Головуючийсуду 1інстанції - Колядов В.Ю.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 431/171/20

Провадження № 22-ц/810/167/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Луганської В.М.,

за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області

на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 10 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Колядова В.Ю. в м. Старобільськ Луганської області,

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування якого зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина.

Починаючи з 2012 року ОСОБА_3 знаходився на обліку в Краснодонському відділенні Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у Луганській області, й йому була призначена страхова виплата щомісяця у розмірі 5000 грн на підставі довідки МСЕК, за висновками, якої був визнаний потерпілим - з причини професійного захворювання внутрішніх органів, та з призначенням йому другої групи інвалідності (приписом повторного огляду 13 листопада 2014 року).

До липня 2014 року Фондом своєчасно сплачувались страхові виплати ОСОБА_3 в розмірі 5268,15 грн щомісячно, згідно наданих відповідачем відомостей.

13 листопада 2014 року при повторному огляді комісією МСЕК було підтверджено ОСОБА_3 ступінь втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 13 листопада 2014 року серія АА № 099511 (підстава акт огляду 98-1152) та довідкою до акту огляду МСЕК серія 10 ААВ №404877. Проте, з липня 2014 року зазначені виплати були призупинені та поновлені не були.

Позивачі з метою отримання спадщини звернулись до нотаріуса та отримали свідоцтво про право на спадщину на недоотриману пенсію в сумі 65000 грн.

На запит Приватного нотаріуса Старобільського нотаріального округу Басовій О.В. № 384/02-14 від 11 липня 2018 року відповідачем надана відповідь про те, що заборгованість по страховим виплатам перед потерпілим ОСОБА_3 відсутня. Позивачі не погоджуються з наданою відповідачем інформацією.

Під час розгляду справи позивачі уточнювали позовні вимоги та остаточно просили суд визнати за ними право власності на суму грошей, що входять до складу спадщини у виді страхових виплат, на одержання яких за життя мав право померлий ОСОБА_3 , у розмірі 258821,59 грн, за період з липня 2014 року по жовтень 2016 року. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти, набуті в порядку спадкування у розмірі 258821,59 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 10 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про встановлення прав на спадкове майно та стягнення спадкового майна задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на суму грошей, що входять до складу спадщини у виді страхових виплат, на одержання яких за життя мав право померлий ОСОБА_3 з урахуванням індексу інфляції за весь період, у розмірі 258821,59 грн за період, починаючи з моменту припинення виплат - липень 2014 року по момент його смерті - жовтень 2016 року. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страхові виплати, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 258821,59 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що потерпілий ОСОБА_3 перебував на обліку та отримувавщомісячні страховівиплати узв`язку зпрофесійним захворюванняму розмірі5268,15грн намісяць увідділенні виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуваннявід нещаснихвипадків навиробництві тапрофесійних захворюваньУкраїни вм.Краснодоні Луганськоїобласті.За періодз липня2014року по листопад2014рокуОСОБА_3 нараховано страхові виплати в сумі 26340,75 грн, однак не виплачено.

Право на нарахування та виплату страхових виплат спадкодавець мав незалежно від звернення до робочих груп фонду на підконтрольній Україні території та його проживання на окупованій території, а тому спадкоємці відповідно до положень ст. 1227 ЦК України мають право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області просить скасувати рішення Старобільського районного суду Луганської області від 10 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області вказує на те, що потерпілий ОСОБА_3 з моменту припинення страхових коштів не звертався до органів Фонду соціального страхування України з відповідною заявою, доказів переміщення з окупованої території не надав, тому щомісячні страхові виплати потерпілому не нараховувались, отже заборгованість Фонду перед ОСОБА_3 відсутня.

Також посилається на те, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності за період з липня 2014 року по день смерті потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавцю нарахована не була, а відтак в розумінні ст. 1227 Цивільного кодексу України не може належати спадкодавцю, та не може входити до складу спадщини.

Оскільки ОСОБА_3 не нараховано коригування у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці» за період з 01 липня 2014 року по 30 жовтня 2016 року, а позивачі не відносяться до категорії осіб, які в розумінні положень статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є особами, які мають право на одержання страхової виплати.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 отримали копію ухвали Луганського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року про відкриття апеляційного провадження у справі та апеляційну скаргу 17 лютого 2021 року та 18 лютого 2021, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 233,234).

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області отримало копію ухвали Луганського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року про відкриття апеляційного провадження у справі 17 лютого 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 232).

В судовому засіданні представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області апеляційну скаргу підтримав.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, як шляхом отримання судової повістки за адресою зазначеною ними для листування, так і повідомлені в порядку, передбаченому ч. 1 ст.1-1Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», оскільки зареєстрований на тимчасово окупованій Україні території.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовнівимоги судпершої інстанціївиходив зтого,що потерпілий ОСОБА_3 перебував на обліку та отримувавщомісячні страховівиплати узв`язку зпрофесійним захворюванняму розмірі5268,15грн намісяць увідділенні виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуваннявід нещаснихвипадків навиробництві тапрофесійних захворюваньУкраїни вм.Краснодоні Луганськоїобласті.За періодз липня2014року по листопад2014рокуОСОБА_3 нараховано страхові виплати в сумі 26340,75 грн, однак не виплачено.

Право на нарахування та виплату страхових виплат спадкодавець мав незалежно від звернення до робочих груп фонду на підконтрольній Україні території та його проживання на тимчасово окупованій території, а тому спадкоємці відповідно до положень ст. 1227 ЦК України мають право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входятьдо складуспадщини правата обов`язки,що нерозривнопов`язаніз особоюспадкодавця,зокрема: 1)особисті немайновіправа; 2)право научасть утовариствах таправо членствав об`єднанняхгромадян,якщо іншене встановленозаконом абоїх установчимидокументами; 3)право навідшкодування шкоди,завданої каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; 4)права нааліменти,пенсію,допомогу абоінші виплати,встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608цього Кодексу (ст. 1219 ЦК України).

Статтею 1227ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Системний аналіз положеньстатей 1219 ЦК Українитастатті 1227 ЦК України, при застосуванні до встановлених у цій справі обставин, дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, каліцтвом як об`єкт цивільних прав, яке нерозривно пов`язане із особою і яке, відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми відшкодування у зв`язку із трудовим каліцтвом, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні нимза життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Отже, право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом не входить до складу спадщини. Нараховані за життя суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, які не були отримані спадкодавцем, входять до складу спадщини.

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомогиу зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язкуіз каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, протене отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно ізстаттею 1219 ЦК Українидо складу спадщинине входить.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9616/19-ц та від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Сватівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Згідно інформації з Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду потерпілий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 30 березня 2012 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області.

Страхові виплати потерпілому ОСОБА_3 булипризначені узв`язку зпрофесійним захворюваннямна періодз 14листопада 2012року до01грудня 2014року напідставі довідкиМСЕК серія10ААА№ 090607від 20листопада 2012року, ступіньвтратипрофесійної працездатності у відсотках 80 %, встановлено другу групу інвалідності, переогляд 14 листопада 2014 року.

Дані обставини сторонами не заперечувалися.

Зазначені обставинисвідчать проте,що потерпілому ОСОБА_3 страхові виплати призначалися протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, тобто на чітко визначений строк з 14 листопада 2012 року до 01 грудня 2014 року.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області було нараховано, але не виплачено суми страхових виплат за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 26340,75 грн, остання виплата потерпілому перерахована за червень 2014 року у розмірі 5268,15 грн, що підтверджується довідкою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області № 1099/10-1 від 19 березня 2020 року.

Отже, потерпілій ОСОБА_3 страхові виплати не отримував з липня 2014 року у зв`язку з проведенням на території Луганської області, у тому числі в м. Краснодоні, антитерористичної операції.

Дані обставини не заперечувалися представником відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, який з 01 січня 2015 року діє у редакціїЗакону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІта має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першоїстатті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Статтею 40 вказаного Закону(в редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до пункту 3.4.3. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, від 27 квітня 2007 року № 24, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, щомісячна страхова виплата проводиться протягом строку, на який встановлено МСЕК стійку втрату професійної працездатності. Строк проведення щомісячних страхових виплат

продовжується з дня їх припинення і до часу, установленого при наступному огляді МСЕК, незалежно від часу звернення потерпілого до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності і причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Пунктом 1.18. зазначеного Порядку передбачено, що копію постанови про призначення (відмову у призначенні), перерахування, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому або особам, які мають на це право.

Як зазначалосьвище,потерпілому ОСОБА_3 страхові виплати призначалися на чітко визначений строк з 14 листопада 2012 року до 01 грудня 2014 року.

Отже, з 01 грудня 2014 року нарахування страхових виплат було припинено.

Із матеріалів справи вбачається, що за життя потерпілий ОСОБА_3 не звертався до Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області або іншого відділення, щодо продовження строків виплати щомісячних страхових виплат, після спливу строку на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, як і не надавав документи проходження повторного огляду МСЕК.

Як відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, так і Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області постанова про продовження виплат потерпілому ОСОБА_3 після спливу строку на який призначались страхові виплати, тобто після 01 грудня 2014 року не виносилась.

Колегія суддів не надає оцінки наданим позивачами доказам, а саме: довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотка № 099511, довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 13 листопада 2014 року, оскільки потерпілим ОСОБА_3 за життя дані документи у встановленому законом порядку не надавалися.

