Окрім того, відповідно до документації інспекційного відвідування, проведеного Управлінням Держпраці у Кіровоградській області встановлено відсутність будь-яких порушень відповідачем трудового законодавства.

Виходячи зі змісту висновку, зробленого судом, відповідач був зобов`язаний попередити позивача за 2 місяці про укладення відповідного договору, перш ніж попередити останнього про зміну істотних умов праці, не усвідомлюючи при цьому приблизні строки та умови, дотримання яких стане підставою для укладення такого договору, а відтак, впевнений, що в даному випаду судом помилково зроблено висновок, який ґрунтується на неправильному трактуванні положень статті 32 КЗпПУ.

Наказ № 34 від 30.01.2020 скасовано судом першої інстанції в частині, що стосується позивача, однак у зв`язку з тим, що даний наказ є фундаментальним та стосується безпосередньо організаційної діяльності усього підприємства, то мови про позивача у скасованому наказі бути - не може.

Відповідач звертає увагу суду, що позивач не оскаржує саме «Попередження від 30.01.2020», оформлене у відповідності до положень трудового законодавства, фактично підтверджуючи його законність у розумінні встановленої законом процедури попередження працівників.

Рішення відповідача перевести позивача на умови 2-х годинного робочого дня обумовлено фактичною відсутністю фінансового забезпечення після припинення фінансування з коштів обласного бюджету, відтак, ухвалюючи подібне рішення, суд першої інстанції повинен був усвідомлювати наслідки того, що у разі поновлення попереднього грошового забезпечення позивачу, відповідач буде змушений вирівнювати таку фінансову різницю шляхом неповноти надання населенню послуг з медицини, порушуючи при цьому взяті на себе зобов`язання в рамках укладеного договору з Національною службою здоров`я України.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Від адвоката Рогульченко І. А., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, а також стягути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Рогульченко І. А. заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 ОСОБА_1 працює на посаді інженера з охорони праці КНП «КОШВД КОР» (а. с. 6).

КНП «КОШВД КОР» діє згідно Статуту, погодженого директором департаменту охорони здоров`я Кіровоградської ОДА від 16.11.2018 та затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради від 21.12.2018 № 168.

Згідно п.7.1 та 7.3 даного Статуту управління підприємством здійснює головний лікар, який призначається на посаду обласною радою на конкурсній основі шляхом укладання з ним контракту.

Головний лікар приймає рішення про прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників підприємства, а також інші рішення в сфері трудових відносин, укладає трудові договори з працівниками підприємства; вживає заходи щодо своєчасного та в повному обсязі виплати заробітної плати, інших соціальних виплат (а. с. 88-94).

Відповідно до наказу від 20.11.2009 № 86-к на посаду головного лікаря призначена ОСОБА_3 з 20.11.2009 (а. с. 85-87).

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником КНП «КОШВД КОР», дата державної реєстрації якого в результаті перетворення 27.12.2018, є ОСОБА_3 (а. с. 45).

Наказом від 27.01.2020 № 29 визначена необхідність змін істотних умов праці, працівників КНП «КОВД КОР» у зв`язку із введенням в дію медичної реформи з 01.04.2020 за вимогами НСЗУ щодо оплати наданих послуг обов`язковою умовою являється комп`ютеризація.

Тобто кожен лікар, кожна сестра медична, реєстратор медичний та інші категорії працівників (згідно списку) повинні вправно володіти комп`ютером на рівні користувача на достатньому рівні (програма НСЗУ, Microsoft Offise Word, Microsoft Offise Excel/, Power Point, робота з електронною поштою).

Дані істотні зміни праці узгоджені з профспілковим комітетом, згідно частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України керівництво підприємства повинно попередити працівника за 2 місяці про наступні зміни в організації праці та істотних її умов.

В зв`язку з вищевикладеним наказано: старшому інспектору з кадрів ОСОБА_4 : до 31 січня 2020 року ознайомити з даним наказом та попередити працівників КНП «КОШВД КОР» згідно списку за підписом та датою отримання попередження щодо істотних змін в умовах праці з 01.04.2020; внести зміни в колективний договір та посадові інструкції, ознайомити працівників з ними; у термін до 25 березня 2020 року одержати письмове підтвердження працівників, які дали згоду продовжити роботу при істотних змінах в умовах праці і до 31 березня 2020 року підготувати та надати наказ про переведення їх на нові умови праці; у разі незгоди працівників зі змінами істотних умов оплати праці працевлаштувати їх в інших структурних підрозділах КНП «КОШВД КОР» при наявності вакантних місць; при відсутності можливості працевлаштування або відмові працівників від перекваліфікації, переведення на іншу роботу звільнити їх відповідно до чинного законодавства України ст. 36 п. 6 Кодеку законів про працю України.

