Дата документу 02.03.2021

Справа № 334/4525/20

Провадження № 2/334/650/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючогосудді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Єременко А. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Смірнової І. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український графіт» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2020 року позивач звернулася з позовом до суду, в якому просила стягнути з ПрАТ «Укрграфіт» на свою користь одноразово суму 70000 грн без її оподаткування, як відшкодування моральної шкоди завданої в результаті професійного захворювання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що працювала на підприємстві відповідача на різних посадах та протягом тривалого часу: з 27.07.1982 року по 11.11.1985 року, 15.08.1989 року по 29.07.2001 року, 20.05.2002 року по 11.02.2005 року, 23.07.2010 року по 21.04.2020 року. Її загальний стаж роботи у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємстві відповідача складає 27 роки та 07 місяців.

Відповідно до медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 03.03.2020р. № 452 їй було встановлено професійне захворювання за трьома діагнозами: хронічне обструктивне захворювання легень першої другої стадії (пило токсичний бронхіт першої другої стадії, емфізема легень першої другої стадії), група В.ЛН другого ступеня; вібраційна хвороба першої другої стадії від дії загальної вібрації з помірно вираженим церебрально периферичним ангіодистонічним синдромом, з вазомоторно трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з радикулопатією попереково крижовою L4-S1 та шийною С5-С7 білатерально з помірно вираженим статико динамічними порушеннями, м`язово-тонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопатковогоперіартозу ПФ першого другого ступеня, деформуючого артрозу ліктьових (ПФ першого другого ступеня) та колінних ( ПФ першого другого ступеня) суглобів, двобічного коксартрозу (ПФ першого ступеня), больовий синдром; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня ( з легким зниженням слуху).

За даними санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, складеної Головним Управлінням Держпраці у Запорізькій області від 20.02.2020р. № 08/03.2-11/1765 підтверджується праця позивача у шкідливих умовах на підприємстві відповідача за професією машиніста крану більше 27 років. За показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, умови та характер праці машиніста крану відноситься до 3.2 класу відповідно до ГПК № 248, у зв`язку із чим Криворізьким НДІ промислової медицини встановлено зв`язок захворювання із роботою у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємстві відповідача.

Згідно висновку ОМСЕК № 1 від 07.05.2020р. позивача вперше визнано особою інвалідністю другої групи зі втратою 70% працездатності без строку переогляду.

По факту встановленого професійного захворювання ПрАТ «Укрграфіт» було складено акт ф.П-4 від 25.03.2020року, затвердженого Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області від 26.03.2020 року. Пунктом 17 цього акту зазначено обставини, за яких виникли професійні захворювання: тривалий стаж праці в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на підприємстві відповідача; перевищення допустимих норм у декілька разів, а саме пилу вуглецю -6.5-13.2мг/м3 при ГДК 6.0 мг/м3, фенол 0.420мг/м3 при ГДК - 0,30мг/м3, фенатрен - 1.20мг/м3 при ГДК - 0.80мг/м3, вібрація загальна 96.7-108.4дБ при ГДР-101 дБ, шум -81-85.6 дБ «А» при ГДР - 80дБ «А» та інших, які не були усунуті відповідачем.

В наслідок професійного захворювання позивачу була завдана моральна шкода, тобто сукупність моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками як:

1.фізичні страждання, пов`язані з перенесенням сильного і виснажливого фізичного болю, що пов`язаний з професійним захворюванням;

2.моральні переживання за подальший стан свого здоров`я;

3.душевні страждання, пов`язані з перенесеним відчуттям приниження, коли позивач отримала статус особи з інвалідністю, що обмежило її у спілкуванні з друзями та знайомими;

4.переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, пов`язаним з неможливістю розпоряджатися вільним часом, як їй за потрібно, оскільки вона змушена постійно декілька разів на рік стаціонарно проходити тривалий курс лікування у відділені профпаталогії обласної лікарні;

5.переживання, пов`язані з тим, що позивач не може виконувати свої звичайні, повсякденні обов`язки, в тому числі приділяти необхідну увагу своїм рідним та близьким, займатися елементарною жіночою роботою - прибирання у квартирі, приготуванням їжі, прасуванням, тощо, скільки її хвороба приносить значні труднощі при її виконанні;

6.душевні страждання, пов`язані з перенесеним відчуттям незахищеності; страх і неспокій за своє здоров`я і психічний стан; страх та неспокій за життя своїх рідних та близьких; переживання, пов`язані з порушенням нормальних життєвих зв`язків з подругами, друзями та колегами по роботі.

Обставини пов`язані з професійним захворюванням викликали у позивача погіршення стану загального самопочуття, призвели до зниження її репутації, спричинили зниження її життєвої активності, погіршили її стосунки з близькими людьми та примусили до часткової зміни звичного устрою і способу життя.

Враховуючи тяжкість та глибину заподіяних позивачу фізичних страждань і моральних переживань, їх тривалість, позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 70000,00 грн. Позивач вважає саме такий розмір достатнім і справедливим для часткового відновлення її фізичного здоров`я та приведення її морального стану в норму.

Також позивач зазначає, що законодавство у сфері оподаткування встановлює, що будь-який дохід, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, підлягає оподаткуванню згідно положень ст. 164 Податкового кодексу України. При цьому пп. 164.2.14 ПКУ має деякі винятки із загального правила, за якими не оподатковуються, зокрема, і суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тому просить стягнути суму моральної шкоди без її оподаткування.

07.09.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому просить позов задовольнити частково, стягнути моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. Відповідач звертає увагу, що позивач також працювала на ВАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Ферротрейдінг», по посадах з шкідливими виробничими факторами протягом 9 років та 3 місяців. Останні десять років позивач працювала на підприємстві відповідача, не зважаючи на досягнення пенсійного віку та погіршення здоров`я ( ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнена з ЗАТ «Ферротрейдінг» у зв`язку з виходом на пенсію). Позивач виявила бажання продовжити трудові відносини з відповідачем та вже наступного дня (23.07.2010р.) прийнята на роботу на ІІрАТ «Укрграфіт» на ту саму посаду (з тими самими умовами роботи) де працювала по дату звільнення до 21.04.2020р. При цьому строковий договір з позивачем продовжувався 14 разів по ініціативі саме позивача, при цьому позивач протягом 10 років успішно проходила медичний огляд при прийомі на роботу/продовженні трудового договору та визнана придатною до роботи за професією машиніст крану в шкідливих умовах.

При укладанні трудового договору позивачу було роз`яснено його права і обов`язки, умови праці, наявність на робочому місці небезпечних виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права та пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, при цьому позивач свідомо приймала запропоновані йому умови праці і усвідомлювала можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки та не ставила питання про розірвання трудового договору у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про охорону праці.

В свою чергу, як роботодавець - ПрАТ «Укрграфіт», протягом останніх 10 років надавав роботу позивачу з достатнім на той час розміром заробітку та усіма пільгами та компенсаціями відповідно до діючою законодавств, наданням додаткової відпустки, доплат за наявність робіт з небезпечними умовами, зайнятим на таких роботах: скорочену тривалість робочого часу, отримання додаткової відпустки, спецодягу, щорічне проходження медичних оглядів, вихід на пенсію на пільгових умовах, отримування профспілкових путівок до санаторіїв, користування послугами медично-санітарної частини ПрАТ «Укрграфіт». З таких обставин, відповідач вважає, що у його діях відсутня вина в моральних стражданнях позивача.

Також, відповідач зауважує, що наявність професійного захворювання у позивача встановлено лише в березні 2020 року, до цього позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, тому відсутні підстави стверджувати про втрату суспільних зв`язків. Крім того, з моменту звільнення до пред`явлення позову, який обґрунтований втратою суспільних зв`язків, минуло лише 4 місяці, що має безпосереднє значення при дослідженні тривалості моральних страждань, на які посилається позивач. Крім того, встановлення ІІ групи інвалідності ( втрата працездатності 70 відсотків) не позбавляє можливості працювати позивача, а лише протипоказані важка фізична праця, стато- динамічні навантаження, позивача не визнано непрацездатним.

ПрАТ «Укрграфіг» вважає, що в будь-якому випадку позивачем не доведено наявності заподіяння йому моральної шкоди, не обґрунтовано розмір позовних вимог, не надано жодного належного доказу на підтвердження того, у чому полягає протиправність поведінки ПрАТ «Укрграфіг» та його вина, яка призвела до порушення в позивача нормальних життєвих зв`язків, виникнення у позивача почуття втраченості для суспільства й родини. Відповідач вважає позовні вимоги є занадто завищеними, безпідставними та необґрунтованими.

