Справа № 755/10281/20

1-кс/755/1129/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008801 від 23.10.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 (КК України від 2001 року); ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 (у редакції КК України від 05.04.2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 162 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року),

в с т а н о в и в:

Прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008801 від 23.10.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 (КК України від 2001 року); ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 (у редакції КК України від 05.04.2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 162 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року).

Клопотання мотивовано тим, що Київською місцевою прокуратурою № 4 м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні за фактом заволодіння рядом квартир у місті Києві на підставі підроблених документів, зокрема, і квартирою АДРЕСА_1 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 174 від 26.03.2012 року, квартиронаймачем вказаної квартири був одноосібно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть № 7963 від 10.05.2019 року).

Зазначена квартира належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі рішень Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 року «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» та № 284/5096 від 02.12.2010 року «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва».

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1112 від 10.12.2010 року «Про питання організації управління районами у місті Києві», будинок, у якому знаходиться квартира, переданий до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Крім того, будинок АДРЕСА_2 закріплено на праві господарського відання без права розпорядження за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», згідно розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 41 від31.01.2015 року «Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесено до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації».

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до статті 5 Житлового кодексу України, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Належність спірного майна територіальній громаді міста Києва в особі Київради підтверджується, окрім вказаного вище, також положеннями статті 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 7 грудня 1990 року № 533-XII (який діяв на момент проголошення Незалежності України), статті 60 діючого Закону України «Про місцеве самоврядування», статті 35 Закону України «Про власність» (який діяв з 1991 року по 2007 рік), а також, Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311.

Також, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації» листом від 30.11.2020 року № 062/14-13087 (И-2020) повідомило, що право власності за вказаною адресою не реєструвалось, не було оформлено жодного замовлення на цю квартиру, довідки та технічні паспорти підприємством на цю квартиру не виготовлялись та не видавались, останній технічний план квартири датований 21.03.1968 року (згідно відмітки на плані).

При цьому, за інформацією Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, приватизація зазначеної квартири не проводилась, свідоцтво про право власності не видавалось.

За інформацією Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», свідоцтво про право власності на спірну квартиру так само не видавалось.

За відомостями Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву, вказана квартира до державної власності не належить.

Відтак, станом на день смерті ОСОБА_4 07.05.2019 року, як єдиного наймача квартири АДРЕСА_1 , вказана квартира належала до комунальної власності міста Києва.

Проте, досудовим розслідуванням встановлено, що вказана квартира вибула з володіння поза волею її законного власника територіальної громади міста Києва.

Зокрема, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 первинно було зареєстровано 30.09.2019 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2019 року, посвідченого зазначеним приватним нотаріусом 30.09.2019 року та зареєстрованого під № 1209.

Згідно копії зазначеного договору купівлі-продажу від 30.09.2019 року, ОСОБА_7 продав ОСОБА_6 зазначену квартиру.

При цьому, у п. 2 Договору зазначено, що ОСОБА_7 , як продавець, володів цією квартирою на праві приватної власності - на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 червня 2004 року відділом приватизації державного житлового фонду Солом`янської районної державної адміністрації м. Києва на підставі розпорядження від18 червня 2004 року № 1833.

У п. 3 зазначеного договору вказано, що право власності продавця на вказану квартиру зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 28 липня 2004 року в реєстрову книгу за № д.151-155, за реєстровим № 32866.

Проте, за інформацією Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідним органом приватизації адміністрації свідоцтво про право власності на вказану квартиру не оформлювалось взагалі, у тому числі й від 18 червня 2004 року, а розпорядження № 1833 від 18.06.2004 року не видавалось (органом приватизації 18.06.2004 року були видані розпорядження під № № 32153-32179).

За інформацією Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, приватизація спірної квартири органом приватизації адміністрації не здійснювалась. Звернення від ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо приватизації цієї квартири не надходили.

За інформацією КП «Київське бюро технічної інвентаризації», право власності на цю квартиру не зареєстровано, зокрема, і в реєстровій книзі д. 151 стор. 155, за реєстровим № 32866, за Великолугом ОСОБА_9 .

З огляду на це, свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на спірну квартиру не видавалось уповноваженим органом, що не породжує правових наслідків та є недійсним за своєю правовою природою, а тому, не потребує додаткового визнання його недійсним за рішенням суду (аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 18.12.2019 року в справі № 755/9182/17).

У подальшому, ОСОБА_6 продав вказану квартиру ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 28.10.2019 року, зареєстрованого під № 1353.

Ринкова вартість квартири, згідно звіту про оцінку майна складала, 539 420 гривень.

Після цього, ОСОБА_8 подарувала вказану квартиру ОСОБА_10 на підставі договору дарування від 02.02.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 під № 369.

Таким чином, ОСОБА_7 , не будучи належним власником майна, незаконно відчужив спірну квартиру ОСОБА_6 на підставі неіснуючого документу свідоцтва про право власності на житло від 18.06.2004 року.

У зазначеному кримінальному проваджені майно зазначена квартира, у повному обсязі відповідає критерієм, зазначеним у статті 98 КПК України, які встановлені для речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки зазначений об`єкт нерухомого майна є об`єктом кримінально протиправних дій, набутим кримінально протиправним шляхом. Крім того, зазначене майно є беззаперечним доказом вчинення кримінального правопорушення та має важливе доказове значення для цього кримінального провадження.

Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 10.12.2019 року вказана квартира визнана речовим доказом.

Таким чином, з метою виконання завдань кримінального провадження (стаття 2 КПК України), що полягає у захисті суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене вище майно, право власності на яке на цей час зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_10 .

Ухвалою слідчого судді від 21.02.2021 року № 755/10281/20 задоволено аналогічне клопотання слідчого та накладено арешт на квартиру. Проте, ця ухвала не може бути виконана через те, що змінився власник майна, що стало підставою для відмови державним реєстратором у реєстрації обтяження.

У судове засідання прокурор не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, просить його задовольнити у повному обсязі.

Особа, у володінні якої знаходиться майно, на яке просять накласти арешт ОСОБА_10 , у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, прийшов до наступного.

Київською місцевою прокуратурою № 4 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008801 від 23.10.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 (КК України від 2001 року); ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 (в редакції КК України від 05.04.2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 162 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року).

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Речовими доказами, згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання прокурора про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008801 від 23.10.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 (КК України від 2001 року); ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 (у редакції КК України від 05.04.2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 162 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року); ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 (КК України від 2001 року, чинна до 01.07.2020 року) задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1926174280000), шляхом заборони розпорядження, з метою збереження речових доказів.

У силу ст. 175 КПК України, контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської кружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя: