ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» березня 2021 року

м. Харків

справа № 635/4092/17

провадження № 22ц/818/1341/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Котелевець А. В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , представник відповідача - ОСОБА_3 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,

відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2020 року у складі судді Пілюгіної О.М.

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, який у подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що 04 листопада 2014 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про розробку та виготовлення аналого-цифрового перетворювача з технічними характеристиками згідно додатку, а також узгоджена і підписана технічна специфікація та описані технічні характеристики аналого-цифрового перетворювача.

Як вбачається з умов зазначеного договору від 04 листопада 2014 року ОСОБА_2 зобов`язався розробити та виготовити аналого-цифровий перетворювач у кількості чотири штуки, протестувати та передати їх йому не пізніше, ніж через три місяці з моменту оплати першого внеску та передати технічну документацію на розробку, у тому числі, електричну схему аналого-цифрового перетворювача, а він в свою чергу зобов`язався оплатити виконану роботу.

Вказав, що додатковими умовами до договору передбачено, що при неможливості виготовити пристрій в строк до 04 квітня 2015 року відповідач зобов`язався повернути йому отримані кошти протягом одного тижня за курсом долару США на день повернення.

Зазначив, що він повністю виконав свої зобов`язання за договором про розробку та виготовлення аналого-цифрового перетворювача від 04 листопада 2014 року та сплатив відповідачу в день укладення договору грошову суму в розмірі 42 400,00 грн, що в еквіваленті на день отримання коштів складало 2738,46 доларів США.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, аналого-цифровий перетворювач не розробив та не виготовив, не передав жодної технічної документації.

Вказав, що з 11 квітня 2015 року виникло прострочення виконання зобов`язання ОСОБА_2 , тому він має повернути йому суму, яка еквівалентна 2738,46 доларів США, а також 3% річних.

Зазначив, що 17 липня 2017 року він звертався до відповідача з вимогою добровільної сплати суми боргу, у тому числі, в розстрочку, проте ОСОБА_2 на вимогу не відповів.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову суму в розмірі 81 757,24 грн, з яких: сума основного боргу - 77 351,91 грн та сума 3% річних за весь час прострочення - 4405,33 грн; судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу, інші судові витрати.

Не погоджуючись з позовною заявою ОСОБА_1 , у листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору підряду виконаним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що приблизно навесні 2014 року він познайомився з ОСОБА_4 , з яким вони спільно сформували проект технічного завдання на виготовлення спеціалізованого пристрою. Однак, на етапі реалізації технічного завдання, коли потрібно було закуповувати деталі для виготовлення спеціалізованого пристрою, ОСОБА_4 повідомив, що вирішенням фінансових питань, в тому числі, й забезпечення проекту коштами на придбання комплектуючих частин, буде займатися ОСОБА_1 , який працював разом з ОСОБА_4 у Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут».

У ході спільної зустрічі з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 досягнуто домовленість про початок проекту зі спільної розробки прототипу спеціалізованого пристрою (аналого-цифрового перетворювача) та, за умови його успішної реалізації, - укладення масштабних договорів про співробітництво між Інститутом радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова Національної академії наук України, де працював ОСОБА_2 на той час, та Національним науковим центром «Харківський фізико-технічний інститут» із значним бюджетуванням на повну автоматизацію експериментів на базі останнього.

ОСОБА_1 також повідомив, що він фактично не має відповідного рівня кваліфікації в технічних питаннях, та його завдання полягає тільки в забезпеченні належної звітності про витрату коштів, виділених на автоматизацію з проекту, в тому числі, в частині проектування та виготовлення цього спеціалізованого пристрою. Також, він погодив з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що технічне завдання на проектування та розробку спеціалізованого пристрою буде ще обговорюватися та до кінця проекту його параметри можуть змінюватися.

Вказав, що в подальшому він здійснив закупівлю комплектуючих частин та оплату труда фахівців, які забезпечували проектування й розробку спеціалізованого пристрою і виготовив один прототип аналого-цифрового перетворювача, який передав для тестових вимірювань в реальних умовах експерименту. Вказані тестові вимірювання проведені ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з істотним відхиленням від погоджених строків. Водночас, розроблена принципова електрична схема аналого-цифрового перетворювача в повному обсязі відповідала вже зміненому ОСОБА_1 первісному технічному завданню.

Зазначив, що до 04 квітня 2015 року він передав відповідачам другий примірник (прототип) аналого-цифрового перетворювача, тестування якого в повному обсязі не проведено, а зроблені лише випробування незначної частини технічних параметрів та висловлені побажання щодо виконання певних доробок приладу, безпосередньо не пов`язаних із погодженим технічним завданням.

Вказав, що ним за власний рахунок проведено велику кількість додаткових робіт з вдосконалення прототипу аналого-цифрового перетворювача, які не входили до технічного завдання.

Зазначив, що на час передачі примірників аналого-цифрового перетворювача ОСОБА_1 він дізнався про те, що ОСОБА_4 , який був основним технічним спеціалістом, та технічний експерт - ОСОБА_5 , вийшли з проекту. Отже, подальше проведення робіт з модифікації пристрою не мало сенсу, оскільки з боку замовника ОСОБА_1 не було технічних фахівців, здатних приймати та використовувати пропоновані ним технічні рішення з модифікації.

Вказав, що він виконав всі договірні домовленості із ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в частині проектування, розробки аналого-цифрового перетворювача та виготовлення його примірників, у зв`язку з чим підняв питання щодо документального оформлення цього процесу, але порозуміння з відповідачами не досягнуто.

Зазначив, що на його думку укладений 04 листопада 2014 року між ним та ОСОБА_1 договір є договором підряду, безпосереднім предметом якого є розробка аналого-цифрового перетворювача з відповідними технічними характеристиками, тобто розробка принципової електричної схеми, за якою згідно висновку фахівця чи експертизи можливо виготовити належно працюючий аналого-цифровий перетворювач, що відповідає заявленим характеристикам. Водночас, механічне відтворення примірників аналого-цифрового перетворювача не може розглядатися безпосереднім предметом договору, оскільки має факультативний характер до розробки аналого-цифрового перетворювача з відповідними технічними характеристиками.

Вказав, що на виконання своїх зобов`язань за договором від 04 листопада 2014 року він у визначений умовами договору строк розробив та виготовив аналого-цифровий перетворювач з технічними характеристиками, які відповідали технічній сертифікації, та передав його ОСОБА_1 у лютому 2015 року. ОСОБА_1 провів випробування вказаного пристрою та надав рекомендації щодо його подальшого технічного і програмного налаштування в межах договірних відносин. Більш того, виготовлений ним аналого-цифровий перетворювач фізично перебував в розпорядженні ОСОБА_1 на час його звернення до суду з первісним позовом.

Також, він не погоджується з висновком, що викладений в додаткових угодах до договору від 04 листопада 2014 року, про те, що розроблений та виготовлений ним аналого-цифровий перетворювач не відповідає технічному завданню договору, оскільки викладені у вказаних додатках побажання щодо удосконалення роботи приладу є питаннями налаштування, а не питаннями дефекту.

Крім того, висновком фахівця щодо можливості виготовлення зразка аналого-цифрового перетворювача та його можливих параметрів за результатами аналізу схемо-технічних рішень від 18 жовтня 2017 року, наданим фахівцем-доцентом кафедри комп`ютерної радіоінженерії та систем технічного запису інформації Харківського національного університету радіоелектроники ОСОБА_6 за результатами аналізу схемо-технічних рішень, використаних ним під час розробки та виготовлення аналого-цифрового перетворювача за договором підряду від 04 листопада 2014 року підтверджено, що заявлені технічні характеристики відповідають технічній специфікації договору від 04 листопада 2014 року із можливістю виготовлення такого зразка аналого-цифрового перетворювача.

Отже, він в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором підряду від 04 листопада 2014 року, а саме розробив та виготовив аналого-цифровий перетворювач і передав його ОСОБА_1 у встановлені договором строки. Також, він в повному обсязі надіслав ОСОБА_1 технічну документацію на електронну пошту.

Просив визнати виконаним з його боку договір підряду на розробку та виготовлення аналого-цифрового перетворювача, укладений між ним та ОСОБА_1 від 04 листопада 2014 року.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на його користь грошову суму в розмірі 77 351, 91 грн, в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення суми 3% річних за весь час прострочення - відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат за проведення судової комп`ютерно - технічної експертизи в розмірі 6909,00 грн, суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 600,00 грн, суму судового збору в розмірі 773,52 грн, суму судового збору в іншій частині віднесено за рахунок ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 в задоволенні вимог за зустрічним позовом про визнання договору підряду виконаним - повністю відмовлено; судові витрати, понесені ОСОБА_2 , віднесено за його рахунок.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 - відмовити та задовольнити його зустрічний позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що висновок комп`ютерно-технічної експертизи від 02 лютого 2018 року не дозволяє встановити, чи відповідає переданий на експертизу прилад вимогам технічної специфікації, оскільки експерт не зміг увімкнути вказаний пристрій та відкрити файл з технічною документацією. Висновок експертизи не містить відповідей на питання, безпосередньо пов`язаних із погодженим технічним завданням. Експерт має диплом за фахом «оптичні мережі», використав некоректні судження щодо призначення переданого на експертизу приладу, вважаючи його вимірювальним інструментом, та на час проведення експертизи взагалі не мав дозвільної документації для проведення експертної діяльності. Вказав, що твердження ОСОБА_1 про невиконання ним зобов`язань за договором спростовуються наданим суду речовим доказом - аналого-цифровим перетворювачем та первісною документацією, зокрема, додатковими угодами до договору від 04 листопада 2014 року, а також показаннями сторін та свідка, скріншотами листування електронною поштою. Зазначив, що ОСОБА_1 неправильно обрано спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення коштів, а не пред`явлення позову, пов`язаного з виконанням вимог договору. Вказав, що договір від 04 листопада 2014 року не породжував для нього грошових зобов`язань, у зв`язку з чим немає підстав для стягнення боргу. Заначив, що договір від 04 листопада 2014 року помилково кваліфікований судом як договір на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

08 лютого 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважав, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга - необгрунтованою. При цьому посилався на те, що оскільки відповідач договір не виконав, він має повернути грошові кошти, які він йому сплатив.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не виконано умови договору на розробку та виготовлення технічної документації та зразків виробу, тому з нього підлягає стягненню сума коштів, сплачена йому за цим договором ОСОБА_1 , у еквіваленті долару США, як зазначено в договорі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався розробити та виготовити аналого-цифровий перетворювач з технічними характеристиками, вказаними у додатку; протестувати і передати їх ОСОБА_1 не пізніше, ніж через 3 місяці з моменту оплати першого внеску; передати технічну документацію на розробку, в тому числі, електричну схему аналого-цифрового перетворювача. ОСОБА_1 зобов`язався оплатити розробку аналого-цифрового перетворювача у гривні в сумі, еквівалентній 2000,00 доларів США за середнім курсом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»; оплатити виготовлення не менше чотирьох аналого-цифрових перетворювачів за ціною 200,00 доларів США за одиницю в гривні за середнім курсом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». ОСОБА_1 мав можливість замовити ще до 10 таких аналого-цифрових перетворювачів протягом календарного року за ціною 200,00 доларів США (а. с. 6, том 1).

Також сторонами погоджено технічну специфікацію вказаного приладу (а. с. 7, том 1).

Додатком до умов договору передбачено, що при неможливості виготовити виріб, що відповідає технічному завданню, ОСОБА_2 зобов`язався повернути отримані гроші за курсом на день повернення. При неможливості виготовити вироби до 04 березня 2015 року ОСОБА_2 зобов`язався виготовити додатково один виріб за ціною 1 долар США. При неможливості виготовити виріб до 04 квітня 2015 року ОСОБА_2 зобов`язався повернути отримані гроші протягом одного тижня за курсом долару США на день повернення (а. с. 8, том 1).

Як вбачається з розписок ОСОБА_2 на договорі від 04 листопада 2014 року, він отримав аванс у розмірі 9000,00 грн, що за курсом 12,96 дорівнює 694,44 доларів США; отримав аванс у розмірі 27 000,00 грн, що за курсом 15,7 дорівнює 1719,75 доларів США, отримав аванс у розмірі 4000,00 грн, що за курсом 16,375 дорівнює 244,27 доларів США, отримав аванс у розмірі 2400,00 грн, що еквівалентно 80 доларам США (а. с. 6, том 1).

Додатковою угодою від 21 березня 2017 року до договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 04 листопада 2014 року підтверджено, що в лютому 2015 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 радіотехнічну зборку (прототип) без загального опису обладнання, заявленого технічного опису, без зазначення результатів випробувань на відповідність технічному завданню за договором _14; за наслідками проведених випробувань вказаної радіотехнічної зборки ОСОБА_2 надано висновок, що прототип не відповідає технічному завданню договору_14 (а. с. 79, том 1).

Додатковою угодою № 2 від 21 березня 2017 року до договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 04 листопада 2014 року підтверджено, що в червні 2015 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 радіотехнічну зборку (АЦП) без загального опису обладнання, заявленого технічного опису, без зазначення результатів випробувань на відповідність технічному опису та завданню за договором_14; за наслідками проведених випробувань вказаної радіотехнічної зборки ОСОБА_2 надано висновок, що АЦП не відповідає технічному завданню договору. АЦП знаходиться у ОСОБА_1 та може бути передано ОСОБА_2 (а. с. 80-81, том 1).

Вказані додаткові угоди надані до матеріалів справи ОСОБА_2 , однак його підпису вони не містять.

З наданих суду скріншотів листування за допомогою електронної пошти між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вбачається, що у вересні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 узгоджувалась можливість виготовлення аналого-цифрового перетворювача та його вартість, в подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_2 узгоджували технічне завдання з розробки аналого-цифрового перетворювача, та з листопада 2014 року по вересень 2015 року обговорювались недоліки розробленого аналого-цифрового перетворювача (а. с. 58-71, том 1).

18 липня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 вимогу про повернення коштів за договором від 04 листопада 2014 року у розмірі, еквівалентному 2738,46 доларів США, що складає 71 248,16 грн, оскільки умови договору не виконані (а. с. 11-13, том 1). Вказана вимога ОСОБА_2 отримана 21 липня 2017 року (а. с. 14, том 1).

З наданого ОСОБА_2 висновку фахівця щодо можливості виготовлення зразка АЦП та його можливих параметрів за результатами аналізу схемотехнічних рішень, виконаного кандидатом технічних наук, доцентом кафедри комп`ютерної радіоінженерії та систем технічного запису інформації Харківського національного університету радіоелектроники ОСОБА_6 вбачається, що за результатами аналізу схемотехнічних рішень, використаних ОСОБА_2 під час розробки та виготовлення аналого-цифрового перетворювача за договором від 04 листопада 2014 року, можлива побудова по цій схемі програмованого коефіцієнта підсилення з коефіцієнтами підсилення 1, 2, 4, 8, 16; по цій схемі можлива побудова АЦП, обрана зарядність АЦП дорівнює 12 біт (а. с. 82-90, том 1).

Як вбачається з висновку комп`ютерно - технічної експертизи № 8977, складеного 02 лютого 2018 року Незалежним інститутом судових експертиз, наданий для дослідження прилад «АЦП» з огляду на неінформативність наданого для дослідження в якості документації файлу JOB2.pdf в розрізі налаштування досліджуваного приладу, правил та прийомів роботи з ним, інтерфейсів тощо, не може бути використаний як вимірювальний аналого-цифровий перетворювач; зазначені у дослідницькій частині цього висновку відмінності між вищевказаним документом та досліджуваним приладом викликають обґрунтовані сумніви стосовно того, що файл JOB2.pdf є файлом документації до досліджуваного приладу; досліджуваний прилад не містить бездротового мережевого інтерфейсу ІЕЕЕ 802.11 (також відомого як WI-FI), що суперечить вимогам технічної специфікації. Також, замість передбаченого завданням металевого екранованого корпусу для збирання досліджуваного приладу використано пластиковий корпус, що суперечить завданню. З огляду на неможливість приведення досліджуваного приладу в дію, встановити чи відповідає переданий на експертизу прилад іншим вимогам технічної специфікації, що міститься в файлі TZ.JPJ, неможливо.

19 червня 2018 року в судовому засіданні суду першої інстанції до матеріалів цивільної справи долучено речовий доказ, вказаний як «радіотехнічний виріб».

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 січня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_2 та призначено по справі судову комп`ютерно - технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. Бокаріуса М.І. (а. с. 229-230, том 1).

26 лютого 2019 року матеріали цивільної справи № 635/4092/17 повернуто до суду без виконання, у зв`язку з тим, що вирішення питань, що вказані в ухвалі суду від 11 січня 2019 року, виходить за межі спеціальності 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів» та 10.17 «Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів» (а. с. 233, том 1).

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_2 задоволено та призначено по справі судову комп`ютерно - технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (а. с. 27-28, том 2).

28 лютого 2020 року Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України надано повідомлення № 6-1/2 про неможливість надати висновок експерта, оскільки вирішення вказаних в ухвалі суду питань виходить за межі спеціальних знань експерта за спеціальністю 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів» (а. с. 32, том 2).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що йому відомо про укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 угоди на розробку та виготовлення приладу. Спочатку він надавав технічну консультацію, потім припинив співпрацю в проекті. Вказав, що отримав від ОСОБА_2 радіотехнічний виріб та передав його ОСОБА_1 . Зазначив, що отриманий виріб протестувати не видалось можливим, і він не відповідає технічним характеристикам, що мали бути за технічним завданням.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 892 ЦК України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Згідно з частиною першою статті 894 ЦК України виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний, зокрема, прийняти виконані роботи та оплатити їх (пункт 3 частини першої статті 898 ЦК України).

Договори про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт належать до групи правочинів, що забезпечують договірне оформлення правових зв`язків по створенню та впровадженню досягнень науки у виробництво, залучення результатів науково-технічної діяльності до сфери цивільного обороту.

Договори на виконання науково-дослідних робіт тісно пов`язані з іншими договорами, зокрема, спрямованими на виконання робіт. Зв`язок договорів підряду та договорів на виконання науково-дослідних робіт полягає в тому, що вони мають спільний предмет регулювання та правову спрямованість, оскільки метою таких договорів є виконання робіт та передача результату виконаних робіт замовникові.

Проте договір підряду відповідно до частини 2 статті 837 ЦК України може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Предметом договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є проведення наукових досліджень, експериментів, розробка конструкторської документації чи нової технології. Результати таких робіт передбачають не лише виготовлення, переробку чи ремонт речі, а, насамперед, створення немайнового блага, що може виражатися у відповідній документації, дослідних зразках, наукових звітах тощо. Тобто, результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт є нематеріальними благами, створення яких пов`язується з високою інтелектуальною та творчою діяльністю виконавця. Вони потенційно можуть отримати правову охорону як об`єкти авторських чи патентних прав.

Специфіка предмета цього договору полягає не лише в творчому характері результату, що його мав досягти виконавець, а й у неможливості наперед визначити його конкретні параметри. Тому при укладенні договору сторони лише визначають загальні науково-технічні, економічні, екологічні та інші вимоги, яким повинен відповідати результат.

Враховуючи непередбаченість результатів багатьох науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, статті 900 ЦК встановлює відповідальність виконавця перед замовником лише за вину. Причому обсяг відповідальності обмежено. За загальним правилом, виконавець відшкодовує замовникові лише реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором. Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом.

Положення договорів, що не знайшли законодавчого закріплення у главі 62 Кодексу, можуть визначатися сторонами за аналогією до підрядних договорів (наприклад, положення про кошторис робіт, їх етапність, порядок прийняття результату робіт тощо).

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існувала домовленість про розробку та виготовлення аналого-цифрового перетворювача з певними технічними характеристиками та технічної документації на розробку, зокрема, електричної схеми, у зв`язку з чим між ними 04 листопада 2014 року укладено відповідний договір.

За вказаним договором ОСОБА_2 отримано грошові кошти у загальному розмірі 42 400,00 грн.

У лютому та червні 2015 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 радіотехнічну зборку (прототип) без загального опису обладнання, заявленого технічного опису, без вказівок результатів випробувань на відповідність технічному завданню, що підтверджується додатковими угодами між сторонами від 21 березня 2017 року.

