ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року Справа № 923/560/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім", м. Каховка, Херсонська область, код ЄДРПОУ 37249019,

до: Приватного підприємства "ШАТО", м. Нова Каховка, Херсонська область, код ЄДРПОУ 30593533,

про стягнення 2152281,23 грн.

За зустрічним позовом: Приватного підприємства "ШАТО", м. Нова Каховка, Херсонська область, код ЄДРПОУ 30593533,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім", м. Каховка, Херсонська область, код ЄДРПОУ 37249019,

про визнання, що між сторонами укладений договір зберігання на товарному складі, стягнення 7480375,24 грн. збитків та зарахування зустрічних однорідних вимог.

За участю представників сторін:

від ТОВ "Грін Тім" - адвокат Бабій В.В.;

від ПП "ШАТО" - не з`явився.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням програми EASYCON та у відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Шато" про стягнення заборгованості в сумі 2152281,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів. За розрахунками позивача розмір орендної плати, щодо якої наявна заборгованість відповідача становить 1050000,00 грн. Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов`язань за договором, позивачем, на підставі ст.ст. 526, 530, 549-554, 625, 655 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення суму пені у розмірі 170538,90 грн., суму 3% річних у розмірі 1769,26 грн. та суму штрафу у розмірі 912973,07 грн. Загальний розмір заявленої до стягнення суми заборгованості становить 2152281,23 грн.

04 серпня 2017 року ПП "Шато" подало зустрічний позов, в якому просило: Визнати договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 удаваним; Визнати, що між сторонами фактично відбувся договір зберігання (товарного складу) на умовах, зазначених у тексті зустрічної позовної заяви; Зарахувати зустрічні однорідні вимоги в сумі 987887,48 грн. за первісним позовом; Стягнути збитки за неналежне зберігання за удаваним договором №260816ОТ від 26.08.2016 в сумі 6492487,76 грн.

Зустрічний позов мотивований тим, що укладений між сторонами правочин є удаваним, оскільки він вчинений з метою приховати інший правочин - договір зберігання (товарного складу). Допущені відповідачем порушення умов зберігання сільськогосподарської продукції призвели до її псування, чим завдано ПП "Шато" збитків на загальну суму 7480375,24 грн. За вказаних обставин, позивач за зустрічним позовом просив на підставі статей 202, 203 Господарського кодексу України зарахувати зустрічні однорідні вимоги за первісним позовом у сумі 987887,48 грн. та стягнути з ТОВ "Грін Тім" збитки за неналежне зберігання продукції у розмірі 6492 487,76 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 зустрічний позов задоволено частково. Визнано удаваним договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 26.08.2016 № 260816ОТ, укладений між ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато". Встановлено, що фактично між сторонами вчинено договір зберігання (товарного складу). Стягнуто з ТОВ "Грін Тім" на користь ПП "Шато" збитки в сумі 6490374,70 грн. У задоволенні зустрічного позову в частині стягнення збитків в сумі 2113,06 грн. відмовлено у зв`язку з недоведеністю. Припинено зобов`язання ПП "Шато" за первісним позовом в частині стягнення 990000,00 грн. основного боргу з орендної плати шляхом зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. В задоволенні іншої частини первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Шато" на користь ТОВ "Грін Тім" основний борг в сумі 990000,00 грн., пеню в сумі 170538,90 грн., 3% річних в сумі 18769,26 грн., штраф в сумі 912973,07 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Грін Тім" до ПП "Шато" про стягнення основного боргу в сумі 60000,00 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Відмовлено ПП "Шато" у задоволені зустрічного позову про визнання договору удаваним, стягнення збитків в сумі 6492487,76 грн. та зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 987887,48 грн.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі № 923/560/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи ПП "Шато" подало заяву про збільшення та уточнення зустрічного позову, в якій просило: визнати договір з назвою "оренда тари для зберігання сільськогосподарської продукції" від 26.08.2016 № 260816ОТ, укладений між ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато", удаваним; з урахуванням вимог статті 235 ЦК України, визнати цей договір договором зберігання - товарного складу; стягнути з ТОВ "Грін Тім" збитки в сумі 7480375,24 грн.; на підставі статті 216 ЦК України застосувати наслідки недійсності правочину шляхом приведення сторін у первісний стан; здійснити поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017; відмовити ТОВ "Грін Тім" у задоволенні первісного позову.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 заяву ПП "Шато" про збільшення та уточнення зустрічного позову прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018 ТОВ "Грін Тім" у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов ПП "Шато" задоволено. Суд визнав удаваним договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 26.08.2016 № 260816ОТ, укладений між ТОВ "Грін Тім" і ПП "Шато". Стягнув з ТОВ "Грін Тім" на користь ПП "Шато" збитки за неналежне зберігання за удаваним договором від 26.08.2016 № 260816ОТ в сумі 7480375,24 грн.; Платежі, сплачені за недійсною угодою, в сумі 4749658,20 грн.