Враховуючи викладені обставини, колегія судді вважає, оскільки страхові виплати призначалися потерпілому ОСОБА_3 на строк до 01 грудня 2014 року, за життя потерпілий у встановленому законом порядку не звертався до органів Фонду соціального страхування із зверненнями щодо продовження виплат, не надавав документів підтверджуючих проходження повторного огляду МСЕК, постанова про продовження цих виплат Фондом не виносилась, а право на призначення страхового платежу згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить, тому вимоги позивачів про визнання за ними права власності на суму грошей, що входять до складу спадщини у виді страхових виплат, на одержання яких за життя мав право померлий ОСОБА_3 , за період з грудня 2014 року по жовтень 2016 року не підлягають задоволенню.

Як зазначалося вище, потерпілий ОСОБА_3 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у зв`язку з професійним захворюванням у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, яке знаходиться на окупованій території. Зазначене відділення не було переміщено на територію України, яка підконтрольна органам державної влади.

Відповідно достатті 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

Згідно пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначає Кабінет Міністрів України.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першоїстатті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено встатті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбаченихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Водночас частиною першоюстатті 3 вказаного Законувстановлено, що громадянин України за обставин, визначених устатті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.

Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти не єзаконом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Вони не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і вЗаконі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Устатті 2 цього Законупередбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу,законне передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18.

Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке права закріплене за особою положеннямиЗакону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(з 01 січня 2015 року в редакціїЗакону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

Враховуючи зазначенівище положеннязаконів колегіясуддів вважає, оскількипотерпілому ОСОБА_3 страхові виплати були призначені по 01 грудня 2014 року, згідно довідки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області № 1099/10-1 від 19 березня 2020 року відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області було нараховано, але не виплачено суми страхових виплат за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року потерпілому ОСОБА_3 назагальну суму26340,75грн, тому позивачі як спадкоємці відповідно до положеньстатті 1227 ЦК Українимають право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року в сумі 26340,75 грн в рівних частках.

Щодо вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в порядку статті 34 Закону України «Про оплату праці», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1227ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що законодавець не забороняєспадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат.

Згідно частинисьомої статті47Закону України«Про загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування» якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленомустаттею 34Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до статті 34 Закону України компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 2 Закону України «Прокомпенсацію громадянам втрати частинидоходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року із змінами, передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Аналіз статті 1227 ЦК України та положень Закону України Прокомпенсацію громадянам втрати частинидоходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» свідчить, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не входить до складу спадщини.

Крім того, слід зауважити, що в уточненій позовній заяві позивачі наводять свій розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків страхової виплати.

Зазначені обставини свідчать про те, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати не була нарахована відповідачем ОСОБА_3 за його життя, тому апеляційний суд вважає, що вимоги позивачів про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати страхових виплати не підлягають задоволенню, оскільки право на збільшення сум страхових виплат потерпілій ОСОБА_3 не набув.

Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачів в частині визнання права власності в порядку спадкування та стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 111313,59 грн, неправильно застосував до вказаних правовідносин положення статті 1227 ЦК України та статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне визначити порядок виконання постанови про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 13170,38 грн за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року, шляхом перерахування на картковий рахунок.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасуватисудове рішенняповністю абочастково іухвалити увідповідній частинінове рішенняабо змінитирішення (п.2ч.1ст.374ЦПК України).

Проаналізувавши зазначеніобставини посправі уїх сукупності,апеляційний судвважає,що рішеннясуду першоїінстанції слідскасувати таухвалити посправі новесудове рішення,якимпозовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошових коштів задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на суму грошей, що входять до складу спадщини у виді страхових виплат, на одержання яких за життя мав право померлий ОСОБА_3 у розмірі 13170,38 грн за кожним за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 13170,38 грн за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року, шляхом перерахування на картковий рахунок. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_2 грошові кошти, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 13170,38 грн за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати страхових виплати в сумі 111313,59 грн відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2300 грн, що підтверджується квитанціями (а.с. 1,165).

Згідно платіжного доручення № 142 від 21 січня 2021 року відповідачем понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3882,33 грн.

Оскільки позовнівимоги позивачів підлягають задоволенню частково, та враховуючи вимоги частини 10 статті 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області судовий збір у розмірі по 1626,57 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Управління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни уЛуганській областізадовольнити частково.

РішенняСтаробільського районногосудуЛуганськоїобластівід 10 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на суму грошей, що входять до складу спадщини у виді страхових виплат, на одержання яких за життя мав право померлий ОСОБА_3 у розмірі 13170,38 грн за кожним за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, код ЄДРПОУ 41313100, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 13170,38 грн за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року, шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 ), за № НОМЕР_3 у Філії-Луганського обласного управління АТ Ощадбанку, МФО 304665.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти, які входять до складу спадщини, на одержання яких за життя мав право ОСОБА_3 у розмірі 13170,38 грн за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати страхових виплати в сумі 111313,59 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області судовий збір у розмірі по 1626,57 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 березня 2021 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

В.М. Луганська