РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року

м. Рівне

Справа № 559/114/19

Провадження № 22-ц/4815/133/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Гордійчук С. О.

суддів: суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенський край», Комунальне підприємство «Архітектор» Дубенської міської ради,

розглянув впорядку спрощеногопозовного провадженняв м.Рівне апеляційнускаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенський край» - адвоката Лозюк С.Ф. на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2020 року, ухвалене в складі судді Ралець Р.В., повний текст якого складено 02 листопада 2020 року у справі № 559/114/19,

в с т а н о в и в :

У січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Дубенський край»,Комунального підприємства«Архітектор» Дубенськоїміської ради про повернення в натурі безпідставно набутого майна та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 2,21 га та 2,93 га розташованих на території Птицької сільської ради Дубенського району Рівненської області на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 211274 від 21.05.2010 та серії ЯЗ № 211276 від 21.05.2010. Цільове призначення (використання) земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Згідно з договорами оренди землі від 01 січня 2011 року позивач передав зазначені земельні ділянки в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенський край» строком на 7 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Вважаючи, що семирічний строк дії вказаних договорів сплив 01 січня 2018 року, 15 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення йому земельних ділянок, однак ТОВ «Дубенський край» по закінченню строку дії договорів оренди продовжує користуватись його земельними ділянками та відмовляється у добровільному порядку повернути їх з тих підстав, що право оренди земельної ділянки було проведено не 20 лютого 2018 року, а тому договір діє до 2024 року.

Просить суд про задоволення позовних вимог.

У лютому 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенський край» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Архітектор» про визнання договору оренди землі дійсним із дати укладення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договори оренди землі є дійсними та такими, що підлягають виконанню, оскільки договори були підписані ОСОБА_1 орієнтовно у кінці грудня 2017 року, або на початку січня 2018 року, строком на 7 років, та є чинними протягом 2018-2024 років, включно. ОСОБА_1 підписав договори оренди землі із власної волі, тобто надав земельні ділянки у користування та отримував орендну плату за користування ними, отже бажав настання правових наслідків у вигляді державної реєстрації права оренди, як це і передбачено п.3.1., що право оренди земельної ділянки виникає із моменту реєстрації цього права відповідно до законодавства, та п.14.1 договорів, де зазначено, що право оренди земельної ділянки оформлюється відповідно до законодавства України.

У договорах оренди землі помилково зазначено дату 01.01.2011 рік через неуважність працівників, які їх готували і подавали на підпис ОСОБА_1 .

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенський край», Комунальне підприємство «Архітектор» Дубенської міської ради про повернення в натурі безпідставно набутого майна та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок задоволено частково.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенський край" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 56216860 00:10:013:0010, площею 2,21 га, розташовану на території Птицької сільської ради Дубенського району Рівненської області яка згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 211274 належить ОСОБА_1 .

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенський край" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 56216860 00:10:013:0011, площею 2,93 га, розташовану на території Птицької сільської ради Дубенського району Рівненської області яка згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 211276 належить ОСОБА_1 .

Скасовано записи державного реєстратора Комунального підприємства "Архітектор" Дубенської міської ради Нікітчук Оксани Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39807137 від 22.02.2018 року, та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39807754 від 22.02.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенський край», Комунальне підприємство «Архітектор» Дубенської міської ради про повернення в натурі безпідставно набутого майна та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенський край» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Архітектор» Дубенської міської ради про визнання договору оренди землі дійсним з дати укладення відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенський край» посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити. Зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Зазначає, що подання позовної заяви із вимогами про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенський край» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки не є належним та допустимим способом захисту.

Покликається на те, що належним способом захисту є звернення до суду із негаторним позовом, що узгоджується висновком викладеним у постанові Верховного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц.

Звертає увагу суду, що дату у договорах оренди землі 01 січня 2018 року проставлено помилково через неуважність працівників товариства, оскільки вказані договори підписувалися ОСОБА_1 у січні 2018 року.

