ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/8703/18

адміністративне провадження № К/9901/2763/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/8703/18

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холден» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. О. Аліменко, Н. В. Безименна, А. Ю. Кучма) від 18 грудня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Холден» (далі - ТОВ «Холден», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, скаржник), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 травня 2018 року № 00006171402, яким ТОВ «Холден» збільшено зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 149 718 грн, з яких 919 774 грн за основним платежем, 229 944 грн за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 травня 2018 року № 00006161402, яким ТОВ «Холден» донараховано зобов`язання по податку на додану вартість разом на суму 215 574 грн, з яких 172 459 грн за основним платежем, 43 115 грн. за штрафними санкціями.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки було надано відповідні договори, а також виписані контрагентами податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості. При цьому, позивач стверджує, що перевіряючі в акті перевірки не посилаються на будь-які зауваження до первинних документів, які б не давали право ТОВ «Холден» на формування податкового кредиту та витрат, не надають доказів, які б спростовували реальність господарських операцій, які викладені в акті перевірки. Також, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту та походження первинних і розрахункових документів, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На думку позивача, первинні документи ТОВ «Холден» та його контрагентів відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити, а тому є такими, що підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і податковому обліку.

Додатково в обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Оскільки перебіг позовної давності було перервано, у ТОВ «Холден» не було будь-яких правових підстав включати борг перед ТОВ «Проект Плюс» до складу дохідної частини та в наступному сплачувати з нього передбачену ставку податку на прибуток.

Крім того, ТОВ «Холден» зазначив, що податковим органом не надано будь-яких доказів оскарження договору про відступлення права вимоги № 16/12-15 від 16 грудня 2015 року.

Стосовно взаємовідносин ТОВ «Холден» з ТОВ «Інновімпекс» позивач повідомив, що контролюючим органом не представлено жодних доказів неможливості виконання задекларованими контрагентами поставок товарів (виконання робіт), не спростовано реальності цих операцій в силу відсутності активу, який виступав предметом поставки, відсутності руху такого активу на шляху від задекларованого постачальника до покупця.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2018 року та прийнято нове, яким позовні вимоги ТОВ «Холден» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24 травня 2018 року № 00006171402 та № 00006161402.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 22 січня 2018 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

6. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.) від 31 січня 2019 року прийнято до розгляду касаційну скаргу відповідача, відкрито по ній касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

7. 19 лютого 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

8. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року № 2319/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. 23 березня 2021 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшли клопотання про прискорення розгляду справи разом з доповненнями до відзиву

11. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень від 27 березня 2018 року № 433/26-15-14-02-04, № 434/26-15-14-02-04, № 805/26-15-14-06-04, № 147/26-15-14-42-08, № 1646/26-15-14-09, статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік та відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 07 березня 2018 року № 3640, проведена документальна планова виїзна перевірка NJD «Холден» (код ЄДРПОУ 35122208) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки № 253/26-15-14-02-04/35122208 від 24 квітня 2018 року.

13. Як вбачається з акта перевірки, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року ТОВ «Холден» задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 21 150 994 грн.

14. Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» показники за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року в загальній сумі 16 067 560 грн. встановлено, що на формування цього показника істотний вплив мало відображення операції із придбання торгово-технологічного обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування та запасних частин для них (шафи холодильні, вітрини кондитерські, двигуни, гастроємності, ящики морозильні тощо).

15. Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року в сумі 16 067 560 грн. на підставі таких документів як оборотно-сальдових відомостей та карток по бухгалтерських рахунках 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 31 «Рахунки в банках», 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати»., 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», податкових накладних, накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), виписок банку, встановлено завищення суб`єктом господарювання показників у рядку 10.1 на загальну суму 172 459 грн.

16. За результатами перевірки встановлено порушення:

- пункту 44.2 пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 919 774 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 339 291 грн., за 2017 рік на суму 580 483 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 172 459 грн., в тому числі за жовтень 2015 року у сумі 137 338 грн., за листопад 2015 року у сумі 35121 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних за період - грудень 2016 року, березень 2017 року.

17. На підставі висновків акта перевірки податковим органом 24 травня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00006171402, яким ТОВ «Холден» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 149 718 грн., з яких 919 774 грн. за основним платежем, 229 944 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 00006161402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 215 574 грн., з яких 172 459 грн. за основним платежем, 43 115 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

18. Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б підтверджували реальність здійснених ним господарських операцій, та/або свідчили б про відповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин, що підтверджують добросовісність позивача як платника податків та включають право на формування витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

20. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, дійшов протилежних висновків.

21. Так, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що дохід позивача винник у зв`язку з тим, що останній не розрахувався із новим контрагентом (ТОВ «ВКП Блок»), якому ТОВ «Інновімпекс» переступило право вимоги в сумі 973 898, 85 грн. на підставі відповідного договору, оскільки, з акта планової перевірки вбачається, що позивач на адресу ТОВ «Інновімпекс» та ТОВ «ВЕП Блок» перерахував суму 1 034 757, 00 грн., розрахунок проведений у повному обсязі.

22. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Проект Плюс» зазначено, що підписання сторонами актів звірок взаєморозрахунків свідчить про переривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення зазначеної заборгованості. В силу вимог статті 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново, отже, у даному випадку строк позовної давності за вимогою про стягнення боргу почав свій перебіг заново з 01 грудня 2017 року.

23. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Дан Продакт» суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не надано доказів надання ним попередньої письмової згоди на відступлення третій стороні прав згідно вимог договору поставки № 25/06-2015 від 25 червня 2015 року кредиторська заборгованість ТОВ «Холден» по взаємовідносинах з ТОВ «Дан Продакт» у розмірі 1 022 652,45 грн. підлягає включенню до складу доходу 2016 року, мотивуючи свою позицію наступним.

24. В силу вимог Цивільного кодексу України порушення умов договору має цивільно-правову природу, а отже і відповідальність, у даному випадку, має наставати цивільно-правова, а не податкова. При цьому, контролюючий орган не здійснював податкових звірок ТОВ «Дан Продакт», а тому відсутні будь-які підстави вважати, що фактично відступлення грошової вимоги не відбулося. Як свідчать матеріали справи, позивач під час податкової перевірки і під час розгляду справи в суді засвідчував про свою обізнаність щодо відступлення права вимоги, не заперечував проти цього та з позовом щодо визнання такого правочину недійсним не звертався.

25. Також, суд звернув увагу на те, що відповідачем в акті перевірки не заперечується те, що позивач розрахувався з новим кредитором - ТОВ «Спектр Майстер Плюс» у повному обсязі, а отже виконав взяті на себе боргові зобов`язання та головну ознаку реальності господарських операцій.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

27. На обґрунтування касаційної скарги відповідач повністю дублює акт перевірки № 253/26-15-14-02-04/35122208 від 24 квітня 2018 року, заперечення проти адміністративного позову, відзив на апеляційну скаргу здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.

28. Зокрема, доводи по суті зводяться до того, що товари, придбані у спірних контрагентів, не були повністю оплачені, а тому з урахуванням негативної інформації щодо контрагентів, наявної в базах даних податкового органу, не визнання та/або не підтвердження переступки прав вимоги, розмір кредиторської заборгованості за договорами з цими контрагентами є безнадійною та має включатись до складу доходів позивача.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

30. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

31. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

33. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

34. Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

35. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

36. Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).

37. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

38. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

39. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

40. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

41. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

42. Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

43. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

44. Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

45. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

46. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

47. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 вказаного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

48. Пунктом 2.4. вищевказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

49. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

50. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

51. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

52. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

53. При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

54. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

55. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку ТОВ «Холден» за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої актом перевірки встановлено порушення у вигляді заниження податку на прибуток (ППР на суму 1 150 тис. грн.) та податку на додану вартість (ППР на суму 215 тис. грн.).

56. За висновками акта перевірки встановлені порушення:

в частині податку на прибуток стосуються взаємовідносин позивача з трьома контрагентами: ТОВ «Інновімпекс», ТОВ «Проект-Плюс», ТОВ «Дан-Продакт», а в частині податку на додану вартість стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «Інновімпекс».

57. Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом - ТОВ «Інновімпекс», судами встановлено наступне.

58. 26 серпня 2015 року між ТОВ «Інновімпекс» (постачальник) та ТОВ «Холден» (покупець) укладено договір поставки № 08262, згідно умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

59. Відповідно до умов договору, товар постачається партіями згідно видаткових накладних, а сума договору становить 10 000 000,00 грн.

60. Кількість всього поставленого товару за договором становить суму кількості поставленого товару за всіма операціями (згідно видаткових накладних, що засвідчують кожну операцію).

61. Згідно умов вказаного договору, зобов`язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі за вибором покупця шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо). При цьому, асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника. Скориговані відомості сторін щодо кількості та асортименту поставки, узгодження інших умов поставки є підставою для складання постачальником видаткової накладної на замовлену партію товару. Після підписання представниками сторін видаткової накладної замовлення втрачає чинність.

62. Умовами спірного договору поставки № 08262 від 26 серпня 2015 року передбачено, що поставка товару, за згодою сторін, здійснюється транспортними засобами покупця (самовивіз). Так, датою поставки і датою переходу права власності на партію товару є дата фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної за довіреністю або за підписом директора та печаткою підприємства.

63. З матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість за результатами виконання вказаного вище договору включено до податкового кредиту в жовтні 2015 року в сумі 137 338,06 грн. та листопаді 2015 року в сумі 35 121,40 грн.

64. Відповідно до наданих в ході перевірки товарно-транспортних накладних № 27/08-1, № 27/08-4, № 27/08-3, № 27/08-2 від 27 серпня 2015 року, № 27/09-1 від 24 вересня 2015 року транспортування товару здійснено СПД « ОСОБА_2 », а відповідні операції відображені в бухгалтерському обліку.

65. Водночас, на підставі договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2016 року № 22/16/17, укладеного між ТОВ «Інновімпекс» (первісний кредитор) та ПП «ВКП Блок» (код ЄДРПОУ 23504803), первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із пунктом 4.1 договору поставки № 08262 від 26 серпня 2015 року, укладеного між первісним кредитором та боржником.

66. Відповідно до вимог вказаного договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в пункті 2.1 цього договору. Крім того, до нового кредитора не переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником.

67. Згідно умов договору, право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 973 898,85 грн., тобто на суму, яка залишилась не сплаченою по договору поставки.

68. Відтак, слід звернути увагу на те, що виявлені порушення з контрагентом ТОВ «Інновімпекс» відповідач пов`язує не з неможливістю підтвердження факту реального здійснення господарських відносин, а є лише зауваження по заборгованості за отримані товари, яку податкова вважає безнадійною, оскільки її погашення за договором відступлення не відобразило ПП «ВКП Блок».

69. Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що оплата за товари була частково здійснена на рахунок ТОВ «Інновімпекс», а інша частина залишку сплачена шляхом переведення коштів на рахунок ПП «ВКП Блок» на підставі Договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2016 року, що підтверджено самим актом перевірки та відповідними платіжними дорученнями. Наведені обставини не є спірними.

70. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

71. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

72. Однак, на підставі встановленого, суд касаційної інстанції вважає, що відповідач обґрунтував правомірність донарахування податкових зобов`язань по взаємовідносинам з ТОВ «Інновімпекс» з посиланням не на факти, а на суб`єктивні припущення, а тому у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинами з контрагентом ТОВ «Інновімпекс» та ТОВ ВКБ «Блок».

73. Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом - ТОВ «Проект Плюс», судами встановлено наступне.

74. 03 січня 2014 року між ТОВ «Холден» та ТОВ «Проект Плюс» укладено договір поставки № 03/01-2014, за результатами виконання умов якого на початок 2015 року у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 3 224 905,27 грн.

75. По вказаним взаємовідносинам суди зазначили, що на виконання вимог вказаного договору, 01 грудня 2017 року між ТОВ «Холден» та ТОВ «Проект Плюс» складено 2 акти взаєморозрахунків, згідно яких заборгованість ТОВ «Проект Плюс» на користь позивача складає 1 180 401,22 грн., а заборгованість позивача на користь ТОВ «Проект Плюс» складає 3 224 905,27 грн.

76. При цьому, як вбачається з акта перевірки, податковим органом, під час проведення перевірки, встановлено, що з січня 2015 року ТОВ «Проект Плюс» до податкового органу не звітує, що унеможливлює підтвердження зменшення/збільшення дебіторської заборгованості у ТОВ «Проект Плюс» в наступних періодах.

77. Водночас, згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Холден» протягом 2015-2017 років жодних розрахунків з ТОВ «Проект Плюс» не відбувалось, що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості за 2015-2017 роки по рахунку 631.

78. У свою чергу, Листом від 19 січня 2015 року № 19/01 ТОВ «Проект Плюс» повідомило позивача про наявність заборгованості в розмірі 3 224 905,27 грн., а також просило сплатити вказаний борг.

79. У відповідь, позивач направив Лист від 27 лютого 2015 року № 27-01/15 в якому зазначив, що заборгованість буде сплачена тільки після погашення ТОВ «Проект Плюс» власних боргових зобов`язань в сумі 1 727 616,58 грн.

80. Протягом 2015-2017 років боржником ТОВ «Проект Плюс» на адресу позивача перераховувались грошові кошти, а станом на 1 грудня 2017 року загальна сума перерахованих коштів склала 436 435, 36 грн.

81. 01 грудня 2017 року між позивачем та ТОВ «Проект Плюс» було підписано 2 акти взаєморозрахунків відповідно до яких заборгованість останнього перед позивачем складає 1 180 401, 22 грн., а заборгованість позивача на користь ТОВ «Проект Плюс» складає 3 224 905, 27 грн.

82. Суд апеляційної інстанції висновувався на положеннях статей 261, 264 Цивільного кодексу України, за якими перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права, або особу, яка його порушила; перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

83. Судом апеляційної інстанції встановлено, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує факт господарської операції, проте акт звірки фактично є дією у розумінні статті 264 Цивільного кодексу України, яка свідчить про визнання сторонами сум заборгованості і як наслідок переривання строку позовної давності.

