ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2021 року м. Кропивницький

справа № 404/4589/20

провадження № 22-ц/4809/570/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.

за участі секретаря Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач - Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 рокуу складі судді Варакіної Н.Б. і

В С Т А Н О В И В:

В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області та просив визнати за ним право власності на моторолер «VIPER ZS 110», номер шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , який він купив у ТОВ «Веломото ЛТД» відповідно до довідки-рахунку серії ААВ № 584596 від 31.07.2013.

Позовна заява мотивована тим, що 31 липня 2013 року ОСОБА_1 придбав в ТОВ «Веломото ЛТД» моторолер марки «VIPER ZS ПО» за 2 615 грн.

Відразу після придбання моторолера в МРЕВ ДАІ позивач його не зареєстрував.

В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області з питання зареєструвати вказаний вище транспортний засіб.

Однак, йому було відмовлено з підстав виключення довідки-рахунку з переліку документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, у зв`язку із прийняттям 18 листопада 2015 року Кабінетом Міністрів України постанови № 941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів», яка безпосередньо стосується скасування використання довідки-рахунка при купівлі-продажу та оформлення транспортних засобів.

Позивач, вважає, що він придбав моторолер у відповідності до вимог законодавства, чинного на час придбання транспортного засобу, оплатив його вартість, проте не зареєстрував його у визначені законом строки та порядку, проте на даний час позбавлений можливості зареєструвати за собою право власності у встановленому законом порядку, що позбавляє його можливості володіти, користуватись та розпоряджатись моторолером.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 року в задоволенні позовувідмовлено.

Судові витрати залишено по фактично понесеним.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав доказів звернення до Регіонального сервісного центру МВС вКіровоградській областідля реєстраціїтранспортного засобу, тому відповідно РСЦ МВС в Кіровоградській області не може бути відповідачем по даній справі.

Позивач, правомірно набув право власності на моторолер, але своєчасно не зареєстрував транспортний засіб.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спір відсутній, оскільки право власності позивача на моторолер ніким не оспорюється.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Позивач вважає, що придбав моторолер у відповідності до вимог

законодавства, чинного на час придбання транспортного засобу, оплатив його

вартість, проте не зареєстрував його у визначені законом строки та порядку, а на

даний час позбавлений можливості зареєструвати за собою право власності у

встановленому законом порядку, що позбавляє його можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном.

Від голови ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС України в Кіровоградській області Брижицької О. Л. надійшов відзив, в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 року залишити без змін.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 липня 2013 року позивач придбав в ТОВ «Веломото ЛТД» моторолер марки «VIPER ZS 110» за 2 615 грн, щопідтверджується довідкою-рахунком серії ААВ № 584596 від 31.07.2013 (а. с. 3-4).

Згідно зістаттею 15 ЦК Україникожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені встаттею 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Устатті 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.

Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.

Отже, ураховуючи, що відповідно достатті 328 ЦК Українинабуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеномустаттею 392 ЦК України.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положеньЦК Україниз урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положенняхЗакону України «Про дорожній рух»та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року№ 1388(далі - Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання урегульованоЗаконом України «Про дорожній рух».

У частині першій статті 34 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України (частина четверта статті 34 Закону України «Про дорожній рух»).

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів (частина одинадцята статті 34 Закону України «Про дорожній рух»).

Наказом МВС України № 72від 30.01.2013створені центри надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі шляхом реорганізації підрозділів реєстраційно-екзаменаційної роботи Державтоінспекції МВС України.

Відповідно до Типового положення про Центр надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів основними завданням центру єпроведення роботи з державної реєстрації (перереєстрації) та обліку призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортних засобів усіх типів.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Порядком.

Згідно з пунктом 3 Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Відповідно до пункту 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Згідно із пунктом 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Згідно з пунктом 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника, а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинностіЗаконом України «Про дорожній рух»).

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби; інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.

Пунктом 8 Порядку (в редакції, чинній на момент купівлі моторолера) серед документів, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, була також оформлена в установленому порядку довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

З системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Відповідач у цій справі, а саме Регіональний сервісний центр МВС у Кіровоградській області проводить лише державну реєстрацію (перереєстрацію) та зняття з обліку транспортних засобів, а між позивачем та відповідачем не існує будь-яких цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим сервісний центр не може бути особою, яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на транспортний засіб.

З наведеного слідує, що між сторонами відсутній будь-який цивільно-правовий спір стосовно права власності на спірний моторолер, оскільки відповідач є органом державної влади, який здійснює лише реєстраційні дії щодо цього майна.

Тобто відповідач не є учасником цивільно-правих відносин, а отже не є особою яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на автомобіль.

Фактично між позивачем та відповідачем існує спір стосовно проведення державної реєстрації моторолера, а у разі незгоди з діями працівників сервісного центру позивач не позбавлений права звернутися до суду з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 161/19385/19 (провадження № 61-10739св20) та постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 757/35505/17-ц (провадження № 61-32445св18).

З огляду на те, що між позивачем і відповідачем відсутній спір, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів, викладених у позовній заяві, яким судом першої інстанції було надано вмотивовану та обґрунтовану оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити беззадоволення,а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30.03.2021.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О.Л.Карпенко