ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 522/14769/18

провадження № К/9901/29725/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції в Одеській області

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року (головуючий суддя Лук`янчук О.В., судді Бітов А. І., Ступакова І.Г.)

у справі №522/14769/18

за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області

до Державної регуляторної служби України

про визнання незаконними дій, скасування подання.

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2018 року Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Державної регуляторної служби України, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

- визнати дії Державної регуляторної служби України такими, що суперечать чинному законодавству України та є незаконними;

- визнати незаконним Акт від 29 травня 2018 року № 15/62-К-2018;

- скасувати Подання про усунення Держекоінспекцією в Одеській області порушень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності»;

- визнати процедуру перевірки такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

2. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Державної регуляторної служби України про визнання дій незаконними, визнання акту незаконним, скасування подання.

3. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2018 року позов задоволено: визнано дії Державної регуляторної служби України такими, що суперечать чинному законодавству України та є незаконними; визнано акт Державної регуляторної служби України від 29 травня 2018 року № 15/62-К-2018 незаконним; Подання Державної регуляторної служби України про усунення Державною екологічною інспекцією в Одеській області (порушень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності скасовано; визнано процедуру перевірки Державної регуляторної служби України такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства України.

4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2018 року та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2018 року. Справу за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Державної регуляторної служби про визнання дій незаконними, визнання акту незаконним, скасування подання направлено на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду за встановленою законом підсудністю.

5. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано Подання ДРС України від 04 червня 2018 року "Про усунення Державної екологічної інспекції в Одеській області порушень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року скасовано в частині задоволених позовних вимог і в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Одеській області до Державної регуляторної служби України про скасування Подання про усунення порушень Закону та стягненні судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.

7. Державна екологічна інспекція в Одеській області з вищевказаними судовими рішеннями не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року і залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року.

8. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

9. Від позивача до Верховного Суду надійшли пояснення по суті спору.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною регуляторною службою видано наказ від 26 квітня 2018 року № 62 про проведення планової перевірки Держекоінспекції в Одеській області вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Для проведення планової перевірки створено комісію у складі: Голоті А.І. - завідувачу сектору Державної регуляторної служби в Одеській області, голови комісії.

11. Для проведення відповідно до зазначеного наказу перевірки, Голоті А.І. оформлено посвідчення від 26 квітня 2018 року № 15/62-к на ведення перевірки з 16 по 29 травня 2018 року за період з 02 січня 2017 року по 15 травня 2018 року щодо:

- строків та порядку затвердження планів перевірок, їх змісту, строків оприлюднення планів та звітів про їх виконання;

- наявності та оприлюднення на веб-сайті органу державного нагляду (контролю) нормативно-правових актів щодо державного нагляду (контролю) у відповідній сфері господарської діяльності (крім актів з обмеженим доступом), визначені законом відомості про здійснені заходи державного нагляду (контролю), а також загальні консультації щодо вимог до провадження відповідної господарської діяльності та/або щодо здійснення державного огляду (контролю); порядку повідомлення суб`єкту господарювання про плановий захід;

- строків проведення заходів державного нагляду (контролю);

- порядку складення та застосування розпорядчих документів щодо усунення порушень;

- порядку зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання;

- порядку відбору зразків та проведення експертизи (у разі застосування).

12. Листом Державної регуляторної служби від 26 квітня 2018 року №4141/0/20-18 повідомлено Держекоінспекцію в Одеській області про проведення планової перевірки додержання ними вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, яке відбудеться 16 по 29 травня 2018 року.

13. За результатом проведення перевірки завідувачем сектору Державної регуляторної служби в Одеській області Голотою А.І. складено Акт від 29 травня 2019 року № 15/62-К-2018, згідно з яким перевірка була проведена з 16 травня 2018 року по 29 травня 2018 року комісією у складі: Голоти А.І. - завідувача сектору Державної регуляторної служби в Одеській області у присутності посадових осіб органами державного нагляду (контролю) начальника Держекоінспекції Буланович П.Г. та першого заступника начальника - Гаврикова М.В .

14. В Акті перевірки вказані виявлені порушення Держекоінпекцією в Одеській області вимог законодавства в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності із посиланням на норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03 листопада 2016 року №1728-VIII.

15. Акт перевірки підписаний перевіряючим Голотою А.І. з відміткою, що начальник Держекоінспекції Буланович П.Г. та перший заступник Гавриков М.В. від отримання одного примирника акту перевірки відмовилися.

16. Примірник акту перевірки Державної регуляторної служби України направила Держекоінспекції листом від 14 червня 2018 року, якій отримано 03 липня 2018 року.

17. На підставі Акту перевірки від 29 травня 2018 року, Державною регуляторною службою України винесено Подання про усунення порушень від 04 червня 2018 року, в якому відповідач вимагав від начальника Держекоінспекції забезпечити безумовне дотримання вимог ч.1 ст. 3, ч.4 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст. 2, п.1 ч.1 ст. 3 та ч.2 ст. 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Строк виконання - постійно. Подання було надіслано Держекоінспекції листом від 04 червня 2018 року.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

18. Задовольняючи частково позов і скасовуючи Подання про усунення порушень від 04 червня 2018 року, суд першої інстанції виходив з того, відповідач, надіславши акт перевірки після направлення подання, порушив право позивача на надання на нього зауважень. Також, суд вважав, що проведення перевірки однією посадовою особою не узгоджується з положеннями Порядку проведення перевірок, яким вимагається здійснення перевірок комісією, склад якої визначається у наказі на перевірку. Також суд вважав, що зміст Подання не відповідає за змістом вимогам Порядку в частині того, що в ньому відсутнє зазначення про тип заходу (плановий чи позаплановий), у ході якого виявлено порушення вимог Закону органами державного нагляду (контролю) та опис виявлених порушень.

19. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні решти позовних вимог, мотивуючи це тим, що позовні вимоги про визнання дій відповідача такими, що суперечать чинному законодавству України та є незаконними; визнання процедури перевірки відповідачем такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства України задоволенню не підлягають, оскільки самі по собі вказані дії не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача та можуть бути предметом спору у розумінні КАС України, оцінка їм надана судом при розгляді рішення відповідача оскаржуваного Подання від 04 червня 2018 року.

20. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що Подання Державної регуляторної служби не порушує права позивача, оскільки не містить вимоги щодо усунення порушень при здійсненні органами державного нагляду (контролю) вимог Закону, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позову про його скасування.

21. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанцій в частині задоволених позовних вимог і керувався тим, що оспорюване Подання видане на підставі акту перевірки від 29 травня 2018 року № 15/62-К-2018, яким зафіксовано виявлені Держекоінспекцією порушення під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності відносно ПП "Кирол" та ТОВ "НВП "Елеваторспецоснастика". Наявність цих порушень позивачем у суді першої інстанції спростовано не було. Недоліки щодо оформлення Подання, а саме не зазначення типу заходу, та несвоєчасне направлення його позивачу не є достатньою підставою для скасування такого подання.

22. Апеляційний адміністративний суд спростував доводи позивача, про те, що перевірка щодо нього проведена лише однією особою, а не комісією, оскільки матеріали справи свідчать, що перевірка позивача проводилася у складі комісії, створеної на підставі наказу від 26 квітня 2018 року № 62 "Про проведення перевірки". І законність зазначеного наказу щодо неповноважного складу комісії позивачем не оспорюється.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

23. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.

24. Зокрема, скаржник посилається на те, що дія оспорюваного Подання вичерпується його виконанням, тобто, як зазначено у самому поданні - строк виконання - постійно. Однак, 01 січня 2019 року Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припинив дію, оскільки втратив чинність, відповідно вимога, що міститься в Поданні відповідача від 04 червня 2018 року в частині постійного виконання вимог ст. 2, п.1 ч. 1, ст. 3 та ч.2 ст. 3 вичерпала свою дію взагалі, а тому така вимога є неправомірною. Подання видане всупереч приписів законів, за відсутності порушень з боку Державної екологічної інспекції в Одеській області, у зв`язку з чим підлягає скасуванню на законних підставах.

25. На думку скаржника, з аналізу законодавства вбачається, що оскаржувані дії, відповідні Подання та Акт, відповідачем винесено з порушенням процедури винесення таких розпоряджень, яка чітко визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року №361 «Деякі питання проведення перевірок органів держаного нагляду (контролю).