84. Вирішуючи питання щодо спливу позовної давності, суд касаційної інстанції зазначає, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

85. До дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

86. При цьому, щодо застосування статті 264 Цивільного кодексу України, якою врегульовано порядок переривання перебігу позовної давності, сформувалася стала практика Верховного Суду, зокрема, аналогічний правовий висновок Верховним Судом сформульовано у справах № 2а/1770/3569/2012 (постанова від 7 серпня 2018 року), № 820/5386/16 (постанова від 23 квітня 2019 року), № 805/187/15-а (постанова від 22 травня 2019 року), № 826/735/14 (постанова від 13 вересня 2019 року), від якого колегія суддів не вважає за можливе відступати.

87. Відтак, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що підписання сторонами актів звірок взаєморозрахунків, які підтверджують наявність спірної заборгованості, здійснення часткової оплати свідчить про переривання строку позовної давності та початку його перебігу відповідно до частини третьої статті 264 Цивільного кодексу України заново з урахуванням актів звіряння з 01 грудня 2017 року.

88. У той же час, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 та ряді інших постанов норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

89. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

90. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел.

91. Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом - ТОВ «Дан Продакт», судами встановлено наступне.

92. Між ТОВ «Холден» та ТОВ «Дан Продакт» укладено договір поставки від 25 червня 2015 року № 25/06-15, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця торгово-технологічне обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в додатках та видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов даного договору.

93. Водночас, 16 грудня 2015 року між ТОВ «Дан Продакт» та ТОВ «Спектр Майстер Плюс» укладено договір про відступлення права вимоги № 16/12-2015, згідно умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № 25/06-15 від 25 червня 2015 року, укладеним між первісним кредитором та боржником (ТОВ «Холден»).

94. Згідно умов договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором, а саме сплати заборгованості у сумі 1 022 652,45 грн.

95. Контролюючим органом зазначено, з якими погодився й у рішенні суд першої інстанції, що позивачем не надано доказів надання ним попередньої письмової згоди на відступлення третій стороні прав згідно вимог договору поставки № 25/06-2015 від 25 червня 2015 року, а тому кредиторська заборгованість ТОВ «Холден» по взаємовідносинах з ТОВ «Дан Продакт» у розмірі 1 022 652,45 грн. підлягає включенню до складу доходу 2016 року.

96. Проте, суд апеляційної інстанції не погодився з вищенаведеним та зазначив наступне.

97. Так, суд апеляційної інстанції висновувався на положеннях статей 512, 514 Цивільного кодексу України, за якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

98. У свою чергу, судом апеляційної інстанції обґрунтовано вказано, що можливе порушення умов договору має цивільно-правову природу, а отже і відповідальність, у даному випадку, має наставати цивільно-правова, а не податкова.

99. Окрім того, контролюючий орган не здійснював податкових звірок ТОВ «Дан Продакт», а тому відсутні будь-які підстави вважати, що фактично відступлення грошової вимоги не відбулося.

100. При цьому, як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач під час податкової перевірки і під час розгляду справи в суді засвідчував про свою обізнаність щодо відступлення права вимоги, не заперечував проти цього та з позовом щодо визнання такого правочину недійсним не звертався. За таких умов, відповідний правочин є дійсним, відтак позивач правомірно здійснив виконання грошового зобов`язання на користь нового кредитора, а саме ТОВ «Спектр Майстер Плюс».

101. У свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем в акті перевірки не заперечується те, що позивач розрахувався з новим кредитором - ТОВ «Спектр Майстер Плюс» у повному обсязі, а отже виконав взяті на себе боргові зобов`язання та головну ознаку реальності господарських операцій.

102. Відтак, враховуючи встановлені у ході судового розгляду обставини та правове регулювання спірних правовідносин, Суд визнає недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, отримання позивачем інших доходів у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості, які підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, й, відповідно, наявність у позивача обов`язку сплати податку на прибуток у визначеному податковим органом розмірі.

103. Відповідач же на обґрунтування вимог касаційної скарги не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, що призвело до постановлення незаконного судового рішення.

104. Враховуючи встановлені обставини справи судом апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вважає очевидним факт необґрунтованості та безпідставності тверджень відповідача про наявність безнадійної кредиторської заборгованості позивача перед контрагентами та заниження ним доходу від здійснення господарської діяльності.

105. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а жодні доводи, викладені у касаційній скарзі, підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

106. При цьому, скаржником в акті перевірки, запереченні проти позову та відзиві на апеляційну скаргу, а так само у касаційній скарзі не наводить жодних зауважень щодо документального не підтвердження операцій зі спірними контрагентами, відсутні докази безтоварності таких операцій та/або відсутності їх зв`язку з господарською діяльністю позивача.

107. У свою чергу, доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів акта перевірки, заперечення проти адміністративного позову та відзиву на апеляційну скаргу, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

108. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

109. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

110. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

111. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

112. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

113. Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що наявні законні підстави для задоволення позову.

114. Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов