Справа № 521/10631/20

Провадження № 2/521/83/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА-1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, 10% річних за користування грошовими коштами, 3% річних за порушення грошового зобов`язання та інфляційних витрат.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнювала свої позовні вимоги та 05.10.2020р. позивач остаточно уточнила свої позовні вимоги, вказавши в якості відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА-1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просить суд стягнути з ТОВ «НИВА-1» на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в у сумі еквівалентної 20000 дол. США, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення судового рішення; стягнути з ТОВ «НИВА-1» на користь ОСОБА_1 10% річних за користування грошовими коштами за період з 28.01.1998 соку по 03.10.2020 року в розмірі 45391,78 дол. США. у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення судового рішення; стягнути з ТОВ «НИВА-1» на користь ОСОБА_1 3% річних за порушення грошового зобов`язання з повернення боргу за період з 29.01.2018 року по 03.10.2020 року в розмірі 149089,38 грн.; стягнути з ТОВ «НИВА-1» на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки за вказаній період у сумі 257296,37 грн. за період з 29.01.2018 року по 03.10.2020 року.

Свої уточнені позовні вимоги мотивує наступним.

28.01.1998р. між ОСОБА_1 та директором Малого приватного сільськогосподарського підприємства «НИВА-1», свідоцтво про державну реєстрацію № 20933484, видано Малиновським райвиконкомом м. Одеси від 29.05.1995 р. ОСОБА_2 укладений договір позики, який сторони оформили розпискою в порядку, передбаченому ст. 374,375 ЦК УРСР, який діяв на день укладення договору. За договором позики МПСГП «НИВА-1» - юридична особа отримала у власність від позивача грошові кошти у сумі у сумі еквівалентної 20000 дол. США, що станом на 11.10.2018 року за офіційним курсом Національного Банку України гривні то відношенню до долару США еквівалентно 560056 грн. Грошові кошти позивачем передані та отримані МПСГП «НИВА-1» 28.01.1998 року, що підтверджується розпискою. Згідно досягнутої домовленості МПСГП «НИВА-1» особі директора ОСОБА_2 зобов`язалося повернути грошові кошти протягом п`яти років, з виплатою 10% річних за користування відповідними коштами. 28.01.2003 року між позивачем та директором ТОВ «НИВА-1» ОСОБА_2 укладено письмову гарантію (розписку), відповідно якої останній гарантує повернення отриманих 28.01.1998 року - грошових коштів у сумі еквівалентної 20000 дол. США під 10% річних, взятих 28.01.1998 року, у строк до 28.01.2018 року. Тобто строк виконання відповідачем свого зобов`язання за договором позики оформленим розпискою від 28.01.1998 р. за домовленістю сторін було пролонговано до 28.01.2018 року. Також зазначає, що згідно п.5.1. Статуту МПСГП «НИВА-1» засновником Підприємства є ОСОБА_2 . У період здійснення діяльності МПСГП «НИВА-1» директором також був ОСОБА_2 , що підтверджується доданими до позову документами. Таким чином договір позики від 28.01.1998 року між МПСГП «НИВА-1» і Позивачем був укладений в межах компетенції директора. Товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА-1 є правонаступником Малого приватного сільськогосподарського підприємства «НИВА-1». Згідно п. 1.1. Установчого договору і Статуту ТОВ «НИВА-1, затвердженого Установчими зборами учасників від 03.09.1999р. (Протокол №1) та перереєстрований Малиновської райадміністрацією Одеського міськвиконкому 14.09.1999г., ТОВ «НИВА-1» засновано громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , ОСОБА_4 шляхом перетворення Малого приватного сільськогосподарського підприємства «НИВА-1» і виступає правонаступником МПСГП «НИВА-1». Учасниками товариства були на той момент ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (п.4.1.Статуту) Статутний фонд ТОВ становив 7400 гри. і формувався за рахунок внесків учасників (п.5.1.