ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року

м. Київ

справа № 806/1453/17

адміністративне провадження № К/9901/41493/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Шуляк Л.А. від 10 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів Моніча Б.С., Капустинського М.М. від 01 листопада 2017 року у справі за позовом Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач, Інспекція) звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач, Підприємство), в якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що за відповідачем обліковується несплачений податковий борг. У зв`язку з тим, що в добровільному порядку відповідач цю заборгованість не погасив, а вжиті контролюючим органом заходи для погашення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податку, виявились безрезультатними, а також з огляду на відсутність на рахунках Підприємства достатньої суми коштів, необхідної для виконання податкового обов`язку, позивач просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки в статутному фонді Підприємства частка держави становить не менше 25 відсотків, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності, то згідно приписів статей першої та другої Закону України від 29 листопада 2001 року №2864-ІІІ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (далі - Закон №2864-ІІІ) відсутні підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі у відповідності до актів опису майна.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Із доводів касаційної скарги вбачається, що позивач по суті не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій і на обґрунтування цього посилається на наявність встановлених статтею 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передумов, які надають контролюючому органу право на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу Підприємства за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі. Зазначає, що податкове законодавство не передбачає заборони щодо вилучення органом стягнення та подальшого продажу майна, яке перебуває в режимі господарського відання, для погашення податкового боргу платника. Можливість продажу такого майна підтверджується й положеннями пункту 95.9 статті 95 ПК України

Відповідач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство зареєстровано як юридична особа й знаходиться на податковому обліку в Інспекції.

Постановами Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня та 01 грудня 2015 року у справах №№ 806/3848/15 та 806/1749/15 відповідно стягнуто з відповідача на користь державного бюджету податковий борг у сумі 1516871,41 грн. (податкова заборгованість зі сплати податку на додану вартість та заборгованість зі сплати податку на прибуток) та 1035575,00 грн. (самостійно визначена відповідачем сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість). Дані рішення відповідачем не оскаржувалися та набрали законної сили.

З метою погашення Підприємством податкового боргу контролюючим органом 02 листопада 2016 року винесено податкову вимогу №7389-25.

В подальшому податковим керуючим на підставі рішення начальника Інспекції про опис майна платника податків у податкову заставу проведено опис майна Підприємства, за результатами якого складено відповідні акти (а.с. 7-12), згідно яких описано адмінбудинки, виробничі приміщення, трактори та автомобілі. Описане майно обліковується на балансах філій і в консолідованому балансі Підприємства та належить до основних засобів і використовується у господарській діяльності відповідача.

Відповідно до повідомлень про повернення інкасових доручень (розпоряджень) на суму 2212820,33 грн., поданих податковим органом у фінансові установи, в яких відповідачем відкрито банківські рахунки, виконати такі платіжні документи не виявилось можливим у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках юридичної особи.

Посилаючись на вказані обставини та наявність підстав, установлених статтею 95 ПК України, контролюючий орган звернувся до суду із даним позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 цієї ж статті cтягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Згідно преамбули Закону №2864-ІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Статтею 1 Закону №2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону для його цілей під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що положеннями статуту Підприємства, затвердженого наказом від 13 січня 2012 року №10 Державного агентства автомобільних доріг України, визначено, що ДП «Житомирський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09 квітня 2002 року №156 на власності відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яке відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» та Наказу Державної служби автомобільних доріг України від 16 березня 2011 року №73 визначається за типом публічним акціонерним товариством, що зазначено в його найменуванні.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 статуту Підприємство засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.

Водночас положеннями підпункту 1.3 пункту 1 статуту Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», затвердженого наказом від 05 грудня 2012 року №462, визначено, що засновником компанії є держава в особі Державного агентства автомобільних доріг України. За змістом підпункту 8.2 пункту 8 цього статуту у державній власності закріплюється 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних капіталів будь-яких суб`єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії.

Оскільки встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать про те, що майно Підприємства, яке описане в податкову заставу, належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності, а частка державної власності в статутному капіталі відповідача становить не менше 25 %, а саме майно позивача належить ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та перебуває у Підприємства на праві господарського відання, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Аналогічна правова позиція викладена і, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №818/1604/16, від 31 березня 2020 року у справі №818/2857/14 та від 19 січня 2021 року у справі №808/3932/15.

Посилання контролюючого органу на те, що у даному випадку норми ПК України мають приорітет по відношенню до інших законодавчих актів, оскільки спірні правовідносини (погашення податкового боргу) є податковими, не спростовують правильності висновку судів у цій справі з огляду на те, що пунктом 87.2 статті 87 ПК України чітко визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами, у тому числі й Законом №2864-ІІІ.

В обсязі установлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, Верховний Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права й доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги Інспекції відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко