ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2021 місто Дніпро Справа № 908/3496/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: Гончарук В.В., адвокат, довіреність №б/н від 17.08.2020;

від відповідача: Куцигін І.В., адвокат, ордер АР 1038853 від 15.03.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2020 (повний текст складений 30.12.2020, суддя Колодій Н.А.) у справі №908/3496/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р", м. Рівне

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Стєшиної Олени Володимирівни, с. Водяне, Кам`янсько-Дніпровський район, Запорізька область

про стягнення 450 753,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Стєшиної Олени Володимирівни на свою користь 187 535,97 грн. заборгованості по сплаті роялті, 263 200,00 грн. неустойки.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.12.2020 у справі №908/3496/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання відповідачу послуг відповідно до умов договору комерційної концесії; в матеріалах справи відсутні докази виконання умов договору позивачем; доказів надання послуг саме за спірним договором комерційної концесії (актів наданих послуг тощо) позивачем не надано.

Проведеною у справі судовою почеркознавчою експертизою встановлено, що досліджуваний договір відповідачем не підписувався, а підпис від імені відповідача вчинено шляхом наслідування підпису. Спірний договір ні 01.01.2017, ні 15.01.2017 Стєшина О.В. не підписувала, доручень на його підписання від свого імені нікому не надавала, особу, яка вчинила підпис від її імені, під час розгляду справи не встановлено.

Місцевим господарським судом відхилені доводи позивача про те, що в виписках банку є посилання на номер 195855, що є номером торгівельної марки "НАШ КРАЙ" з огляду на те, що це є номером торгівельної марки і не може бути доказом виконання зобов`язання за конкретним (спірним) договором.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2020 у справі №908/3496/19; прийняти нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи - підприємця Стєшиної Олени Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" 187 535,97 грн. заборгованості по сплаті роялті, 263 200,00 грн. неустойки, 6 761,32 грн. судового збору, 7 882,50 грн. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про недоведеність позивачем надання послуг за спірним договором комерційної концесії. Апелянт зазначає, що на виконання умов договору забезпечив та організував навчання персоналу відповідача на базі функціонуючого супермаркету, організовував проведення тренінгів та семінарів для працівників відповідача, забезпечив проведення атестації персоналу, надав всі необхідні послуги для подальшої роботи відповідача.

Апелянт зазначає, що проведення відповідачем у період з травня 2017 року по лютий 2019 року оплати роялті на загальну суму 126 454,46 грн. свідчить про схвалення ним правочину (договору комерційної концесії б/н від 01.10.2017), вчиненого представником відповідача, тому у Фізичної особи - підприємця Стєшиної Олени Володимирівни в силу приписів статті 241 Цивільного кодексу України виникли зобов`язання за договором комерційної концесії б/н від 01.10.2017.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2020 у справі №908/3496/19; розгляд скарги призначений у судове засідання на 24.03.2021.

23.02.2021 від Фізичної особи - підприємця Стєшиної Олени Володимирівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Відповідач зазначає. що під час розгляду справи не встановлено, хто саме від імені відповідача підписав договір, а позивач надав на дослідження експерту оригінал договору комерційної концесії, який відрізняється від копії, поданої разом із позовною заявою щодо дати укладення, строку дії договору та розміру платежів. Вказані обставини свідчать про невизначеність умов договору комерційної концесії та про його неукладеність. Також відповідач не погоджується із доводами апелянта про те, що схвалення спірного договору підтверджується банківськими виписками у зв`язку з тим, що у банківських виписках відсутнє посилання на будь-який договір.

12.03.2021 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" адвоката Гончарука Віталія Володимировича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Широбокової Л.П. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021 справу №908/3496/20 (для вирішення питання про призначення судового засіданні в режимі відеоконференції) передано колегії суддів у складі: Орєшкіна Е.В. (головуючий, доповідач), судді Подобєд І.М., Кузнецова І.Л.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.) задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" адвоката Гончарука Віталія Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №908/3496/20 та призначено судове засідання за його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.03.2021 від представника Фізичної особи - підприємця Стєшиної Олени Володимирівни адвоката Куцигіна Іллі Вікторовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в Господарському суді Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.) відмовлено у задоволенні клопотання представника Фізичної особи - підприємця Стєшиної Олени Володимирівни адвоката Куцигіна Іллі Вікторовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в Господарському суді Запорізької області.

У зв`язку із усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме, вихід на роботу після відпустки судді Широбокової Л.П., відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, 23.03.2021 призначений повторний автоматичний розподіл справи №908/3496/19.

Відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2021 для розгляду справи №908/3496/19 визначено колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.03.2021, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача підтримав заперечення на апеляційну скаргу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.03.2021, оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2015 між Грегсон Груп Лтд (Gregson Group Ltd), компанією, зареєстрованою за законодавством Британських Віргінських островів за реєстраційним №1487224, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" був укладений ліцензійний договір №1, відповідно до умов якого Грегсон Груп Лтд (ліцензіар) за плату передає Товариству з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (ліцензіат) дозвіл на використання торговельної марки "НАШ КРАЙ" при реалізації товарів та послуг, в обсязі визначеному у пункті 1.3 цього договору.

Відповідно до пункту 1.3 ліцензійного договору №1 від 01.06.202015 під використанням ліцензіатом торговельної марки "НАШ КРАЙ" у цьому договорі розуміється нанесення її на будь-який товар, інструмент, вивіску, предмет або одяг, прапор, нашивку, бирку, засіб (в тому числі транспортний) при пропонуванні чи здійсненні послуг ліцензіатом, а також застосування її в діловій документації та/або в рекламі, в тому числі і через мережу Інтернет. Під використанням ліцензіатом торговельної марки "НАШ КРАЙ" у цьому договорі розуміється також право на підписання від свого імені суб-ліцензійних договорів з користувачами Торгівельної марки "Наш Край" (третіми особами), включаючи, але не обмежуючись, договорів комерційної концесії, договорів про надання послуг (маркетингових, мерчендайзингових) тощо. При цьому використання торгівельної марки можливе лише в сфері діяльності , які вказані в свідоцтві згідно міжнародної класифікації товарів і послуг (клас 35 класифікації).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" посилається на те, що 01.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" та Фізичною особою - підприємцем Стєшиної Олени Володимирівни було укладено договір комерційної концесії, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" зобов`язалось надати Фізичній особі - підприємцю Стєшиній Олені Володимирівні за плату право користування комплексом належних позивачу прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки "НАШ КРАЙ".

Вказує, що на виконання умов договору комерційної концесії від 01.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" було надано відповідачу копію документа, що підтверджує право власності на торгову марку, дані про розмір інвестиції, вартість обов`язкового для придбання устаткування та інвентарю, технологію роботи магазина, що включає основні принципи і задачі торгового підприємства, технологічну схему і документообіг, правила функціонування внутрішніх підрозділів (торгового залу, складу, розрахунково-касово вузла, охорони), методи і форми планування і звітності, а також було надано у використання бази постачальників та асортименту товарів. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" забезпечило організування ввідного навчання персоналу відповідача на базі функціонуючого супермаркету, організовування проведення тренінгів та семінарів для працівників відповідача згідно навчальних програм, проведення атестації персоналу, проведення рекламної підтримки як на стадії відкриття магазину, так і в його подальшій роботі (загальна реклама в ЗМІ, проведення різних рекламних акцій у торговому залі магазина), надання юридичних підтримки, консультації, інформування про нововведення, зміни у законодавстві, нормативи документації. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" була надана допомога відповідачу на стадії відкриття магазину в складанні оптимальної планограми торгового залу, схеми розташування відділів, у придбанні обладнання. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" було виділено куратора для відповідача, який консультував з питань організації виробничих процесів та контролював їх дотримання.

Зазначає, що відповідно до умов договору концесії (пункт 3.1.), відповідач зобов`язувався один раз на місяць впродовж 5 (п`яти) календарних днів, наступних за звітним періодом сплачувати правоволодільцеві роялті у розмірі 301,94 євро по курсу Національного банку України і день виникнення зобов`язання по сплаті роялті. Роялті сплачується в повному обсязі та національній валюті - гривні відповідно до умов договору: роялті - щомісячна плата, яку користувач сплачує правоволодільцеві за право використання об`єктів інтелектуальної власності правоволодільця у порядку та строки, вказані в статті 3 цього договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" зазначає, що за період з 05.02.2017 по 05.12.2019 нараховано роялті в розмірі 313 990,43 грн., заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті роялті станом на 05.12.2019 становить 187 535,97 грн. Також, позивачем нарахована неустойка в розмірі 263 200,00грн.

Тобто, позовні вимоги у даній справі позивачем обґрунтовані договором комерційної концесії від 01.01.2017 (як зазначено у позовній заяві) та долучено копію договору комерційної концесії від 01.01.2017.

Відповідно до статті 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об`єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (частина 1 статті 1116 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 1118 Цивільного кодексу України договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

Фізична особа - підприємець Стєшина Олена Володимирівна заперечила проти заявлених вимог, посилаючись на непідписання з відповідачем договору комерційної концесії від 01.01.2017.

З метою перевірки всіх обставин справи Господарським судом Запорізької області була призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення судових експертів було поставлено наступне питання: "Чи виконано підпис від імені Стєшиної Олени Володимирівни в договорі комерційної концесії б/н від 2017, внизу кожної сторінки та наприкінці договору над словом "Користувач" самою Стєшиною Оленою Володимирівною або іншою особою?" Оригінал договору комерційної концесії від 15.01.2017 наданий позивачем разом з клопотанням (вх. 4121/08-08/20 від 25.02.2020)

Відповідно до висновку експерта Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1032-20 від 03.07.2020: "Підписи, виконані від імені Стєшиної Олени Володимирівни а розміщені в графі "Користувач" в нижній частині кожного з аркушів та графі "Підпис" розділу "Користувач" останнього аркушу оригіналу договору комерційної концесії б/н від 2017, укладеному між ТОВ "Агро-Р" та ФОП Стєшиною О.В., виконані не Стєшиною О.В., а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

Як зазначено в рішенні місцевого господарського суду, позивачем надані виписки банку на підтвердження того, що договір концесії частково виконувався відповідачем, однак з наданих суду виписок не вбачається, що дані платежі проводились відповідачем саме за договором комерційної концесії від 01.01.2017, так як в даних виписках відсутнє посилання на будь який договір.

Місцевим господарським судом відхилено посилання позивача про те, що в виписках банку є посилання на номер 195855, що є номером торгівельної марки "НАШ КРАЙ", з огляду на те, що це є номер торгівельної марки і не може бути доказом виконання зобов`язання за конкретним договором.

Пред`являючи до стягнення суму заборгованості в розмірі 187 535,97 грн. та нараховуючи суму неустойки в розмірі 263 200,00 грн., позивач вказує на те, що відповідачем не виконані зобов`язання за надане позивачем право та усі супутні послуги, передбачені умовами договору.

Як зазначено в поданій позивачем копії договору комерційної концесії, роялті це щомісячна плата, яку користувач (відповідач) сплачує правоволодільцеві за право використання об`єктів інтелектуальної власності право володільця за цим договором у порядку та строки, вказані в статті 3 договору комерційної концесії.

Згідно зі статтею 4 договору концесії, до відкриття точки правоволоділець (позивач) зобов`язаний надати користувачу один екземпляр франчайзингового пакету з метою його використання користувачем для ведення бізнесу. Франчайзинговий пакет є власністю правоволодільця та захищається правом інтелектуальної власності. Франчайзинговий пакет та його екземпляр передається користувачу виключно у користування.

До відкриття точки правоволоділець зобов`язаний:

- призначити уповноваженого представника (куратора відкриття торгового закладу), який буде консультувати з питань організації виробничих процесів та контролювати їх дотримання до та в період відкриття точки (стаття 4.1.2 договору);

- розробити і надати користувачу відповідні плани, специфікації для оформлення точки у відповідності з вимогами, зазначеними у франчайзинговому пакеті, планограму торгового залу, схему розташування відділів та товарів на полицях (стаття 4.1.3 договору);

- надати користувачу рекомендації, вказівки, інші поради щодо оформлення/ будівництва точки відповідно до вимог правоволодільця, якщо користувач просить надати такі рекомендації (стаття 4.1.4 договору);

- провести ввідне стажування для персоналу користувача згідно статті 5 цього договору (стаття 4.1.5 договору).

Статтею 6 договору також передбачені зобов`язання правоволодільця протягом дії договору:

- призначити уповноваженого представника, який буде проводити періодичні аудити точки, консультуватиме з питань її функціонування, інновацій, навчанні персоналу, здійснюватиме контроль за дотриманням стандартів зовнішнього та внутрішнього маркетингу, умов даного договору (стаття 6.1.1 договору);

- надавати користувачу постійне технічне та консультаційне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників (стаття 6.1.2 договору);

- надавати користувачу рекомендації, консультації, вказівки тощо щодо всіх аспектів ведення правоволодільцем бізнесу, включаючи формування асортименту товару, фінансові консультації, консультації по стажуванню, адмініструванню і просуванню бізнесу, спрямовані на ведення такого бізнесу найбільш ефективним способом (стаття 6.1.3 договору);

- проводити додаткове, повторне або наступне стажування працівників користувача на умовах, значених статтею 5 цього договору (стаття 6.1.4 договору);

- надавати користувачу стандартні форми договорів, що можуть використовуватися ним при веденні бізнесу і які не увійшли до франчайзингового пакету (стаття 6.1.5 договору);

- надавати інформацію про проведення конференцій та інших заходів, що пов`язані з функціонуванням бізнесу (стаття 6.1.6 договору);

- постійно працювати над поліпшенням системи, вносити нововведення у франчайзинговий пакет, передавати ці зміни користувачу безкоштовно та контролювати їх використання користувачем; правоволоділець має попередити користувача про зміни за місяць до їх запровадження (стаття 6.1.7 договору);

- контролювати якість обслуговування споживачів користувачем, дотримання ним усіх вимог та умов системи в рамках аудиту точки (стаття 6.1.8 договору);

- надавати користувачу в рамках цього договору та системи всі послуги, що надаються правоволодільцем іншим користувачам - членам франчайзингової мережі (стаття 6.1.9 договору).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)

Проаналізувавши умови договору, місцевий суд дійшов висновків, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання відповідачу послуг відповідно до умов договору комерційної концесії; в матеріалах справи відсутні докази виконання умов договору позивачем; доказів надання послуг саме за спірним договором комерційної концесії (актів наданих послуг тощо) позивачем не надано; пред`явлені до стягнення суми позивачем не доведені.

Місцевим господарським судом також взято до уваги висновок експертизи, а також те, що позивачем до суду та на дослідження експертам надані різні редакції договорів.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц (провадження №61-347б4св18) зроблено висновок про те, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що на виконання умов договору він забезпечив та організував навчання персоналу відповідача на базі функціонуючого супермаркету, організовував проведення тренінгів та семінарів для працівників відповідача, забезпечив проведення атестації персоналу, надав всі необхідні послуги для подальшої роботи відповідача.

За доводами апелянта, проведення відповідачем у період з травня 2017 року по лютий 2019 року оплати роялті на загальну суму 126 454,46 грн. свідчить про схвалення відповідачем правочину (договору комерційної концесії б/н від 01.10.2017), вчиненого представником відповідача, тому у відповідача в силу приписів статті 241 Цивільного кодексу України виникли зобов`язання за договором комерційної концесії б/н від 01.10.2017.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Загальне правило, що випливає зі змісту норм статті 241 Цивільного кодексу України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов`язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.

Між тим, матеріалами справи не підтверджується, що спірний правочин від Фізичної особи - підприємця Стєшиної Олени Володимирівни підписаний її представником, чи доказів схвалення Фізичною особою - підприємцем Стєшиною Оленою Володимирівною договору комерційної концесії б/н від 01.10.2017 з огляду на те, що в банківських виписках відсутнє посилання на будь-який договір.

Також, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого господарського суду, що в матеріалах справи відсутні і докази виконання договору комерційної концесії б/н від 01.01.2017 позивачем, хоч і в позовній заяві, і в апеляційній скарзі апелянт посилається на виконання ним зобов`язань за вказаним договором.

За таких обставин апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2020 у справі №908/3496/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2020 у справі №908/3496/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Р".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена - 25.03.2021.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі №908/3496/19 поштою не надсилаються.

Надіслати копії цієї постанови на електронні адреси (згідно з наявною в матеріалах справи інформацією) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" (ІНФОРМАЦІЯ_2), представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" адвоката Гончарука Віталія Володимировича (ІНФОРМАЦІЯ_1), представника Фізичної особи - підприємця Стєшиної Олени Володимирівни адвоката Куцигіна Іллі Вікторовича (advokat_zp@i.ua).