УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
30 березня 2021 року
м. Київ
справа №160/15864/20
провадження №К/9901/10662/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі № 160/15864/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів та моральної шкоди,
у с т а н о в и в:
27.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив:
- визнати незаконними дії, протиправними бездіяльність відповідача щодо невнесення його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів та такими, що порушують норми ст.24 (дискримінація) ст.41 (гарантія права власності) Конституції України;
- визнати право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договорами банківського вкладу (депозиту) №080807 від 12 лютого 2015 року в розмірі 5000 доларів США (129592,62 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривни 62 кой.) еквівалент суми за курсом НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації);
- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування (лист №27 від 20 січня 2016 року), внести до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виплати відшкодування у розмірі 129592,62 грн. за рахунок коштів Фонду ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) Класичний №080807 від 12 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ АБ ЗЛАТОБАНК;
- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційне збільшення) у розмірі 73371,34 грн. (сімдесят три тисячі триста сімдесят одна гривня 34 копійки);
- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 21783,23 грн. (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят грн. 23 копійки);
- стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору було відмовлено. Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Так як позивачем вимоги ухвали суду від 02.12.2020 про залишення позовної заяви без руху не було виконано, то ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021 апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору у розмірі 2102 грн.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено, апеляційну скаргу - повернуто.
Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021, а справу № 160/15864/20 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За правилами частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо вони не погоджуються, зокрема з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, можуть реалізувати право на її оскарження у касаційному порядку.
За змістом абзацу другого пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац четвертий пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Заявник мотивує вимоги своєї касаційної скарги тим, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскарженого судового рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Окрім того, скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги судову практику, викладену, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 817/649/16, від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц, а також в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 826/14519/18, обставини яких є релевантними до обставин цієї справи.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Аналіз аргументів касаційної скарги в їхньому логічному взаємозв`язку з висвітленими в судовому рішенні суду апеляційної інстанції обставинами справи дає можливість колегії суддів вважати, що у цій ситуації можуть бути наявні обставини, наведені у абзаці другому пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, які є підставою для відкриття касаційного провадження.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Предметом спору у цій справі є невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов`язання відповідача внести зміни та доповнення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом внесення відомостей щодо рахунку, що належить ОСОБА_1 .
Скаржник зазначив, що він у спірних правовідносинах є споживачем фінансових послуг, а отже на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням його прав.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності врегульовані положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», який установлює права споживачів, який визначає механізм їхнього захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22).
Тобто в контексті вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їхнім виконавцем, який відповідає за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII.
Крім того, у постанові від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з Фонду майнової відповідальності за договором банківського вкладу позивач як споживач фінансових послуг звільняється від сплати судового збору за частиною третьою статті 22 Закону № 1023-XII не тільки при поданні позовної заяви, а й на наступних стадіях цивільного процесу.
З огляду на це вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, через неналежне виконання договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII.
Суд зауважує, що дія наведеної норми поширюється також і на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 817/649/16 (провадження № 11-1032апп18) і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від вказаного правового висновку.
З цих міркувань Суд доходить висновку, що позивач на підставі закону звільнений від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Водночас частина друга статті 329 КАС України встановлює, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Передбачений зазначеною статтею строк на касаційне оскарження пропущений, оскільки оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене 19.02.2021, а касаційна скарга подана 23.03.2021 (згідно з відтиском штемпеля оператора поштового зв`язку «Укрпошта» на конверті, у якому надійшла касаційна скарга).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 він ознайомився 22.03.2021 з Єдиного державного реєстру судових рішень, так як саме цього числа вона була оприлюднена, а тому вважає вказану обставину поважною причиною для пропуску процесуального строку.
За наведених обставин та беручи до уваги надані на їхнє підтвердження докази, Верховний Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення та про наявність підстав для його поновлення.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі немає.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що слід відкрити касаційне провадження за поданою касаційною скаргою на підставі абзацу другого пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Керуючись положеннями абзацу другого пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд
у х в а л и в:
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі № 160/15864/20.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі № 160/15864/20.
3. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/15864/20.
4. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.
5. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Кравчук
