ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2021Справа № 910/463/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрей»

про стягнення 21 775, 45 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрей» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 21 775, 45 грн, з яких: 17 661, 00 грн основна заборгованість, 1 330, 01 грн 3% річних та 2 784, 44 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.509, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 916, 926 Цивільного кодексу України, ст. 193, 306, 307 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором-заявкою на надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу в міжнародному і регіональному сполученні №5 від 28.01.2019, в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/463/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

19.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, з посиланням на їх безпідставність. Зокрема, зазначає, що позивачем було порушено умови заявки, а саме поставлено невчасно автомобіль під завантаження та здійснено перевезення не всього вантажу. Крім того вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності для подачі позову.

01.03.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що умови договору-заявки виконані належним чином та від відповідача не надходило жодних претензій. Крім того зазначає, що до спірних правовідносин застосовується позовна давність у три роки, оскільки відповідачем умисно не виконуються умови договору-заявки.

Також 01.02.2021 від представника позивача надійшла заява, на виконання ухвали суду, про долучення до матеріалів справи виписки банку про рух коштів між ним та відповідачем з 28.01.2019 по 25.02.2021, а також письмове підтвердження, що станом на 01.02.2021 ціна позову не змінилася.

16.03.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній заперечує щодо обставин викладених у відповіді на відзив та, зокрема, зазначає, що позивачем не наведено доводів і не надано доказів щодо навмисного порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором-заявкою, а тому до спірних правовідносин застосовується строк позовної давності в один рік. Окрім того просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу в сумі 7 000, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у період з 02.03.2021 по 02.04.2021 включно на лікарняному, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з лікарняного - 05.04.2021.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2019 між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено договір-заявку №5 на надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів в міжнародному сполученні (надалі - договір), відповідно до п.1. предметом якого є доручення надане експедитору перевізником по виконанню агентських послуг по організації міжміських та міжнародних перевезень вантажів для третьої особи (замовник).

Відповідно до п.2. договору за попередньої домовленістю експедитор просив надати транспорт для перевезення вантажу на наступних умовах:

Кількість і тип а/м: Реф СМР;

Маршрут: Італія-Україна;

Характер вантажу: медикаменти Т+5-+20С;

Вага: до 3, 5 т

Об`єм: 13 пал;

Дата завантаження: 28-31.01.2019

Адреса завантаження: 1, 4 місяця завантаження;

Дата розвантаження: 2019.

Адреса митного очищення: фірма: ТОВ «С.А.Ф.ФАРМА», вулиця: м. Київ, Чайка.

Адреса розвантаження с. Мила.

Додаткові умови: 24+48 годин замитнення і розвантаження;

Вартість фрахту за перевезення: 3400 євро по курсу НБУ + замитнення.

Пунктом 15. Договору встановлено, що експедитор оплачую перевезення протягом 5 днів.

На виконання договору-заявки позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполучені, про що свідчить відмітка вантажоодержувача на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 2219. Дата доставки вантажу - 08.02.2019.

За надані послуги з перевезення позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №00010 від 08.02.2019 на суму 107 661, 00 грн.

Відповідач, у свою чергу, здійснив часткову оплату в загальній сумі 90 000, 00 грн, а саме: 01.03.2019 - 30 000, 00 грн, 11.02.2019 - 20 000, 00 грн та 06.05.2019 - 40 000, 00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати послуг з перевезення, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 17 661, 00 грн основної заборгованості, 1 330, 01 грн 3% річних та 2 784, 44 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України).

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України).

Судом вище вказувалось, що згідно договору-заявки вартість послуг за перевезення по курсу Національного банку України складає 3 400, 00 євро + замитнення. Оплата здійснюється протягом 5днів з моменту виконання перевезення.

Як вбачається зі змісту міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, яку було складено за наслідками перевезення вантажу, розвантаження автомобіля (отримання вантажу) було здійснено 08.02.2019, яка не містить будь яких заперечень чи зауважень.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №00010 від 08.02.2019 на оплату послуг з міжнародного транспортного перевезення вантажів по маршруту MERCATO SAN SEVERINO/NOVI LIGURE TREZZANO (Італія) - М/П ЧОП - С.МИЛА (Україна) на суму 107 661, 00 грн.

У свою чергу, відповідачем частково сплачено позивачу за надані послуги з перевезення в загальному розмірі 90 000, 00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №1201 від 01.02.2019, №1207 від 11.02.2019 та №1248 від 06.05.2019.

Отже загальна сума заборгованості за надані послуги на час звернення до суду з позовом складає 17 661, 00 грн.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи пункт 15 договору-заявки відповідач мав би оплатити надані послуги до 13.02.2019 включно.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 17 661, 00 грн за надані на підставі договору послуги з перевезення. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Отже, суд розцінює часткову оплату здійснену відповідачем, як визнання ним основного боргу. Доказів сплати решти суми основного боргу в розмірі 17 661, 00 грн у суду немає та відповідачем не надано, в зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову спростовуються викладеними вище обставинами. Крім того, відповідачем не оспорюється сам факт здійснених позивачем перевезень за договором-заявкою.

Також, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 2 784, 44 грн за період з березня 2019 року по листопад 2020 року та 3% річних у розмірі 1 330, 01 грн за період з 14.02.2019 по 24.12.2020.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд перевірив розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму втрат від інфляції в розмірі 2 784, 44 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Судом було виконано перерахунок нарахованих позивачем 3% річних. Згідно перерахунку суду сума 3% річних складає 1331, 46 грн, тобто є більшою, ніж визначено позивачем.

Відповідно до ч. 2, ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

А тому сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача у визначеному позивачем розмірі - 1 330, 01 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно з частинами третьої та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено.

Вирішуючи питання строку позовної давності у спірних між сторонами правовідносинах, суд враховує, що згідно зі статтею 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Відлік терміну позовної давності починається:

a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Оцінюючи виконання сторонами своїх зобов`язань у спірних правовідносинах, суд керується частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За обставинами справи відповідач не забезпечив належного виконання своїх зобов`язань з оплати відповідно до зазначених критеріїв та ухилився від їх добровільного виконання в позасудовому порядку. Тобто, допустив навмисне порушення свого зобов`язання.

З огляду на викладене до вимог позивача має бути застосований трирічний строк позовної давності, який враховуючи дату укладення договору-заявки - 28.01.2019 на час звернення позивача з позовом до суду 05.01.2021 (штамп поштового відділення) ще не сплив.

Аналогічна правова позиція у питанні щодо застосування строку позовної давності викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2018 у справі № 911/151/16.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 17 661, 00 грн основної заборгованості, 1 330, 01 грн 3% річних та 2 784, 44 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрей» (01010, місто Київ, вулиця Левандовська, будинок 4, блок 109, ідентифікаційний код 37813685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (90553, Закарпатська область, Тячівський район, село Вонігово, вулиця Леніна, будинок 182, ідентифікаційний код 32922702) 17 661 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят одну) грн 00 коп. основного боргу, 1 330 (одну тисячу триста тридцять) грн 01 коп. 3% річних, 2 784 (дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 44 коп. інфляційних втрат та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань