ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1395/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Бондаревський О.М. за посвідченням № 057613 від 22.10.2020 року;

від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв - не з`явився;

від Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області - не з`явився;

від Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), м. Миколаїв, суддя Ржепецький В.О., повний текст ухвали складено та підписано 14.12.2020 року

у справі № 915/1395/19

за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

до відповідача Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги та ухвали суду першої інстанції.

16.11.2020 року Фізична особа-підприємець Керімов Вахаб Агададаш Огли, с.Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вх. № 14502/20), в якій просив суд:

- визнати незаконними дії держаного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо неповідомлення про відкриття виконавчого провадження ВП №63580640, винесення у вказаному провадженні постанови від 12.11.2020 року про арешт коштів божника;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007, направити боржникові копію постанови держаного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП № 63580640;

- скасувати постанову держаного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 12.11.2020 року про арешт коштів божника, винесену у виконавчому провадженні ВП № 63580640;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса)? вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007, подати суду копії постанов держаного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП № 63580640 та від 12.11.2020 року про арешт коштів божника;

- розглянути скаргу без участі боржника у зв`язку з відсутністю за місцем проживання.

В обґрунтування скарги Фізична особа-підприємець Керімов Вахаб Агададаш Огли, с.Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області посилається на те, що його у встановленому законом порядку не було належним чином повідомлено про відкриття виконавчого провадження № 63580640, постанова про арешт коштів боржника суперечить вимогам закону, оскільки в ній не вказано, який саме банк повинен її виконувати, як і не зазначено номер рахунку, а сума стягнення не узгоджується із встановленим ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII розміром виконавчого збору. Крім того скаржник зазначає, що не отримував вказану постанову про арешт коштів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 року у справі №915/1395/19 (суддя Ржепецький В.О.) у задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області від 16.11.2020 року вх. № 14502/20 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в ході судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про порушення державним виконавцем законодавства або перевищень повноважень при прийнятті постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 63580640, а тому відсутні підстави для скасування постанови державного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.11.2020 року про арешт коштів божника, винесену у виконавчому провадженні ВП № 63580640.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Фізична особа-підприємець Керімов Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 року у справі № 915/1395/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати оскаржувану постанову державного виконавця Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 12.11.2020 року про арешт коштів божника у виконавчому провадженні ВП №63580640 та зобов`язати цю постанову направити на адресу скаржника.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не дав оцінки доводам скарги про незаконність дій державного виконавця, які полягають в тому, що ним прийнято рішення про накладення арешту на кошти без з`ясування обставин, а саме: в якій банківській чи фінансовій установі відкриті рахунки на ім`я скаржника, чи є на цих рахунках направлення цієї постанови до банківських установ, визначених на свій розсуд, що на думку скаржника суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Незаконність оскаржуваної постанови державного виконавця, на думку скаржника, також полягає в тому, що в ній сума стягнення не узгоджується з присудженою сумою судового збору, яка підлягає відшкодуванню. Так, як зазначає скаржник, в оскаржуваній постанові державного виконавця зазначено суму, на яку накладено арешт: 10 149,94 грн., тоді як рішенням суду присуджено до відшкодування сплачений позивачем судовий збір у сумі 8 999,95 грн., при цьому, навіть допустивши, що арешт накладено, в тому числі з урахуванням виконавчого збору, то й таке не узгоджується із установленим ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII розміром виконавчого збору, а саме: 10 % від суми, що підлягає примусовому стягненню. Виходячи із присудженого до відшкодування розміру судового збору, який судом визначено в сумі 8 999,95 грн., сума виконавчого збору становить 899,99 грн., тобто загальна сума судового і виконавчого зборів становить 9 899,94 грн. Проте державним виконавцем не відкрито виконавчого провадження на виконання постанови про стягнення виконавчого збору, а тому у нього не було підстав для накладення оскаржуваною постановою арешту на мої кошти з урахуванням суми виконавчого збору.

Отже, як зазначає скаржник, дії державного виконавця щодо арешту і стягнення з нього виконавчого збору, в тому числі в сумі, більшій ніж належало сплатити на виконання вимог Закону № 1404-VIII, є незаконним втручанням у володіння належними скаржнику грошовими коштами.

Крім того, скаржник зазначив, що судом не досліджено обставин направлення йому державним виконавцем оскаржуваної постанови про накладання арешту на кошти, і в оскаржуваній ухвалі суду відсутні мотиви, з яких суд відмовив у задоволенні скарги в частині зобов`язання державного виконавця направити йому зазначену постанову про арешт, котру державний виконавець дотепер так і не направив.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі № 915/1395/19, справу призначено до судового розгляду.

22.02.2021 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв надійшла заява, в якій заявник просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

Також 22.02.2021 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій Вітовське районне відділення Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), м. Миколаїв просило суд залишити ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 року у справі № 915/1395/19 без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області - без задоволення. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві Вітовське районне відділення Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв зазначило, що 11.11.2020 року Миколаївською обласною прокуратурою пред`явлена заява про примусове виконання наказу Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/1395/19 від 28.10.2020 року про стягнення з Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли на користь Прокуратури Миколаївської області витрат по сплаті судового збору в сумі 8999,95 грн.; до заяви поданий належно оформлений виконавчий документ. 12.11.2020 року за результатами розгляду заяви, керуючись ст. 3, 4, 24, 25-27 Закону України «Про виконавче провадження», була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 63580640, копія якої за вих. № 37479 направлена сторонам виконавчого провадження для відома та виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. Відповідно до п. 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень витрати виконавчого провадження складаються з його мінімальних та додаткових витрат. Виконавець виносить постанову про розмір витрат виконавчого провадження одночасно з відкриттям виконавчого провадження.

Як зазначає Вітовське районне відділення Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв, 12.11.2020 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 899,99 грн. та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 250 грн.

З метою забезпечення своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчого документа, під час відкриття виконавчого провадження 12.11.2020 року виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено до АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк», АТ «ОКСІ банк» АТ «ТАСкомбанк», ПАТ АТ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток» для виконання. Накладаючи арешт на грошові кошти боржника, який не виконав судове рішення, у постанові від 12.11.2020 року зазначено, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, 10 149,94 грн. (8 999,95 грн. оснований борг за рішенням суду, 899,99 грн. - 10 % від суми боргу виконавчий збір та 250 грн. витрат виконавчого провадження).

Отже, на думку Вітовського районного відділення Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Також у відзиві зазначено, що боржником 08.02.2021 року на депозитний рахунок Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв сплачено 10 149,94 грн., державним виконавцем після розподілу суми в порядку ст. 45 Закону 09.02.2021 року прийнято процесуальне рішення щодо завершення виконавчого провадження на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі якої знято арешт з коштів боржника, накладений постановою № 63580640 від 12.11.2020 року.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник прокуратури усно заперечував проти задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с.Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області з мотивів, викладених у відзиві Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв.

Інші учасники справа в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань (окрім клопотання Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв про розгляд справи за відсутності його представника, яке судовою колегією було задоволено) до суду апеляційної інстанції не надали, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаба Агададаша Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у справі № 915/1395/19 є правомірною, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року (суддя Ржепецький В.О.) по справі № 915/1395/19 задоволено позовну заяву Першого заступника прокурора Миколаївської області, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, м. Миколаїв до Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с.Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди; зобов`язано Фізичну особу-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області повернути Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1416 га, розташовану по вул. Космонавтів, поблизу житлового будинку №49 у місті Миколаєві шляхом демонтажу літнього майданчика та споруд; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 54 271,77 грн. на користь держави в особі Миколаївської міської ради; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області на користь прокуратури Миколаївської області витрати по сплаті судового збору у сумі 8 999,95 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с.Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року по справі № 915/1395/19 - без змін.

28.10.2020 року Господарським судом Миколаївської області на виконання вказаного рішення суду були видані відповідні накази, зокрема, наказ на стягнення з Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області на користь прокуратури Миколаївської області 8 999,95 грн. витрат по сплаті судового збору.

05.11.2020 року листом вих. № 15/1-312вих-20 Миколаївська обласна прокуратура звернулась до Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про примусове виконання рішення у справі № 915/1395/19. До вказаної заяви заявником було надано оригінал наказу від 28.10.2020 року у справі № 915/1395/19.

12.11.2020 року Головним державним виконавцем Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лялюк С.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63580640 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2020 року по справі № 915/1395/19 про стягнення з Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області 8 999,95 грн. судового збору.

Того ж дня копію вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження було супровідним листом № 37479 було направлено на адресу Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області.

Також 12.11.2020 року Головним державним виконавцем Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лялюк С.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти у розмірі 10 149,95 грн., що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - Керімову Вахаб Агададаш Огли, с.Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області

16.11.2020 року Фізична особа-підприємець Керімов Вахаб Агададаш Огли, с.Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вх. № 14502/20), в якій просив суд:

- визнати незаконними дії держаного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо неповідомлення про відкриття виконавчого провадження ВП №63580640, винесення у вказаному провадженні постанови від 12.11.2020 року про арешт коштів божника;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007, направити боржникові копію постанови держаного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП № 63580640;

- скасувати постанову держаного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 12.11.2020 року про арешт коштів божника, винесену у виконавчому провадженні ВП № 63580640;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007, подати суду копії постанов держаного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП № 63580640 та від 12.11.2020 року про арешт коштів божника;

- розглянути скаргу без участі боржника у зв`язку з відсутністю за місцем проживання.

Скарга ґрунтується на таких обставинах:

- скаржник в апеляційному порядку оскаржив рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 у справі № 915/1395/19;

- про розгляд апеляційної скарги та ухвалення рішення судом апеляційної інстанції не знав, так як в цей період був відсутній за місцем проживання з поважних причин: займався доглядом за тяжко хворою дружиною, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її похованням за місцем народження в Азербайджані; повернувся в Україну лише 07.11.2020 року;

- про рішення суду апеляційної інстанції дізнався із постанови державного виконавця, яку отримав 13.11.2020 року у відділенні зв`язку за місцем проживання рекомендованим поштовим відправленням.

- 13.11.2020 року був повідомлений банківською установою, що держаним виконавцем Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у процесі примусового виконання наказу, виданого на виконання вказаного вище рішення Господарського суду Миколаївської області в частині стягнення судового збору на користь Прокуратури Миколаївської області, винесено постанову від 12.11.2020 року про арешт грошових коштів на відкритих боржником рахунках;

- скаржнику не було відомо про прийняття державним виконавцем у виконавчому провадженні № 63580640 постанови про арешт грошових коштів;

- в постанові державного виконавця про арешт коштів боржника не зазначено ні фінансової (банківської) установи, якій належить виконувати цю постанову, ні номера рахунку, що суперечить законодавству про виконавче провадження, а саме ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої накладення арешту на кошти можливе лише на кошти боржника-підприємця, що виявлені виконавцем (або вказані стягувачем) у фінансових (банківських) установах, в яких підприємець відкрив рахунки, із зазначенням конкретних номерів цих рахунків;

- в оскаржуваній постанові державного виконавця сума стягнення, в тому числі з урахуванням виконавчого збору, не узгоджується із установленим ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» розміром виконавчого збору, а саме: 10 % від суми, що підлягає примусовому стягненню. В оскаржуваній постанові виконавця не вказано суми, що підлягає примусовому стягненню та окремо суми підлягаючого стягненню виконавчого збору, а вказано загальну суму, на яку накладено арешт: 10 149,94 грн.;

- стягнення зі скаржника виконавчого збору в сумі більшій ніж належало сплатити на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» є незаконним втручанням у володіння належними мені грошовими коштами;

- направлення виконавцем оскаржуваної постанови невизначеній кількості фінансовим (банківським) установам заплямовує його ділову репутацію перед фінансовими (банківськими) установами.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 року у справі № 915/1395/19 (суддя Ржепецький В.О.) у задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області від 16.11.2020 року вх. № 14502/20 відмовлено.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Скаржником ухвала суду першої інстанції фактично оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимог скарги Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області від 16.11.2020 року вх. № 14502/20 про скасування постанови держаного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.11.2020 року про арешт коштів божника, винесену у виконавчому провадженні ВП № 63580640, з огляду на що, ухвала суду переглядається лише в межах зазначених доводів та вимог, а обставини правомірності відмови у задоволенні інших вимог скарги, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не переглядаються в апеляційному порядку.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 року зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 року зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Державний виконавець, як працівник державної виконавчої служби відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Положеннями ст. 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2)обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7)розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Так, як вбачається з матеріалів оскарження ухвали 12.11.2020 року Головним державним виконавцем Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лялюк С.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - Керімову Вахаб Агададаш Огли , с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області.

При цьому, як вбачається зі скарги Фізичної особи-підприємеця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області на дії державного виконавця Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.11.2020 року вх. № 14502/20, скаржник не погоджується із вказаною вище постановою про арешт коштів за таких підстав:

- в оскаржуваній постанові державного виконавця сума стягнення, в тому числі з урахуванням виконавчого збору, не узгоджується із установленим ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» розміром виконавчого збору, а саме: 10 % від суми, що підлягає примусовому стягненню. В оскаржуваній постанові виконавця не вказано суми, що підлягає примусовому стягненню та окремо суми підлягаючого стягненню виконавчого збору, а вказано загальну суму, на яку накладено арешт: 10 149,94 грн. Стягнення зі скаржника виконавчого збору в сумі більшій ніж належало сплатити на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» є незаконним втручанням у володіння належними мені грошовими коштами;

- в постанові державного виконавця про арешт коштів боржника не зазначено ні фінансової (банківської) установи, якій належить виконувати цю постанову, ні номера рахунку, що суперечить законодавству про виконавче провадження, а саме ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої накладення арешту на кошти можливе лише на кошти боржника-підприємця, що виявлені виконавцем (або вказані стягувачем) у фінансових (банківських) установах, в яких підприємець відкрив рахунки, із зазначенням конкретних номерів цих рахунків;

- направлення виконавцем оскаржуваної постанови невизначеній кількості фінансовим (банківським) установам заплямовує його ділову репутацію перед фінансовими (банківськими) установами.

Розглянувши вказані твердження колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає таке.

По-перше, ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Так, відповідно до наказу, виданого 28.10.2020 року Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення у справі № 915/1395/19, стягненню з Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області на користь прокуратури Миколаївської області підлягає 8999,95 грн. витрат по сплаті судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто сума виконавчого збору з виконання вищезазначеного наказу складає: 8 999,95 грн.*10 % = 899,99 грн.

Як зазначає Вітовське районне відділення Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв, 12.11.2020 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 899,99 грн., тобто вказана сума, за висновком судової колегії, державних виконавцем в суму коштів, на які накладено арешт, включена правомірно.

Крім того, як вбачається з відзиву на скаргу Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), м. Миколаїв 12.11.2020 року державним виконавцем внесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 250 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Так, в даному випадку державних виконавцем була внесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 250 грн., яка скаржником оскаржена не була, з огляду ну що, судова колегія зазначає, що вказані кошти також правомірно включені державним виконавцем в суму коштів, на які накладено арешт, включена правомірно.

З урахуванням викладеного державним виконавцем оскаржуваною постановлю було правомірно накладено арешт на кошти скаржника в сумі 10 149,95 грн. (8 999,95 грн. + 899,99 грн. + 250 грн.).

Що стосується тверджень скаржника про те, що в оскаржуваній постанові про арешт коштів не зазначено ні фінансової (банківської) установи, якій належить виконувати цю постанову, ні номера рахунку, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до п. 8 розділу VIII. Порядок звернення стягнення на майно боржника Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

З вказаної норми вбачається, що існує певне розмежування, відповідно до якого перед державним виконавцем під час винесення постанови про арешт коштів постає обов`язок вибору, а саме: накладення арешту на кошти в межах суми, яка підлягає стягненню із зазначенням конкретних номерів рахунків, на яких обліковуються кошти, або з зазначенням, що арешт буде поширюватися на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Тобто чином законодавцем державному виконавцю надано право вибору, з огляду на що дії державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника із зазначенням, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, відповідають вимогам закону, є правомірними та такими, що здійснені у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом та відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» і Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Тому твердження скаржника про неправомірне надсилання копії такої постанови невизначеній кількості фінансовим (банківським) установам також є безпідставним, оскільки згідно ч. 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Враховуючи викладене вище, підстав для скасування постанови про арешт коштів з мотивів, викладених у скарзі, судовою колегією не вбачається.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що боржником 08.02.2021 року на депозитний рахунок Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв сплачено 10 149,94 грн., державним виконавцем після розподілу суми в порядку ст. 45 Закону 09.02.2021 року прийнято процесуальне рішення щодо завершення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону шляхом внесення постанови про закінчення виконавчого провадження, на підставі якої знято арешт з коштів боржника, накладений постановою № 63580640 від 12.11.2020 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с.Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного правового обґрунтування та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, проте з мотивів, що викладені в постанові суду апеляційної інстанції.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с. Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі №915/1395/19 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Керімова Вахаб Агададаш Огли, с.Мішково-Погорілово Вітовського району Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 року у справі № 915/1395/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2020 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у справі № 915/1395/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 29.03.2021 року.

Повний текст постанови складено 30 березня 2021 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош