими.

Доводи ОСОБА_1 щодо неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 22 березня 2018 року у справі № 823/795/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а; у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15,

є необґрунтованими, оскільки зазначені постанови прийняті за інших фактичних обставин.

Аргументи касаційної скарги Сєвєродонецької міської ради стосовно помилковості висновків судів щодо необхідності взяття позивача на квартирний облік саме з 16 листопада 2018 року (дата рішення виконавчого комітету), адже ним подана заява 28 серпня 2018 року, є безпідставними з огляду на приписи пункту 22 Правил, відповідно до яких громадяни вважаються взятими на квартирний облік з дня винесення рішення виконавчого комітету.

Зважаючи на викладене доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції, в нескасованій апеляційним судом частині, та апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального та допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судові рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Сєвєродонецької міської ради та ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Суткова Рена Агабєковна, залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 січня 2020 року, в нескасованій апеляційним судом частині, та постанову Луганського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович