КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року № 320/13388/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М. розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.12.2020 № 4717 «Про відмову щодо проведення перерахунку - зміна надбавки відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити їй з 27.11.2020 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 27.11.2020 № 1121, виданої Катюжанською сільською радою Вишгородського району Київської області з урахуванням компенсації за невикористані відпустки, надбавки за високі досягнення у праці, надбавки за вислугу років та премії, а також виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження граничного розміру.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області від 27.11.2020 № 4117, однак відповідачем їй було відмовлено у перерахунку у зв`язку з тим, що ЗУ «Про державну службу» не передбачено перерахунок пенсії.

Позивачка вказала, що відповідачем не враховано, що компенсація за невикористані відпустки, надбавка за високі досягнення у праці, надбавка за вислугу років та премія входить до складових заробітної плати державного службовця, з яких сплачувалися страхові внески, однак відповідачем їх не було враховано при призначенні пенсії у 2011 році.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області з 02.11.2011 та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»

Позивачка звернулась до відповідача із заявою від 02.12.2020 № 4717 про перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням та зміною надбавок.

До заяви від 02.12.2020 позивачкою було додано копію витягу з трудової книжки та довідку про складові заробітної плати.

Рішенням від 02.12.2020 № 4717 ГУ ПФУ у Київській області позивачці відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що з 01.05.2016 набрав чинності ЗУ «Про державну службу" (Закон №889), яким передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень цього закону передбачено право державних службовців на певних умовах на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723. Проведення перерахунків раніш призначених пенсій вказаним Законом не передбачено.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивачка завернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993№ 3723-ХІІ в редакції, яка діяла станом на момент призначення позивачці пенсії (далі - Закон № 3723 ) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов`язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у виконанні особливо важливої роботи, доплати за виконання обов`язків тимчасово працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація.

Аналогічні положення містяться й в п.п. 2.2.2 п.2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно до п.п. 2.3.3 п. 2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв`язку з екологічним станом), що входить до складу фонду оплати праці.

Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, також входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно п.п. 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати.

Згідно п. 2.2.12. п.2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 Оплата за невідпрацьований час: оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством; оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору;

Згідно ст.2 ЗУ«Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.66 ЗУ «Про оплату праці» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно ч. 1ст. 41 ЗУ "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування"до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Отже, виплачені суми матеріальної допомоги, виплачена заробітна плата за невідпрацьований час (оплата основних та додаткових відпусток), оплата днів тимчасової непрацездатності, премії, надбавки та інші вказані вище виплати входять до системи оплати праці державного службовця.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 20 лютого 2012 року справа № 21-430а11, постанова від 28 травня 2013 року справа № 21-97а13, постанова від 04 березня 2014 року справа № 21-14а14, постанова від 03 червня 2014 року справа № 21-134а14).

Відповідно до п. 9 - п. 13 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ за державними службовцями, які відповідно до статті 35 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490) набули право на отримання додаткових оплачуваних відпусток більшої тривалості, ніж передбачено статтею 58 цього Закону, така тривалість додаткових відпусток зберігається після набрання чинності цим Законом.

Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст.37 Закону № 3723 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % від сум їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії, не є державними службовцями, у розмірі 80 % заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Як слідує з матеріалів справи, на всі виплати, включені в довідку, нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхання.

Таким чином, оскільки на зазначені складові довідки сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, вказані виплати включаються до складу заробітної плати державного службовця, тому відповідач повинен їх враховувати.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, при розрахунку заробітної плати для призначення пенсії не були врахованими надбавка та премії, зазначені у наданій довідці.

За таких обставин суд вважає, що пенсія позивачки повинна обчислюватись з урахуванням надбавок та премій, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно довідки Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області від 27.11.2020 № 1121.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визнання неправомірними дій відповідача щодо не включення до заробітку вказаних сум при обчисленні пенсії, а отже оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що функція з визначення процедури та порядку проведення перерахунку пенсії є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України, які повинні при перерахунку пенсії неухильно дотримуватися вимог законодавства, зокрема, і щодо визначення розміру середньомісячних виплат та корегування розміру виплат, що включаються у заробіток для обчислення пенсії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (який діяв станом на час призначення пенсії) передбачено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України"Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 або 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60.

Пунктом 2 даної постанови визначено, що порядок коригування виплат, зазначених у пункті 1 цієї постанови, при призначенні пенсії встановлюється Міністерством праці та соціальної політики разом з Міністерством фінансів.

Пунктом 2 Порядку коригування розміру виплат, що включаються у заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України 11.08.2003 р. № 226/509, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.09.2003 р. № 758/8079, передбачено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), які нараховані виходячи з посадового окладу та рангу до прийняття постанови Кабінету Міністрів України про підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям і включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", коригується за коефіцієнтом підвищення посадового окладу та надбавки до нього за ранг, що визначається окремо для кожного працівника шляхом ділення суми посадового окладу і надбавки за ранг, встановлених йому постановою Кабінету Міністрів України про підвищення заробітної плати, на суму посадового окладу і надбавки до нього за ранг, які працівник мав до підвищення заробітної плати. Інші виплати, які розраховуються виходячи з посадового окладу, коригуються на коефіцієнт підвищення, який визначається у вищезазначеному порядку шляхом ділення посадових окладів. Розміри посадових окладів і надбавок за ранги станом на останній день до підвищення заробітної плати визначаються за довідками установ чи організацій. У тому разі, коли за період, за який подано довідку про розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", прийнято декілька постанов Кабінету Міністрів України про підвищення заробітної плати державним службовцям, коригування виплат провадиться у порядку, визначеному пунктом 2 цього Порядку, окремо по кожному періоду до чергового підвищення (п. 3 Порядку).

Таким чином, задоволенню підлягають і позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії з коригуванням усіх виплат згідно п. 2 Порядку коригування розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 46 Конституції України це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках.

Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

Встановлений частиною 2 статті 19 Конституції Україні спеціально-дозвільний принцип діяльності органів державної влади покликаний забезпечити ефективне та прогнозоване функціонування всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки зобов`язує їх діяти виключно у визначених Конституцією та законами України межах і лише у закріплений ними спосіб.

Практичне застосування вказаного принципу є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, оскільки пов`язує державу та її органи правом, зобов`язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.

На думку суду суб`єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, якими мотивовано відзив на позовну заяву, і не довів правомірності оскаржуваного рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 205, 241, 245, 246, 257, 259-262, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.12.2020 № 4717 «Про відмову щодо проведення перерахунку - зміна надбавки відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити гр. ОСОБА_1 з 27.11.2020 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області від 27.11.2020 № 1121, з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження граничного розміру.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.