Справа № 359/661/21

Провадження № 2-а/359/71/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Савоніка Д.В.,Орлова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль, Управління патрульної поліції у Київській області Барсуль Віталія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

27.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Бориспільськогоміськрайонного судуКиївської області впорядку адміністративногосудочинства зпозовною вимогою: скасувати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ГАА № 579055 від 17.01.2021 року, та закрити справупро адміністративне правопорушення з підстав передбачених ст. 247 КУпАП. Крім того, просив суд: зобов`язати керівництво відповідача провести службову перевірку знань правових норм законів згідно займаної посади відповідача, а також притягнути відповідача до кримінальної відповідальності за порушення: конституційних прав та свобод громадянина ОСОБА_2 та за перевищення службових повноважень за складання не правомірного протоколу, та постанови згідно ст.365ККУ, недотримання висновку КСУ № 10-р/2020 від 28.08.2020р. пункту 3.1, та пункту 3.2 рішення відповідно до ч.4 ст. 382ККУ.

Свої вимоги, позивач обґрунтовує наступним. 17 січня 2021року відповідачем на позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА 058848 за ч.2 ст. 44-3 КУпАП, на що відповідач не мав повноважень згідно ст. 255 КУпАП. Також зазначає, що було проведено упереджено розгляд справи, так як не були прийняті до уваги надані ним докази та винесена оскаржувана постанова серії ГАА 579055, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 17.01.2021 о 21:50 за адресою м.Бориспіль, вул..Головатого, 30 у магазині «Фора» перебував без засобів індивідуального захисту, передбачених постановою КМУ №641 від 22 липня 2020 року.

Позивач вказує, що відповідачем не було пред`явлено та не надано службового посвідчення, як того вимагає ч.2 статті 18 Закону «Про Національну поліцію», та не було підтверджено своїх повноважень, а також заявляє, що постанова прийнята необґрунтовано з порушенням конституційних норм і свобод, та процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Зокрема вказує, що диспозиція статті 44-3 КУпАП вказує, що вона застосовується, та має чинність тільки на період дії карантину людей.

Внаслідок видання Кабінетом Міністрів України ряду постанов в Україні з 12 березня 2020 року до 28 лютого 2021 року було встановлено карантин, яким обмежено права і свободи позивача, покладено на нього додатковий обов`язок який полягає у забороні перебувати в громадських місцях без вдягнутої медичної маски, змінено режим роботи органів державної влади та організацій незалежно від форм власності.

Звертає увагу, що положеннями ч. 2 ст. 29 Закону України № 1645-Ш «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Проте, від головного державного санітарного лікаря України Ляшко В.К. не було подання на встановлення карантину, що засвідчує надана позивачем офіційна відповідь від МОЗ України.

Зазначає, що згідно з Указом Президента України № 468/96 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» (із змінами внесеними згідно з Указом Президента України № 70/99 від 27.01.99 року) було постановлено: запровадити в Україні Єдиний державний реєстр нормативних актів - автоматизовану систему збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства (далі - Державний реєстр); установити, що до Державного реєстру включаються чинні, опубліковані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані в Міністерстві юстиції України, нормативні акти Національного банку України, міжнародні договори України.

Позивач стверджує, що постанови Кабінету Міністрів України не мають юридичної сили, оскільки дати реєстрації постанов були здійснені пізніше ніж їх опублікували, про що свідчить відповідь на запит з Міністерства юстиції України.

Також зазначає, що основним та найвищим законом є Конституція України, згідно ст. 64 якої конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24. 25, 27, 28. 29, 40, 47, 51 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Також звертає увагу, що головний державний санітарний лікар України відповідно до положень п.«й» ст. 40 Закону України № 4004-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану вносить центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, обґрунтоване подання для прийняття рішення щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину.

У поданні зазначаються: період і межі території встановлення карантину; перелік проведення необхідних профілактичних, протиепідемічних та інших заходів, які можуть бути проведені у зв`язку з введенням режиму надзвичайного стану і встановленням карантину, виконавці цих заходів; вичерпні тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб, додаткові обов`язки, що покладаються на них.

Правовий режим надзвичайного стану, зокрема правовий режим воєнного стану та зон надзвичайної екологічної ситуації відповідно до імперативної норми прямої дії положень п.19 ст. 92 Конституції України визначаються виключно Законами України.

Також зазначає, що правовою основою введення надзвичайного стану в Україні є Конституція України, Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» та указ Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

При цьому звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 4 Закону України № 1550- III «Про правовий режим надзвичайного стану» надзвичайний етан може бути введений в разі виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров`ю значних верств населення.

Порядок введення надзвичайного стану встановлено положеннями статті 5 вказаного Закону, указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України, в якому відповідно до вимог ст.6 Закону зазначаються перелік і межі надзвичайних заходів, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням надзвичайного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зазначає, що у разі введення надзвичайного стану з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 4 цього Закону, відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» крім заходів, передбачених статтею 16 цього Закону, можуть також здійснюватися такі додаткові заходи як встановлення карантину та проведення інших обов`язкових санітарних та протиепідемічних заходів.

Позивач стверджує, що, оскільки в Україні чи окремих її місцевостях не був введений режим надзвичайного стану, встановлений в України карантин та проведення інших обов`язкових санітарних та протиепідемічних заходів, а також обмеження його прав і свобод, зокрема покладення на нього додаткового обов`язку перебувати в громадських місцях у вдягнутій медичній масці, не відповідають Конституції України та Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану».

Ухвалою від 28 січня 2021 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду (а.с.18).

18.03.2021 від представника відповідача Савоніка Д.В. надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.22-32), відповідно до якого відповідач не погоджується з позовом, вважає його безпідставним та необґрунтованим та просить відмовити у його задоволення. В обґрунтування зазначено, що згідно електронного рапорту 17.01.2021 року о 21 год. 37 хв. надійшло повідомлення із служби 102 про те, що 17.01.2021 року о 21 год. 37 хв. за адресою: м. Бориспіль, вул. Головатого 30 у магазині «ФОРА» покупець відмовляється одягнути маску. На вказаний виклик до магазину прибув екіпаж «Лемур-0151» БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області. Наведене підтверджується письмовими пояснення працівника магазину «ФОРА».

Також зазначено, що,прибувши на місце події інспекторами патрульної поліції було виявлено гр. ОСОБА_1 , котрий перебував у приміщенні магазину без одягненої захисної маски. На зауваження як із боку співробітників торгового закладу, так і з боку інспекторів патрульної поліції не реагував та відмовлявся одягнути захисну маску. Громадянину ОСОБА_1 , було роз`яснено що його дії утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. У зв`язку із допущеним адміністративним правопорушенням, відносно гр. ОСОБА_1 було оформлено адміністративні матеріали за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, складено протокол та винесено оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 170 гривень.

При цьому зазначено, що карантинні обмеження на території України встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Відповідно до п. 1 Постанови з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України установлено карантин. Відповідно до п.п. 1 п. 2 Постанови на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Зазначено, що відповідно до ст. 222 КУпАП, до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Також зазначено, що на відео з нагрудної бодікамери АІ-00043 зафіксовано, що відповідач відповідно до статті 18 п.3 Закону України «Про Національну поліцію» назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явив на вимогу позивача службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією. Зазначено, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що роз`яснено порушнику. Зазначено, що громадянин ОСОБА_1 не погодився із вчиненим правопорушенням,а тому на виконання вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП по вказаному факту було складено протокол у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 058848 від 17.01.2021, який також додано до постанови. Таким чином, вважають, порядок розгляду справи відбувся у відповідності до вимог КУпАП.

Щодо запровадження карантину, звертають увагу, що поняття, а також порядок встановлення карантину визначений ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», який встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Також зазначає, що у рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели де цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організації вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Звертає увагу, що в порядку адміністративного судочинства місцевому суду як адміністративному суду підсудна тільки вимога позивача про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Щодо інших вимог про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності, вони не підлягають розгляду в прядку адміністративного судочинства.

У судовому позивач ОСОБА_1 позовну вимогу про скасування оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності підтримав, в іншій частині визнає, що вимоги не підлягають розгляду в межах даної адміністративної справи та їх не підтримує. Він наполягає, що Кабінетом Міністрів України у неконституційний спосіб, з порушенням ст.64 Конституції України встановлено карантин, а отже усі встановлені карантинні обмеження порушують вимоги Конституції та його конституційні права. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.44-3 КУпАП. Звертає увагу, що у ряді судових рішень було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення з цих підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1ст.5 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

В цьому зв`язку суд враховує, що відповідно до положень ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що 17 січня 2021 року командиром роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль, Управління патрульної поліції у Київській області капітаном поліції Барсуль Віталієм Вікторовичем відносно позивача ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення Серії АА №058848 , відповідно до якого зазначено, що 17.01.2021 о 21 год.50хв. за адресою АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 перебував в громадському будинку, а саме приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушив п.п.1 п.2 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.44-3 КУпАП (а.с.4).

На підставі вказаного протоколу, відібраних пояснень у працівника магазину «ФОРА» ОСОБА_3 , а також усних пояснень, які надав ОСОБА_1 , відповідачем було винесена оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА №579055, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП, а саме, за те, що 17.01.2021 о 21 год.50хв. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 перебував в громадському будинку, а саме приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушив п.п.1 п.2 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 (а.с.35).

Так,відповідно доч.2ст.44-3КУпАП перебуванняв громадськихбудинках,спорудах,громадському транспортіпід часдії карантинубез вдягнутихзасобів індивідуальногозахисту,зокрема респіраторівабо захиснихмасок,що закриваютьніс тарот,у томучислі виготовленихсамостійно,- тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до ст. 29 вказаного Закону, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», прийнято Постанову КМ України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно якої з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Відповідно до п.п. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, в редакції чинній станом на 17.01.2021, на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 06.11.2020 № 1000-IX, який набрав чинності 21.11.2020, внесено зміни до Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», а саме статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною 2 такого змісту: «Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Крім цього, зазначеним Законом внесено зміни до ст. 222 КУпАП, яка визначає повноваження органів національної поліції з розгляду справ про адміністративні правопорушення, шляхом доповнення ч.1 ст. 222 КУпАП, після цифр «44» словами і цифрами «частина друга статті 44-3». Відповідно до вказаних змін, які набрали чинності 21.11.2020, до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч.2 ст. 44-3 КУпАП.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, згідно оскаржуваної постанови стало відповідне повідомлення на лінію «102» та виявлення посадовою особою підрозділу патрульної поліції у приміщенні магазину «ФОРА» в м.Бориспіолі позивача без засобів індивідуального захисту.

Судом досліджено відеозаписи з відеофайлами з нагрудної відеокамери поліцейського, які надано відповідачем в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Даними відеозаписами підтверджено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та дотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема ст.ст.268, 280,283-285 КУпАП.

В тому числі встановлено, що відповідачем дотримано вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явив на вимогу позивача службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, в тому числі зробити фотознімок посвідчення.

Твердження позивача, що відповідач діяв з перевищенням своїх службових повноважень, в тому числі в порушенням ст.ст.255,258 КУпАП, склавши на нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.44-3 КУпАП, суд вважає необґрунтованими.

Так, повноваження відповідача як працівника поліції здійснювати розгляд справи про адміністративне правопорушення за вказаною статтею визначені ст.222 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст.258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Так згідно з вимогами ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Водночас, за змістом ч.5 цієї статті, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 256цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 185-3цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В цьому зв`язку суд звертає увагу, що ст.255 КУпАП не визначає жодного іншого органу, до повноважень яких було б віднесено складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 ст.44-3 КУпАП, що, є очевидною прогалиною у законодавстві.

Крім того, позивач не зазначив, та жодним належним доказом не доведено, що сам факт складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення призвів до порушення прав та свобод позивача.

Щодо інших доводів позивача, щодо порушення порядку встановлення карантину, суд звертає увагу, що зазначені постанови Кабінету Міністрів України, в тому числі: від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а також від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», неконституційними не визнавалися, та, всупереч доводам позивача на момент складання оскаржуваної постанови були зареєстровані та оприлюднені відповідно до вимог чинного законодавства, були чинним і не скасовані.

Жодних конкретних доводів щодо обмеження конституційних прав позивача, зокрема тих, що наведені в ч.2 ст.64 Конституції України, які не можуть бути обмежені крім випадків, передбачених Конституцією України, ним не наведено.

Не встановлено цих обставин і вказаним позивачем Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020).

В свою чергу, суд звертає увагу, що згідно ст. 3 Конституції України задекларовано як найвищу соціальну цінність здоров`я та безпеку людини, наявність у держави позитивного обов`язку охороняти життя людини та громадянина, у т.ч. з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави для закриття провадження в адміністративній справі відсутні.

Відповідно до ч.3ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 5ст. 288 КУпАПпозивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати у справі не значаться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 74-77, 122, 123, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 докомандира роти№1батальйону патрульноїполіції вм.Бориспіль,Управління патрульноїполіції уКиївській областіБарсуль ВіталіяВікторовича проскасування постановипо справіпро адміністративнеправопорушення серії ГАА №579055 від 17.01.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнутодо адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладено штраф в розмірі 170 гривень відмовити повністю, оскаржувану постанову залишити без змін.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Муранова-Лесів