Справа № 760/18472/20

2-3643/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГУМА» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з зазначеним позовом до ТОВ «ІНТЕРГУМА» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що наказом від 13 серпня 2020 року № 08-05 вона була звільнена з посади менеджера з адміністративної діяльності ТОВ «ІНТЕРГУМА» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звільнення були прогули, що підтверджуються актами про відсутність на роботі від 29 липня 2020 року, 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року.

Зазначає, що з 11 серпня 2020 року та на момент звільнення (13 серпня 2020 року) вона перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДШ № 407053, про що вона повідомляла відповідача.

Разом з тим, не зважаючи на те, що вона була лікарняному, її було звільнено в період непрацездатності.

У наказі про звільнення зазначено про те, що на її адресу 31 липня 2020 року був направлений лист про надання пояснень причин відсутності на роботі 29 липня 2020 року. Разом з тим, цей лист вона не отримувала. Крім того, лист стосувався пояснень щодо відсутності 29 липня 2020 року, проте відсутні запити щодо причин її відсутності 30 та 31 липня 2020 року.

Вона з директором ТОВ «ІНТЕРГУМА» ОСОБА_2 є колишнім подружжям та після розлучення у них виникли неприязні стосунки. У результаті цього їй почали чинити перешкоди у доступі до приміщення товариства. У зв`язку з цим, вона неодноразово зверталась до поліції, зокрема, 28 липня 2020 року, 06 серпня 2020 року, 10 серпня 2020 року та 13 серпня 2020 року. Крім того, 10 серпня 2020 року та 18 серпня 2020 року вона зверталася зі скаргами до Державної служби України з питань праці щодо порушення відповідачем норм трудового законодавства, що виражається у систематичному не допуску до виконання трудових обов`язків.

Внаслідок незаконних дій відповідача їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних хвилюваннях та стражданнях, пов`язаних із постійним тиском керівництва відповідача. 06 серпня 2020 року після чергового конфлікту у неї стався психологічний зрив, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися до невролога.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 13 серпня 2020 року № 08-05 про звільнення її з посади менеджера з адміністративної діяльності ТОВ «ІНТЕРГУМА»;

- поновити її на роботі в ТОВ «ІНТЕРГУМА»;

- стягнути з ТОВ «ІНТЕРГУМА» на її користь на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 гривень.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року вирішено питання про витребування доказів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 33-43).

Посилається на те, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ТОВ «ІНТЕРГУМА» на посаду менеджера з адміністративної діяльності з 01 серпня 2011 року наказом від 29 липня 2011 року № 48. Наказом № 08-05 від 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. 29 липня 2020 року начальник комерційного відділу Святовець В.М. доповідною запискою повідомив директора ТОВ «ІНТЕРГУМА» про те, що 29 липня 2020 року ОСОБА_1 не з`явилась на роботі. На телефонні дзвінки остання не відповідала. Факт відсутності позивача на робочому місці було підтверджено Актом про відсутність на робочому місці, складеним співробітниками ТОВ «ІНТЕРГУМА» 29 липня 2020 року. На підставі доповідної записки та акту 29 липня 2020 року наказом № 1к була створена комісія для з`ясування причини відсутності ОСОБА_1 на роботі. Наказом від 29 липня 2020 року № 2к позивачу було запропоновано до 10 серпня 2020 року надати письмові пояснення та документи щодо причин відсутності на роботі. Зазначений наказ було направлено ОСОБА_1 поштою, який нею отриманий 19 серпня 2020 року. Крім того, позивача було повідомлено про цей наказ електронним повідомленням № 000107 від 07 серпня 2020 року. 11 серпня 2020 року комісією складено акт за результатами службового розслідування, відповідно до якого комісією неодноразового, а саме 29 липня 2020 року о 12 годин 04 хвилини, о 12 годин 08 хвилин, 30 липня 2020 року о 13 годин 00 хвилини, 31 липня 2020 року об 11 годин 58 хвилин були зроблені виклики на службовий номер телефону ОСОБА_1 , а також на її домашній номер телефону, проте остання на дзвінки не відповідала. Крім того, відповіді ОСОБА_1 на відправлений лист та на телеграму на дату складання акту отримано також не було. 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року ОСОБА_1 також не з`явилась на роботу. На телефонні дзвінки остання не відповідала. Факт відсутності позивача на робочому місці було підтверджено Актами про відсутність на робочому місці, складеними співробітниками ТОВ «ІНТЕРГУМА» 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року. ОСОБА_1 ознайомитися з наказом про звільнення відмовилась, про що 13 серпня 2020 року було складено відповідний акт. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ознайомитись з наказом та отримати свою трудову книжку, ТОВ «ІНТЕРГУМА» було направлено на адресу позивача копію зазначеного наказу та лист з повідомленням про можливість отримати трудову книжку. Зазначений лист отриманий позивачем 20 серпня 2020 року. При звільненні позивачу було виплачено заробітну плату за період з 01 серпня 2020 року по 13 серпня 2020 року та компенсацію за невикористані дні відпустки.

