Постанова від 24.03.2021 по справі № 921/574/20 Західний апеляційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 24.03.2021 по справі № 921/574/20 Західний апеляційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 921/574/20

Картка справи

Справа № 921/574/20

Картка справи

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2021 р. Справа №921/574/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

суддіОрищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) №508/04.1-24 від 21.01.2021 (вх. № 01-05/353/21 від 25.01.2021)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2020 (повний текст ухвали складено 31.12.2020, суддя В.Л. Гевко)

у справі №921/574/20

за заявою: №06-2/928 від 26.08.2020 (вх.№664 від 26.08.2020)

боржника: Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про: відкриття провадження у справі про банкрутство

за участю представників:

від АТ «ДАК «Автомобільні дороги України»: адвокат Марущенко М.О. (в режимі відеоконференції)

інші учасники апеляційного провадження в судове засідання не з`явились

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2020 у справі №921/574/20 задоволено частково клопотання арбітражного керуючого Аршевського Михайла Олександровича №01-20/76 від 01.11.2020 (вх. №7812 від 02.11.2020) про скасування арешту майна боржника та скасування обмеження щодо розпорядження майном, знято арешт та/або будь-які інші обмеження з поточного рахунку Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»; встановлено як захід забезпечення вимог кредиторів, що надання платіжних доручень АТ «Комерційний Індустріальний Банк» здійснюється боржником лише після отримання від розпорядника майна письмової паперової згоди на їх перерахування, така згода повинна містити інформацію, яка ідентифікує здійснювану операцію з перерахування коштів (суму, отримувача, призначення платежу, строки, дату тощо); один раз на місяць (першого числа місяця наступного за звітним періодом) боржник зобов`язаний надавати розпоряднику майна в оригіналі виписку банку по рахунку, відкритому в АТ «Комерційний Індустріальний Банк», за попередній місяць для контролю за здійсненими операціями; визначено, що кошти з вказаного рахунку мають використовуватись з урахуванням і в порядку визначеним Кодексом України з процедур банкрутства; контроль за витрачанням коштів покладено на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Аршевського М.О.; зобов`язано Державну виконавчу службу України в особі Відділу примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зупинити виконавчі дії щодо продажу рухомого майна, згідно зведеного провадження №36035661, яке належить Дочірньому підприємству «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», крім випадків, визначених Кодексом України з процедур банкрутства; контроль за витрачанням коштів боржником покладено на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Аршевського М.О.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням апелянт звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області №921/574/20 від 29.12.2020 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Аршевського М.О.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 справу №921/574/20 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2020 у справі №921/574/20 та відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 розгляд справи призначено на 24.02.2021.

22.02.2021 від ДП «Тернопільський облавтодор», АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та арбітражного керуючого Аршевського М.О. надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких боржник, засновник боржника та розпорядник майна просять залишити оскаржену ухвалу без змін.

В судовому засіданні 24.02.2021 оголошено перерву до 03.03.2021.

02.03.2021 від апелянта на адресу суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

03.03.2021 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії - судді Орищин Г.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 розгляд справи призначено на 24.03.2021.

В судовому засіданні 24.03.2021 представник засновника боржника проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила оскаржену ухвалу Господарського суду Тернопільської області залишити без змін.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання не з`явились.

Враховуючи те, що явка представників в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, суд заслухав пояснення учасників апеляційного провадження в судовому засіданні 24.02.2021, боржник, засновник боржника та розпорядник майна скористались правом відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника апелянта та учасників справи, що не з`явились.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про банкрутство Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника строком до 170 календарних днів та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Аршевського М.О.

02.11.2020 розпорядник майна арбітражний керуючий Аршевський М.О. звернувся до господарського суду з клопотанням про скасування арешту майна боржника та скасування обмеження щодо розпорядження майном.

У вказаному клопотанні розпорядник майна зазначив, що листом від 02.10.2020 №02-10/1057 боржник проінформував Відділ примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про введення мораторію на виконання вимог кредиторів та подав заяву про зупинення вчинення виконавчих дій в ЗВП №36035661, однак, орган державної виконавчої служби не розблокував поточний рахунок боржника, відтак боржник листом від 28.10.2020 №05-8/2045 просив розпорядника майна звернутись до господарського суду із клопотанням про розблокування рахунку.

Із покликанням на п.6 ст.44 та п.3 ст.41 КУзПБ, розпорядник майна просив суд зняти арешт та/або будь-які інші обмеження з поточного рахунку ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», № НОМЕР_1 , відкритого в Івано-Франківському Відділенні АТ «Комерційний Індустріальний Банк», та зобов`язати Державну виконавчу службу України в особі Відділу примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зупинити виконавчі дії щодо продажу рухомого майна за зведеним провадженням №36035661, яке належить боржнику.

Боржник у поясненні від 28.12.2020 підтримав клопотання розпорядника майна про скасування арешту майна боржника та скасування обмеження щодо розпорядження майном та просив суд врахувати, що ДП «Тернопільський облавтодор» має поточні зобов`язання із виплати заробітної плати працюючим працівникам, а арештований рахунок використовується для здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати працівникам. Боржник вказує, що відповідно до ст.97 Кодексу законів про працю України зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

Засновник боржника - АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» клопотання розпорядника майна підтримав.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо задоволення клопотання арбітражного керуючого заперечив, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Так, у відзивах Відділу примусового виконання рішень зазначено, що станом на 02.12.2020 на виконанні у Відділі перебуває 475 виконавчих документів на суму 9 612 328 грн. про стягнення з ДП «Тернопільський облавтодор» заборгованості з виплати заробітної плати та 101 виконавчий документ на суму 19 957 561 грн. про стягнення з заборгованості з боржника в користь юридичних осіб та держави. Станом на 25.09.2020 - день ведення мораторію на задоволення вимог кредиторів, на реалізації перебували арештовані транспортні засоби, а станом на 02.12.2020 реалізовано 45 транспортних засобів та 14 не реалізовано у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів, 2 одиниці транспортних засобів знаходяться в стані очікування оплати. Відтак, орган державної виконавчої служби вважав, що немає правових підстав для зупинення виконавчих проваджень по стягненню заборгованості по заробітній платі та зупинення продажу рухомого майна, яке перебуває на стадії продажу, а також заперечував проти зняття судом арешту з рахунку боржника, оскільки арбітражним керуючим не надано підтверджень, чим саме арешт рахунку перешкоджає господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу, дійшов висновку, що для забезпечення виконання грошових зобов`язань з погашення заборгованості із заробітної плати перед працівниками, забезпечення можливості здійснювати боржнику поточну господарську діяльність, сплачувати податки, збори і інші обов`язкові платежі, слід задовольнити клопотання розпорядника майна боржника та зняти арешт та/або будь-які інші обмеження з поточного рахунку боржника. Окрім того, суд першої інстанції за власною ініціативою встановив як захід забезпечення вимог кредиторів вимогу про те, що надання платіжних доручень банку на перерахування коштів з поточного рахунку боржника здійснюється боржником лише після отримання від розпорядника майна письмової паперової згоди на їх перерахування, контроль за витрачанням коштів покладено на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Аршевського М.О.

Також місцевий господарський суд частково задоволив клопотання розпорядника майна та зобов`язав Державну виконавчу службу України в особі Відділу примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зупинити виконавчі дії щодо продажу рухомого майна, за зведеним провадженням №36035661, яке належить боржнику, крім випадків, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.

Апелянт обґрунтовує вимоги скарги тим, що ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2020 постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, недостатнім дослідженням доказів у справі та наданням їм неналежної оцінки.

Так, скаржник зазначає, що в органу державної виконавчої служби немає підстав для зупинення виконавчих дій з реалізації майна боржника, оскільки на день введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів транспортні засоби вже були реалізовані. Також, відсутні підстави для зупинення виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та зупинення продажу рухомого майна.