Здійснено поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі № 923/560/17 шляхом стягнення з ТОВ "Грін Тім" на користь ПП "Шато" 2337160,29 грн.

Закрито провадження за зустрічним позовом в частині зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 987887,48 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 рішення Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018 скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ТОВ "Грін Тім" задоволено частково. Суд стягнув з ПП "Шато" на користь ТОВ "Грін Тім" заборгованість за надання послуг зі зберігання сільськогосподарської продукції в сумі 990000,00 грн. В іншій частині вимог ТОВ "Грін Тім" у задоволенні позову відмовлено.

Провадження у справі за позовом ТОВ "Грін Тім" до ПП "Шато" про стягнення заборгованості в сумі 60000,00 грн. закрито. ПП "Шато" у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Суд здійснив поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі № 923/5602/17, стягнув з ТОВ "Грін Тім" на користь ПП "Шато" 1134566,10 грн.

Суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 та заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.08.2018, в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Грін Тім" в сумі 5952252,39 грн.

Постановою Верховного Суду від 02 липня 2019 року касаційні скарги ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато" задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018 у справі № 923/560/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Суд зазначає, що за приписами ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Херсонської області № 283 від 23.07.2019 справу № 923/560/17 призначено до повторного автоматизованого розподілу. Відповідно до протоколу такого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2019 справу 923/560/17 розподілено судді Нікітенко С.В.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25.07.2019 справу № 923/560/17 прийнято до провадження судді Нікітенко С.В. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 07.08.2019 судом прийнято наступні рішення:

- відмовлено ПП "Шато" у задоволенні клопотання про об`єднання справ 923/560/17, 923/559/17 та №923/1121/17 в одне провадження.

- задоволено заяву ТОВ "Грін Тім" про визнання наказу Господарського суду Херсонської області від 20.03.2019 у справі № 923/560/17 про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 923/560/17 щодо здійснення повороту виконання таким, що не підлягає виконанню. Визнано наказ Господарського суду Херсонської області від 20.03.2019 у справі № 923/560/17 про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 923/560/17 щодо здійснення повороту виконання таким, що не підлягає виконанню.

- задоволено заяву ТОВ "Грін Тім" про визнання наказу Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019 у справі № 923/560/17 таким, що не підлягає виконанню. Визнано наказ Господарського суду Херсонської області від 26.03.2019 у справі № 923/560/17 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 22.08.2019 суд задовольнив клопотання ПП "ШАТО" про зупинення провадження у справі № 923/560/17, зупинив провадження у справі № 923/560/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 923/1121/17.

Ухвалою від 13.11.2019 суд поновив провадження у справі № 923/560/17 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" про скасування заходів забезпечення позову у справі № 923/560/17.

Ухвалою від 18.11.2019 суд відмовив ТОВ "Грін Тім" у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову та зупинив провадження у справі № 923/560/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 923/1121/17.

Ухвалою від 28.12.2019 суд відмовив ТОВ "Грін Тім" у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення зустрічного позову ПП "Шато" шляхом внесення ПП "Шато" на депозитний рахунок Господарського суду Херсонської області 160944,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.09.2020 суд поновив провадження у справі № 923/560/17, продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 923/559/17 на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призначив підготовче засідання у справі.

Ухвалою від 13.10.2020 суд залишив без розгляду клопотання ПП "Шато" про прийняття доказів до розгляду та витребування доказів (вх. №5588/20 від 24.07.2020), а також відмовив ПП "Шато" у задоволенні клопотання про об`єднання справ № 923/560/17 та № 923/559/17 в одне провадження.

У підготовчому засіданні суд відклав розгляд клопотання ПП "Шато" про збільшення та уточнення зустрічного позову, а також клопотання ТОВ "Грін Тім" про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 13.10.2020 суд оголосив перерву до 14:30 год. 11.11.2020.

Ухвалою від 26.10.2020 суд визнав необґрунтованою заяву ПП "Шато" про відвід судді Нікітенка С.В. від розгляду справі № 923/560/17, матеріали справи № 923/560/17 передано для вирішення питання щодо розгляду заяви ПП "Шато" про відвід судді Нікітенка С.В., складом суду, який визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 27.10.2020 суддею Сулімовською М.Б. відмовлено ПП "Шато" у задоволенні заяви про відвід судді Нікітенка С.В. від розгляду справі № 923/560/17.

У підготовчому засіданні 11.11.2020 представником ТОВ "Грін Тім" заявлено усне клопотання про залишення без розгляду його клопотання про зупинення провадження у справі № 923/560/17.

Суд констатує втрату інтересу заявника до розгляду зазначеного клопотання, у зв`язку з чим судом задоволено клопотання ТОВ "Грін Тім" про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі № 923/560/17.

У підготовчому засіданні 11.11.2020 оголошено перерву до 15:30 год. 01.12.2020.

25 листопада 2020 року до суду від ПП "Шато" надійшла заява про залишення без розгляду заяви про збільшення та уточнення позовних вимог за зустрічним позовом (вх. №2135/20 від 12.10.2020).

26 листопада 2020 року до суду від ПП "Шато" в порядку ст. 46 ГПК України надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом, в якій заявник просить наступне:

"1. У відповідності вимог ст. 235 ЦК України, визнати що між сторонами з одного боку Зберігач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Тім», код ЄДРПОУ 37249019 з другого боку Поклажодавець Приватне підприємство «Шато», код ЄДРПОУ 30593533 укладений договір №2608160Т від 26.08.2016 року на умовах зазначених у зустрічному позові - є Договором зберігання на Товарному складі.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Тім», код ЄДРПОУ 37249019 на користь приватного підприємства «Шато», код ЄДРПОУ 30593533 збитки за удаваним договором №2608160Т в сумі 7480375,24 грн. основного боргу. Зарахувати зустрічну однорідну вимогу в сумі 987887,48 грн. за первісним позовом. Остаточно стягнути з урахуванням зарахування зустрічної однорідної вимоги - суму 6492487,76 грн.

3. Судові витрати віднести за рахунок ТОВ «Грін Тім».

4. По закінченню розгляду справи по суті здійснити поворот виконання Постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі 923/560/17 від 15.11.2017 року стягнувши з ТОВ «Грін тім» на користь ПП «Шато» 2337160,29 грн.

5. У задоволенні первісного позову ТОВ «Грін Тім» щодо стягнення боргу за договором оренди тари - відмовити."

01 грудня 2020 року на електрону адресу Господарського суду Херсонської області від ТОВ «Грін Тім» надійшли додаткові пояснення у справі з клопотанням про долучення до матеріалів справи постанови Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 923/1121/17. Зазначені документи прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 01.12.2020 суд задовольнив заяву ПП "Шато" про залишення без розгляду заяви про збільшення та уточнення позовних вимог за зустрічним позовом (вх. №2135/20 від 12.10.2020).

Також суд задовольнив заяву ПП "Шато" про зменшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом у справі (вх. № 2580/20 від 26.11.2020). Визначено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом.

Ухвалою від 01.12.2020 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/560/17, продовжив строк розгляду справи № 923/560/17 по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призначив справу № 923/560/17 до судового розгляду по суті на 05.01.2021.

Представник ТОВ «Грін Тім» у судовому засіданні 05.01.2021 позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою не визнає, вважає необґрунтованими та просить суд відмовити позивачу у задоволенні зустрічного позову.

Представник ПП "Шато" позовні вимоги за первісним позовом не визнав та у задоволенні первісного позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у зустрічній позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Позовні вимоги за зустрічним позовом просить задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у зустрічній позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 05.01.2021 оголошено перерву до 02.02.2021 року, про дату та час проведення судового засідання представники сторін повідомленні під розписку, яка долучена до матеріалів справи.

01 лютого 2021 року до суду від ПП "Шато" надійшли додаткові пояснення з додатками та з клопотанням про долучення додаткових доказів.

Також 01.02.2021 до суду від ПП "Шато" надійшли додаткові пояснення з додатками.

Щодо наданих відповідачем за первісним позовом/позивачем за зустрічним для залучення до матеріалів справи додаткових пояснень з додатками, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як унормовано частинами другою та третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За частиною четвертою цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.

В даному випадку заявник не навів поважних причин пропуску процесуального строку для подання додаткових доказів, а також і не надано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, а тому надані ПП "Шато" додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду, в силу приписів статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.02.2021 оголошено перерву до 09:30 год. 17.02.2021.

Ухвалою від 17.02.2021 суд відмовив ТОВ "Грін Тім" у задоволенні заяви про постановляння окремої ухвали та направлення до Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Херсонської області щодо адвоката Кияшка О.О.

У засіданні суду 17.02.2021 суд оголосив перерву до 14:30 год. 18.03.2021.

Судом на адресу ПП "Шато" було направлено ухвалу про повідомлення/виклик від 17.02.2021.

Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 7300310566640 із веб-сайту http://ukrposhta.ua, зазначене ухвала суду вручена ПП "Шато" 02.03.2021.

Ухвалою від 22.02.2021 суд задовольнив заяву ТОВ "Грін Тім" про участь у судовому засіданні у справі № 923/560/17 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та визначено судове засідання, призначене на 18.03.2021 о 14:30 год. проводити в режимі відеоконференції поза межам приміщення суду.

16 березня 2021 року до суду від ТОВ "Грін Тім" надійшли письмові дебати, які суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи..

У призначене судове засідання 18.03.2021 з`явився представник ТОВ "Грін Тім".

ПП "Шато" явки уповноваженого представника у судове не забезпечено, про причини неявки суд не повідомлено.

В даному випадку судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.

Наслідки неявки у судове засідання учасника справи передбачені ст.202 ГПК України.

Судом враховано, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Враховуючи, що явка представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом не була визнана судом обов`язковою, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника відповідача ПП "Шато".

Представник ТОВ «Грін Тім» у судовому засіданні 18.03.2021 позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою не визнає, вважає необґрунтованими та просить суд відмовити позивачу у задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні 18.03.2021 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 26 серпня 2016 року між Приватним підприємством "Шато" (надалі - орендар або відповідач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" (надалі - орендодавець або позивач) був укладений Договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ (надалі - Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне (тимчасове) користування, дерев`яні ящики для зберігання плодоовочевої продукції, далі - "Тара" (п. 1.1. Договору).

Умовами Договору сторони погодили наступне:

- орендована тара на власний розсуд орендаря може розташовуватися в приміщенні орендодавця при відповідних температурних умовах та умовах вологості за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7, далі - "Приміщення", або поза Приміщенням (п. 1.2. договору );

- тара передається в оренду для зберігання плодоовочевої продукції орендаря, далі - "Продукція" (п. 1.3. договору);

- орендар засвідчує, що "Продукція" належить йому на праві власності, не продана чи іншим способом відчужена третім особам, не перебуває під заставою чи арештом, відсутні будь-які права третіх осіб (п. 1.4. договору);

- якщо інше не встановлено договором, строк оренди обчислюється пропорційно з дня оренди "Тари" згідно цього договору і до дня повернення "Тари" з оренди, але в будь-якому разі не може продовжуватися менше, ніж 3 місяці (п. 1.5. договору);

- заставна вартість однієї одиниці "Тари" (одного дерев`яного ящика ) 2 200,00 грн., у тому числі ПДВ (п. 1.6. Договору).

Строк дії договору становить до 30 червня 2017 року, закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п.5.1 Договору).

Орендна плата за користування "Тарою" нараховується починаючи з дати передачі "Тари" орендарю та закінчується днем повернення "Тари" за актами приймання-передачі. У випадку, якщо сторони не підписували акти приймання-передачі, орендна плата нараховується на загальну кількість "Тари", зазначену в специфікаціях, протягом строку дії відповідних специфікацій (п. 2.2. Договору);

Вартість оренди за одиницю "Тари" (ящик) складає 220,00 грн., у тому числі ПДВ за один місяць оренди, якщо інша вартість не зазначена в специфікаціях (п. 2.3. Договору).

Умовами Договору встановлено наступний порядок внесення орендної плати:

- 100 % вартості орендної плати за перший місяць оренди орендар сплачує протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору з розрахунку загальної кількості Тари, зазначеної в специфікаціях (п. п. 2.4.1. Договору);

- наступні платежі здійснюються орендарем до 5 числа поточного місяця за попередній місяць оренди (п. п. 2.4.2. Договору).

За результатами кожного місяця, до 5-го числа наступного місяця за попередній орендодавець готує та надає/направляє орендарю акти наданих послуг. До 14-го числа кожного місяця орендар повинен надати/направити орендодавцю підписаний акт наданих послуг або мотивовані заперечення до акту або щодо факту неотримання акту. Неотримання орендодавцем до 20-числа наступного місяця за місяцем видання акту підписаного акту або мотивованих заперечень, або листа орендаря щодо факту неотримання акту, сторони сприймають як згоду орендаря з даними, наведеними в акті наданих послуг орендодавця. У такому випадку орендар не має права посилатися на ненадання/ненадсилання акту орендодавцем, а акти, односторонньо підписані орендодавцем, є належними та допустимими доказами надання послуг у відповідності до всіх умов договору, прийнятими орендарем без зауважень, та підлягають оплаті орендарем в повному обсязі в строки, передбачені договором (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п.3.1.1. Договору на орендаря покладено зобов`язання своєчасно сплачувати орендну плату.

За прострочення внесення оплати на розрахунковий рахунок орендодавця більше ніж на 3 (три) календарних дні, орендар, за вимогою орендодавця, сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення, а у випадку прострочення орендарем внесення орендної плати більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів орендар, на вимогу орендодавця, додатково зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20 % (двадцяти відсотків) вартості місячної орендної плати за кожний місяць, в якому прострочено внесення орендної плати відповідно до п. 2.4. договору, окрім цього, орендодавець має право на власний розсуд (п. 6.2. Договору):

- відмовити у безоплатній видачі тари, що орендується з приміщення, до моменту погашення заборгованості перед орендодавцем (п. п. 6.2.1. Договору);

- відмовитись від договору та очистити "Тару" орендодавця від продукції орендаря у будь який спосіб власними силами або доручити виконання чи надання цієї послуги третій особі і вимагати від орендаря відшкодування збитків, сплати орендної плати, штрафних санкцій, інфляційних втрат (п. п. 6.2.2. Договору).

Сторони погодили та розуміють, що орендодавець не несе будь-якої відповідальності за цим договором, у тому числі, але не виключно відносно потенційних втрат, псування, якісних показників продукції, що буде розташовуватись в орендованій "Тарі" (п. 6.6. Договору).

Позивач зазначає, що протягом строку дії Договору, між сторонами складалися акти виконаних робіт з грудня 2016 року по травень 2017 року. Вартість наданих послуг за даними, актами за розрахунками позивача склала 4632568,6 грн. (т. 1, а. с. 27-53). Також складалися акти звірки взаємних розрахунків (т.1, а.с. 54-57).

З метою досудового врегулювання спору, ТОВ "Грін Тім" було направлено на адресу ПП "Шато" листи претензія-вимога з пропозицією сплатити існуючу заборгованість.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов Договору не здійснив належним чином виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати, а тому станом на 14.06.2017 сума основної заборгованості склала 1050000,00 грн.

Внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати, позивач з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України та п. 6.2. Договору нарахував суму 3 % річних у розмірі 18769,26 грн., суму пені у розмірі 170538,90 грн. та суму штрафу у розмірі 912973,07, які і заявив до стягнення.

Оскільки ПП "Шато" порушені договірні зобов`язання, ТОВ "Грін Тім" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ПП "Шато" 2152281,23 грн. заборгованості, з якої: 1050000,00 грн. - сума основного боргу, 170538,90 грн. - сума пені, 18769,26 грн. - сума 3 % річних та 912973,07 грн. - сума штрафу.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Грін Тім" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

За приписами ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно висновку Верховного суду від 11 квітня 2018 року у справі 903/408/16 "Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом."

З урахуванням вищевикладеного судом враховано висновки судів, викладені у рішенні Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 у справі № 923/1121/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України від 04.11.2020 у справі № 923/1121/17, оскільки предметом позовних вимог у даній справі було визнання Договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 та Договору оренди приміщення № 30117ШОП від 30.01.2017 договором зберігання (товарного складу) сільськогосподарської продукції та визнання їх недійсними, за яким (Договір № 260816ОТ від 26.08.2016) у даній справі позивачем заявлено позовну вимогу до відповідача про стягнення заборгованості, а тому суд вважає, що обставини які встановлені вказаними рішеннями є доведеними та не підлягають доказуванню.

Суд також звертає увагу, що в п. 90 постанови Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі № 923/1121/17 суд значив, що "судами не встановлено обставин направлення, волі сторін на досягненні іншої мети ніж тієї, що передбачена умовами укладених між сторонами договорів, та, як вірно встановлено місцевим господарським судом, що сторонами укладено договори, в яких містяться елементи різних договорів (змішаний договір), і зокрема, оренди та надання послуг зі зберігання. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи якого містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору".

Отже, в межах справи № 923/1121/17, де розглядався спір про визнання недійсними Договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 року та Договору оренди приміщення № 300117ШОП від 30.01.2017 року, було встановлено що ці договори є змішаним договором.

Щодо постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 923/560/17, якою вдруге направлено справу на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області, слід зазначити наступне.

Так, в абзаці 2 п. 4.13. вказаної постанови Верховного Суду, зазначив наступне: "Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково первісні позовні вимоги в сумі 990000,00 грн. за фактично надані послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції також не обґрунтував чи відповідає така сума цінам, які існують на момент відшкодування, в розумінні положення абзацу 2 частини 1 ст. 216 ЦК України. Оскільки вимоги про стягнення пені, 3% річних та штрафу є похідними від згаданої суми основного боргу, рішення судів попередніх інстанцій в частині також підлягає скасуванню».

Суд зазначає, що абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування», підлягає до застосування до правовідносин, які виникли у зв`язку з недійсністю правочину.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 року у справі № 923/1121/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 04.11.2020, відмовлено у задоволенні позову ПП «Шато» до ТОВ «Грін Тім» про визнання недійсним Договору оренди тари № 260816ОТ від 26.08.2016 року.