У період з 10 серпня по 13 серпня 2020 року позивач перебувала на робочому місці, що підтверджується табелем обліку робочого часу. 13 серпня 2020 року під час оголошення ОСОБА_1 наказу про звільнення, остання не зазначала про те, що перебуває на лікарняному та не надавала будь-яких підтверджуючих документів. 21 серпня 2020 року позивач направила ТОВ «ІНТЕРГУМА» заяву, в якій вона зазначила, що на підтвердження відсутності на роботі в період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року вона направляє копію листа непрацездатності № 407053, виданого КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги». Згідно Електронного реєстру листків непрацездатності інформація щодо листка непрацездатності № 407053 у реєстрі відсутня. Крім того, позивачем було направлено копію листка непрацездатності, а не його оригінал, як це передбачено законодавством. Листом від 29 вересня 2020 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району м. Києва повідомило, що ОСОБА_1 дійсно зверталась до сімейного лікаря амбулаторії № 5 з приводу загострення захворювання 10 серпня 2020 року, у зв`язку з чим їй було видано листом непрацездатності № 407053 з 11 серпня 2020 року по 14 серпня 2020 року. Проте, жодних документів до зазначеного листа долучено не було. Таким чином, не отримавши оригіналу листка непрацездатності № 407053, ТОВ «ІНТЕРГУМА» позбавлене можливості вирішити питання щодо наявності чи відсутності підстав для скасування або зміни наказу № 08-05 від 13 серпня 2020 року. У разі, якщо звільнення працівника відбулось відповідно до норм чинного законодавства, а в день звільнення працівник перебував на лікарняному, зазначене є підставою для внесення зміни до наказу про звільнення стосовно переносу дати звільнення на перший робочий день, а не підставою для поновлення працівника на роботі.

З відповіді на відзив на позовну заяву представника позивача вбачається, що він підтримує викладене у позові. Зазначає про те, що у зв`язку з чиненням перешкод позивачу у доступі до робочого місця, ОСОБА_1 неодноразово викликала поліцію, зокрема, 28 липня 2020 року, 06 серпня 2020 року, 10 серпня 2020 року та 13 серпня 2020 року. Як вбачається з табелю обліку робочого часу, наданого відповідачем, ОСОБА_1 була присутня на роботі з 05 по 07 липня 2020 року та з 10 по 13 серпня року, проте за весь цей час жодного разу особи, відповідальні за проведення розслідування та з`ясування причин відсутності позивача на робочому місці, не звернулись особисто до ОСОБА_1 щодо надання пояснень. Зазначає, що враховуючи правову позицію Верховного Суду, зміна дати звільнення під час судового розгляду справи не може вважатися поновленням порушеного права (а.с. 111-115).

З заперечень на відповідь на відзив представника відповідача вбачається, що він підтримує вкладене у відзиві на позовну заяву. Зазначено, що інформація щодо підстав та змісту звернення ОСОБА_1 на спецлінію «102» 28 липня 2020 року відсутня, а тому відсутні підстави вважати, що таке звернення стосувалося не допуску позивача до робочого місця. Така інформація міститься лише в одному рапорті від 10 серпня 2020 року та не підтверджена жодними іншими доказами. Крім того, зазначений документ не стосується факту відсутності позивача на робочому місці з 29 липня 2020 року по 31 липня 2020 року. Також, представник позивача у відповіді на відзив підтверджує факт перебування позивача на робочому місці з 05 по 07 липня 2020 року та з 10 по 13 серпня року. Таким чином, твердження позивача про перешкоджання їй у допуску до робочого місця не підтверджуються належними та допустимими доказами та не стосуються її відсутності на робочому місці з 29 липня 2020 року по 31 липня 2020 року (а.с. 128-133).

04 січня 2021 року представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення по день ухвалення рішення (а.с. 141).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ТОВ «ІНТЕРГУМА» на посаду менеджера з адміністративної діяльності з 01 серпня 2011 року наказом від 29 липня 2011 року № 48 (а.с. 62).

Наказом № 08-05 від 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з відсутністю 29 липня 2020 року, 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року на робочому місці без поважних причин (а.с. 77).

Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 посилається на незаконність та безпідставність її звільнення, оскільки на момент звільнення (13 серпня 2020 року) вона перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДШ № 407053, про що вона повідомляла відповідача. Крім того, у зв`язку з чиненням їй перешкод у доступі до робочого місця, вона неодноразово викликала поліцію, зокрема, 28 липня 2020 року, 06 серпня 2020 року, 10 серпня 2020 року та 13 серпня 2020 року.

Представник відповідача заперечує доводи позивача, посилаючись на письмові докази.

29 липня 2020 року начальник комерційного відділу Святовець В.М. доповідною запискою повідомив директора ТОВ «ІНТЕРГУМА» про те, що 29 липня 2020 року ОСОБА_1 не з`явилась на роботі, на телефонні дзвінки остання не відповідала (а.с. 64).

Факт відсутності позивача на робочому місці впродовж робочого дня було підтверджено Актом про відсутність на робочому місці, складеним співробітниками ТОВ «ІНТЕРГУМА» 29 липня 2020 року (а.с. 67).

На підставі доповідної записки та акту 29 липня 2020 року наказом № 1к була створена комісія для з`ясування причини відсутності ОСОБА_1 на роботі (а.с. 70).

Наказом від 29 липня 2020 року № 2к позивачу було запропоновано до 10 серпня 2020 року надати письмові пояснення та документи щодо причин відсутності на роботі (а.с. 71).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Зазначений наказ було направлено ОСОБА_1 поштою (а.с. 73), який останньою отриманий 19 серпня 2020 року, що підтверджується трекінгом Укрпошта (а.с. 74).

Крім того, позивача було повідомлено про цей наказ електронним повідомленням № 000107 від 07 серпня 2020 року (а.с. 75).

11 серпня 2020 року комісією складено акт за результатами службового розслідування, відповідно до якого комісією неодноразового, а саме 29 липня 2020 року о 12 годин 04 хвилини, о 12 годин 08 хвилин, 30 липня 2020 року о 13 годин 00 хвилини, 31 липня 2020 року об 11 годин 58 хвилин були зроблені виклики на службовий номер телефону ОСОБА_1 , а також на її домашній номер телефону, проте остання на дзвінки не відповідала. Крім того, відповіді ОСОБА_1 на відправлений лист та на телеграму на дату складання акту отримано також не було (а.с. 76).

Згідно доповідних, складених начальником комерційного відділу Святовець В.М., 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року ОСОБА_1 також не з`явилась на роботу, на телефонні дзвінки остання не відповідала (а.с. 65, 66).

Факт відсутності позивача на робочому місці було підтверджено Актами про відсутність на робочому місці, складеними співробітниками ТОВ «ІНТЕРГУМА» 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року (а.с. 68, 69).

ОСОБА_1 ознайомитися з наказом про звільнення та отримати трудову книжку відмовилась, про що 13 серпня 2020 року було складено відповідний акт (а.с. 78).

У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ознайомитись з наказом та отримати свою трудову книжку, 13 серпня 2020 року ТОВ «ІНТЕРГУМА» було направлено на адресу позивача копію зазначеного наказу та лист з повідомленням про можливість отримати трудову книжку (а.с. 79). Зазначений лист отриманий позивачем 20 серпня 2020 року що підтверджується трекінгом Укрпошта (а.с. 81).

При звільненні позивачу було виплачено заробітну плату за період з 01 серпня 2020 року по 13 серпня 2020 року та компенсацію за невикористані дні відпустки (а.с. 82-84).

Позивач посилається на те, що їй почали чинити перешкоди у доступі до приміщення товариства, у зв`язку з чим, вона неодноразово зверталась до поліції, зокрема, 28 липня 2020 року, 06 серпня 2020 року, 10 серпня 2020 року та 13 серпня 2020 року.

На підтвердження своїх доводів позивач надала суду лист Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26 серпня 2020 року, з якого вбачається, що згідно інформації з бази даних Інформаційного порталу Національної поліції України зафіксовані наступні повідомлення від ОСОБА_1 : 06 серпня 2020 року, 10 серпня 2020 року та 13 серпня 2020 року заявник повідомила про не допуск її до офісного приміщення ТОВ «ІНТЕРГУМА» (а.с. 125-126).

Зазначене також підтверджується наданими стороною позивача рапортами, складеними оперативними черговими (а.с. 121-124).

Разом з тим, підставою для винесення наказу № 08-05 від 13 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи була відсутність останньої на робочому місці 29 липня 2020 року, 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року.

Доказів на підтвердження перебування позивачем на робочому місці 29 липня 2020 року, 30 липня 2020 року та 31 липня 2020 року останньою суду не надано.

Крім того, представник позивача у відповіді на відзив підтверджує факт перебування позивача на робочому місці з 05 по 07 липня 2020 року та з 10 по 13 серпня року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Сторона позивача посилається на те, що на момент звільнення (13 серпня 2020 року) ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДШ № 407053.

Представник відповідача у відзиві зазначає про те, що у період з 10 серпня по 13 серпня 2020 року позивач перебувала на робочому місці, що підтверджується табелем обліку робочого часу (а.с. 88). 13 серпня 2020 року під час оголошення ОСОБА_1 наказу про звільнення, остання не зазначала про те, що перебуває на лікарняному та не надавала будь-яких підтверджуючих документів.

21 серпня 2020 року позивач направила ТОВ «ІНТЕРГУМА» заяву, в якій вона зазначила, що на підтвердження відсутності на роботі в період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року вона направляє копію листа непрацездатності № 407053, виданого КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» (а.с. 89).

Згідно Електронного реєстру листків непрацездатності інформація щодо листка непрацездатності № 407053 у реєстрі відсутня (а.с. 92).

Крім того, стороною відповідача зазначено про те, що позивачем було направлено копію листка непрацездатності, а не його оригінал.

Частиною 3 ст. 40 КЗпП України визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно з пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи, тобто останній робочий день. Робочий день - це встановлена законодавством тривалість (у годинах) роботи протягом доби (Наказ Міністерства охорони здоров`я від 27 грудня 2001 року № 528 «Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»). Тривалість робочого дня визначено законом. Тобто, робочий день, це встановлена державою кількість годин на добу, протягом яких робітники й службовці виконують свої службові обов`язки на підприємстві, в установі, організації.

Згідно з Технічним описом листа непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, бланки листків непрацездатності є бланками суворої звітності, які засвідчують тимчасову непрацездатність застрахованої особи.

Згідно з пунктами 3, 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застраховані особи зобов`язані: знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації; дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд та страхувальники зобов`язані подавати органам державного нагляду або їх уповноваженим усі документи та довідки, необхідні для виконання ними функцій контролю у сфері соціального страхування.

Таким чином, обов`язку роботодавця прийняти, обробити листки тимчасової непрацездатності та здійснити на їх підставі відповідні виплати, а також врахувати їх при видачі наказів з кадрових питань кореспондує обов`язок працівника виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, зокрема, своєчасно надати отриманий оригінал листка непрацездатності роботодавцю для заповнення всіх належних розділів, а також для забезпечення перевірки Фондом соціального страхування України та його робочими органами обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованій особи. Лише у такому разі, листок непрацездатності зі всіма заповненими розділами, включаючи розділи, що підлягають обов`язковому заповненню роботодавцем, після перевірки обґрунтованості його видачі та продовження може бути визнаний документом, неврахування якого тягне за собою правові наслідки для роботодавця.

Частиною 3 ст. 40 КЗпП України встановлена гарантія звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Проте, лише сам факт надання суду листка непрацездатності, який відкритий закладом охорони здоров`я у день звільнення працівника, не є безумовною підставою для поновлення працівника на роботі, оскільки роботодавець має довести законність звільнення працівника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року в справі № 553/4211/15-ц.

Стороною позивача доказів на підтвердження надання відповідачу оригіналу листка непрацездатності в день його відкриття чи в день її звільнення суду не надала. Навпаки, позивачем визнається факт її перебування на робочому місці 13 серпня 2020 року.

З огляду на встановлені судом обставини, а саме: перебування позивача на робочому місці в період дії листка непрацездатності, не повідомлення нею відповідача про такий листок, отримання за ці дні заробітної плати, дії ТОВ «ІНТЕРГУМА» щодо звільнення позивача 13 серпня 2020 року згідно із п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідали законодавству та не є протиправними.

Суд вважає, що в такому випадку відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Не підлягають задоволенню й вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди в сумі 100000 гривень та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони є похідними від первинної вимоги.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 40, 147, 149 КЗпП України, статтями 16, 54 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, наказом Міністерства охорони здоров`я, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГУМА» (м. Київ, вул. В. Брожка, 64, код ЄДРПОУ 33233796) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, стягнення коштів.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: