ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3398/20 пров. № А/857/3024/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року, ухвалене суддею Кухар Н.А. у м.Львові о 14:45, повний текст якого складений 11 серпня 2020 року, у справі №380/3398/20 за позовом Першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2020 року позивач - Перший заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №3 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо неутворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей та зобов`язати виконати визначені законодавством повноваження, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Вимоги обгрунтовує тим, що до Давидівської об`єднаної територіальної громади, яка створена 22.08.2016, приєднались 12 населених пунктів Пустомитівського району, на території яких проживає 2266 дітей, 10 дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинились у складних життєвих обставинах (з «неблагополоучних» сімей). Проте, в порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей у складі відповідних виконавчих органів відповідачем не утворено службу у справах дітей. На думку позивача, така ситуація створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - мешканців громади.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що судом залишено поза увагою факт, що на території Давидівської сілької ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області виконання функцій захисту прав дітей покладено на службу у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації із статусом юридичної особи та наділено правом самостійного захисту своїх прав та інтересів, у тому числі у суді. А тому, прокурор звернувся з даним позовом на захист прав та інтересів Міністерства соціальної політики України за відсутності повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у даних правовідносинах. На думку скаржника, належним суб`єктом владних повноважень (позивачем), який може звертатись із позовними вимогами, заявленими у даній справі, слід вважати службу у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації.

Також не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо допущення Давидівською сільською радою ОТГ протиправної бездіяльності порушеннями вимог статей 5, 8, 23-1, 25 Закону України «Про охорону дитинства», оскільки жодна із згаданих статей не визначає обов`язку сільської ради на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого саоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав і інтересів дітей.

Згідно доводів скаржника, держава, як гарант цього права, здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту дітей. Так, згідно інформації, наданої 20.03.2020 №686 позивачу на лист №14.36/04-16 від 18.03.2020, на території Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області виконання функцій покладено на службу у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації. Відтак наголошує на недоцільності у створенні окремої служби з тими ж функціями у складі відповідних виконавчих органів Давидівської сільської ради ОТГ.

За наслідками апеляцйного розгляду Восьмим апеляційний адміністративним судом 20 жовтня 2020 року прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у справі №380/2298/20 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 28 січня 2021 року касаційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратири задоволено частково. Постанову Восьмого апелчяційного адміністпративного суду від 20 жовтня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судом достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Прокуратурою у межах наданих повноважень відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вивчено інформацію щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей Давидівською сільською радою ОТГ Пустомитівського району Львівської області.

Встановлено, що до Давидівської об`єднаної територіальної громади, яка створена у 22.08.2016, приєдналися 12 населених пунктів Пустомитівського району, на території яких проживає 2266 дитини, 10 дітей - сиріт та позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах (з "неблаголучних" сімей). Проте, у складі відповідних виконавчих органів Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади не утворено службу у справах дітей, що слідує з інформації, наданої Давидівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Пустомитівського рацйону Львівськох області листом від 20.03.2020 №686 на запит Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури №3 від 18.03.2020 №14.36/04-16-1721вих20.

Протиправність бездіяльності Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області щодо несворення у складі виконаачих органів ради служби у справах дітей та зобов`язання до вчинення дій є предметом заявленого Першим заступником керівника Львівської місцевої прокуратури №3 даного адміністративного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із п.1 ст.3 Конвенції ООН "Про права дитини" (від 20.11.1989, ратифікованої постановою Bерховної Pади №789-ХІІ від 27.02.1991) (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.2, 3 ст.3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст.10 цього ж Пакту декларує визнання Державами - учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.

В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначає Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".

Згідно ст.1 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

Відповідно до ч.7 ст.4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.12 вищевказаного Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Тобто, саме на Службу у справах дітей покладено ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Згідно із ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пп.пп. 6, 8 п. "б" ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем).

За приписами пп. 2, 2-1 п. "б" ч.1 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім`ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім`ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об`єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" найменування об`єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.

У зв`язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, постановами КМУ від 15.11.2017 №877 та від 11.04.2018 №301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (постанова КМУ від 24.09.2008 №866), згідно із якими сільські, селищні, міські ради об`єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, зокрема передано об`єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

З урахуванням наведеного, об`єднані територіальні громади мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 №890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з п.1.1 яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.

При цьому, колегія суддів зауважує, що Методичні рекомендації носять виключно рекомендаційний характер щодо утворення служби у справах дітей як юридичну особу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, та внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866), якими визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей.

Відповідно до п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм.Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

При цьому, зміст наведеної норми стосується виключно функцій служб у справах дітей, які вже утворені та здійснюють своє функціонування, та жодним чином не зобов`язує органи місцевого самоврядування створити таку службу у складі відповідних виконавчих органів.

Так, Постановою Кабінету Міністрів "Деякі питання Національної соціальної сервісної служби України" № 783 від 26.08.2020, пункт 3 вищезазначеного Порядку доповнено таким абзацом: «Для здійснення визначених законом повноважень щодо захисту прав дітей міські, районні у містах (у разі їх утворення), сільські, селищні ради об`єднаних територіальних громад забезпечують, зокрема утворення служб у справах дітей».

Тобто, Державою на законодавчому рівні з 26.08.2020 на районні у містах (у разі їх утворення), сільські, селищні ради об`єднаних територіальних громад покладено обов`язок щодо утворення служб у справах дітей.

Враховуючи те, що обов`язок щодо утворення служби у справах дітей Державою на законодавчому рівні покладено на відповідача з 26.08.2020, при цьому таке питання вирішується на пленарному засіданні сесії ради, яке згідно з частиною 5 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал та враховуючи дату звернення до суду з цим позовом - 07.05.2020, колегія суддів приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо не утворення служби у справах дітей.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №783 від 26.08.2020 року у пункт 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини затвердженого постановою КМУ №866 від 27.09.2008 законодавство не встановлювало обов`язку для органу місцевого самоврядування щодо утворення служби у справах дітей та строків для її утворення.

Слід зазначити, що у зв`язку з добровільним об`єднанням громад, адміністративно - територіальний устрій не змінюється. Пустомитівська районна державна адміністрація як до об`єднання громад так і після цього здійснює свої повноваження, що визначені чинним законодавством, в межах адміністративно - територіальної одиниці - району. Тобто, незалежно від того скільки територіальних громад увійшли до складу ОТГ, районну державну адміністрацію жодним чином не обмежено у повноваженнях, що передбачені законодавством.

У відповідності до п.п. 1, 9, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації наділені повноваженнями щодо захисту майнових та немайнових прав дітей - сиріт, дітей позбавлених батьківських прав, осіб з їх числа, сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах і т.ін. Тобто, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження адміністрацій, щодо захисту прав дітей не обмежуються у зв`язку з утворенням територіальної громади.

Отже, спільними принципами місцевого самоврядування та діяльності місцевих державних адміністрацій є поєднання державних і місцевих інтересів. А це свідчить про взаємозв`язок між відповідними органами та уникнення дублювання повноважень тотожних органів, що здійснюють свої повноваження в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.

Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення, що підлягає скасуванню.

Враховуючи, що вимоги позивача щодо зобов`язання Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області виконати повноваження щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей є похідними від вимоги про визнання бездіяльності цього органу місцевого самоврядування протиправною, підстави для задоволення якої відсутні, вказані вимоги задоволенню також не підлягають.

Разом з тим, на розгляд колегії суддів відповідачем надано докази створення Давидівською сільською радою служби у справах дітей, а саме рішення 1-ої сесії VIII-го демократичного скликання Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області №49-1/2020 від 07 грудня 2020 року та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ЄДРПОУ 43933673.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 317, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області задовольнити, а рішеня Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у справі №380/3398/20 - скасувати.

В задоволені адміністративного позову Першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 25.03.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.