Отже, ОСОБА_1 не було прийнято виконання договору з боку ОСОБА_2 , оскільки розроблений ним прилад не відповідав технічному завданню.

Неможливість використання виготовленого ОСОБА_2 приладу як аналого-цифрового перетворювача підтверджується також висновком комп`ютерно - технічної експертизи № 8977 від 02 лютого 2018 року.

Зокрема, експертом встановлено, що досліджуваний прилад не містить бездротового мережевого інтерфейсу ІЕЕЕ 802.11 (також відомого як WI-FI), а також замість передбаченого завданням металевого екранованого корпусу для збирання досліджуваного приладу використано пластиковий корпус, що суперечить вимогам технічної специфікації.

Крім того, договором від 04 листопада 2014 року передбачено, що ОСОБА_1 зобов`язався оплатити виготовлення не менше чотирьох аналого-цифрових перетворювачів, тоді як прилад створено лише один.

Також, ОСОБА_2 не надав доказів того, що він виготовив та передав позивачу технічну документацію на прилад, що передбачено умовами договору.

Посилання ОСОБА_2 на те, що безпосереднім предметом укладеного сторонами договору є розробка принципової електричної схеми, за якою можливо виготовити аналого-цифровий перетворювач, а механічне відтворення примірників аналого-цифрового перетворювача не є предметом договору, є безпідставними, оскільки з умов укладеного сторонами договору вбачається, що виконавець зобов`язався розробити, виготовити, протестувати не тільки технічну документацію на розробку, зокрема, електричну схему, а й аналого-цифровий перетворювач, що свідчить про те, що предмет договору не обмежується лише розробкою електричної схеми, як вважає ОСОБА_2 .

Наданий ОСОБА_2 висновок спеціаліста не може бути взятий до уваги, оскільки він не замінює висновку експертизи, а також свідчить лише про відповідність виконаної електричної схеми технічному завданню розробки, а не про виконання договору в цілому.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що ОСОБА_2 не було виконано умови договору від 04 листопада 2014 року щодо розробки та виготовлення аналого-цифрового перетворювача, що є підставою для стягнення з нього на користь ОСОБА_1 отриманих за договором коштів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо того, що висновок комп`ютерно-технічної експертизи від 02 лютого 2018 року не дозволяє встановити, чи відповідає переданий на експертизу прилад вимогам технічної специфікації, оскільки експерт не зміг увімкнути вказаний пристрій та відкрити файл з технічною документацією; не містить відповідей на питання, безпосередньо пов`язаних із погодженим технічним завданням; експерт має диплом за фахом «оптичні мережі», використовує некоректні судження щодо призначення переданого на експертизу приладу, вважаючи його вимірювальним інструментом, та на час проведення експертизи взагалі не мав дозвільної документації для проведення експертної діяльності, судова колегія відхиляє, оскільки зазначені твердження відповідача висновку експерта не спростовують, підстав для сумнівів у його достовірності та обґрунтованості, у кваліфікації експерта у суду немає. Наданий до суду апеляційної інстанції витяг з Реєстру атестованих судових експертів не свідчить про те, що свідоцтво № НОМЕР_1 , за яким експерт проводив експертизу, є недійсним.

Висновку експертизи, який би спростовував зазначений висновок, відповідачем суду не надано. Клопотань щодо проведення судових експертиз в суді апеляційної інстанції сторонами не заявлено.

Посилання ОСОБА_2 щодо того, що факт виконання ним зобов`язань за договором підтверджується речовим доказом - аналого-цифровим перетворювачем та первісною документацією, зокрема, додатковими угодами до договору від 04 листопада 2014 року, а також показаннями сторін та свідка, скріншотами листування електронною поштою, є безпідставними, оскільки надані докази підтверджують лише факт створення ним певного приладу, який за своїми технічними характеристиками не відповідає передбаченому договором між сторонами.

Твердження ОСОБА_2 щодо того, що ОСОБА_1 неправильно обрано спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення коштів, а не пред`явлення позову, пов`язаного з виконанням вимог договору; що договір від 04 листопада 2014 року не породжував для нього грошових зобов`язань, у зв`язку з чим немає підстав для стягнення боргу, є безпідставними. Враховуючи факт невиконання ним договору без причин, які б від нього не залежали, замовник ОСОБА_1 має право на повернення сплачених ним за цим договором коштів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вже втратив інтерес до виконання завдання за укладеним сторонами договором та направляв ОСОБА_2 вимогу про повернення коштів, тому спонукання до виконання договору не є ефективним способом захисту прав позивача.

Доводи ОСОБА_2 щодо того, що договір від 04 листопада 2014 року помилково кваліфікований судом як договір на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, судова колегія відхиляє, оскільки укладений між сторонами договір містить ознаки договору зазначеного виду.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_2 коштів, отриманих за договором від 04 листопада 2014 року, на користь ОСОБА_1 в сумі 77 351,91 грн, оскільки в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечував проти того, що додатком до умов договору передбачено, що при неможливості виготовити виріб, що відповідає технічному завданню, він зобов`язався повернути отримані гроші за курсом на день повернення, тому сумнівів у правильності стягнення саме цієї суми немає.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з нього 3% річних. ОСОБА_1 рішення суду не оскаржувалось. Отже, підстав для перегляду і скасування рішення суду в цій частині не вбачається.

Крім того, судом першої інстанції стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат за проведення судової комп`ютерно - технічної експертизи в розмірі 6909,00 грн. Оплата експертизи у вказаному розмірі підтверджується копією квитанції (а. с. 142, том 1) та копією рахунку-фактури №СФ-3101181 від 31 січня 2018 року на вказану суму (а. с. 143, том 1).

Також, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 600,00 грн.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Шпіньова О.М. на підставі договору про надання правової допомоги № 44 від 11 липня 2017 року з Адвокатським об`єднанням «Лєдаправо», додаткової угоди до нього від 17 грудня 2017 року та ордеру ХВ № 000089 від 28 листопада 2017 року (а. с. 50-51, 55, 112, том 1).

Актом від 25 січня 2018 року наданих послуг № 1 до договору №44 встановлено, що адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято наступну правову допомогу: аналіз документів, підготовка до звернення до суду, опрацювання судової практики, консультування протягом ведення справи вартістю 2500,00 грн, складання позовної заяви вартістю 1500,00 грн, заяви про забезпечення позову вартістю 500,00 грн, участь у судовому засіданні 24 жовтня 2017 року, 28 листопада 2017 року, 26 грудня 2017 року вартістю по 700,00 грн за засідання, всього 2400,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи вартістю 400,00 грн, складання відзиву на зустрічну позовну заяву вартістю 1500,00 грн, складання заяви про виклик свідків вартістю 300,00 грн, виїзд на зустріч з експертом 05 січня 2018 року - 500,00 грн, а загалом - 9600,00 грн (а. с. 113, том 1).

Оплата ОСОБА_1 зазначених послуг у розмірі 9600,00 грн підтверджується копією квитанції № ПН1080772 від 24 січня 2018 року (а. с. 144, том 1).

Актом від 04 січня 2019 року наданих послуг №2 до договору №44 підтверджується, що адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято наступну правову допомогу: участь у судових засіданнях 05 березня 2018 року, 03 квітня 2018 року, 19 червня 2018 року та 05 грудня 2018 року вартістю по 700,00 грн за засідання, всього 2800,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи вартістю 400,00 грн, складання заперечення на клопотання про призначення експертизи вартістю 1000,00 грн, а всього 4200,00 грн (а. с. 6, том 2).

На підставі вказаного акту ОСОБА_1 сплачено за надання правничої допомоги частину суми у розмірі 2000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №@2PL823918 від 09 січня 2019 року (а. с. 7, том 2).

Отже, загалом за надання правничої допомоги ОСОБА_1 сплачено 11 600,00 грн. Надання йому адвокатом зазначених у актах від 25 січня 2018 року та 04 січня 2019 року послуг з правничої допомоги підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_2 з клопотанням щодо зменшення суми витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції не звертався, про їх неспівмірність не заявляв, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо покладення таких витрат ОСОБА_1 на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А.В. Котелевець

О.М. Хорошевський

Повний текст постанови складено 01 квітня 2021 року.