Таким чином, суд вважає, що спірних правовідносин, зокрема в частині стягнення з ПП "Шато" на користь ТОВ "Грін Тім" плати за зберігання на підставі Договору оренди тари № 260816ОТ від 26.08.2016 року, положення абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України не підлягають до застосування, так як Договір № 260816ОТ від 26.08.2016 року, в силу ст. 204 ЦК України на даний час є дійсним.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договір (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи якого містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, судом враховано, що за приписами частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений Договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016, який є змішаним договором та містить елементи різних договорів, зокрема, оренди та надання послуг із зберігання.

Також матеріалами справи (т.1 а.с. 27-53) підтверджується та відповідачем не спростовано, що протягом грудня 2016 року - травня 2017 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги зі зберігання по Договору на загальну суму 4632568,60 грн.

На виконання умов п. 3.1.1. Договору ПП «Шато» здійснило платежі за зберігання на загальну суму 3582568,60 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.1 а.с. 59-82).

Отже, належними доказами підтверджується лише часткова оплата ПП "Шато" наданих ТОВ "Грін Тім" та прийнятих ПП "Шато" послуг зі зберігання за Договором № 260816ОТ від 26.08.2016 на загальну суму 3582568,60 грн.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договір (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи якого містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, судом враховано, що за приписами частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Судом встановлено, що між сторонами у справі укладений Договір оренди тари, який є змішаним договором та містить елементи різних договорів, зокрема, оренди та надання послуг із зберігання.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами ст.ст. 761, 763 ЦК України зазначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. 3 та 4 ст. 294 Господарського кодексу України).

Отже, зберігання на товарному складі врегульовано положеннями § 2 Глави 66 Цивільного кодексу України.

За змістом частин 1 та 2 статті 956 Цивільного кодексу України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов`язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Положеннями статті 957 Цивільного кодексу України визначено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки в порушення умов пунктів 2.4.-2.4.2. Договору та ст. 530 ЦК України відповідач своєчасно не здійснив оплату послуг зі зберігання, чим допустив порушення зобов`язання, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1050000,00 грн. заборгованості є обґрунтованою.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що платіжним дорученням № 384 від 21.06.2017 (т.6 а.с. 1), тобто після відкриття провадження у справі № 923/560/17, відповідач сплатив позивачу заявлену до стягнення частину суми основного боргу у розмірі 60000,00 грн., які зараховані позивачем в рахунок погашення основної заборгованості за Договором.

Таким чином, станом на 21.06.2017 відсутній предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 60000,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмета спору в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 60000,00 грн., а тому суд вважає, що провадження у справі № 923/560/17 в цій частині вимог - підлягає закриттю.

Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 990000,00 грн. відповідачем суду не надано.

Нездійснення повного та своєчасного розрахунку є порушенням відповідного грошового зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ч.1 ст. 612 цього Кодексу.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 990000,00 грн., є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Суд також звертає увагу, що Господарський суд Херсонської області в рішенні від 05.09.2019 у справі № 923/1121/17, і Верховний Суд в постанові від 04.11.2020 у справі № 923/1121/17, якою залишив в силі це рішення, дійшли висновку, що вимоги Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" не розповсюджуються на правовідносини між ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато" на підставі Договору оренди тари № 260816ОТ від 26.08.2016.

Тобто, преюдиційними для справи № 923/560/17 рішеннями судів у справі № 923/1121/17 встановлено нерозповсюдження вимог Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" на правовідносини між ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато" на підставі Договору № 260816ОТ від 26.08.2016 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та штрафу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні 3% річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів.

Право на нарахування пені та штрафу сторони узгодили в п. 6.2. Так, за прострочення внесення оплати на розрахунковий рахунок ТОВ «Грін Тім» більше ніж на 3 календарні дні, ПП «Шато», за вимогою ТОВ «Грін Тім», сплачує ТОВ «Грін Тім» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку прострочення ПП «Шато» внесення орендної плати більше ніж на 15 календарних днів ПП «Шато», на вимогу ТОВ «Грін Тім», додатково зобов`язане сплатити штраф у розмірі 20% вартості місячної орендної плати, за кожний місяць в якому прострочено внесення орендної плати відповідно до п. 2.4. Договору.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені, 3% річних, штрафу (т.1 а.с. 5-6), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 170538,90 грн., суми 3% річних у розмірі 18769,26 грн. та суми штрафу у розмірі 912973,07 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача за первісним позовом, викладені ним у зустрічній позовній заяві в частині невизнання задоволених судом позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Щодо вимоги зустрічного позову ПП "Шато" про визнання, що укладений між сторонами договір №2608160Т від 26.08.2016 - є Договором зберігання на Товарному складі, суд дійшов наступних висновків.

Фактично у даній вимозі позивач простить визнати Договір удаваним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що способи захисту цивільних прав та інтересів наведені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, зміст наведеної норми свідчить про те, що встановивши удаваність правочину, суд, незалежно від наявності або відсутності відповідної вимоги учасника спору, має застосувати до удаваного правочину правила того правочину, який насправді вчинено.

Враховуючи імперативний характер ч. 2 ст. 235 ЦК України та відсутність у переліку способів захисту цивільних прав, визначеному в ч. 2 ст. 16 ЦК України, такого способу як визнання правочину удаваним, суд зазначає, що обраний ПП "Шато" спосіб захисту порушеного права шляхом визнання договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 26.08.2016 р. № 260816ОТ таким, який - є Договором зберігання на Товарному складі, тобто фактично удаваним, сам по собі не призведе до відновлення порушеного права позивача за зустрічним позовом.

Отже, вимога про визнання Договору удаваним не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки така вимога є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимогу ПП "Шато" про визнання Договору удаваним належить розглядати виключно як один з доводів, яким позивач за зустрічним позовом обґрунтовує наявність правових підстав для застосування до ТОВ "Грін Тім" наслідків, передбачених ст. 951 ЦК України, а саме, стягнення збитків в сумі 7480375,24 грн. за неналежне зберігання сільськогосподарської продукції, а не як самостійну позовну вимогу.

Щодо вимоги ПП "Шато" про стягнення з ТОВ "Грін Тім" збитків в сумі 7480375,24 грн., суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі Договору № 260816ОТ між його сторонами виникли правовідносини зберігання на товарному складі, в яких, відповідно, ТОВ «Грін Тім» є товарним складом, а ПП «Шато» - поклажодавцем, у зв`язку з чим крім положень § 1 "Загальні положення про зберігання" Глави 66 "Зберігання" ЦК України, до цих правовідносин застосовуються також положення і § 2 "Зберігання на товарному складі" Глави 66 "Зберігання" ЦК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 959 ЦК України товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов`язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки. Якщо при поверненні товару він не бив спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору».

В першу чергу слід зазначити, що відповідно до п. 6.6. Договору сторони погодили та розуміють, що ТОВ "Грін Тім" не несе будь-якої відповідальності за цим Договором, у тому числі, але не виключно відносно потенційних втрат, псування, якісних показників Продукції, що буде розташовуватися в орендованій Тарі.

Отже, з аналізу умов п. 6.6. Договору слідує, що ТОВ "Грін Тім" не несе жодної відповідальності за Договором щодо потенційних втрат, псування та якісних показників продукції.

Матеріали справи також свідчать, що ТОВ "Грін Тім" повернуло ПП "Шато" товар, прийнятий на зберігання, згідно актів прийняття-передачі (повернення) тари з оренди (т. 2 а.с. 126 - т. 3 а.с. 85), які датувалися з 12.10.2016 року по 19.05.2017 року.

В той же час, по жодному акту прийняття-передачі (повернення) тари з оренди ПП "Шато" не вимагало огляду та перевірки якості товару, при його поверненні. Також ПП "Шато" ні в момент їх підписання зі своєї сторони, тобто в момент повернення товару зі зберігання, ні протягом 3 днів з цього моменту, не заявило у письмовій формі про нестачу або пошкодження товару, при його поверненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Оскільки за Договором № 260816ОТ від 26.08.2016 року, як за договором зберігання на товарному складі, ТОВ "Грін Тім" зобов`язане було повернути ПП "Шато" товар у схоронності, відсутність з боку ПП "Шато" письмових заяв про нестачу або пошкодження товару в момент або протягом 3 днів з моменту повернення товару свідчить про повернення цього товару у схоронності, тобто без будь-якого його псування.

Крім того, позивач в обґрунтування понесених збитків у розмірі 7480375,24 грн. посилається на відповідні докази, а саме: розрахунок втрат від порчі продукції, акти утилізації, списання, сортування, по стан продукції (т.5 а.с. 248-251, т.6 а.с. 47 - т.7 а.с. 4).

Проаналізувавши вказані докази, суд вважає їх такими, що не підтверджують завдання позивачу збитків у розмірі 7480375,24 грн., оскільки умовами Договору складання жодних актів утилізації, списання, сортування та/або про стан продукції, передбачено не було. Вказані документи були складені та підписані ПП "Шато" в односторонньому порядку, а ТОВ «Грін Тім» жодної участі у цьому не приймало. Також і розрахунок втрат від порчі продукції здійснений на підставі актів сортування складання яких не було передбачено у Договорі і які складені та підписані ПП "Шато" в односторонньому порядку та середньої ціни реалізації, яка (ціна) жодними доказами не обґрунтована.

Отже, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих за неналежне зберігання товару, внаслідок чого товар зіпсувався, є безпідставною, оскільки ПП «Шато» не заявило у письмовій формі про нестачу або пошкодження товару, при його поверненні від ТОВ «Грін Тім». Розмір таких збитків обґрунтовується документами, складеними в односторонньому порядку ПП «Шато» та не передбаченими умовами Договору. За умовами договору TOB "Грін Тім" не несе жодної відповідальності по Договору відносно потенційних втрат, псування, якісних показників Продукції.

Крім того, відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовано ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала . Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини .

Необхідними елементами такої відповідальності (незалежно від вини цих органів та осіб) є: шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, наявність якої має бути доведена позивачем.

Для визначення юридичних підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, суду необхідно з`ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вину відповідача.

Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 2 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.94 № 02-5/215, крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Пунктом 6 Роз`яснень зазначено, що для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на зазначене позивач повинен довести, що шкода заподіяна відповідачем саме не виконанням ним умов Договору, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміром відшкодування. При цьому, встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків чи відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивач повинен довести наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування.

Разом з тим, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди.

Наведене вище у тексті цього рішення надає суду підстави для висновку про те, що позивач не обґрунтував та не довів належними і допустимими доказами того, що внаслідок неправомірних дій ТОВ "Грін Тім" позивачу спричинена майнова шкода у розмірі 7480375,24 грн.

Отже, позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення збитків у розмірі 7480375,24 грн. задоволенню не підлягають.

Також не підлягають зарахуванню зустрічні однорідні вимоги, оскільки суд повністю відмовив ПП "Шато" у задоволенні вимоги в частині стягнення суми збитків. Крім того, в даному випадку вимога про стягнення збитків не є зустрічною та станом на момент звернення позивача з позовом до суду, не настала.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ПП "Шато".

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування своєї правової позиції по наявним спорам, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Щодо скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 у справі № 923/560/17 було забезпечено зустрічний позов ПП "Шато" шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Грін Тім" в сумі 6492487,76 грн.

Також ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.08.2018 у справі № 923/560/17 було забезпечено зустрічний позов ПП "Шато" шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Грін Тім" в сумі 7086818,49 грн..

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.08.2019 у справі № 923/560/17 були скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.08.2018 у справі № 923/560/17, в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Грін Тім" в сумі 1134566,10 грн..

Отже, станом на даний час чинними є наступні заходи забезпечення зустрічного позову ПП "Шато":

- накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Грін Тім" в сумі 6492487,76 грн., вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 у справі № 923/560/17;

- в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Грін Тім" в сумі 5952252,39 грн., вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.08.2018 у справі № 923/560/17.

Таким чином, оскільки суд відмовив ПП "Шато" у задоволенні зустрічного позову, у зв`язку з цим відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України суд скасовує заходи забезпечення зустрічного позову.

Витрати по сплаті судового збору по первісному позову у повному обсязі покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За таких обставин, враховуючи те, що первісний позов задоволено частково та спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а тому витрати, понесені ТОВ "Грін Тім" по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 32284,22 грн. (т.1 а.с. 10), за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 800,00 грн. (т.1 а.с. 117), за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 у розмірі 35512,13 грн. (т.8 а.с. 49), за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018 року у розмірі 48426,33 грн. (т.13 а.с. 52) та за подання Касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року у розмірі 36910,44 грн. (т.14 а.с. 91), відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до приписів п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України судові витрати пов`язані з розглядом зустрічного позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ШАТО" (74900, Херсонська обл., місто Нова Каховка, проспект Дніпровський, будинок 97, код ЄДРПОУ 30593533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" (74800, Херсонська обл., місто Каховка, Чаплинське шосе, будинок 7, код ЄДРПОУ 37249019) суму основного боргу у розмірі 990000,00 грн., суму пені у розмірі 170538,90 грн., суму штрафу у розмірі 912973,07 грн., суму 3% річних у розмірі 18769,26 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 32284,22 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 800,00 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 у розмірі 35512,13 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018 року у розмірі 48426,33 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору за подання Касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року у розмірі 36910,44 грн.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 60000,00 грн.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

5. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 року у справі № 923/560/17.

6. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.08.2018 року у справі № 923/560/17, в частині накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" (74800, Херсонська обл., місто Каховка, Чаплинське шосе, будинок 7, код ЄДРПОУ 37249019) в сумі 5952252,39 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення, враховуючи вихідні дні, складено 31.03.2021.

Суддя С.В. Нікітенко