Справа № 201/2817/20

Провадження № 2/201/214/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду Жовтневогорайонного суду м.Дніпропетровська в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення матеріальних збитків, пені, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2020р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення матеріальних збитків, пені, моральної шкоди, яка підписана представником позивачки адвокатом Темченком С.Л. (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 06.03.2020р. та ордеру від 24.03.2020р. (а.с. № 2-8, 19-21,22).

Протоколом автоматизованого розподілусудової справиміж суддями від 24.03.2020р. головуючою по справі визначена суддя Ткаченко Н.В. (а.с. № 1).

Ухвалою судді ОСОБА_3 від 12.05.2020р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні в підготовче засідання (а.с.№29).

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначав, що між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 06.12.2018р. було укладено договір купівлі - продажу № 06/12/01, предметом цього договору було виготовлення кухонної меблі для квартири позивачки, яку вона купила в новобудівлі. Відповідно п. 4.1. договору було передбачено строк доставки та встановлення товару - 85 робочих днів з дати надходження продавцю авансового внеску покупця у розмірі, визначеному п. 6.3.2. договору, або з дати надходження продавцю 100% передоплати загальної вартості товару у порядку, визначеному п. 6.5. цього договору. Відповідно до п. 6.2. договору була визначена і загальна вартість товару з урахуванням додаткових послуг, визначених сторонами у замовленні, яка складала 70000грн. Цю суму одним платежем позивачка оплатила 01.12.2018р., втім кухонні меблі виготовлені не були.

Представник позивачки, посилаючись на ст.ст. 16, 23, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610 - 612, 614, 623, 624, 651, 653, 837, 865, 866, 1166, 1167 ЦК України, просив задовольнити позовні вимоги а, саме розірвати договір купівлі-продажу № 06/12/01, укладений 06.12.2018р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 суму матеріальних збитків у розмірі 70 000грн., пеню за прострочення виконання договору у розмірі 735000грн., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000грн. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати на професійну правничу допомогу.

Підготовче засідання у справі у відповідності до положень ст. 197 та п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України проведено 23.09.2020р., під час якого до матеріалів справи долучено нові докази (роздруківки відгуків із мережі Інтернет про роботу компанії відповідача) та задоволено клопотання про допит свідків (а.с. № 53).

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Темченко С.Л. в судових засіданнях по справі 16.12.2020р. та 09.02.2021р. позовні вимоги підтримали. Наполягали на їх повному задоволенні. Позивачка просила заперечення відповідача стосовно того, що вона начебто не дала своєчасний доступ до приміщення кухні, по причині чого не були зроблені заміри, а отже и виготовлена кухня, не приймати до уваги, оскільки прораб ОСОБА_2 - ОСОБА_5 до неї в квартиру приїхав зробити заміри лише наприкінці зими 2020р. При цьому їй розповів, що кухню вони тільки будуть почитати робити, а також те, що матеріалів, специфікацій, а також ескізів у нього ще немає. Позивачка в судовому засіданні 09.02.2021р. відмовилася від запропонованого відповідачем варіанту вирішення спору (отримання 5000грн. компенсації та кухні, яка зроблена на замовлення інших людей та перебуває ще на гарантії), оскільки через те, що строки виконання умов договору з ПП ОСОБА_2 були порушені на значний термін, вона була вимушена замовити кухню в іншому місці та ця кухня вже давно встановлена.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи особисто присутнім в судових засіданнях по справі 16.12.2020р. та 09.02.2021р., позовні вимоги визнав частково. Так, відповідач наголошував на тому, що сам замовник (позивачка) не дала можливості виконати умови договору, оскільки квартира нею була придбана в новобудівлі, отже тривалий час відбувалися будівельні роботи по всій квартирі і вона (позивачка) довго не давала доступу до приміщення кухні для замірів. Також ОСОБА_2 в судовому засіданні 16.12.2020р. суду розповів, що ним була закуплена частина матеріалів (ЛДСП, ХДФ, метизи, фурнітура), зроблені ескізні частини, проведені попередні та контрольні заміри, розрахунки для передачі матеріалів на виробництво в компанію ТОВ «Віяр». Відповідач не заперечував той факт, що фасадну частину він дійсно не зробив, оскільки вони з позивачкою увійшли в цей судовий процес. В судовому засіданні 09.02.2021р. відповідач запропонував позивачці відшкодувати 5000грн., а також запропонував провести розрахунок з нею шляхом отримання іншого виробу (кухня, яку він зробив на замовлення інших людей, яка ще знаходиться на гарантії), втім ОСОБА_1 від такої пропозиції відмовилася. Стосовно інших позовних вимог, то ОСОБА_2 не визнав позов в частині стягнення з нього пені та моральної шкоди. Стосовно витрат позивачки на послуги адвоката, то ОСОБА_2 був згоден їх відшкодувати у випадку задоволення позову.

Представником позивачки адвокатом Темченком С.Л. 26.03.2021р. до канцелярії суду подано заяву про підтримання позовних вимог та закінчення розгляду справи 31.03.2021р. за його та позивачки відсутності, оскільки судові дебати у цій категорії не передбачені (а.с. № 87).

До канцелярії суду 26.03.2021р. адвокатом також подана заява про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомоги у розмірі 17114грн. 80 коп. (а.с. № 88-91).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 31.03.2021р. не з,явився, про дату якого був повідомлений в суді 09.02.2021р. під розписку (а.с. № 84), про причини неявки до суду відповідач суд не сповістив, заяви про відкладення розгляду справи не надіслав.

З урахуванням заяв представника позивачки та неявки відповідача при належному повідомленні суд ухвалою від 31.03.2021р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) завершив розгляд справи в судовому засіданні 31.03.2021р. у відповідності до положень ст. 223 та ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутності обох сторін (їх представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши позивачку та її представника, вислухав відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку змісту заперечень відповідача, допитавши 09.02.2021р. свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

06.12.2018р.між ОСОБА_1 та Приватнимпідприємцем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі -продажу №06/12/01 (а.с. № 11-15).

Відповідно до умов укладеного договору купівлі - продажу № 06/12/01 продавець приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця комплект меблів, вказаний у бланку замовлення та ескізі товару, а покупець має прийняти та сплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору).

Пункт 4.1. договору передбачав строк доставки та встановлення товару - 85робочих днів з дати надходження продавцю авансового внеску покупця у розмірі, визначеному п. 6.3.2. договору, або з дати надходження продавцю 100% передоплати загальної вартості товару у порядку, визначеному п. 6.5. цього договору.

Загальна вартість товару з урахуванням додаткових послуг, визначених сторонами у замовленні, складала 70000грн. (пункт 6.2. договору).

Також відповідно до умов укладеного 06.12.2018р. договору покупець був зобов`язаний сплатити вартість товару 100% платежем в розмірі 70000грн.

На виконання умов договору ОСОБА_1 01.12.2018р. сплатила 100 % вартість товару - 70000грн., що підтверджується товарним чеком № 01/12/18 (а.с. № 18).

Не заперечував факт укладення 06.12.2018р. зазначеного договору між сторонами та факт повної сплати позивачкою замовлення у розмірі 70000грн. і сам відповідач, будучи особисто присутнім в судових засіданнях у справі 16.12.2020р. та 09.02.2021р.

Отже, ці обставини (факт укладення договору та факт 100 % оплати замовлення) в силу положень ч.1 ст. 82 ЦПК України не потребують доказування.

Ні станом на дату подачі позовної заяви, ні станом на день розгляду справи судом ОСОБА_2 свої зобов`язання по виготовленню кухонної меблів в квартиру позивачки не виконав, не передав у власність покупця комплект меблів, вказаний у ескізі товару та специфікації (а.с. № 16-17).

В судових засіданнях по справі 16.12.2020р. та 09.02.2021р. відповідач ОСОБА_2 підтвердив ті обставини, що меблі на кухню позивачки у відповідності до умов укладеного між ними 06.12.2018р. договору, він не виконав.

Отже, і ці обставини в силу положень ч.1 ст. 82 ЦПК України не потребують доказування.

Частина 1 статті 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).

Частиною першою, третьою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина перша, друга статті 614 ЦК України).

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частина перша статті 623 ЦК України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина перша статті 624 ЦК України).

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України).

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (частина п`ята статті 653 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша статті 865 ЦК України).

Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору; відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов (частина перша статті 866 ЦК України).

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовано Законом України «Про захист прав споживачів»

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим (частина перша статті 10 Закону про захист прав споживачів).

Частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Як зазначено вище, пунктом 4.1. договору було передбачено строк доставки та встановлення товару (кухонних меблів відповідно до ескізу товару та специфікації) - 85робочих днів з дати надходження продавцю авансового внеску покупця у розмірі, визначеному п. 6.3.2. договору, або з дати надходження продавцю 100% передоплати загальної вартості товару у порядку, визначеному п. 6.5. цього договору (а.с. № 13).

Позивачкою 01.12.2018р. внесено на оплату товару 70000грн. (100% від загальної суми), втім умови договору відповідачем не виконані, 85 робочих днів сплинуло 08.04.2019р., отже відповідно до умов укладеного договору, відповідач повинен повернути позивачці суму, яка внесена нею в рахунок оплати замовлення, а також пеню відповідно до положень п.7.4. договору, починаючи з 09.04.2019р.

Сума понесених позивачкою матеріальних збитків підлягає стягненню в повному обсязі, а саме у розмірі 70000грн., які були внесені ОСОБА_1 01.12.2018р. (а.с. № 18).

Заперечення відповідача стосовно того, що саме позивачка не дала йому можливість виконати умови договору у передбачені строки, оскільки її кухня не була підготовлена вчасно для замірів через ремонтні роботи, які тривали в квартирі, суд оцінює критично з огляду на те, що жодними доказами, які визначені статтею 76 ЦПК України, ці твердження ОСОБА_2 не були підтверджені.

Так, відповідач стверджував, що станом на 09.05.2019р. позивачка була не готова прийняти заказ, бо приміщення кухні ще було не підготовлено.

Втім, позивачка в судовому засіданні пояснювала, що прораб відповідача ОСОБА_5 вперше до неї приїхав зробити заміри лише наприкінці зими 2020р. При цьому, цей прораб їй розповів, що кухню вони тільки будуть почитати робити, а також те, що матеріалів, специфікацій, а також ескізів у нього ще немає.

Ці пояснення позивачки підтвердили і допитані 09.02.2021р. свідки ОСОБА_6 (батько позивачки) та ОСОБА_7 (сестра позивачки) (а.с. № 79-83).

Так, ОСОБА_6 суду засвідчив про те, що людина від ОСОБА_2 прийшла робити заміри кухні десь весною 2020р. (точніше він не може зазначити). В присутності свідка ( ОСОБА_1 ), цей чоловік розповів, що вони (з ОСОБА_2 ) нічого ще навіть не розпочинали роботи по виготовленню кухні. Його (свідка) донька дійсно в подальшому замовила кухню в іншому місті, але майже через 2 роки після укладення договору з відповідачем.

Свідок ОСОБА_7 суду свідчила про те, що вони втрьох (вона, позивачка та їх батько) зимою 2018р. були в офісі ОСОБА_2 , сестра відразу сплатила повну вартість виготовлення кухні. Потім сестра нервувала з приводу того, що кухню тривалий час не виготовляють, її (позивачку) тримали у невіданні з приводу строків виготовлення кухні. Свідок розповіла суду, що в травні 2019р. офісу відповідача на пр. Кірова (пр. О. Поля м. Дніпро) вже не було, відповідач почав виходити на зв`язок з її сестрою тільки після її звернення до суду. Свідок також підтвердила, що прораб сестрі розповідав, що ніяких матеріалів для виготовлення кухні він не бачив.

При цьому, сам ОСОБА_2 в судовому засіданні 16.12.2020р. не заперечував той факт, що його прораб ОСОБА_5 приїздив до позивачки робити заміри вже після 09.05.2019р., тобто після спливу 85 робочих днів з дня оплати позивачкою повної вартості виготовлення кухні.

Доказів того, що позивачка такий тривалий час (а саме з 06.12.2018р. і до зими 2020р.) не давала можливості його прорабу зробити необхідні заміри, ОСОБА_2 суду не надав. Не заявив клопотання про допит в якості свідка прораба або іншу особу, не довів листування з позивачкою в месенджерах з приводу строків огляду приміщення кухні та замірів тощо.

Так само відповідач не довів суду і ті твердження, що ним була закуплена частина матеріалів (ЛДСП, ХДФ, метизи, фурнітура), зроблені ескізні частини, проведені попередні та контрольні заміри, розрахунки для передачі матеріалів на виробництво в ТОВ «Віяр» (наприклад, шляхом допиту працівників ТОВ «Віяр», шляхом долучення договорів, розрахунків, замовлень тощо).

Суд зазначає, що докази у справі відповідно до положень ст. 89 ЦПК України оцінюються, окрім іншого, за принципом їх достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності.

Приймаючи до уваги саме ці положення ст. 89 ЦПК України, суд не може зробити висновок, що саме позивачка не дала можливість ПП ОСОБА_2 виготовити у передбачені договором від 06.12.2018р. строки кухонні меблі.

Отже,позовні вимогив частині розірваннядоговору купівлі-продажу№ 06/12/01,укладеного 06.12.2018р.між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 , стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальних збитків у розмірі 70000грн., підлягають повному задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позивачка наполягає на стягненні пені за п. 7.4. договору від 06.12.2018р. у розмірі 735000грн., розрахунок якої приведено по тексту позову її представником, втім суд вважає, що ця сума значно перевищує розмір збитків, завданих ОСОБА_1 відповідачем (70000грн.), а саме більше ніж в 10 разів.

За вищезазначеного, суд вважає доцільним зменшити суму пені за прострочення виконання договору до 70000грн. (до суми загальної вартості товару за договором від 06.12.2018р., що ї є сумою фактичних матеріальних збитків позивачки), відмовивши в задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення пені.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до положень п.п. 7 9 ч. 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи (пункти 2, 4 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (п.9) визначено, що визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачка наполягає на відшкодуванні їй відповідачем моральної шкоди у розмірі 100 000грн., при цьому посилається, що моральна шкода їй спричинена неправомірними діями відповідача. Ця моральна шкода полягає у тривалому порушенні життєвих зв`язків, а саме те, що відсутність кухонних меблів впливала на можливість спілкування із іншими особами (родичами, друзями), кухня мала тривалий час непридатний для використання стан (доки вона у іншого виробника на замовила кухню восени 2020р.), отже не могла тривалий час використовуватися за своїм призначенням, у зв`язку з чим значно погіршилися і самі умови проживання позивачки.

Втім, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала внаслідок порушення її прав та тривалого погіршення умов проживання внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, та яку позивачка оцінює у розмірі 100000грн., явно завищена, не відповідає ні характеру та обсягу страждань, ні засадам розумності, виваженості та справедливості.

За вищезазначеного, суд вважає доцільним зменшити суму в рахунок відшкодування позивачці моральної шкоди до 5000грн., відмовивши в задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

При розгляді справи суд виходить з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до належного відповідача, а саме до ОСОБА_2 , хоча договір купівлі продажу від 06.12.2018р. було укладено між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 , оскільки відповідач 24.04.2020р. припинив підприємницьку діяльність ФОП за КВЕДом 31.09 (виробництво інших меблів) (а.с. № 23-24).

Підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, отже підлягають задоволенню в повному обсязі в частині позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу № 06/12/01, укладеного 06.12.2018р. між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 , а також в частині стягнення матеріальних збитків у розмірі 70000грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання договору та в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.ст.133,137, 141 ЦК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка за вимогами Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судових витрат при подачі позову, задоволено частково, суд вважає, що судові витрати по справі слід задовольнити наступним чином.

З відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840грн. 80коп. (позов подано 24.03.2020р.) за немайнові вимоги про розірванню договору, а також 1 450грн. за 3 вимоги майнового характеру (70000грн. (збитки) + 70000грн. (пеня)+ 5000 грн. (моральна шкода) х 1% = 1450грн.).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі №751/3840/15-ц суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020р., №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010р., №37246/04).

До позовної заяви представником позивачки - адвокатом Темченком С.Л. суду були долучені: копія договору про надання правової допомоги від 06.03.2020р., ордеру від 24.03.2020р., копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

До канцелярії суду 26.03.2021р. адвокатом подана заява про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомоги у розмірі 17114грн. 80 коп. (а.с. № 88-91), до якої долучено: звіт про надання правової допомоги від 25.03.2021р., копія інформаційної довідки від 10.03.2020р., розрахунок до звіту про надання правової допомоги за договором від 06.03.2020р., дублікати квитанцій від 15.01.2021р.та 12.03.2021р., квитанція до прибуткового касового ордеру від 25.03.2021р. (а.с. № 91-99).

Ці підтвердження понесення позивачкою витрат по оплаті професійної правничої допомоги судом приймаються, як достатні та обґрунтовані складністю справи, безпосередньою участю адвоката в судових засіданнях. Втім, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним зменшити розмір судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки до 8 557 грн. 40коп. (50 % понесених витрат).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 16, 23, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610 - 612, 614, 623, 624, 651, 653, 837, 865, 866, 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі №751/3840/15-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.1 ст. 82, ст.ст. 89, 128-131, 133, 137, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору,стягнення матеріальних збитків, пені,моральної шкоди задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу № 06/12/01, укладений 06.12.2018р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальні збитки у розмірі 70000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пеню за простроченнявиконання договору у розмірі 70000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахуноквідшкодування моральної шкоди - 5000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення виконання договору, моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) на користь держави судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 450грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по оплаті витратна професійнуправничу допомогу у розмірі 8 557 грн. 40коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.