Пунктом 8.3 договору сторони узгодили, що за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати за цим договором сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, сплачує протилежній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасного (не виконаного) грошового зобов`язання, за кожен день прострочення.

Судова колегія здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені за порушення відповідачем поетапних розрахунків за замовлену електричну енергію, прийшла до висновку про правомірність нарахування пені у розмірі 192 042,63 грн.

Щодо зменшення судом першої інстанції розміру пені на 50% судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

З огляду на викладене судова колегія, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, бере до уваги майновий стан сторін, оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін, майновий стан сторін та соціальну значущість сторін у справі.

Зокрема, судова колегія зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності; електроенергія, яку електропостачальник продав відповідачу, постачалась побутовим споживачам (населенню) і рівень розрахунків відповідача за електричну енергію залежить від платіжної дисципліни побутових споживачів електроенергії.

Судом першої інстанції правомірно враховано під час вирішення питання про зменшення розміру заявлених штрафних санкцій, що ТОВ "Тернопільелектропостач" під час купівлі електричної енергії намагалося діяти добросовісно, маючи на меті задовольнити потреби позивача, а також, те, що відповідач виконав умови договору з оплати поставленої електроенергії у повному обсязі. Як вбачається із відповіді ТОВ «Тернопільелектропостач» на претензію позивача, відповідач повідомляв підприємство про об`єктивні обставини, що дестабілізують роботу товариства та просив з розумінням підійти до ситуації, що виникла з розрахунками. Згідно поданого позивачем суду розрахунку пені порушення строків оплати купованої електроенергії протягом чотирьох етапів листопада 2019 є незначною: від двох до двадцяти одного дня.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, настання негативних наслідків та понесення останнім збитків саме в результаті неналежного виконання його контрагентом умов договору №42/01 від 26.06.2019.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на судові справи №910/4160/20, №910/11610/20 та №910/18159/20 як на доказ завданих скаржнику прямих збитків, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки скаржником не доведено, що ці спори стосуються саме невиконання відповідачем договірних зобов`язань обумовлених сторонами укладеним договором №42/01 від 26.06.2019 за спірний період, як і не надано судових рішень, що набрали законної сили, які б підтвердили доводи щодо понесених ним збитків.

Також судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що запровадження карантину на території України у березні 2020 та пов`язаних з цим обмежень жодним чином не могло вплинути на виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати відповідних етапів листопада 2019, які виникли до введення карантину. А бере до уваги ту обставину, що не отримання компенсації від НКРЕКП втрат від постачання електричної енергії побутовим споживачам (населенню) у розмірі 25 846 801 грн та звернення 22.10.2019 до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність НКРЕКП про стягнення з Державного бюджету України 25 846 801 грн на відшкодування збитків завданих НКРЕКП, не свідчить про те, що виключно внаслідок цих обставин останнім допущено порушення зобов`язання за договором.

З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, які вплинули на несвоєчасне виконання відповідачем зобов"язання, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати та ступінь вини відповідача та приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, а також те, що відповідачем здійснено повну оплату за поставлену електроенергію, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про можливість зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення на 50 % до 96 021,31грн.

Вищенаведене спростовує твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, що суд не встановив, які докази були подані відповідачем в обгрунтування заявленого клопотання про зменшення суми неустойки, не надав оцінку доводам сторін, доказам і обставинам справи у їх сукупності, не навів належного обгрунтування наявності виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені у даному випадку.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.