26. У відзиві на касаційну скаргу Державна регуляторна служба України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, а також зазначає про відсутність у позивача права на звернення до суду з такими позовними вимогами.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

28. Розглядаючи цю справу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із наявності у Державної архітектурно-будівельної інспекції України права на звернення до адміністративного суду з позовом до Державної регуляторної служби України.

29. Суд вважає такий висновок судів передчасним з огляду на таке.

30. Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

31. Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

32. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

33. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

34. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

35. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

37. Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

38. Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.

39. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.

40. При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

41. Також для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.

42. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Державною регуляторною службою України Акту від 29 травня 2018 року № 15/62-К-2018 та Подання про усунення Держекоінспекцією в Одеській області порушень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності».

43. Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 32 Міністерство екології та природних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

44. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 609 затверджено перелік органів ліцензування, відповідно до якого Міністерство екології та природних ресурсів України є органом ліцензування у сфері господарської діяльності щодо виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, поводження з небезпечними відходами.

45. Так, одним із повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України, визначених підпунктом 7 пункту 4 Положення № 32, є проведення ліцензування на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов.

46. При цьому, відповідно до п. 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724, Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. Державна регуляторна служба України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

47. У п. 3 вказаного Положення визначено, що на Державну регуляторну службу України покладається ряд завдань, одним із яких є здійснення нагляду за дотриманням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та надання роз`яснення щодо його застосування.

48. Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, серед іншого, належить: проведення в установленому Кабінетом Міністрів України порядку перевірок додержання органами державного нагляду (контролю) вимог цього Закону в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

49. Статтею 21 цього Закону установлено, що суб`єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю). У разі надходження такого звернення суб`єкта господарювання відповідний центральний орган виконавчої влади зобов`язаний розглянути його в установленому законом порядку.

50. Велика Палата Верховного Суду при перегляді подібних правовідносин у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 826/6233/17 зробила такий висновок:

«Державна регуляторна служба України та Міністерство екології та природних ресурсів України є органами державної влади, діяльність яких, зокрема, полягає у здійсненні виключних функцій контролю (нагляду) у сфері здійснення ліцензійної діяльності. При цьому позивач здійснює відповідні виключні функції контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, а відповідач здійснює виключні функції контролю (державного нагляду) за дотриманням Міністерством екології та природних ресурсів України як органом ліцензування господарської діяльності, зокрема з поводження з небезпечними відходами, законодавства у сфері ліцензування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі не відноситься до компетенційних, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір про розмежування компетенції між Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною регуляторною службою України. Позивач звертається з вимогою скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, якому відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» він підзвітний і підконтрольний, і який, реалізуючи компетенцію у сфері нагляду за органами ліцензування, скасував рішення позивача як підконтрольного органу.

Як свідчать матеріали справи, Міністерство екології та природних ресурсів України обґрунтувало своє право на звернення до суду з цим позовом необхідністю реалізації повноваження щодо здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов при провадженні господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, та захистом публічного інтересу у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.

Статтею 28 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» закріплено право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Водночас згідно статтею 21 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V«Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» право судового оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) надано лише суб`єкту господарювання.

Зважаючи на те, що право Міністерства екології та природних ресурсів України на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування розпорядження Державної регуляторної служби України не закріплені у жодному нормативно-правовому акті, правильним є висновок апеляційного суду про те, що Міністерство екології та природних ресурсів України у цій справі не має права на звернення до суду».

51. Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13 листопада 2019 року № 826/3115/17. Також такий порядок застосування правових норм у подібних спірних правовідносинах відповідає правовій позиції, висловленій у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №640/18401/18, від 23 червня 2020 року у справі №826/3061/16, від 10 грудня 2020 року у справі № 826/25387/15.

52. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу за позовною заявою особи, яка не має права на звернення до суду, чим допустили порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

53. За правилами п. 5 ч. 1 ст. 349, ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

54. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст.ст. 238, 240 цього Кодексу.

55. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

56. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 341 КАС України).

57. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити частково та вийти за межі вимог касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити.

58. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст.ст. 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Одеській області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі №522/14769/18 - скасувати.

Провадження у справі №522/14769/18 - закрити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб