Провадження №2/760/1693/20

Справа №760/6171/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Усатової І.А.,

при секретарі Омелько Г.Т.,

За участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

Представника відповідача: Галич А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

-визнати наказ Державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» № 217-к від 23 лютого 2017 року «Про припинення безстрокового трудового договору» - незаконним;

-наказ Державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» № 217-к від 23 лютого 2017 року «Про припинення безстрокового трудового договору» - скасувати;

-поновити ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» на посаді режисер оперної трупи з 23 березня 2017року;

-стягнути з Державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» на користь ОСОБА_1 , кошти за час вимушеного прогулу в розмірі 434603.79 грн. з подальшим відрахуванням податків і інших обов`язкових платежів.

У позові посилається на те, що підставами для поновлення є: звільнення під час лікарняного; не відповідність процедури звільнення положенням колективного договору; звільнення здійснено без згоди органу первинної профспілкової організації.

В обґрунтування позову вказує, що 16.09.2004 його прийнято на роботу до Національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка, який в подальшому перейменовано на Державне підприємство «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» на посаду режисера оперної трупи за строковою трудовою угодою.

Зазначає, що у зв`язку із поганим самопочуттям звернувся до лікаря, яким 23.02.2017 відкрито лікарняний.

Вказує, що 28.02.2017 з`явився до ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС для закриття лікарняного, однак за результатами повторного обстеження його стану здоров`я, терапевтом

ОСОБА_3 продовжено лікарняний, про що здійснено відповідний запис в листку непрацездатності.

02.03.2017 після обстеження стану здоров`я позивача, терапевтом ОСОБА_3 , закрито лікарняний та зазначено у листку непрацездатності: стати до роботи - 03.03.2017.

Посилається на те, що 03.03.2017 вийшов на робоче місце, однак приступити до виконання своїх трудових обов`язків не зміг, оскільки наказом про припинення безстрокового договору від 23.02.2017, виданим Генеральним директором П.Я. Чуприною, припинено безстроковий трудовий договір укладений між позивачем та відповідачем на підставі п. 9 ст. 36 КЗпП України. Підставою для припинення трудового договору вказано підстави, передбачені іншими законами.

Просить врахувати, що відповідач звільнив позивача в період непрацездатності, чим порушив ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Також посилається на те, що відповідно до п. З Перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу

Вказав, що на виконання положень вказаного закону, вийшовши на роботу, після лікарняного 03.03.2017, одразу звернувся до відповідача із заявами від 03.03.2017 вх. 297 та від 03.03.2017 вх.№ 299, в яких просив останнього, надати примірник контракту для ознайомлення та надати час для вивчення умов контракту, з метою подальшого його підписання, однак відповідачем не надано позивачу контракту для його подальшого підписання.

Зазначив, що 17.11.2011 між адміністрацією та колективом Національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка укладено Колективний договір.

Також зазначив, що додатком 7 до Колективного договору є Правила внутрішнього розпорядку працівників Національної опери, які спрямовані на зміцнення дисципліни праці, правильну її організацію, забезпечення оптимальних умов для повного і раціонального використання робочого часу, підвищення ефективності та якості праці з метою випуску в строки, передбачені планом, високохудожніх вистав та подальшої експлуатації.

Посилається на те, що положеннями п. З правил визначено, що дані правила є обов`язковими для виконання всіма працівниками Національної опери України, а пунктом 5 правил, визначено, що звільнення з роботи оформляється наказом генерального директора театру або уповноваженої на це особи.

Просить врахувати, що згідно даного пункту правил, звільнення працівника з ініціативи адміністрації не допускається без згоди профкому (за винятком випадків, передбачених КЗпП України).

Зазначає, що 14.03.2017 звернувся із заявою вх.№ 52 до Професійної спілки Державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» «ВІЛЬНА ОПЕРА» про надання інформації.

Листом від 15.03.2017 року № 65 Професійною спілкою Державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» «ВІЛЬНА ОПЕРА» надано відповідь на заяву позивача від 14.03.2017 вх.№52, в якій зазначено наступне: «наказ ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка про припинення безстрокового трудового договору з виборним органом Профспілки працівників ЛП Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка «Вільна опера» не погоджувався; згода на припинення з Вами трудових відносин, як члена Профспілки, не надавалась».

З огляду на зазначене, просить врахувати, що в порушення вимог визначених Правилами внутрішнього розпорядку працівників Національної опери, які є обов`язковими для виконання, не було погоджено з Профспілкою припинення безстрокового трудового договору позивача.

Просить врахувати, що враховуючи допущенні відповідачем порушення норм чинного законодавства при звільненні позивача, а також керуючись ст. 235 КЗпП України, позивач підлягає поновленню на попередній роботі, а саме в Державному підприємстві «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» на посаді - режисер оперної трупи.

З огляду на викладене просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

04 травня 2017 року на виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року в справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

06 липня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві вказано, що ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка», на посаді режисера оперної трупи з 16.09.2004 - за строковою трудовою угодою (Наказ від 15.09.2004 №553-к), з 10.05.2005 переведений на безстроковий трудовий договір на тій же посаді (наказ від 10.05.2005 №263-к).

Відповідно до наказу № 217-к від 23.02.2017 «Про припинення безстрокового трудового договору» 23 лютого 2017 з позивачем припинено безстроковий трудовий договір відповідно до п. 9 ст. 36 КЗпП України.

У відзиві зазначено, що 02.12.2016 підприємством видано наказ № 899-к «Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП «Національна опера України імені Т.Г. Шевченка» про повідомлення працівників, в тому числі і позивача, про зміну істотних умов праці, а саме зміну форми трудового договору, укладеного між ДП «Національна опера України імені Т.Г. Шевченка» і працівниками художнього та артистичного персоналу, на контракт до 15 грудня 2016 року. Листом

№ 239 від 03.12.2016 позивач повідомлявся про зміну істотних умов праці, факт відмови позивача від підпису про отримання листа № 239 від 03.12.2016 засвідчено актом від 09.12.2016.

Вказує, що 14.12.2016 відповідачем було видано наказ № 930-к про часткову зміну наказу від 02.12.2016 № 899-к, відповідно до якого термін вручення повідомлення про зміну істотних умов праці встановлено до 23.12.2016, а отримання згоди на продовження роботи за контрактом до 23.02.2017.

Також вказує, що наказ № 899-к від 02.12.2016 видано на виконання Закону України від 28.01.2016 року № 955ЛШІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

У відзиві зазначає, що листом № 137 від 17.02.2017 та листом № 186 від 23.02.2017 позивачу пропонувалося здійснити своє волевиявлення щодо укладання контракту з примірником проекту контракту, однак позивач відмовився отримати вказані листи.

Посилається на те, що адміністрація Театру засвідчила Актом від 18.02.2017 факт відмови ОСОБА_1 від підпису про отримання листа № 137 від 17.02.2017 та два примірники контракту для ознайомлення та підписання.

Щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності відповідно п.9 ст.36 КЗпП України відповідач вказує, що в діях адміністрації відповідача відсутні порушення нормативно регламентованої процедури прийняття наказу №219-к, про які вказує позивач.

Вказує, що відповідно до листка непрацездатності серія АДА №017198, тимчасова непрацездатність позивача настала в останній день для волевиявлення щодо підписання контракту між позивачем та відповідачем, встановлений Законом України від 28.01.2016 № 955-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», а саме 23 лютого 2017 року.

Відповідно до службової записки завідувача оперною трупою ОСОБА_4 від 03.03.2017 позивач не повідомив про відсутність на роботі у зв`язку з чим, був протабельований.

Посилається на те, що згідно п. 2, 3 Прикінцевих положень Закону № 955-УІІІ, набрання чинності Законом № 955-УІІІ є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів.

З працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу, а саме до 23 лютого 2017р. Включно.

З огляду на викладене, на думку відповідача, позивач самостійно прийняв рішення про відмову від підписання контракту, чим змусив адміністрацію прийняти рішення про припинення безстрокового трудового договору з позивачем на підставі п. 9 ст. 36 КЗпП України.

З огляду на викладене відповідач вказує, що оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено контракт до 23.02.2017, наказом № 219-к від 23.02.2017 з позивачем було припинено безстроковий трудовий договір.

12.06.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

У заяві позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 420032, 60 грн.

18.02.2020 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В обґрунтування пояснень вказано, що як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 24.02.2017 по 23.03.2018 останнє нарахування заробітної плати було здійснено 30 червня 2017, тобто через 4 (чотири) місяці після звільнення (наказ від 23.02.2017).

Позивач зазначає, що враховуючи, що роботодавцем було виплачено заробітну плату із затримкою та не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку Державне підприємство «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» допустило порушення ст.117 Кодексу законів про працю України.

У судовому засіданні позивач та його представник просили позов задовольнити із зазначених в ньому підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити із зазначених у відзиві підстав.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Сфера застосування контракту визначається законами України.

Контракт може укладатися з працівником лише за умови, що він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом.

Пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені іншими законами.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 3 статті 21 КЗпП України від 09 липня 1998 року № 12- рп/98 роз`яснено, що контрактна форма трудового договору може впроваджуватись лише законом.

Так, позивач, посилаючись на незаконність припинення трудового договору на підставі п. 9 ст. 36 КЗпП України та п. 2 Прикінцевих положень Закону України№ 955- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи в сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», просить суд визнати наказ Державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» № 217-к від 23 лютого 2017 року «Про припинення безстрокового трудового договору» незаконним та скасувати його, поновити позивача на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, на що суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом № 553-к від 15.09.2004 позивача прийнято на роботу на посаду режисера оперної трупи Державного підприємства «Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка» з 16.09.2004 - за строковою трудовою угодою. (а.с. 138)

Згідно наказу № 263 від 10.05.2005 позивача з 10.05.2005 переведено на безстроковий трудовий договір. (а.с. 139)

Відповідно до Переліку посад професійних творчих працівників театрів та посад (спеціальностей) працівників інших специфічних театральних професій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2006 року № 208, посада, яку обіймав позивач, відноситься до посад художнього персоналу.

28 січня 2016 року був прийнятий Закон № 955- VIII « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи в сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих положень Закону набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України.

З працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.

Відповідно до п.п.1,2 ст. 20 Закону України « Про театри і театральну справу» в редакції Закону України № 955- VIII від 26 січня 2016 року до професійних творчих працівників театру належать художній та артистичний персонал театру.

Трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладання контрактів.

Указом Президента України від 01 серпня 2000 року «Про національні заклади культури» Державному підприємству « Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка» був наданий статус національного, який перебуває у загальнодержавній власності.

Згідно наказу № 624 від 02.08.2016 затверджено форму контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури. (а.с. 162)

Листом № 239 від 03.12.2016 позивач повідомлявся про зміну істотних умов праці, факт відмови позивача від підпису про отримання листа № 239 від 03.12.2016 засвідчено актом від 09.12.2016.

Згідно наказу № 899-к від 02.12.2016 «Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП «Національна опера України імені Т.Г. Шевченка» працівників повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме зміну форми трудового договору, укладеного між ДП «Національна опера України імені

Т.Г. Шевченка» і працівниками художнього та артистичного персоналу, на контракт.

(а.с. 142-145)

Наказом № 930-к від 14.12.2016 частково змінено наказ від 02.12.2016 № 899-к, в частині зміни терміну вручення повідомлення про зміну істотних умов праці, а саме до 23.12.2016, а отримання згоди на продовження роботи за контрактом до 23.02.2017.

(а.с. 146)

Згідно листа № 137 від 17.02.2017 з додатками позивачу запропоновано здійснити своє волевиявлення щодо укладання контракту з примірником проекту контракту. (а.с 148). Як вбачається з даного листа позивач відмовився отримати лист та примірники контракту.

Відповідно до акту від 18.02.2017 вбачається, що 18 лютого 2017 року в кімнаті

№ НОМЕР_1 в присутності комісії ОСОБА_1 , режисер оперної трупи, отримав на руки лист від 17.02.2017 № 137 та 2 примірники контракту для ознайомлення та підписання, однак від підпису про отримання листа і контракту відмовився. (а.с. 157)

Згідно листа № 186 від 23.02.2017 позивачу повторно повідомлено, що 23 лютого 2017 року завершується термін припинення безстрокового трудового договору з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури та укладення контрактів з ними без проведення конкурсу відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 28.01.2016 № 955-УІ1І «Про внесення змін до деяких законодавчих актів країни щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури». (а.с. 158)

Згідно вказаного листа позивача проінформовано, що у разі прийняття ним рішення про не укладення контракту, що тягне за, собою припинення діючого трудового договору відповідно до п. 9 ст. 36 КЗпП України, адміністрація театру готова провести з ним повний розрахунок за відпрацьований час та видати трудову книжку.

Згідно акта від 29.02.2017 вбачається, що вказаний лист від 23.02.2017 № 186 не був вручений позивачу, оскільки впродовж усього дня він був відсутній в театрі. В акті вказано, що будь-які телефонні дзвінки або документ з приводу відсутності ОСОБА_1 на роботі 23.02.2017 до режуправи опери або у відділ кадрів не надходили.(а.с. 159)

Відповідно до наказу № 217-к від 23.02.2017 «Про припинення безстрокового трудового договору» 23 лютого 2017 з позивачем припинено безстроковий трудовий договір відповідно до п. 9 ст. 36 КЗпП України. (а.с. 140-141)

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що організаційні дії відповідача, направлені на виконання вимог Закону України № 955- VIII 28 січня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи в сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», вчинені з дотриманням вимог закону, а його виконання є обов`язком адміністрації відповідача.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України № 6-156цс12 від 26 грудня 2012 року, який має враховуватися судом за змістом ч. 3 ст. 263 ЦПК України, як елемент законності та обґрунтованості судового рішення, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність та додаткові підстави розірвання договору.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року / з наступними змінами та доповненнями / роз`яснено, що відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України у разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для працівника є обов`язковою.

Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору.

Згідно з п.п.6, 9 ч.1 даної статті підставою припинення трудового договору є, у тому числі, відмова працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, а також підстави, передбачені іншими законами.

Пунктами 2,3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» передбачено, що з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.

Набрання чинності цим законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладiв культури згiдно з пунктом 9 статтi 36 Кодексу законiв про працю України.

Так, судом встановлено, не спростовувалось позивачем, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що право позивача на укладення контракту з відповідачем останнім не обмежувалося, однак позивач не проявив волевиявлення для його укладення.

Як зазначено вище, перехід на контрактну форму роботи працівників закладів культури, а також професійних творчих працівників (художній та артистичний персонал) державних та комунальних закладів культури, відповідає вимогам вище приведеного закону.

Контрактом, з точки зору закону, є угода обох сторін, яка укладається на основі взаємних поступок, і жодна зі сторін не має переваг перед іншою, тим більше диктату та висунення будь-яких інших умов.

Тобто, кожна із сторін має право, а не обов`язок укласти контракт.

Таке право мав позивач, зокрема, мав можливість узгодити з відповідачем умови контракту.

Тобто, право позивача на укладення контракту було дотримано, гарантовано законом, така можливість у нього була, однак останній не скористався нею з власної волі.

Позивачем доказів на спростування вказаних обставин суду не надано.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що пропозиція відповідача щодо укладення позивачем контракту та припинення трудового договору за відмови позивача від укладення контракту відповідає вимогам закону та не порушує трудових прав позивача.

Щодо посилань позивача на припинення трудового договору в період його тимчасової непрацездатності та без згоди профспілки , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до листка непрацездатності серія АДА №017198, тимчасова непрацездатність позивача настала в останній день для волевиявлення щодо підписання контракту між позивачем та відповідачем, встановлений Законом України від 28.01.2016 № 955-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», а саме 23 лютого 2017 року. (а.с. 16)

Відповідно до службової записки завідувача оперною трупою ОСОБА_4 від 03.03.2017, позивач не повідомив про причини відсутності на роботі 23.02.2017 у зв`язку з чим, був протабельований.(а.с. 161)

Відповідач, обгрунтовуючи припинення трудового договору 23.02.2017 вказав, що діяв відповідно вимог п. 2, 3 Прикінцевих положень Закону № 955-УІІІ, згідно яких набрання чинності Законом № 955-УІІІ є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи викладене вище, умови та порядок укладення контрактів, приведене вище правове обґрунтування, волю сторін при погодженні його умов та укладенні, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено наказ № 217-к «Про припинення безстрокового трудового договору» від 23.02.2017 та припинено безстроковий трудовий договір з позивачем на підставі п. 9 ст. 36 КЗпП України.

Що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підстави та порядок стягнення визначено ст.235 КЗпП України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає безпідставними вимоги позивача і в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 3,4,9, 21, 36, 233-235,237-1 КЗпП України, , Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», ст. ст. 12,13, 258- 259, 263,-265,268, 273 ЦПК України , суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А. Усатова