ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 року Справа № 923/7/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участю секретаря судового засідання Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням програмного забезпечення "EASYCON" справу

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601,

до: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", код ЄДРПОУ 31653320, Острівське шосе, 1, м. Херсон,

про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 20 921 337,03 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Піун С.П., довіреність № 14-336 від 22.12.2020,

від відповідача: адвокат Оніщенко В.І., ордер серія ВТ № 1010955 виданий 25.03.2021, Витяг з договору про надання правової допомоги від 15.03.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 569 видане 28.08.2012,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" на його користь борг у загальній сумі 20 921 337,03 грн. за неналежне виконання зобов`язань за договором № 1520/18-ТЕ-33 від 09.10.2018, утому числі: пеня у сумі 12 844 331,19 грн.; три проценти річних у сумі 4 099 537,73 грн.; інфляційні втрати у сумі 3 977 468,11 грн.

Ухвалою від 11.01.2021 Господарський суд відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання по справі для усіх учасників процесу в режимі відеоконференцзв`язку поза межами суду на 11 лютого 2021 року, встановив строк для надання відзиву та відповіді на відзив.

Відповідач 29.01.2021 надав до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви та клопотання про зменшення розміру нарахованої пені на 90%.

Позивачем 09.02.2021 надано електронною поштою відповідь на відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд позовні вимоги про стягнення 20 921 337,03грн задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 11.02.2021 Суд закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті на 02.03.2021.

За клопотанням представника відповідача у судовому засіданні 02.03.2021 суд відклав розгляд справи по суті на 25.03.2021.

Відповідачем 24.03.2021 подано до суду додаткові пояснення, які підтримані в судовому засіданні представником.

Судом, за результатами розгляду справи після виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

І. Позиція позивача:

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго» (далі - Відповідач) 09.10.2018 укладено договір № 1520/18-ТЕ-33 постачання природного газу (далі - Договір).

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 198 067 493,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до цього позову.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором ним виконано повністю. В той же час, відповідачем не дотримано строки розрахунків за поставлений газ, чим порушено зобов`язання за договором. В результаті основний борг за поставлений газ сплачено з порушенням строків, що відповідано до договору є підставою для застосування до порушника зобов`язань відповідних санкцій та наслідків за договором.

Посилаючись на відповідані норми цивільного та господарського законодавства позивач просить стягнути санкційні нарахування та інші компенсаційні грошові суми за довговором.

Позивач вказує, що згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору складає 12 844 331,19 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 3 977 468,11 грн., згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, як стверджує позивач, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 4 099 537,73 грн., згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.

Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 20 921 337,03 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просить задовольнити їзх у повному обсязі, висловилася проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваниої пені, вважаючи, що у цих відносинах відсутні умови для застосування судом своїх повноважень стосовно зменшення стягуваних санкцій.

ІІ. Позиція відповідача:

У своєму відзиві відповідач не заперечує, що 09.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" укладено договір №1520/18-ТЕ-33 постачання природного газу, за умовами якого Позивач зобов`язався передати у Власність природний газ на загальну суму 198 067 493, 26 грн., а МКП «Херсонтеплоенерго» в свою чергу, розрахувалось за спожитий природній газ у повному обсязі.

В той же час, МКП «Херсонтеплоенерго» вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач пояснює, що згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відносини між сторонами виникли на підставі Договору №1520/18-ТЕ-33 постачання природного газу.

Підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу підтверджено, що на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 198 067 493, 26 грн.

За умовами п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.3 Договору, оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширюється дія ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання";

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений у минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості споживача за цим договором.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок:

- гарантованого постачальника;

- теплогенеруючої організації;

- теплопостачальної організації;

- теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок № 217).

Відповідач вважає, що у МКП «Херсонтеплоенерго» відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, інфляційних та 3 % річних.

Аналогічні правові висновки міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.05.2019р. у справі №924/296/18 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.04.2019р. №906/278/18, постанові Верховного суду від 09.09.19 у справі № 908/885/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 922/932/19.

На підставі викладеного відповідач просить суд в задоволенні позовної заяви Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних в сумі 20921337грн. 03 коп. відмовити.

Крім того, відповідачем подано до суду клопотання з посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, про зменшення розміру пені, мотивуючи свою заяву тим, що основним видом діяльності МКП «Херсонтеплоенерго» є надання послуг з постачання теплової енергії, з яких 80% складає населення міста.

Відповідач вважає загальновідомим той факт, що населення сплачує житлово-комунальні послуги, у тому числі з теплопостачання, вкрай незадовільно. Згідно даних наданих абонентською службою підприємства, станом на 01.01.2021 абоненти заборгували МКП „Херсонтеплоенерго" понад 176 358,8 тис.грн, а бюджетні організації -775,4 тис.грн тис. грн., заборгованість комунальних підприємств становить 4 499,1 тис.грн. Так, у зв`язку з відсутністю вільних грошових коштів підприємство має велику заборгованість по сплаті своєї кредиторської заборгованості яка становить 216 628,0 тис.грн .

У зв`язку з чим МКП «Херсонтеплоенерго» є збитковою організацією, що підтверджується балансами підприємства, в яких зазначено, що за 2018 рік збиток підприємства складає 55 348 000 грн, та за 2019 року - 16 144 000 грн.

Також зауважуємо, що в період дії договору МКП «Херсонтеплоенерго» не мало власних коштів для розрахунку по договору № 1522/18-КП-ЗЗ від 09.10.2018р., що підтверджується балансами та звітами МКП «Херсонтеплоенерго» з 2018 року до 2019 року, інформацією, щодо надходження коштів на рахунки МКП «Херсонтеплоенерго» інформацію, щодо руху коштів

Стягнення пені в повному обсязі призведе до понесення підприємством, додаткових збитків та не дасть змоги провести ремонтно-відновлювальні роботи обладнання, погіршить наше фінансове становище, що в майбутньому може призвести до зриву опалювального періоду та банкрутства підприємства.

Виходячи з викладеного, МКП «Херсонтеплоенерго» просить суд зменшити розмір пені на 90 %.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення проти позову та клопотання про зменшення суми пені.

ІІІ. Мотивувальна частина рішення:

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго» 09.10.2018 укладено договір № 1520/18-ТЕ-33 постачання природного газу (а.с. 33-43).

Сторонами визнається, що на виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 198 067 493,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та не заперечується сторонами.

За умовами договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплату з переданий йому газ здійснював несвоєчасно, з порушенням умов п. 6.1. Договору.

Розділом 8 договору передбачена відповідальність сторін, так пунктом 8.1. передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3.% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. (пункт 8.2. Договору).

Пунктом 8.9. Договору передбачено, що збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.

Отже, позивач звернувся до суду з даним позовом для отримання компенсації за несвоєчасне виконання відповідачем умов договору № 1520/18-ТЕ-33 від 09.10.2018, санкції нараховані з листопада 2018 року.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача: передбачену п. 8.2. договору пеню в сумі 12 844 331,19 грн. Також, в порядку ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення 4 099 537,73 грн. три відсотки річних та 3 977 468,11 інфляційних втрат.

Відповідач зайняв суперечливу позицію, згідно якої не визнає своєї відповідальності за порушення строків сплати вартості отриманого газу, а також просить зменшити пеню за порушення грошових зобов`язань, які таким чином мають місце у правовідносинах сторін. Відповідач, в свою чергу, не заявив заперечень щодо підстав виникнення та нарахування грошових сум за прострочення грошового зобов`язання.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, згідно п. 8.2 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, розмір пені обмежується законодавцем.

Також, частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено вказані в розрахунку позивача суми зобов`язання, період нарахування, інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлених до стягнення, та встановлено, що заявлені до стягнення суми є обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За досліджених судом обставин, за відсутності основної заборгованості за договором, суд доходить до висновку про надмірний розмір пені у цій справі.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позивачем у цій справі не заявлено збитків, а грошові суми, що підлягають стягненню з відповідача на підставі закону, а саме 4 099 537,73грн. (3% річних) та 3 977 468,11 інфляційних втрат від простроченої суми компенсують позивачеві можливі втрати (збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.

Суд враховує подане відповідачем клопотання про зменшення пені на 90%, фінансовий стан відповідача, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, яке створене з метою забезпечення тепловою енергією житлового фонду, комунально-побутових, соціально-культурних, виробничих та інших господарських об`єктів м. Херсона.

Також суд враховує ті обставини, що формування тарифів здійснюється у відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води ( далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.20,11 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами). Цим порядком не передбачено включення до собівартості теплової штрафів, пені, неустойки, а також це заборонено Законом України «Про природні монополії» - тому МКП «Херсонтеплоенерго», не має джерел відшкодування на ці витрати. А тому надмірні санкції лягають тягарем на підприємство, що може призвести до його неплатоспроможності та банкрутства.

Відповідачем надано суду інформацію, що у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться зведене виконавче провадження за № 31600467 про стягнення з МКП «Херсонтеплонерго» на користь стягувачів: АК «НАК» «Нафтогаз України», ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» заборгованості, що виникла на підставі рішень суду і станом на 30.12.2020 складає 20 610 467,14 грн.

Також, суд виходить з того, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВП ВС від 18.03.2020 по справі № 902/417/18: Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Тобто під сплатою процентів за користування чужими грошовими коштами розуміється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 ЦК України. Така відповідальність виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації його майнових втрат, спричинених неналежним виконанням грошового зобов`язання.

У пункті 8.38. постанови ВП ВС від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 зазначається, що з огляду компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо пені, стягнувши з відповідача по 10 % від заявлених вимог, а саме: 1 284 433,20 грн. пені, задовольнивши таким чином клопотання відповідача.

Зважаючи на обставини, що викладені у клопотання відповідача, вважаючи їх виключними, а повне стягнення усіх компенсаційних нарахувань позивача може призвести до неплатоспрможності відповідача, суд вважає за необхідне зменшити також стягувані відсотки з відповідача, також стягнувши на користь позивача 10% від заявлених відсотків, а саме: 409 953,77 грн.

Стягувані суми пені та відсотків на переконання суду, виконають своє правове та матеріальне призначення розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання у майбутньому, дасть можливість відповідачеві виконати ці та інші зобов`язання перед позивачем, виконати свої зобов`язання та досягти покладених як на позивача так і на відповідача суспільних інтересів щодо безперебійної роботи по забезпеченню населення тепловою енергією, недопущення банкрутства через непомірні штрафні санкції для учасника господарських відносин.

В частині позову щодо стягнення надмірної суми пені та річних - суд відмовляє.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 3 977 468,11 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити Позивачу пеню, інфляційні та річні відповідно до цього рішення.

Суд відхиляє заперечення позивача щодо можливості зменшення розміру стягнення, не вбачаючи у поведінці відповідача ознак зловживання цивільними правами, оскільки надані суд відповідачем докази вказують на його активну роботу щодо отримання плати з боржників та зарахування її на відповідні спеціальні рахунки, а також на загальну низьку платоспроможність населення, зокрема через обставини, що є загальновідомими.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

ІV. Розподіл судових витрат:

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 313 820,06 грн згідно платіжного доручення № 0000013376 від 28.12.2020 року.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник в наслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, судові витрати покладаються на відповідача повністю оскільки спір виник в наслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", код ЄДРПОУ 31653320, Острівське шосе, 1, м. Херсон, на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, борг у загальній сумі 5 671 855,00 грн (п`ять мільйонів шістсот сімдесят одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок) за неналежне виконання зобов`язань за договором № 1520/18-ТЕ-33 від 09.10.2018, утому числі: пеня у сумі 1 284 433,12 грн (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі чотириста тридцять три гривень 15 копійок); річні у сумі 409 953,77 грн (чотириста дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три гривні 77 копійок); інфляційні втрати у сумі 3 977 468,11 грн (три мільйона дев`ятсот сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 11 копійок).

3. В частині заявленої надмірної суми пені в сумі 15 249 482,03 грн (п`ятнадцять мільйонів двісті сорок дев`ять тисяч чотириста вісімдесят дві гривень 03 копійок) - відмовити.

4. Судові витрати покласти на відповідача.

5. Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", код ЄДРПОУ 31653320, Острівське шосе, 1, м. Херсон, на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, 313 820,06 грн. (триста тринадцять тисяч вісімсот двадцять гривень 06 копійок ) сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення надіслати учасникам провадження.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2021

Суддя П.Д. Пригуза