У відзиві на апеляційного суду позивач заперечує доводи останньої просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Установлено, що що ОСОБА_1 є власникомземельної ділянкиплощею 2,21га,розташованої натериторії Птицькоїсільської радиДубенського районуРівненської областіна підставіДержавного актуна правовласності наземельну ділянкусерії ЯЗ№ 211274від 21.05.2010,зареєстрованого вКнизі записівдержавних актівна правовласності наземлю тана правопостійного користуванняземлею,договорів орендиземлі за№ 011059800108.Цільове призначення(використання)земельної ділянки-ведення особистогоселянського господарства.Кадастровий номерземельної ділянки:5621686000:10:013:0010та земельної ділянки площею 2,93 га, розташованої на території Птицької сільської ради Дубенського району Рівненської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 211276 від 21.05.2010, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011059800106. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства. Кадастровий номер земельні ділянки: 5621686000:10:013:0011 (а.с. 13-14, 15-16).

На підставі договорів оренди землі від 01 січня 2011 року позивач передав зазначені земельні ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубенський край" строком на 7 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Установлено, що умови обох договорів оренди землі є ідентичними.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту реєстрації цього права відповідно до законодавства. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами (п. 3.1 договору).

За умовами п. 6.2 договору оренди, передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом її приймання-передачі після підписання цього договору сторонами, але не пізніше 7 (семи) календарних днів після дати реєстрації права оренди земельної ділянки.

Станом 01.01.2013 року державну реєстрацію договорів оренди землі з кадастровими номерами 5621686000:10:013:0010 та 5621686000:10:013:0011 між ОСОБА_1 та ТОВ «Дубенський край» проведено не було, що стверджується повідомленням відділу у Дубенському районі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № 29-17-0.22-435/106-18 від 07.12.2018.

22 лютого 2018 року товариством було здійснено державну реєстрацію речового права права оренди земельних ділянок за вказаними договорами.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 114914200 від 22.02.2018, державним реєстратором Комунального підприємства "Архітектор" Дубенської міської ради Нікітчук О.О. здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39807137 від 22.02.2018 року, та державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39807754 від 22.02.2018 року, на підставі договорів оренди землі від 01.01.2011 року укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Дубенський край». Строк дії: 7 років, з правом пролонгації (а.с. 31, 32-33).

Позивач направив відповідачу лист від 15червня 2018року та від 04 вересня 2018 року, в якому просить повернути належні йому земельні ділянки,у зв`язкуіз закінченнямстроку діївказаних договорів.Однак,відповідач земельніділянки неповернув,посилаючись на те, що 20.02.2018 року право оренди на обидві земельні ділянки зареєстроване державним реєстратором КП «Архітектор» на 7 років з правом пролонгації, а відтак договори є чинними.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

На час підписання вказаного договору оренди частина четверта статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому, у статті 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною п`ятою статті 126 ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон № 161-XIV.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 названого Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати спірний правочин.

Разом з тим, проведення 04 грудня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаних договорів оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.

Отже, оскільки ТОВ «Дубенський край» не здійснило державну реєстрацію договорів оренди землі, договори між позивачем та відповідачем чинності не набрали і, відповідно вказане товариство не набуло прав орендаря за спірними договорами оренди землі.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи, що відповідач володіє спірними земельними ділянками за відсутності вчиненого правочину, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в зустрічних позовних вимогах слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про те, що у договорах оренди землі помилково зазначено дату 01.01.2011 року замість 01.01.2018 року через неуважність працівників, є безпідставними, оскільки товариством не надано належних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальнихфункцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Доводи скаржника про те, що позовні вимоги про повернення земельних ділянок не є належним способом захисту не заслуговують на увагу оскільки, спірні земельні ділянки знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенський край».

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенський край» - адвоката Лозюк С.Ф. залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2020 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 01 квітня 2021року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.