Скаржник звертає увагу, що жодних доказів, яким чином арешт рахунку може вплинути на господарську діяльність підприємства ні боржником, ні арбітражним керуючим не надано.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на те, що наявність арешту на майно боржника призводить до неможливості здійснення господарської діяльності, перешкоджає виконанню договірних зобов`язань та виплаті заробітної плати працівникам підприємства, як на обставину, що звільняє боржника від відповідальності за невиконання судових рішень (заборгованості по заробітній платі тих працівників, які звільнені ще в середині 2020 року, які перебувають на виконанні у відділі), оскільки такі посилання не підтверджені жодним доказом, на підставі яких можна буде встановити яку саме заборгованість по заробітній платі буде в першу чергу здійснювати боржник. За словами директора боржника Харука М.Б., озвученими в судовому засіданні 29.12.2020, в разі наявності коштів в першу чергу буде погашатись поточна заборгованість по заробітній платі перед діючими працівниками, а отже, вказує скаржник, заборгованість по заробітній платі тих працівників, які вже звільнені в 2020 році і ще станом на сьогодні не отримали заборгованість по заробітній платі та пред`явили на виконання виконавчі документи, отримають заборгованість за рішеннями суду не у першу чергу.

Апелянт звертає увагу, що за рахунок часткової реалізації арештованого рухомого майна та списання з арештованих рахунків боржника протягом січня-грудня 2020 року державним виконавцем ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) погашено заборгованість по заробітній платі на 13 558 893, грн. на користь 453 осіб. Зняття арешту з поточного рахунку боржника призведе до унеможливлення в подальшому виконання рішень суду по заробітній платі, які перебувають на виконанні у відділі.

Разом з цим, невиконання у повному обсязі рішень судів, які набрали законної сили, позбавляє людей права отримати заборгованість із заробітної плати, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти на життя працею, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, апелянт вважає, що оскаржену ухвалу постановлено неправомірно, не досліджено усіх фактів, що мають юридичне значення для вирішення справи, не надано належної оцінки доказам, не проаналізовано нормативно-правових актів, що регулюють виконання судових рішень.

Боржник, у запереченні на апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень вказав, що вважає оскаржену ухвалу законною та обґрунтованою, зазначив, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, не може виконати грошові зобов`язання перед працівниками, кредиторами та державою по сплаті податків і зборів, тому звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство для введення процедури санації на підставі дозволу Вищого органу управління підприємства Державного агентства автомобільних доріг України. З покликанням на ст.1, ст.24 Закону України «Про оплату праці», ст. 97, ст.115 Кодексу законів про працю України, ст.10 Конвенції про захист заробітної плати №95 від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961, а також на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.05.2020 у справі №905/361/19, зазначає, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку.

Також боржник звертає увагу на свій обов`язок як роботодавця сплачувати податки, утримувані з нарахованого доходу працівників у вигляді заробітної плати, з огляду на що, при знятті арешту із коштів, необхідних для виплати заробітної плати, також підлягає зняттю і арешт із коштів, необхідних для виплати податків та обов`язкових платежів, які на неї нараховані.

Окрім того, боржник повідомляє, що на даний час сформовано список кредиторів першої черги (заробітна плата працівників) згідно із Кодексом України з процедур банкрутства, включно із заробітною платою звільнених працівників, судові накази яких перебувають на виконанні в Державній виконавчій службі станом на 01.01.2021 перша черга становить вимоги 750 працівників на загальну суму 12 313 436,02 грн., в другу чергу включені всі обов`язкові платежі по нарахуваннях на заробітну плату на суму 6 091 528,50 грн.

Боржник просить звернути увагу на те, що державний виконавець з грошових коштів, одержаних від продажу описаної техніки, здійснив ряд перерахувань з порушенням черговості на оплату виконавчого збору та експертної оцінки.

На підтвердження зазначеного до заперечень боржника додано бухгалтерську довідку №05/8/177 від 17.02.2021 та відповідні копії розпоряджень державного виконавця та платіжних доручень.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що розпорядження державного виконавця та платіжні доручення подано боржником без обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції, а бухгалтерська довідка датована 17.02.2021 (тобто видана після постановлення оскарженої ухвали), а відтак в силу вимог ч.3 ст.269 ГПК України вказані докази не приймаються судом до уваги.

Розпорядник майна у відзиві на апеляційну скаргу з покликанням на норми Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України «Про оплату праці» зазначив, що наявність арешту на майно боржника, а саме на грошові кошти, призводить до неможливості здійснення господарської діяльності товариства, перешкоджає виконанню договірних зобов`язань, своєчасній виплаті заробітної плати працівникам боржника, блокує претензійно-позовну роботу, спрямовану на повернення майна боржника, що в свою чергу є перешкодою у відновленні його платоспроможності. Рухоме майно боржника, на яке було накладено арешт, використовується боржником у своїй виробничій діяльності, тому його продаж, або інші обмеження щодо використання у виробничому процесі суттєво перешкоджає господарській діяльності боржника, відновленню його платоспроможності.

Засновник боржника АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Так, звернення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника. Окрім того, Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. ДП «Тернопільський облавтодор» є підприємством із 100-відсотковою часткою державного майна у його статутному фонді, майно за яким закріплюється на речовому праві, відмінному до права власності.

Також засновник наголошує на тому, що на виконанні в органі державної виконавчої служби знаходиться саме зведене виконавче провадження, у в рамках якого вчиняються виконавчі дії в тому числі і на користь юридичних осіб, на вимоги яких розповсюджується дія мораторію.

Оскільки ВПВР УЗПВР у Тернопільській області Південно-Західного МРУЮ не звертався із відповідною заявою до господарського суду, засновник боржника вважає, що дії органу державної виконавчої служби, спрямовані на звернення стягнення на майно боржника носять протиправний характер. При цьому, боржник продовжує здійснювати господарську діяльність, для чого залучені працівники підприємства, право на працю та винагороду за цю працю яких захищені Конституцією та законами України.

У додаткових поясненнях від 01.03.2021 апелянт наголошує, що мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну та вимоги щодо заробітної плати, а вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі з боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Така правова позиція узгоджується із висновками, наведеними у постанові Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі №921/339/17-г та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник є Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відповідно до Статуту ДП «Тернопільський облавтодор», затвердженого головою Державного агентства автомобільних доріг України 29.11.2019, підприємство створене з метою одержання прибутку, задоволення потреб фізичних і юридичних осіб, територіальних громад і держави у безпечних та якісних автомобільних дорогах загального користування, його роботах, послугах і товарах, а також сприяння розвитку дорожньої галузі України.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.07.2020, основним видом економічної діяльності ДП «Тернопільський облавтодор» є будівництво доріг і автострад.

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 20.07.2020 №4-318/1000 зобов`язано керівника ДП «Тернопільський облавтодор» звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство з метою введення процедури санації підприємства.

Як вбачається із консолідованого балансу (звіту про фінансовий стан) боржника станом на 30.06.2020 поточна кредиторська заборгованість за розрахунками оплати праці становить 13 629 тис.грн.

До заяви боржника про порушення провадження у справі про банкрутство додано детальну інформацію щодо заборгованості по заробітній платі станом на 01.07.2020 із зазначенням даних працівників, сум та періоду заборгованості щодо кожного працівника на загальну суму 14 326 500,98 грн., згодом боржник подав уточнення щодо розміру заборгованості першої черги станом на 01.10.2020, який склав 14699112,85 грн.

Як вбачається з матеріалів справи станом на день звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство - 26.08.2020, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало зведене виконавче провадження №36035661 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення із Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» в користь юридичних, фізичних осіб та держави.

Зокрема, 24.12.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Наконечною І.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №36035661 від 15.01.2013, яке об`єднує виконавчі провадження на загальну суму 17 865 665,14 грн. (залишок боргу становить 14 253 632,21 грн) постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «Комерційний індустріальний банк», заборонено боржнику відкривати будь-які нові рахунки у банках чи інших фінансових установах.

Відповідно до постанов державного виконавця від 22.11.2019, від 10.02.2020 та від 03.03.2020 у зведеному виконавчому провадженні №36035661 було здійснено опис та арешт майна боржника транспортних засобів в кількості 65 одиниць.

Із повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Наконечної І.В. №8164/04.1-32 від 02.07.2020 про оцінку майна вбачається, що станом на 01.07.2020 проведено експертну оцінку 42 одиниць транспортних засобів, загальна вартість яких становить 5 524 390 грн.

Відповідно до протоколів проведення електронних торгів, наданих Відділом примусового виконання рішень, електронні торги з продажу майна боржника окремими лотами (щодо кожної одиниці транспортного засобу), станом на день відкриття провадження у справі про банкрутство 25.09.2020, арештоване майно боржника (транспортні засоби) перебувало на стадії реалізації. Зокрема, до 25.09.2020 реалізовано 37 транспортних засобів, а станом на 02.12.2020 45 одиниць транспортних засобів, 14 не реалізовано у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів, 2 одиниці знаходились в стані очікування оплати.

Копію ухвали Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП «Тернопільський облавтодор» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) отримав 09.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №4602102856150.

Як зазначав державний виконавець у відзиві на клопотання розпорядника майна, 15.10.2020 на підставі п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанови про зупинення виконавчих проваджень четвертої та п`ятої черги відповідно до черговості, визначеної у ст.45 вказаного Закону. Водночас, щодо частини виконавчих проваджень третьої черги (вимоги щодо стягнення заробітної плати) не зупинялись, оскільки на них не поширюється дія мораторію і вони перебувають на стадії реалізації майна.

Відповідно до інформації з облікової картки на зведене виконавче провадження №36035661 про стягнення грошових коштів з боржника ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» станом на 02.12.2020, всього у зведеному виконавчому провадженні об`єднано 576 виконавчих документів, пред`явлених до виконання із 06.12.2013 по 02.12.2020 на загальну суму стягнення 30 792 940,99 грн., з них погашено вимог на 1 223 051,49 грн., залишок становить 29 569 889,50 грн. Після 25.09.2020 відкрито виконавче провадження за 128 виконавчими документами. У обліковій картці внесено відомості про зупинення виконавчих проваджень щодо вимог юридичних осіб.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з моменту порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство боржник перебуває у особливому правовому режимі і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, в тому числі щодо Закону України «Про виконавче провадження».

Така правова позиція є усталеною в практиці Верховного Суду (зокрема, викладена у постановах від 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012 та від 16.12.2020 у справі №910/8302/18).

За змістом положень ч.2 ст.41 КУзПБ ухвала суду, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Згідно із ч.3 ст.41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Враховуючи, що станом на день отримання Відділом примусового виконання рішень ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство арештоване та описане майна боржника (транспортні засоби) перебували на стадії реалізації, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про відсутність правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій щодо вказаного майна.

Проте, слід звернути увагу, що оскарженою ухвалою клопотання розпорядника майна боржника щодо зобов`язання органу державної виконавчої служби зупинити виконавчі дії щодо продажу рухомого майна боржника у зведеному виконавчому провадженні №36035661 було задоволено частково, а саме зобов`язано Державну виконавчу службу України в особі Відділу примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зупинити виконавчі дії щодо продажу рухомого майна, згідно зведеного провадження №36035661, яке належить Дочірньому підприємству «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», крім випадків, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що сформульоване за своїм змістом розпорядником клопотання таким чином, що він просить зупинити усі виконавчі дії щодо продажу рухомого майна, підлягає до часткового задоволення із вказівкою суду, що таке не поширюється на випадки, якщо такі визначені Кодексом України з процедур банкрутства.

Таким чином, суд першої інстанції врахував законодавчі обмеження щодо зупинення вчинення виконавчих дій.

Водночас, відповідно до інформації з облікової картки на зведене виконавче провадження №36035661 з 19.10.2020 по 02.12.2020 було відкрито 113 виконавчих проваджень за виконавчими листами про стягнення заборгованості на користь фізичних осіб.

Відповідно до абз. 1, 4, ч.5 ст.41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази звернення відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-західного міжрегіонального управління юстиції чи іншого органу виконавчої служби до суду про постановлення ухвали щодо звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію.

Апеляційний господарський суд наголошує, що розпорядження майном боржника, як судова процедура банкрутства, становить систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство, що здійснюється на стадії розпорядження майном, покладається на розпорядника майна боржника, який зобов`язаний разом з посадовими особами боржника розглядати копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, вести реєстр вимог кредиторів, повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та вживати заходів для захисту майна боржника.

Оскільки дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги щодо виплати заробітної плати, керівник боржника спільно з розпорядником майна боржника вправі у процедурі розпорядження майном здійснювати погашення вимог кредиторів боржника по заробітній платі самостійно та за наявності у боржника активів, які не використовуються в господарській діяльності боржника та не обмежені в обігу узгодити в судовому порядку їх відчуження для задоволення вимог по заробітній платі без залучення до цього органу державної виконавчої служби. Зазначені дії керівника спільно з розпорядником майна дозволять боржнику уникнути додаткових витрат на оплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, у разі якщо стягнення за виконавчими документами по заробітній платі здійснювалося б органом державної виконавчої служби.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 у справі №15/175-б.

У додаткових поясненнях апелянт покликається на правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного суду, наведену в постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 та в постанові Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі №921/339/17-г, відповідно до якої мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну та вимоги щодо заробітної плати, вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі з боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Слід зазначити, що наведені правові висновки було зроблено на основі норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який втратив чинність з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, відтак, підлягають застосуванню лише з урахуванням чинних норм Кодексу.

Відповідно до змісту статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», позови до боржника щодо вимог кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, розглядалась судами відповідно до загальних правил визначення юрисдикційності та підсудності.

Натомість Кодекс України з процедур банкрутства передбачає нові правові норми, спрямовані на досягнення відновлення платоспроможності підприємства та захист інтересів усіх кредиторів.

Так, відповідно до ч.1 ст.7 Кодексу усі майнові спори, стороною в яких є боржник, в тому числі щодо стягнення заробітної плати, розглядаються судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Окрім того, відповідно до змісту ч.5 ст.41 Кодексу стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку і контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий; звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

З аналізу наведених норм Кодексу, випливає, що вимоги до боржника, на які не поширюється дія мораторію, зокрема, щодо стягнення та виплати заробітної плати, регулюються спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо доводів засновника боржника про необхідність застосування до спірних правовідносин Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», слід зазначити, що вказаним Законом встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

У статті 2 вказаного Закону визначено, що під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи, що частка держави у статутному капіталі боржника становить 100%, законом встановлено мораторій на примусову реалізацію майна ДП «Тернопільоблавтодор» шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, і така реалізація можлива лише для виконання рішень щодо стягнення заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності підстав для зняття арешту із рахунку боржника, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Встановлені у ст.41 КУзПБ обмеження, які діють під час процедури розпорядження майном, стосуються всіх майнових активів боржника, і як накладення арешту на майно боржника, так і накладення арешту на грошові кошти на рахунках є обмеженнями розпорядження майном боржника, що може бути застосовано виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Також із наведених норм закону слідує, що на майнові вимоги кредиторів поширюється дія мораторію, що в свою чергу унеможливлює стягнення грошових коштів боржника на задоволення таких вимог.

Відповідно до ч.6 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

Відповідно до ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Згідно з пунктом 9.11. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Право на отримання заробітної плати та соціальних виплат гарантується Конституцією України. Стаття 43 Конституції вказує, що право на своєчасне одержання нагороди за працю захищене законом, громадяни мають право на соціальний захист.

Нормами ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, ст. 22, ч.ч. 1, 6 ст. 24, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Із матеріалів справи, вбачається що боржник має заборгованість з виплати заробітної плати як працівникам, які були звільнені у 2020 році, так і поточну заборгованість з виплати заробітної плати працівникам, які продовжують виконувати трудові обов`язки та забезпечують здійснення господарської діяльності боржника.

Враховуючи те, що існування заборгованості заробітної плати та неможливість здійснення її виплати працівникам в кожному випадку перешкоджає здійсненню господарської діяльності підприємства, а також те, що протягом дії мораторію, введеного ухвалою про відкриття провадження у справі, не забороняється задоволення вимог кредиторів щодо виплати заробітної плати, господарський суд правомірно та обґрунтовано задоволив заяву розпорядника майна в частині скасування арештів, накладених на банківський рахунок боржника, який є розрахунковим та використовується в тому числі для виплати заробітної плати.

При цьому слід звернути увагу, що суд першої інстанції з власної ініціативи встановив, як захід забезпечення вимог кредиторів, вимогу, що надання платіжних доручень банку на перерахування коштів з рахунку здійснюється боржником лише після отримання від розпорядника майна письмової паперової згоди на їх перерахування, визначив, що кошти з вказаного рахунку мають використовуватись з урахуванням і в порядку визначеним Кодексом України з процедур банкрутства та поклав контроль за витрачанням коштів покласти на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Аршевського Михайла Олександровича.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності доказів того, яка саме заборгованість буде погашатись боржником у першу чергу поточна чи за рішеннями суду, які набрали законної сили, оскільки згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №905/361/19.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) №508/04.1-24 від 21.01.2021 (вх. № 01-05/353/21 від 25.01.2021) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2020 відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2020 у справі №921/574/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 05.04.2020.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

Джерело: ЄДРСР 96002766

скопійовано

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!