Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Аналізуючи відомості, викладені в протоколі, та додані до протоколу матеріали, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Згідно п.п. 6, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги», надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальні послуги», соціальні послуги надаються для досягнення таких цілей: 1) профілактика складних життєвих обставин; 2) подолання складних життєвих обставин; 3) мінімізація негативних наслідків складних життєвих обставин.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги», надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України. Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.

До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 8 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги», надавачі соціальних послуг зобов`язані: 1) забезпечувати найкращі інтереси отримувачів соціальних послуг під час надання таких послуг; 2) забезпечувати навчання та підвищення кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги; 3) проводити оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах; 4) взаємодіяти з іншими суб`єктами системи надання соціальних послуг, а також з органами, установами, закладами, фізичними особами - підприємцями, які в межах своєї компетенції надають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або територіальної громади допомогу вразливим групам населення та особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або здійснюють їх захист; 5) інформувати населення та кожного отримувача соціальних послуг про перелік соціальних послуг, які вони надають, зміст та обсяги таких послуг, умови і порядок їх отримання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров`я; 6) надавати допомогу отримувачам соціальних послуг у вирішенні їхніх соціально-побутових питань, у тому числі шляхом представлення їхніх інтересів; 7) вносити відомості про отримувачів соціальних послуг до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг; 8) дотримуватися принципів надання соціальних послуг; 9) надавати соціальні послуги відповідно до державних стандартів соціальних послуг; 10) не розголошувати інформацію особистого характеру, що стала їм відома під час надання отримувачам соціальних послуг; 11) сприяти здійсненню моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості уповноваженими органами у системі надання соціальних послуг; 12) додержуватися інших вимог законодавства про соціальні послуги.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про соціальні послуги», реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг (далі - Реєстр) створюється для забезпечення: 1) реалізації права особи/сім`ї на соціальні послуги; 2) профілактики складних життєвих обставин; 3) подолання складних життєвих обставин; 4) мінімізації негативних наслідків складних життєвих обставин; 5) обліку надавачів, отримувачів соціальних послуг та послуг, що їм надаються; 6) координації діяльності у системі надання соціальних послуг.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» передбачено, що соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на: 1) соціальну профілактику - запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім`ї в такі обставини; 2) соціальну підтримку - сприяння подоланню особою/сім`єю складних життєвих обставин; 3) соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім`ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги», базовими є такі соціальні послуги: 1) догляд вдома, денний догляд; 2) підтримане проживання; 3) соціальна адаптація; 4) соціальна інтеграція та реінтеграція; 5) надання притулку; 6) екстрене (кризове) втручання; 7) консультування; 8) соціальний супровід; 9) представництво інтересів; 10) посередництво (медіація); 11) соціальна профілактика; 12) натуральна допомога; 13) фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору; 14) переклад жестовою мовою; 15) догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних; 16) супровід під час інклюзивного навчання; 17) інформування.

Аналізуючи діюче законодавство про соціальні послуги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до обґрунтованого висновку, що ГО «Віра і Надія» є надавачем соціальних послуг, адже мета та напрями діяльності ГО «Віра і Надія» (сприяння в допомозі по реабілітації наркозалежним, людям з алкогольною залежністю, соціально-психологічний супровід людей, що успішно пройшли програму реабілітації від наркоманії і алкоголізму, сприяння наданню тимчасового безкоштовного місця проживання наркозалежним людям, людям з алкогольною залежністю, тощо) підпадають під ознаки соціальних послуг, виходячи з критеріїв, визначених у Закону України «Про соціальні послуги».

Однак, наразі законодавство про соціальні послуги не містить обов`язку надавачів соціальних послуг мати дозвільні документи (ліцензії) на ведення саме такого виду діяльності, як надання соціальних послуг, як і не містить обов`язку зареєструватися в Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.