УХВАЛА
23 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/929/19
Провадження № 12-11гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року (суддя Кучеренко О. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року (у складі колегії: головуючий суддя Тарасенко К. В., судді Разіна Т. І., Іоннікова І. А.)
у справі № 925/929/19
за позовом Першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави
до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області, Фермерського господарства «Тищук»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Баштечківська сільська рада (об`єднана територіальна громада),
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2019 року Перший заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області (далі - Нагірнянська сільрада, відповідач 1) та Фермерського господарства «Тищук» (далі - ФГ «Тищук», відповідач 2), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Нагірнянської сільради від 04 серпня 2016 року № 11-З/VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 та передачі земельної ділянки в оренду» та визнати недійсним договір оренди землі від 30 листопада 2016 року, укладений між відповідачами щодо земельних ділянок площею 3,2904 га та 7,4059 га з кадастровими номерами 7120984600:02:001:0459 і 7120984600:02:001:0460.
В обґрунтування позову прокурор посилався на невідповідність спірного рішення та договору статтям 12, 19, 20, 22, 31, 33 - 37, 78, 80, 83, 90, 116, 122, 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 1 Закону України «Про землеустрій», статтям 6, 16 Закону України «Про оренду землі», статтям 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерські господарства» з огляду на те, що винесення рішення, а потім і укладення договору мало здійснюватися в порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, тобто на конкурентних засадах (земельних торгах). Земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), тобто систематично використовувались для сінокосіння (код КВЦПЗ - 01.01.08), однак надана громадянину ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 01.01.02). Отже, відбулась зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення. Передача в оренду земельних ділянок комунальної власності поза конкурентними засадами призводить до втрати значних коштів місцевим бюджетом, адже рівень орендної плати при застосуванні неконкурентного порядку передачі їх в оренду є суттєво нижчим, ніж той, який мав би бути встановлений на аукціоні. Ці обставини безперечно вказують на порушення інтересу держави при прийнятті Нагірнянською сільрадою оспорюваного рішення та укладенні договору оренди спірних земельних ділянок з ОСОБА_1 . Під час прийняття оспорюваного рішення Нагірнянська сільрада протиправно здійснила зміну цільового призначення земельної ділянки з виду цільового використання земель «для сінокосіння та випасання худоби» на землі «для ведення фермерського господарства». Натомість відповідач 2 не мав права отримання в користування земельних ділянок для сінокосіння, оскільки право оренди на вказані земельні ділянки могло бути передане виключно шляхом проведення земельних торгів.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що: 1) рішення Нагірнянської сільради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 » прийняте 16 березня 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» щодо проведення земельних торгів. Отже, приймаючи скаржуване рішення, Нагірнянська сільрада діяла в межах визначених законом повноважень та відповідно до вимог Земельного кодексу України; 2) при затвердженні проекту землеустрою цільове призначення земельних ділянок не було змінене, оскільки як до прийняття спірного рішення, так і після цільове призначення залишилося одним і тим самим - землі сільськогосподарського призначення. Зазначення іншого виду цільового призначення цих земельних ділянок не тягне за собою зміну їх цільового призначення, а відтак і не потребує окремої процедури, яка необхідна при зміні цільового призначення. Крім цього, в оскаржуваному рішенні Нагірнянської сільради від 04 серпня 2016 року мова йде лише про цільове призначення земельної ділянки, жодних посилань на вид чи зміну виду використання земельної ділянки оскаржуване рішення не містить, а з огляду на предмет позову судом розглядається законність рішення на момент його прийняття, тому доводи прокурора про незаконну зміну виду використання земельної ділянки є необґрунтованими; 3) прокурором не наведено та належними доказами не підтверджено, що договір оренди не відповідає вимогам цивільного законодавства чи порушує чиї-небудь права чи охоронювані законом інтереси; 4) прокурор правомірно звернувся до суду з метою захисту інтересів держави, оскільки жоден з уповноважених органів не звернувся за захистом порушеного права держави у сфері охорони та використання землі, однак прокурор мав зазначити орган, в особі якого в інтересах держави подано позов, тоді як відповідних положень прокурор не дотримався.
Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року у справі № 925/929/19 та прийняти нове - про задоволення позову.
У касаційній скарзі прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи норм матеріального права (статті 31, 33 - 37 ЗК України), зокрема без урахування висновків щодо застосування наведених норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц. Також суди не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18 та від 25 вересня 2020 року у справі № 921/341/19 щодо визначення належним позивачем у справі прокурора.
Ухвалою від 01 лютого 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
02 березня 2021 року Касаційний господарський суд ухвалою передав справу № 925/929/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.
Ухвала мотивована необхідністю відступити від висновку, викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, щодо застосування статтей 31, 33 - 37 ЗК України стосовно того, що зміна виду використання земельної ділянки в межах цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного порядком, і така зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення є підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджено проекти землеустрою.
Водночас Касаційний господарський суд вважає, що зміна виду використання земель без зміни цільового призначення земельної ділянки не може бути підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджено проекти землеустрою.
Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, справа № 925/929/19 підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. При цьому в частині другій статті 121 цього Кодексу зазначено, що ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов`язковою.
Наведені обставини є підставою для призначення справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про те, що їх явка не є обов`язковою.
Керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 925/929/19 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року.
2. Призначити справу № 925/929/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 01 червня 2021 року об 11 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи про те, що їх явка не є обов`язковою.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: В. В. Британчук О. Б. Прокопенко І. В. Григор`єва Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко О. С. Золотніков І. В. Ткач Г. Р. Крет С. П. Штелик К. М. Пільков