Відповідно додатку до наказу від 27.01.2020 № 29 попередження згідно списку працівників у яких вносяться зміни до посадових інструкцій зі змінами істотних умов праці у зв`язку із введенням в дію медичної реформи з 01 квітня 2020 року, електронного документообігу, у якому вказано 67 працівників, серед яких є позивач ОСОБА_1 , яка 30.01.2020 хоч і не поставила свій підпис, але ознайомившись вказала своє бачення обставин у формі письмових зауважень, викладених на самому документі.

Наказом головного лікаря КНП «КОШВД КОР» № 34 від 30.01.2020 у рамках реформації галузі охорони здоров`я та впровадження програми державних гарантій медичного обслуговування населення, відповідно до статті 10 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 за № 391 «Про затвердження вимог надавача послуг з медичного обслуговування населення», постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 «Деякі питання щодо договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій», вимог Національної служби здоров`я України щодо переходу на електронну систему обліку та підключення до системи eHealth.

З метою впровадження нових форм організації праці та передових технологій і методів раціоналізації робочих місць, визначення пріоритетних напрямків роботи підприємства, запроваджено зміну істотних умов та оплати праці в Комунальному некомерційному підприємстві «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер Кіровоградської обласної ради».

19.10.2017 Президентом України підписано Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», яким запроваджено реформу системи фінансування закладів охорони здоров`я.

Суть реформи полягає у переході фінансування закладів охорони здоров`я усіх форм власності з фінансування з: Державного бюджету України на фінансування в рамках укладених в обов`язковому порядку договорів з Уповноваженою особою (для цілей цього Закону уповноваженою особою є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення).

В подальшому, в рамках реалізації запровадженої реформи, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 - утворено Національну службу здоров`я України як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів від 28.03.2018 № 391 затверджено вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення (заклади охорони здоров`я), з якими, головними розпорядниками бюджетних коштів (уповноважена особа) укладаються договори про медичне обслуговування населення. Однією із ключових вимог є реєстрація надавача послуг як юридичної особи (крім державної або комунальної установи) або як фізичної особи підприємця.

На підставі Розпорядження Голови Кіровоградської обласної ради від 22.05.2018 № 132-гр, 27.12.2018 відповідач набув організаційно-правову форму комунального підприємства (а.с. 39-41).

За результатами додержання відповідачем встановлених законодавством у сфері охорони здоров`я вимог, останнім укладено договір № 0146-Е420-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з Національною службою здоров`я України, строком дії з 01.04.2020 (з моменту настання фактичних змін істотних умов праці) (а.с. 46-52).

Згідно вище вказаного наказу № 34 від 30.01.2020 адміністрації та профспілковому комітету КНП «КОШВД КОР» до 01.02.2020 провести протокольні збори трудового колективу та довести до відома працівників: доцільність проведення реформування галузі охорони здоров`я та вимог Національної служби здоров`я України; план заходів з організації праці і виробництва, наказ по підприємству «Про зміну істотних умов та оплати праці до 01.04.2020» та попередження щодо можливості скорочення чисельності штату (звільнення), у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці; передбачити внесення змін до п. 3 діючого Колективного договору щодо нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат; узгодити посадові інструкції та попередити працівників про зміну істотних умов та оплати праці (а. с .7).

Як вбачається із виписки із протоколу № 5 засідання ПК ОШВД від 30 січня 2020 року м. Кропивницький, підписаної головою ППО ОСОБА_5 та секретарем ППО ОСОБА_6 , з введенням в дію медичної реформи з 01.04.2020 відбудуться істотні зміни в умовах праці. Вся медична документація буде переведена в електронний вигляд. За вимогами НСЗУ, щодо оплати наданих послуг (за пролікований випадок) обов`язковою вимогою є комп`ютеризація медичних закладів. Кожен лікар, сестра медична повинні вправно володіти комп`ютером, бути користувачем на достатньому рівні, робота з електронною поштою (а.с. 70).

З вказаним наказом № 34 від 30.01.2020 ознайомлені 31 січня 2020 року 91 працівник КНП «КОШВД КОР», серед них і позивач. Проте при ознайомлені з зазначеним наказом позивач вказала що їй невідомо, що за істотні умови та необхідна інформація щодо істотних умов (а. с. 8).

Згідно додатку до наказу № 34 від 30 січня 2020 року, затвердженого головним лікарем КНП «КОШВД КОР» ОСОБА_3 та погодженого головою профспілкового комітету КНП «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_5 із попередженням про зміну істотних умов та оплати праці ознайомлені, на продовження роботи в нових умовах згодні 66 працівників, в тому числі є підпис ОСОБА_1 (а. с. 9).

ОСОБА_1 20 березня 2020 року звернулась до головного лікаря КНП «КОШВД КОР» ОСОБА_3 із заявою, в якій вказала, що працювати буде, інші істотні умови для інженера з охорони праці не надавалися (а. с. 10).

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5ст. 12 ЦПК України).

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зістаттею 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно із частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Тобто, законодавець встановлює лише максимальну межу норми тривалості робочого часу (не більше 40 годин на тиждень), а не його обов`язковий мінімальний розмір.

Відповідно до статті 56 цього Кодексу, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Тривалість неповного робочого часу не обмежується і може встановлюватися як шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, так і зменшенням щоденної роботи при неповному робочому тижні.

Роботодавець має право на встановлення неповного робочого часу без згоди працівника.

Однак, при цьому повинна бути додержана процедура зміни істотних умов праці.

Змінювати істотні умови праці роботодавець вправі тільки при наявності змін в організації виробництва і праці.

Відповідно до частини третьоїстатті 32 КЗпП Україниу зв`язку із змінамив організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто змін, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівниказа укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Таким чином, до зміни істотних умов праці відноситься: зміна систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інше.

Із аналізу частини третьоїстатті 32 КЗпП Українислідує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядівабо найменування посад він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праціу попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки у тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Вказані висновки містяться у постановах Верховно Суду від 22 квітня 2019 року в справі № 176/3792/14-ц, від 22 травня 201 року в справі № 601/1513/18, від 22 травня 2019 року в справі № 405/3641/17, від 24 липня 2019 року в справі № 524/6367/16-ц, від 29 липня 2019 року в справі № 428/12732/15-ц, від 02 жовтня 2019 року в справі № 752/346/18, від 31 жовтня 2019 року в справі № 200/1562/18, від 18 листопада 2019 року в справі № 524/3661/16-ц та від 05 серпня 2020 року в справі № 205/1312/17.

При змінах в організації виробництва і праці роботодавець повинен додержуватися такого порядку. Зокрема, спочатку видається наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці. У ньому розкривається зміст цих змін, даються відповідні доручення посадовим особам для здійснення таких змін. Конкретні працівники, істотні умови праці яких у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про те, що з такого-то конкретного дня (але не раніше ніж через два місяці після персонального попередження) змінюються істотні умови їх праці.

Тому, на відповідача покладено обов`язок попередити працівника за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов його праці, що викликаються змінами в організації виробництва і праці.

Проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці віднесено до виключних повноважень роботодавця. Водночас такі зміни не повинні означати примусу до праці.

Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як роботодавець з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку зі змінами істотних умов праці.

Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним роботодавцем.

При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто змін, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Зміна істотних умов праці не передбачає ліквідації трудової функції працівника та виведення посади зі штату.

Перелік істотних умов праці, передбачений частиною третьою статті 32 Кодексу законів про працю України, не є вичерпним і може доповнюватися стосовно кожного конкретного випадку, тому істотні умови праці є оціночним поняттям. При цьому, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що зміна істотних умов праці може бути визнана обґрунтованою, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). Зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Тлумачення того, що може бути підставою для зміни істотних умов праці наведено у роз`ясненнях абз. 3 п. 31Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до якого згідно з ч.3ст.32 КЗпПв межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Доведення до відома працівника відомостей про запроваджувані істотні зміни в організації та оплаті праці мало бути здійснено в певній формі та в належному порядку, які могли б виключати неоднозначне тлумачення як характеру таких змін, так і обставин про їх повідомлення працівнику.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії наказу головного лікаря КНП «КОШВД КОР» № 59 від 31 березня 2020 року «Про встановлення робочого часу», виданого на підставі наказів від 27.01.2020 № 29 «Про внесення істотних змін в умовах праці», від 30.01.2020 № 34 «Про зміну істотних умов та оплати праці в КНП «КОШВД КОР», нового штатного розпису від 01.04.2020, вирішено встановити нові графіки роботи, перевести на неповний робочий день та зміни умов праці з 01.04.2020 працівників диспансеру, серед яких ОСОБА_1 інженера з охорони праці 2 години згідно графіку (а. с. 11).

Таким чином, оскаржуваний наказ № 59 від 30.03.2020, яким було встановлено новий графік роботи позивача, стосується зміни істотних умов праці, а, отже, такі зміни потребували від роботодавця завчасного попередження працівника не пізніше, ніж за два місяці.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач в порядку, визначеному частиною третьою статті 32 КЗПП України була повідомлена не пізніше ніж за два місяці, про істотні зміни в умовах праці, що стосується встановлення для неї неповного робочого дня в умовах двохгодинного графіку праці.

Встановивши, що наказ головного лікаря № 34 від 30.01.2020 «Про зміну істотних умов та оплати праці в КНП «КОШВД КОР», не містить відомості про безпосередні істотні зміни в організації та оплаті праці для позивача в бік погіршення щодо переведення її на неповний робочий день та зміни умов праці з 01.04.2020, що відображені саме в наказі № 59 від 31.03.2020, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зімна устотних умов праці відбулася з порушенням вимог трудового законодавства.

За відсутності доказів, які б виключали неоднозначне тлумачення обставин повідомлення позивачу про істотні зміни в організації та оплаті праці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що накази головного лікаря КНП «КОШВД КОР» № 34 від 30.01.2020 «Про зміну істотних умов та оплати праці в КНП «КОШВД КОР» та № 59 від 31.03.2020 «Про встановлення робочого дня» стосуються інших працівників, які їх не оскаржували, по відношенню до позивача винесені з порушенням вимог трудового законодавства, а відтак підлягають визнанню незаконними та скасуванню в частині ОСОБА_1 .

Як наслідок, враховуючи незаконність оскаржуваних наказів, правильними є також висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення обов`язку на відповідача поновити попередні умови праці та нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі, що існував до змін умов оплати праці.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, наказ № 59, яким переведено позивача на умови 2-х годинного робочого дня видано на підставі заяви позивача від 20.03.2020, у якій позивачем прийнято рішення продовжити роботу на підприємстві з урахуванням умов праці, які будуть істотно змінені з 01.04.2020, з огляду на те, що у вказаній заяві ОСОБА_1 не надава згоди на зміну істотних умов праці, саме у вигляді переведення її на невпоний робочий день на умовах двохгодиного графіку роботи.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до документації інспекційного відвідування, проведеного Управлінням Держпраці у Кіровоградській області, встановлено відсутність будь-яких порушень відповідачем трудового законодавства, з огляду на те, що судом першої інстанції було надано вказаному доказу обґрунтовану та вмотивововану оцінку.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що наказ № 34 слугує лише документальним підтвердженням змін в організації виробництва, є фундамельтаним і стосується безпосередньо організаційної діяльності усього підприємства, а не позивача, з огляду на те, що зі змісту оскаржуваного наказу № 59 від 31.01.2020 «Про встановлення робочого дня» вбачається, що він виданий саме на підставі наказу № 34 від 30.01.2020 «Про зміну істотних умов та оплати праці в КНП «КОЖВД КОР», яким згідно додатку до останього було ознайомлено з попередженням про зміну істотних умов та оплати праці.

Попередження від 30.01.2020, на яке посилається відповідач в апеляційній скарзі також не доводить правомірність повідомленнч позивача про встановлення неповного робочого дня на умовах двохгодинного графіку праці.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За змістом пункту першого частини третьоїстатті 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження розміру понесених витрат представником відповідача адвокатом Рогульченко І. А. надано: ордер серії ВА № 1010965 від 01.02.2021 (а. с. 186), договір про надання професійної правничої допомоги; додаткову угоду до договору про надання професійної правничої допомоги від 26.10.2020 (а. с. 195); додаткову угоду до договору про надання професійної правничої допомоги від 26.10.2020 від 01.03.2021 (а. с. 196); акт приймання - передачі до договору про надання професійної правничої допомоги від 26.10.2020 (а.с. 197); розрахунок до договору про надання професійної правничої допомоги від 26.10.2020 (а.с. 198); квитанцію до прибуткового касового ордера від 01.03.2021 в сумі 3 000 грн (а. с. 199).

Враховуючи, що апеляційна скарга КН «КОШВД КОР» підлягає залишенню беззадоволення,а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2020 рокубез змін, а також складність справи, витрачений час та обсяг виконаних адвокатом робіт і послуг, надані представником позивача докази понесення витрат, заява представника позивача адвоката Рогульченко І. А. про стягнення понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, зокрема, з КНП «КОШВД КОР» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» залишити беззадоволення,а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2020 рокубез змін.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» (код ЄДРПОУ 01994965) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 3000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01.04.2021.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко