ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2498/18 (911/215/21)

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

про відшкодування моральної шкоди

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до боржника Приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

Без виклику представників учасників у справі.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава», прийнята до розгляду ухвалою суду від 15.11.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Росава».

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2020 призначено ліквідатором ПрАТ «Росава» арбітражного керуючого Комлика І.С.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

16.01.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 від 12.01.2021 б/№ (вх. № 206/21) до ПрАТ «Росава» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 225000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.01.2021 відкрито провадження щодо розгляду вказаної позовної заяви, за правилами спрощеного позовного провадження у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава»; залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі у справі № 911/2498/18 (911/215/21) в якості Третіх осіб 1, 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача; встановлено процесуальні строки сторонам для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

04.02.2021 до суду надійшли письмові пояснення Третьої особи 2 від 03.02.2021 б/№ (вх. № 2605/21) по суті справи.

Судом встановлено, що Відповідач у справі протягом встановленого ухвалою суду від 20.01.2021 строку не скористався передбаченим ГПК України правом на подання відзиву на позов. Третя особа 2 скористалась правом на подачу письмових пояснень по суті справи.

Враховуючи викладене вище розгляд справи здійснюється судом згідно матеріалів позовної заяви та письмових пояснень Третьої особи 2.

Узагальнені доводи Позивача є наступними.

Позивач, ОСОБА_1 була донькою ОСОБА_4 , яка знаходилась в трудових відносинах з ПрАТ «Росава» з 19.05.2017 до дати смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала прибиральником виробничих приміщень.

05.12.2018 о 13:50 на території ПрАТ «Росава» з ОСОБА_4 в робочий час під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок якого вона загинула, що встановлено Актом № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 25.03.2019 та Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 25.03.2019.

Основною причиною настання нещасного випадку стало порушення правил безпеки руху; супутні причини: виконання робіт із відключеними, несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення; невиконання вимог інструкції з охорони праці.

Особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є: водій автонавантажувача ОСОБА_2 , енергетик автокамерного цеху ОСОБА_3 , прибиральник виробничих приміщень ОСОБА_4 .

Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок наїзду навантажувача, який є джерелом підвищеної небезпеки, що був керований найманим працівником Відповідача та належить Відповідачу. Актом за формою Н-1 встановлено причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діяннями співробітників ПрАТ «Росава», незабезпеченням належних умов охорони праці та шкідливими наслідками у вигляді смерті потерпілої.

Цим Позивачу, як доньці потерпілої було нанесено моральну шкоду, яку Позивач оцінює в 225000,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави та розмір моральної шкоди Позивач зазначає, що нещасним випадком, пов`язаним з виробництвом, було завдано шкоду найважливішому охоронюваному об`єкту - життю людини.

Глибина душевних страждань Позивача визначається тим, що матір - це найрідніша особа для кожного і ніхто не може замінити Позивачу її матері. Нещасний випадок позбавив Позивача підтримки і уваги, яку кожній людині може надати тільки матір. Смерть матері стала для Позивача незворотною втратою та суттєво вплинула на життя Позивача, оскільки матір допомагала Позивачу виховувати її малолітнього сина ОСОБА_5 . Позивач пережила шок і душевний біль, коли стався нещасний випадок, і зазнала негативних відчуттів весь час у подальшому.

Відповідач не пропонував Позивачу виплатити кошти в якості компенсації моральної шкоди, тому становище Позивача погіршується гострим відчуттям несправедливості.

Від загибелі ОСОБА_4 минуло 25 місяців. Увесь цей час Позивач страждає і кожен місяць страждань оцінює приблизно в 9000 грн (1,5 розміри мінімальної заробітної плати).

У зв`язку з викладеним Позивач посилається на ст. 23, 1165, 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України та ст. 13, 26 Закону України «Про охорону праці» і просить суд стягнути з Відповідача моральну шкоду одноразово у розмірі 225000,00 грн.

Третя особа 2 ОСОБА_3 в письмових поясненнях зазначає, що ним не було порушено посадових обов`язків щодо порядку ввімкнення та вимкнення освітлення на підприємстві, оскільки в день нещасного випадку 05.12.2018 ніхто з керівників постраждалої ОСОБА_4 та водія ОСОБА_2 заявок на включення освітлення не подавав. З позиції Третьої особи 2 зовнішнє освітлення не є причиною нещасного випадку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Судом встановлено, що сторонами справи не подавалися до суду заяви в порядку ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Детально розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , була донькою ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується копією свідоцтва про народження Позивача серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 перебувала в трудових відносинах з ПрАТ «Росава» на посаді прибиральника виробничих приміщень з 19.05.2017 до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_3 .

05.12.2018 о 13:50 на території ПрАТ «Росава» з ОСОБА_4 в робочий час під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок якого вона загинула. Зокрема, інцидент стався на проїжджій частині території автокамерного цеху головного виробничого корпусу ПрАТ «Росава». Потерпіла отримала такі ушкодження: пошкодження головного мозку, розтрощення черепу, відкрита черепно-мозкова травма.

Основною причиною настання нещасного випадку зазначено порушення правил безпеки руху. Супутні причини наступні: виконання робіт із відключеними, несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення; невиконання вимог інструкції з охорони праці.

Особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є:

- водій автонавантажувача цеху ремонтно-будівельних та спецробіт ПрАТ «Росава» ОСОБА_2 , який не знизив швидкість руху та не подав звуковий сигнал під час руху навантажувача на проїжджій частині по осі «А» вздовж обладнання автокамерного цеху, де видимість була обмежена. Допущено порушення п. 47 розділу V НПАОП 0.00-1.83-18 «Правила охорони праці під час експлуатації навантажувачів», затверджених наказом Міністерства соціальної політики України 27.08.2018 № 1220 та п. 3.48. Інструкції з охорони праці ВОП-37 для водія навантажувача (автонавантажувача), затвердженої наказом генерального директора ПрАТ «Росава» від 22.06.2017 № 40-аг.

- енергетик автокамерного цеху ПрАТ «Росава» ОСОБА_3 , який не забезпечив належне освітлення проїжджої частини по осі «А» вздовж обладнання автокамерного цеху. Допущено порушення п. 2.3. п. 2 розділу ІІІ НПАОП 0.00-7.11-12 «Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників», затверджених наказом МНС України 25.01.2012 № 67; п. 2.28 посадової інструкції № 58-09 енергетика автокамерного цеху, затвердженої наказом технічного директора ПрАТ «Росава» від 02.12.2014.

- прибиральник виробничих приміщень складального цеху ПрАТ «Росава» ОСОБА_4 , яка проявила необережність під час переміщення вздовж обладнання автокамерного цеху. Допущено порушення п. 3.2., 3.4. Інструкції з охорони праці ВОП-49 для прибиральника виробничих та службових приміщень, затвердженої наказом генерального директора ПрАТ «Росава» від 28.11.2017 № 78-аг.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 562 від 06.12.2018, смерть потерпілої настала на території ПрАТ «Росава» внаслідок нещасного випадку у зв`язку з виробництвом.

Відповідно до Акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 2 від 25.03.2019 за формою Н-1 та Акту від 25.03.2019 проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок наїзду навантажувача, який є джерелом підвищеної небезпеки, що був керований найманим працівником Відповідача та належить Відповідачу.

Актом за формою Н-1 встановлено причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діяннями співробітників ПрАТ «Росава», незабезпеченням належних умов охорони праці та шкідливими наслідками у вигляді смерті потерпілої.

Внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що спричинив смерть ОСОБА_4 , Позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у втраті близької людини, душевних стражданнях, сильному нервовому потрясінні, адже Позивач була донькою потерпілої.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 173 Кодексу Законів про працю України встановлено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Шкода, завдана внаслідок неусунення загрози життю, здоров`ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до цього Кодексу (ст. 1165 ЦК України).

За змістом частини другої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Cтаттею 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 153 Кодексу Законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок нещасного випадку на виробництві, зокрема заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, зокрема допущення порушень працівниками Відповідача вимог законодавства з охорони праці, які спричинили негативні наслідки у вигляді загибелі ОСОБА_4 на виробництві, суд на підставі наведених вище норм Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та ЦК України дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування Позивачу моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті матері Позивача на виробництві.

Відповідачем протягом розгляду справи не спростовано наведених вище доводів Позивача та встановлених обставин справи.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , суд урахував глибину та тривалість моральних страждань Позивача, яких вона зазнала внаслідок смерті матері у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з причин порушення законодавства про охорону праці, та враховуючи принципи розумності і справедливості дійшов висновку про те, що визначений та заявлений Позивачем до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 225000,00 грн є обґрунтованим, співмірним та справедливим.

Враховуючи все викладене вище позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. 233, 238, 240, 241, 256, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 225000 (двісті двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди (без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення та підписання рішення 24.03.2021 (у зв`язку з перебуванням судді Наріжного С.Ю. на лікарняному).

Суддя С.Ю. Наріжний