10.09.2020 року надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що саме тривалий стаж роботи на підприємстві відповідача, більше 27 років, призвів до виникнення професійного захворювання у позивача. Позивач не заперечує про її обізнаність про шкідливі та небезпечні умови роботи як при прийнятті на роботу, так і в подальшому. Проте обов`язок щодо забезпечення та створення нешкідливих та безпечних робочих місць, виконання вимог законодавства про охорону праці покладений саме на роботодавця. Щодо відсутності вини, позивач звертає увагу на положення ст. 1167 ЦК України, що моральна шкода відшкодовується без вини у разі, якщо вона завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Також, позивач не погоджується з твердженнями відповідача щодо недоведеності моральних страждань, оскільки фізичний біль завжди супроводжується моральними та душевними стражданнями. Професійне захворювання позивача визначено трьома діагнозами, які охоплюють органи хребта, ліктьових та колінних суглобів, органів дихання та органів слуху, що є важливими для забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Зазначені захворювання супроводжуються порушенням сну через виснажливий біль, постійною втомою, позивач не може повноцінно себе почувати себе жінкою як домогосподаркою, дружиною, матір`ю та бабусею, що спричиняє їй душевні переживання, страх та неспокій. Крім того, захворювання позивача є невиліковними, можливе лише підтримання стану у стадії ремісії шляхом проходження постійного курсу лікування. Захворювання суглобів спричиняє постійний біль, викликає страх за подальше життя та можливість рухатись. Захворювання органів слуху може згодом призвести до повної глухоти, що викликає страх позивач пере повною тишею та призводить до сильних душевних хвилювань.

16.09.2020 року відповідач надав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Відповідач знову наголошує на відсутності вини підприємства у настанні професійного захворювання, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та наслідки. Крім того, позивач тривалий час за власним бажанням продовжувала працювати у шкідливих умовах. Також, відповідач вважає, що перевищення нормативних значень шкідливих факторів виробничого середовища (ГДР, ГДК) є порушенням з боку підприємства. Фактичні значення шкідливих факторів на робочому місці позивача перевищують гранично допустимі для роботи в нормальних умовах, проте вони допускаються законодавством для роботи в шкідливих умовах (професійний ризик). Сама по собі наявність професійного захворювання без доведення протиправних дій та вини відповідача не є підставою, для відшкодування моральної шкоди. Відповідач постійно здійснює переоснащення виробництва, впровадження прогресивних технологій з метою полегшення та оздоровлення умов праці своїх працівників. Позивач у період роботи на підприємстві відповідача проходила постійні медичні огляди та не виявляла скарг на стан свого здоров`я, тому відповідач вважає, що позивач умисно приховувала стан свого здоров`я з метою продовження трудових відносин з відповідачем.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, просив задовольнити позовні вимоги у розмірі 20000,00 грн з підстав викладених у відзиві та запереченнях.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 27.07.1982 року її було прийнято на посаду кранового машиністу цеха механічної обробки електродів Дніпровського електродного заводу (ВАТ «Український графіт»). З 01.11.1983р. її було переведено в межах цього підприємства на посаду пакувальника цеха механічної обробки електродів, де вона працювала до 11.11.1985 року (загальний стаж 3 роки 03 місяці). З 15.08.1989р. по 29.07.2001р. позивач працювала на підприємстві відповідача на посаді кранового машиністу обпалюваного цеху,

змішувально-пресового цеху № 1 (стаж 11 років 11 місяців). З 20.05.2002р. по 11.02.2005р. працювала машиністом крана опікового цеху ВАТ «Український графіт» ( стаж 02 роки 09 місяців). З 23.07.2010р. її було прийнято машиністом крана змішувально-пресового цеху нафтових та вугільних заготовок № 2 ВАТ «Український графіт». В подальшому з 01.09.2018р. було переведено в межах цього підприємства машиністом крана змішувально-пресового цеху №1(стаж 9 років 6 місяців). 21.04.2020р. позивач була звільнена за угодою сторін, з підстав п.1 ст.36 КЗпП України. Загальний стаж роботи у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємстві складає 27 років 07 місяців.

Згідно копії виписки з акту огляду медико-соціальної експертною комісією від 07.05.2020 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності безстроково, причина інвалідності - професійне захворювання, їй протипоказана важка фізична праця, стато динамічні навантаження. Згідно копії довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 07.05.2020 року ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 70 відсотків безстроково.

Згідно п. 17 копії акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Форма П-4 від 26.03.2020 року професійне захворювання виникло в наслідок тривалого стажу роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПрАТ «Укрграфіт», в шкідливих умовах праці на ВАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Ферротрейдінг» та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу за результатами медичного огляду та відсутністю скарг на стан здоров`я під час проходження хворим періодичних медичних оглядів задля забезпечення своєчасного переведення його на легшу роботу з меншим впливом шкідливих речовин і недопущення виникнення професійного захворювання. Причина виникнення хронічного професійного захворювання: наявність на робочому місці машиніста крана змішувально пресового цеху ПрАТ «Укрграфіт» ОСОБА_1 шкідливих виробничих факторів: пил вуглецю -6,5 -13,2 мг8м3 при ГДК 6,0 мг/м3; фенол - 0,42 мг/м3 при ГДК 0,8 мг/м3; вібрація загальна 96,7-108,4 дБ при ГДК 101дБ; вібрація локальна - 103,2 лБ при ГДК - 112 дБ; шум 81-85,6 дБ «А» при ГДР 80 дБ «А».

Відповідно до медичного висновку лікарсько експертної комісії від 03.03.2020 року № 452 ОСОБА_1 встановлено наявність професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої другої стадії (пило токсичний бронхіт першої другої стадії, емфізема легень першої другої стадії), група В,ЛН другого ступеня; вібраційна хвороба першої другої стадії від дії загальної вібрації з помірно вираженим церебрально периферичним ангіодистонічним синдромом, з вазомоторно трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з радикулопатієюпопереково крижовою L4-S1 та шийною С5-С7 білатерально з помірно вираженим статико динамічними порушеннями, м`язово-тонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопатковогоперіартозу ПФ першого другого ступеня, деформуючого артрозу ліктьових (ПФ першого другого ступеня) та колінних ( ПФ першого другого ступеня) суглобів, двобічного коксартрозу (ПФ першого ступеня), больовий синдром; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня ( з легким зниженням слуху).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст.153,237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно достатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.Статтею 173 КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положеньст. 237-1 КЗпП Українивідшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

У зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 70 % безстроково, встановлено другу групу інвалідності. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, вона періодично проходить лікування, потребує медикаментозного лікування у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, відчуває постійний біль, стан здоров`я не відновлюється.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов`язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. За значене також випливає з положеньст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У пункті 13 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, доводи представника відповідача щодо факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач відчуває стійкий біль та обмеження рухів в шийному і поперековому відділах хребта, біль у плечових, ліктьових і колінних суглобах, суглобах кистей, загальну слабкість, підвищену мерзлякуватість у верхніх та ніжніх кінцівках, підвищення та не стабільність АТ, головний біль, запаморочення, задишку при помірному навантаженні, напади утрудненого дихання до 1-2 разів на добу, кашель сухий, зниження слуху на обидва вуха, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров`я, вона обмежена в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує її нормальні життєві зв`язки.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан його здоров`я, суттєвість вимушених змін у житті, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, вину підприємства у заподіянні шкоди, тривалу роботу в шкідливих умовах праці на іншому підприємстві.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 55000 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я. При цьому судом було враховано, що позивач також працював у шкідливих умовах праці на інших підприємствах протягом 9 років, що також сприяло у виникненні професійного захворювання у позивача.

Згідно п. 164.2.14.Подакового кодексу України до загальногомісячного (річного)оподатковуваного доходуплатника податкувключаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотири кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Враховуючи, що законом встановлено, що сума моральної шкоди, отримана за рішенням суду на відшкодування збитків, внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю не включається до загального місячного(річного)оподатковуваного доходуплатника податку,але невище чотирикратного розмірумінімальної заробітноїплати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, тобто не більше 24000,00 грн = 6000,00 грн (розмірі мінімальної заробітної плати з 01.01.2021 року) х4. Оскільки розмір стягнутої на користь позивача суми моральної шкоди становить 55000,00 грн, то відповідно відсутні підстави для стягнення моральної шкоди без його оподаткування.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, які документально підтверджені.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український графіт» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український графіт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укрграфіт» на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок ) грн 80 коп.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення повного тексту рішення 12 березня 2021 року о 09 год. 00 хв.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Український графіт», код ЄДРПОУ 00196204, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20.

Суддя: Філіпова І. М.