Справа № 703/686/21

2/703/700/21 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарях судового засідання Бойко Л.М.

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 26листопада 2020 року близько 20 год. 20 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 в с. Балаклея по вул.Миру Смілянського району Черкаської області розпочинаючи розворот поза перехрестям не з крайнього лівого положення на проїзній частині, в порушення п.10.4 ПДР України, не надала перевагу у русі автомобілю «СЕАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду в попутному напрямку, внаслідок чого сталось зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів та матеріальних збитків.

Відповідно до постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, визначеного ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП не була застрахована в страховій компанії.

Неправомірними діями ОСОБА_1 позивачу завдано матеріальну шкоду в розмірі 42390 гривень, згідно звіту про оцінку транспортного засобу від 25 січня 2020 року.

Позивач звертався до ОСОБА_1 , про відшкодування завданої нею матеріальної шкоди, однак вона уникає зустрічей та повідомляє його, що жодних коштів на відновлення автомобіля йому не надасть.

Даний автомобіль був єдиним засобом пересування. Позивач постійно здійснював поїздки до своєї сестри, яка постійно хворіє та потребує надання їй медичних препаратів. Без автомобіля він вимушений їздити з запізненням та постійними пересадками, при цьому сам потребує медичного огляду, але в зв`язку з тим, що поїздка до сестри займає велику кількість часу він не має можливості зайнятись своїм оздоровленням.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь кошти в розмірі 42390 гривень заподіяної матеріальної шкоди спричиненої внаслідок ДТП та судові витрати по справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву згідно якої позовні вимоги підтримав та просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти стягнення з неї шкоди в сумі 42390 гривень заподіяної матеріальної шкоди спричиненої внаслідок ДТП.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши відповідача, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП, за те що 26 листопада 2020 року близько 20 год. 20 хв., керуючи автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 в с. Балаклея по вул. Миру Смілянського району Черкаської області розпочинаючи розворот поза перехрестям не з крайнього лівого положення на проїзній частині, в порушення п.10.4 ПДР України, не надала перевагу у русі автомобілю «СЕАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду в попутному напрямку, внаслідок чого сталось зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів та матеріальних збитків та відносно неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Постанова вступила в законну силу 29 грудня 2020 року (а.с. 21).

Внаслідок ДТП, з вини ОСОБА_1 позивачу, заподіяно шкоду.

Як вбачається із поліса серія ЕР № 156451398 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_2 , 28 квітня 2020 року у ПРрАТ «УСК» «Княжа Вієнна Іншуранс Гуп» застрахував транспортний засіб д.н.з НОМЕР_2 СЕАЗ ,11113, 2005 року випуску (а.с. 8).

Відповідно до висновку № 1 від 25 січня 2021 року експертного автотоварознавчого дослідження, матеріальна шкода, спричинена позивачу внаслідок пошкодження автомобіля СЕАЗ,11113, 2005 року випуску д.н.з НОМЕР_2 , складає 42390 гривень (а.с. 10-18).

Із ремонтної калькуляції автомобіля СЕАЗ-11113, 2005 року випуску д.н.з НОМЕР_2 № 027 від 14 квітня 2016 року вбачається, що вартість ремонту автомобіля становить 45856 гривень 32 копійки (а.с. 19).

На підставі ст.22 ЦК України позивач, як особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з роз`ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий.

У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Зі змісту статей 1187, 1188 ЦК України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття 1194 ЦК України визначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01 березня 2013 року N 4 роз`яснено, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе,потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справиабо виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак вина відповідача у скоєнні ДТП яка сталася 26 листопада 2020 року доведена повністю та доказуванню, в силу ст. 82 ЦПК України не підлягає, щодо розміру завданих збитків в результаті ДТП автомобілю автомобіля СЕАЗ-11113, 2005 року випуску д.н.з НОМЕР_2 .

Окрім того, відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала щодо стягнення з неї матеріальних збитків, а відтак позовні вимоги вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, матеріалами справи повністю підтверджується факт завдання шкоди відповідачем майну позивача - транспортному засобу.

Відтак, суд прийшов до беззаперечного висновку, що заявлені позивачем вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та визнані відповідачем.

Враховуючи встановлені вище обставини та норми чинного законодавства України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди заподіяної пошкодженням належного йому автомобіля СЕАЗ-11113, 2005 року випуску д.н.з НОМЕР_2 в сумі 42390 гривень.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за ІІ півріччя 2017 р. від 20 грудня 2017 року, де зазначено, що положеннями статей 22, 1192 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), а розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-1032цс17).

Також з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою висновку експерта в розмірі 2000 гривень, які підтверджені належним та допустимим доказом, а саме квитанцією № 835080 від 25 січня 2021 року (а.с. 6).

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат за надання правничої професійної допомоги, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Про розподіл судових витрат зазначається також у резолютивній частині рішення (п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

У відповідності зі ст. 133 ч.3 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, повязані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно зі ст. 137 ч.2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень до суду надано:

- копію договору про надання професійної правничої допомоги від 08 лютого 2021 року укладений між позивачем ОСОБА_2 та адвокатом - Саража Д.В.;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК №001208 від 01 жовтня 2019 року;

- ордер серія ЧК№149017 від 31 березня 2021 року;

- квитанцію 31 березня 2021 про оплату позивачем адвокату - Саража Д.В. 3000 гривень витрат за надання правничої допомоги.

- розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу від 31 березня 2021 року.

Статтею 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Отже, враховуючи викладене, складність справи, час витрачений адвокатом з надання послуг правничої допомоги, ціну позову та значення справи для сторони позивача, а також те, що його звернення до суду стало саме порушення його прав відповідачем, з врахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є вірним.

Згідно ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень .

На підставі вищевикладеного та керуючись ЗУ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI, п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01 березня 2013 року N 4, ст.ст. 15, 16, 22, 1116, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 42390 (сорок дві тисячі триста дев`яносто) гривень, витрати за проведення автотоварознавчого дослідження - 2000 (дві тисячі) гривень, понесені витрати по оплаті судового збору - 908 (дев`ятсот вісім) гривень, витрати за надання правничої професійної допомоги - 3000 (три тисячі) гривень, а всього 48298 (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 04 листопада 1999 року.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий О.П.Опалинська