Статуту). Майно Товариства складається за рахунок внесків Учасників, доходів за результатами діяльності та іншого майна, придбаного Товариством на підставі закону. У період підписання гарантії повернення (розписки) грошових коштів та відсотків від 28.01.2003 р. директором ТОВ «НИВА-1» був ОСОБА_2 . Договір позики між МПСГП «НИВА-1» від 28.01.1998 р. та позивачем був визнаний, підтверджений і продовжений товариством «НИВА-1» в особі його директора ОСОБА_2 . Свідоцтво про право власності на АЗС на 150 заправок на добу №014615 від 20.07.2001 р., яке видано виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі акту держтехкомісії про прийняття в експлуатацію від 23.02.2000р., розпорядження Іллічівський районної адміністрації Одеської міської ради від 14.03.2000р. №164 свідчить, що ТОВ «НИВА-1» є власником АЗС на 150 заправок на добу, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. При перетворенні МПСГП «НИВА-1» в ТОВ «НИВА-1» останньому було передано повний комплект незданої в експлуатацію автозаправної станції на 150 заправок на добу, що підтверджується Актом прийому-передачі на баланс об`єкта незавершеного будівництва та товарно-матеріальних цінностей від МПСГП «НИВА-1» Товариству з обмеженою відповідальністю «НИВА-1» зокрема, операторська, резервуарний парк, навіс і благоустрій території, витрати на дозвільні документи і проектування об`єкта, на право користування земельною ділянкою. Комплект незданої в експлуатацію автозаправної станції на 150 заправок на добу був створений підприємством МПСГП «НИВА-1» під керівництвом директора ОСОБА_2 та під його ж керівництвом було здійснено здачу в експлуатацію АЗС. Відповідач порушив умови договору позики, укладеного у формі розписки від 28.01.1998 року та формі письмової гарантії від 28.01.2003 року. приписи чинного законодавства України та станом на 03.10.2020 року повинен повернути позивачеві по основному боргу грошові кошти у сумі еквівалентно 20000 дол. США, що еквівалентно 566686 грн. на дату складання уточнения позову 03.10.2020р. Сума 10% річних, передбачених сторонами за користування вказаними грошовими коштами за період дії договору позик,и складає 1286144,33 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України гривні по відношенню до долару США станом на 03.10.2020 р. еквівалентно 45391,78 дол. США. Разом з тим, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання з повернення боргу, позивач вважає, що має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України. Таким чином, на день складання уточнення позову 03.10.2020р. розмір 3% річних та інфляційних втрат з 29.01.2018 року до 03.10.2020 року включно: 3% річних складає 149089,38 грн. та інфляційні збитки за вказаній період складають 257296,37 грн. З огляду на викладене, загальна сума боргу відповідача у гривневому еквіваленті з врахуванням курсу НБУ гривні по відношенню до долара США, станом на 03.10.2020 р. - дату складання уточненого позову 03.10.2020p., становить 2259216,08 грн. Окрім того зазначає, що в розписці від 28.01.1998 р. конкретно визначене цільове отримання грошей у позивача ОСОБА_1 - для будівництва автозаправної станції в АДРЕСА_1, тобто в інтересах підприємства МПСГП " НИВА-1", єдиним засновником і директором якого на момент написання і підписання розписки був ОСОБА_2 . У другому договорі позики (гарантійній розписці) також говориться про те,. що позика по першій розписці від 28.01.1998 р. була отримана від ОСОБА_1 на будівництво АЗС. Відповідні обставини стали причиною звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити в повному обсязі. Позивач в судовому засіданні пояснила, що до неї звернувся ОСОБА_2 з проханням позичити кошти, на що, обговорившицепитання з чоловіком, вона вирішила надати йому 20 000дол.США, які в неї були накопичені у зв`язку з реалізацією речей, які вона возила з Польщі та реалізацією автомобілів, які її чоловік привозив з Німеччини. Грошові кошти в сумі 20 000дол.США були переведені у гривні та віддані ОСОБА_2 у гривнях.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позивачем вимоги підтримав, про що було надано письмові пояснення щодо предмету спору.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позовних вимог.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача та заперечення відповідача, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 28.01.1998р. директор МПСГП «НИВА-1» ОСОБА_2 написав розписку ОСОБА_1 про те, що він, як директор МПСГП «НИВА-1» взяв у неї в борг 20000 дол. США під 10 % річних для будівництва АЗС автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1. Повернення грошових коштів гарантував здійснити після здачі в експлуатацію АЗС та початку роботи протягом 5 років. (том. 1 а.с. 16)

28.01.2003р. директор ТОВ «НИВА-1» Васильченко О.Д., що діє на підставі Статуту та засновницького договору, дав гарантію від ТОВ «НИВА-1» ОСОБА_1 про повернення грошових коштів в розмірі 20 000 дол. США під 10 % річних, взятих під будівництво АЗС 28.01.1998р., розрахунок буде проведено за рахунок дивідендів від діяльності АЗС. У випадку не повернення грошових коштів з вини засновників ТОВ «НИВА-1» ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до 28.01.2018р. АЗС перейде в приватну власність ОСОБА_1 за борги перед нею. (том 1 а.с. 17)

Так відповідно до ст. 374 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення правовідносин) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Згідно ст. 375 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення правовідносин) договір позики на суму понад п`ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.

Статтею 196 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення правовідносин) передбачено, що правила статей 191 і 194 цього Кодексу поширюються на гарантії, що видаються одними організаціями в забезпечення погашення заборгованості інших, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відтак у відповідності до ст. 191 та 194 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення правовідносин) за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов`язання в повному обсязі або в частині. Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки. Порука припиняється припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов`язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

Таким чином ОСОБА_2 , як директор ТОВ «НИВА-1» видав гарантію за МПСГП «НИВА-1».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НИВА-1» перереєстровано Малиновською райадміністрацією Одеського міськвиконкому 14.09.1999 року, реєстраційний номер 03567960Ю0010380, і є повним правонаступником МПСГП «НИВА-1», єдиним засновником якого був ОСОБА_2

Засновниками ТОВ «НИВА-1» виступили громадяни України ОСОБА_2 (34% статутного капіталу), ОСОБА_3 (33% статутного капіталу), ОСОБА_5 (21% статутного капіталу), ОСОБА_4 (12% статутного капіталу).

Під час реєстрації ТОВ «НИВА-1» був заявлений статутний фонд в сумі 7400 грн., який був сформований грошовими коштами. Майно до статутного фонду ТОВ «НИВА-1» засновниками товариства не вносилося. (т.3 а.с.10- 40)

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 27.01.1997 р. № 23 МПСГП «НИВА-1» була виділена земельна ділянка для проектування та будівництва автозаправної станції. Будівництво автозаправної станції було розпочато МПСГП «НИВА-1».(т.1 а.с.60)

В процесі перетворення МПСГП «НИВА-1» в ТОВ «НИВА-1» до останнього згідно п. 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні», в редакції, яка діяла на той час, перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, включаючи майнові права на незавершену будівництвом автозаправну станцію. Завершена будівництвом АЗС була прийнята до експлуатації 23.02.2000 р. відповідно до акту держтехкомісії про прийняття до експлуатації. На підставі цього акту, затвердженого розпорядженням Іллічівської райадміністрації Одеського міськвиконкому від 14.03.2000 р. №164, ТОВ "НИВА-1" 20.07.2001 року отримало свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на АЗС на 150 заправок на добу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради. (том 1 а.с. 149)

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про власність», який діяв під час прийняття до експлуатації АЗС, об`єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, були грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, саме ТОВ «НИВА-1», а не його учасники, стало власником зазначеної АЗС.

Згідно п.4.4. Статуту МПСГП «НИВА-1» в редакції від 02.07.1993р., яка діяла під час укладення договору позики від 28.01.1998р., підприємство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і обов`язки, бути позивачем відповідачем, третьою особою в судах, розпоряджатися майном і коштами, включаючи фінансові кошти в іноземній валюті, отримувати кредити на договірній основі, самостійно встановлювати порядок і умови отримання, передачі майна.

Згідно п.9.4. Статуту МПСГП «НИВА-1», в редакції від 02.07.1993р., яка діяла під час укладення договору позики від 28.01.1998р., розрахунки Підприємства за своїми зобов`язаннями проводяться у безготівковому та готівковому порядку, як через банки, так безпосередньо з каси Підприємства.

Згідно п. 12.3. Статуту МПСГП «НИВА-1» Виконавчим органом Підприємства є директор їм може бути особа, що є засновником Підприємства, так і та, що не є Засновником Підприємства.

Згідно п.5.1. Статуту МПСГП «НИВА-1» в редакції від 02.07.1993р., яка діяла під час укладення договору позики від 28.01.1998р., засновником Підприємства є ОСОБА_2 . У період здійснення діяльності МПСГП «НИВА-1» директором також був ОСОБА_2 , що підтверджується доданими до позову документами та є в матеріалах справи . (т.1 а.с.190-203)

Згідно п. 8.1 Статуту ТОВ «НИВА-1» в редакції від 03.09.1999р., керівництво Товариством здійснюють: загальні збори Учасників, Голова загальних зборів, директор, ревізійна комісія.

У відповідності до п. 8.2.1 Статуту ТОВ «НИВА-1» в редакції від 03.09.1999р., вищим органом керівництва Товариством являються Загальні збори Учасників. В Загальних зборах мають право приймати участь усі Учасники.

Пунктом 8.4.2 Статуту ТОВ «НИВА-1» в редакції від 03.09.1999р., до функцій директора серед іншого входить укладення угод, видача доручень, прийом та звільнення з посади робітників, направлення їх у відрядження; організація бухгалтерського обліку та звітності, відкриття рахунків у банках, оформлення першого підпису на банківських та інших фінансових документах, реєстрація Товариства як платника податків у контролюючих органах та органах статистики. (т.1 а.с.204-213)

На підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. припинено участь ОСОБА_2 . Цією постановою встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 18.08.2003р. з учасника ТОВ «НИВА-1» ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 стягнуто борг в сумі 107765грн. Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 10.11.2003р. змінено спосіб виконання рішення суду від 18.08.2003р. та дозволено продаж 34% майна та коштів ТОВ «НИВА-1», які належать ОСОБА_2 . На виконання рішення суду від 18.08.2003р. та ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 10.11.2003р. Одеською філією Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» 20.02.2004р. було проведені прилюдні торги з реалізації 34% автозаправної станції на 150 заправок на добу, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . з яких майно ТОВ «НИВА-1» пропорційне частці ОСОБА_2 , а саме 34% АЗС було придбано ВАТ «Одеський завод «Строммашина» (том 1 а.с. 78-81, т.3 а.с.56-60)

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2011р. у справі за позовом ВАТ ВАТ «Одеський завод «Строммашина» до ТОВ «НИВА-1» про стягнення коштів стягнуто з ТОВ «НИВА-1» на користь позивача 850 000 грн. як грошову компенсацію 34% автозаправної станції, оплату за проведення експертизи у розмірі 6916грн., державне мито у розмірі 8498,80 та витрати на ІТЗ в сумі 116грн. (т.2 а.с.43-48)

У відповідності до ст. 4 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення правовідносин) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само наслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Статтею 151 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення правовідносин) передбачено, що в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК, які свідчать, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Однак, до суду не надано доказів, що грошові кошти отримані директором МПСГП «НИВА-1» ОСОБА_2 на підставі розписки від 28.01.1998 року були оформлені первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність даної операції щодо їх отримання саме Товариством.

У відповідності до ст. 7.3.3. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» станом на 27.01.1998р., будь-яка заборгованість платника податку або перед платником податку, основна сума якої (без процентів та комісійних винагород) виражена в іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її виникнення

(далі - балансова вартість заборгованості), і не підлягає перерахуванню у зв`язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

Таким чином у разі отримання грошових коштів у борг директор МПСГП «НИВА-1» ОСОБА_2 зобов`язаний відобразити відповідні грошові кошти в податковому обліку. Проте доказів відповідного матеріали справи не містить. Вказане також підтверджується копією акту прийому-передачі від 21.05.2003р. майна ТОВ «НИВА-1», від підпису якого ОСОБА_2 відмовився, згідно якому бухгалтерська документація до ТОВ «НИВА-1» не передавалася, як і печатка ТОВ «НИВА-1» ОСОБА_2 не передавалася новому керівництву ТОВ «НИВА-1», про що свідчить копія протоколу №4 від 20.05.2003р. загальних зборів засновників ТОВ «НИВА-1» (т.4 а.с.192-193, 202-203)

Згідно ч. 1 п. 12. та ч. 3 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» від 03.04.1993р. № 250 (в редакції чинній на момент правочину) запис у регістрах бухгалтерського обліку провадиться на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти здійснення господарської операції і розпорядження (дозволу) на їх проведення. Інформація про господарські операції, здійснені підприємством, установою за звітний період, з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення зобов`язання TOB «Нива-1» повернути позику, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з отримання позики з метою її використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. (Правова позиція викладені в Постанові ВС від 18.09.2019 року у справі №813/4737/15).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 р. № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Відносно первинних бухгалтерських документів висловився Верховний суд України і в рішенні від 19 квітня 2016 року у справі №21-4985а15 вказавши, що господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, а сам договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по справі № 813/1766/17, адміністративне провадження №К/9901/3360/17 (ЄДРСРУ № 72486685).

Таким чином, суд приходить до висновку, що право на стягнення заборгованості з Товариства може виникнути в разі фактичного здійснення такої господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Згідно висновку експерта за результатами проведення фізико-хімічної експертизи № 2972 від 15.05.2020р., складеного Київською незалежною судово-експертною установою, визначено давність виготовлення гарантії повернення грошових коштів в сумі 20 000 дол. США під 10 % річних, датованої 28.01.2003р., не відповідає вказаній даті, рукописний текст та підпис в гарантії було виконано в період лютий 2018 року - серпень 2017 року; давність виготовлення розписки, датованої 28.01.1998р. не відповідає вказаній даті, рукописний текст та підпис в розписці було виконано в період лютий 2018 року - серпень 2017 року; рукописні тексти та підписи в розписці та гарантії були виконані після виконання відбитків печаток, тобто, при виготовленні розписки та гарантії в якості «підкладки» використовувались аркуші з наявними на них відбитками печаток, такий спосіб виготовлення документів свідчить про їх виготовлення шляхом монтажу реквізитів; рукописні тексти та підписи в розписці та гарантії не піддавались дії негативних факторів (тепла, вологи, світла, агресивних речовин) з метою штучного зістарення документів. (том 3 а.с. 205-215)

Вищезазначений висновок експерта сумнівів у суду не викликає, оскільки під час його складання було отримано всіх вимог чинного законодавства.

Слід зазначити, що на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.02.2013р. визнано недійсними рішення загальних зборів засновників ТОВ «НИВА-1» від 19.05.2003р. про відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади директора ТОВ «НИВА-1». Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора ТОВ «НИВА-1». (том 1 а.с. 69-72)

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.10.2018р. ТОВ «НИВА-1» керівником являється (директором) ОСОБА_3 .. Органом управління Товариства є Загальні збори.(т.1 а.с.132-137)

На підставі протоколу № 1/13 від 08.02.2013р. загальних зборів учасників ТОВ «НИВА-1» усунуто ОСОБА_2 від виконання обов`язків директора ТОВ «НИВА-1» з 08.02.2013р. у зв`язку із втратою довіри до нього з боку учасників (власників) ТОВ «НИВА-1». (том 1 а.с. 114-115)

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як встановлено зважаючи на висновок експерта за результатами проведення фізико-хімічної експертизи № 2972 від 15.05.2020р., складеного Київською незалежною судово-експертною установою, давність виготовлення гарантії повернення грошових коштів в сумі 20 000 дол. США під 10 % річних, датованої 28.01.2003р., не відповідає вказаній даті, рукописний текст та підпис в гарантії було виконано в період лютий 2018 року - серпень 2017 року; давність виготовлення розписки, датованої 28.01.1998р. не відповідає вказаній даті, рукописний текст та підпис в розписці було виконано в період лютий 2018 року - серпень 2017 року, а тому укладені відповідні угоди між директором МПСГП «НИВА-1» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не можуть вважатися укладеними від імені ТОВ «НИВА-1», оскільки на момент дійсного їх складання ОСОБА_2 вже не являвся директором ТОВ «НИВА-1».

Доводи позивача про те, що указаний висновок експерта не є належним доказом, оскільки експертиза проведена недержавною експертною установою та експертом, який нібито не має статусу судового експерта, спростовується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.05.2019р. у справі № 322/426/16, від 25.09.2020р. у справі № 704/41/18, від 20.03.2020р. у справі № 704/589/17.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім іншого, позивач не погоджуючись з вищезазначеним висновком експертизи № 2972 від 15.05.2020р., надала до суду Акт експертного аналізу раніше виконаного висновку експерта № 689 від 22.09.2020р. складеного ТОВ Бюро незалежної експертизи «Версія» (ООО Бюро независимой экспертизы «Версия»), яке здійснює свою діяльність в Російській Федерації м. Москва, що за своєю природою є рецензією на наданий висновок експерта. (том 4 а.с. 105-130)

Проте судом не може взятися до уваги вищезазначений акт зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Згідно вимог ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань . Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, Акт експертного аналізу раніше виконаного висновку експерта № 689 від 22.09.2020р., складеного ТОВ Бюро незалежної експертизи «Версія» (ООО Бюро независимой экспертизы «Версия»), судом не може взятися до уваги як належний та допустимий доказ у розумінні на статті 77, 78 ЦПК України, оскільки здійснений установою та її експертами, які не мають відповідного кваліфікаційного рівня та не проходили підготовку в державних установах Міністерства юстиції України. Окрім іншого, складаючи відповідний акт, дана установа використовувала при його складанні законодавство Російської Федерації, що не відповідає чинному законодавству України.

Зазначене відповідає ст. 23 Закону України «Про судову експертизу» керівники державних спеціалізованих установ, що проводять судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу або особи, що призначили судову експертизу, включати до складу експертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесуального законодавства України, що не було дотримано при складанні ТОВ Бюро незалежної експертизи «Версія» (ООО Бюро независимой экспертизы «Версия») Акту експертного аналізу раніше виконаного висновку експерта № 689 від 22.09.2020р.

За даних обставин та враховуючи положення ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Окрім іншого слід зазначити, що у відповідності до Наказу Міністерства юстиції України № 355/5 від 03.02.2020р. затверджено Порядок проведення рецензування висновків судових експертів.

Так відповідно до п. 1, 2 розділу 1 та п. 1 розділу 2 Порядок проведення рецензування висновків судових експертів, Цей Порядок визначає процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ), судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, а також проектів висновків фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта. Метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків. Рецензування висновків проводять співробітники науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Інші доводи учасників справи, які наведені у позові та відповідних письмових поясненнях, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується зави представника ТОВ «НИВА-1» про розподіл судових витрат, а саме стягнення витрат на оплату експертизи в розмірі 31 000 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 07.12.2017р. ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи безстроково.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За даних обставин судові витрати, понесені Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА-1» (ідентифікаційний код 20933484) за проведення експертизи в сумі 31 000 (тридцять одна тисяча) грн., компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 196, 374, 375 ЦК УРСР, ст.ст. 16, 524, 526, 610-612, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 76-78, 83, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА-1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - залишити без задоволення.

Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «НИВА-1» (ідентифікаційний код 20933484) за проведення експертизи в сумі 31 000 (тридцять одна тисяча) грн., компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 19 березня 2021 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН